У вступі обумовлюється наукова і практична актуальність теми, визначаються хронологічні рамки дослідження, мета та завдання, наукова новизна дисертаційної роботи, розкривається ступінь наукової розробки проблеми.
У першому розділі – “ в системі міжнародних відносин” проаналізовано глобальні перспективи становлення інформаційного суспільства та місце інформаційної безпеки в майбутньому світу.
Розглянуті основні етапи становлення постіндустріального суспільства та концепції його розвитку. Проаналізована література з питання інформаційного середовища, інформаційного суспільства, національної та інформаційної безпеки.
Джерельною базою для написання даної роботи є монографії, статті, тези доповідей на наукових конференціях, публікації в пресі, дисертації. Узагальнена та представлена широка палітра думок науковців Інституту міжнародних відносин Київського Національного університету імені Тараса Шевченка: Л.В. Губерського, В.П. Гондюла, Є.А. Макаренко; праць наукових співробітників Національного інституту стратегічних дослідженнь: В.О. Косевцова, І.Ф. Бінько, О.В. Литвиненко, науковців Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Використані також праці зарубіжних науковців: Б. Месквіта, Є.Кастельса, О.Тофлера, К. Шеннона, Ф.А. Хайека та інших. Проведено аналіз законодавчої базаи України, що складається з більш ніж десяти законодавчих актів в галузі інформації, законодавства Російської Федерації, країн-членів Європейського Союзу та міжнародні угоди.
Проаналізувавши наукову літературу з питань теорій інформаційного суспільства, можливо констатувати, що комплексним охопленням понятть „інформаційний потенціал”, „інформаційний ресурс”, „інформаційний простір” є поняття „інформаційние середовище”, яке і стає головним показником якості входження любої держави в інформаційне суспільство. Перші поняття важливі в процесі первинного створення інформації, а на сучасному етапі інформаційне середовище розділить держави на більш та менш розвинені в інформаційній сфері. Разом із тим ще раз варто наголосити: повнота, як і всебічність та достовірність інформації - обов'язковий ресурс суспільного прогресу політичного, економічного, соціально-культурного життя і розвитку, формування конструктивної громадської думки.
Аналіз зарубіжної та вітчизняної наукової думки дає можливість стверджувати,що проблема інформаційної безпеки для України є актуальною як для формування державності в умовах зміни системи міжнародних відносин так і для –забезпечення концепції захисту національних інтересів в сфері інформації..
В другому розділі дисертаційного дослідження “Міжнародні аспекти сучасного стану інформаційної безпеки України” проаналізовано сучасний стан національної безпеки України., виявлено на основі чинного законодавства держави сучасні загрози національній безпеці; розглянуто їх вплив на інформаційне середовище та розвиток інформаційної інфраструктури України. Значна увага присвячена аналізу рівнів впливу зовнішніх і внутрішніх загроз пріоритетним національним інтересам України.
Експертниц аналіз загроз національній безпеці із залученням фахівців з галузевих міністерств та відомств України, аналітичних науково—дослідницьких інститутів та освітніх установ ,дає змогу аналізувати основні загрози національній безпеці України..
1.Найвищі рівні загроз національним інтересам України зберігаються в соціальній, економічній, науково-технологічній сферах, дещо нижчими вони є в інформаційній, політичній та воєнній сферах. При цьому спостерігається тенденція зростання загроз в соціальній, науково-технологічній та інформаційній сферах, що потребує прийняття невідкладних рішень у покращанні соціогуманітарного стану суспільства.
2.Середні рівні зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці України є величинами сталими, при цьому внутрішні загрози мають тенденцію до зростання, а зовнішні - до деякого зниження.
3.Найбільш суттєві загрози національній безпеці України: в інформаційній сфері:
-повільність входження України у світовий інформаційний простір,
-відсутність у міжнародного співтовариства об’єктивного уявлення про Україну.
Таким чином, для вирішення проблеми інформаційної безпеки потрібна не просто розробка окремих механізмів захисту, а насамперед розробка ідеології, методичних основ захисту, які могли б враховувати як перспективи розвитку інформаційних технологій і систем, так і перспективи розвитку спеціальних засобів реалізації загроз
З цією метою з’ясовано умови функціонування організаційної структури ,небхідної для забезпечення інформаційної безпеки в Україні,яка б раціонально поеднувала можливості окремих її елементів..
В третьому розділі “Політична стратегія розвитку інформаційної безпеки України в системі міжнародних інформаційних відносин” розглянуто політичні стратегії інформаційної безпеки України по забезпеченню інформаційної безпеки України та входження в глобальне інформаційне суспільство.
Сучасний етап розвитку України характеризується інтенсивним пошуком
найбільш ефективних шляхів просування країни в напрямі високорозвиненого правового, демократичного, інформаційного суспільства.
На державному рівні доцільно максимально сприяти швидкому розвиткові Інтернету в Україні на найвищому, законодавчому рівні. Альтернативи такому підходу не існує - інакше Україна залишиться на другорядних ролях і не зможе використовувати новітні інформаційні технології.
Визначено загальну структуру інформаційної системи управління та запропоновано схему політичного менеджменту інформаційної безпеки України на найвищому рівні державного управління. Визначені основні функції кожного суб`єкту менеджменту інформаційної безпеки на цьому рівні.
Визначаються також основні напрями державної політики у галузі інформаційної безпеки України, серед яких чільне місце посідають наступні:
1)впровадження комплексних політичних заходів щодо створення та захисту власного інформаційного ресурсу при входженні України в світовий інформаційний простір;
2)розмежування компетенцій органів державної влади та управління щодоздійснення моніторингу інформаційної безпеки з метою аналізу та розробки заходів задля усунення недоліків та подальшого удосконалення системи забезпечення інформаційної безпеки України;
3)удосконалення системи підготовки інтелектуальної еліти суспільства та створення умов для її творчої роботи; розробка міжрегіональних, державних та міждержавних програм розвитку системи захисту інформаційної безпеки України.
В дослідженні пропонується авторський підхід до реалізації комплексної системи інформаційної безпеки України, викладений в Концепціїї (основах державної політики) інформаційної безпеки України, метою якої є забезпечення виваженої політики забезпечення інформаційної безпеки України на державному рівні та невтручання у власний інформаційний простір з боку інших держав, впровадження в життя нових інформаційних технологій та захисту власного інформаційного ресурсу як складової гідного входження України в світовий інформаційний простір.
Запропонована стратегія реалізації інформаційної безпеки України може бути використана у діяльності спеціалізованих державних науково—досліднцьких установах,у подальшій розробці законодавчих актів.
