УКРАЇНА В ГЕОПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСАХ КРАЇН СЕРЕДНЬОГО СХОДУ: ТУРЕЧЧИНИ, ІРАНУ, АФГАНІСТАНУ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, охарактеризовано загальний стан її дослідженості в науковій літературі. Визначено мету і завдання дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його структуру й обсяг.

У першому розділі “Історіографія, джерела, методологія дослідження” аналізується стан наукової розробки теми, подано класифікацію джерел, що стали основою для написання дисертаційної роботи, описано методи, на основі яких проводилось дослідження.

Автор виходить з того, що ключовими питаннями дисертації є дослідження проблем, пов’язаних з сучасними геополітичними інтересами Туреччини, Ірану та Афганістану відносно України, їх практичне значення для визначення української національної зовнішньополітичної стратегії в регіоні Середнього Сходу, теоретичне обґрунтування спільних та розбіжних геополітичних пріоритетів України і середньосхідних країн.

Оскільки тема дослідження охоплює відносно нетривалий історичний період, це зумовило відсутність спеціальних узагальнюючих наукових праць, присвячених питанню аналізу та систематизації геополітичних інтересів Туреччини, Ірану та Афганістану відносно України, а також геополітичної місії України на Євразійському континенті. Водночас, з огляду на важливість проблеми дослідження, різні її аспекти тією чи іншою мірою вже були об’єктом наукового аналізу у працях істориків, соціологів та політологів. 

Геополітичні інтереси Туреччини, Ірану та Афганістану в регіоні Середнього Сходу, їхній генезис та сучасний стан висвітлено у значній кількості праць зарубіжних вчених, політичних діячів та аналітиків. У роботі аналізуються праці Артамонова М., Рибакова Б., Філіна Ф., Сахарова А., Данціга Б., Васільєва Л., Дугіна А., Гаджиєва К., Тихонравова Ю., Нартова Н., Сафарова Р., Бусигіної І., Ямскова А., Хачагурова В., Іванова І., Князєва А., Агаєва К., Алієва С. та ін. Вони видаються автору корисними з позицій можливості порівняння наукових підходів українських і російських вчених щодо стану, формування та реалізації геополітичних інтересів Туреччини, Ірану, Афганістану в структурі регіональних відносин та виокремлення перспективних засад реалізації зовнішньополітичних інтересів України на Середньому Сході. 

Серед праць західних дослідників слід виділити передусім дослідження Кісінджера Г., Бжезинського З., Жоржа Б., Гантінгтона С., Мартіна Ш., Назлана Ертана, Хаміда Байота, Даї Рувшанделя, Саїда Козема Саджот Пура, Ахмеда Гані, Абдулли Джейлякі, Сафаутдіна Табараййона, Маріам Мір-Ахамаді, Кальом Реза Наджоті, Мухамад Сарір Еброгіма, Зарокі Аббоса Амірі, Абдула Реза Махдаві, Алі Реза Азканді, Мустафи Шуаййона і ряду ін., присвячені проблемам геополітики, концепціям регіональної безпеки, процесам глобалізації. Ці праці становлять інтерес насамперед з огляду на те, що демонструють розуміння даної проблеми науковцями країн, досвід яких у створенні теоретичної основи для реалізації національних інтересів держав на міжнародній арені виходить з особливостей геополітичного розташування та геостратегічної конфігурації їхніх інтересів. Крім того, аналіз означених праць дає можливість виявити  у світовій політологічній думці деякі закономірності у розвитку підходів до проблеми геополітичних детермінант та міжнародно-політичних імперативів здійснення зовнішньої політики окремими державами. 

Оцінюючи безсумнівний внесок зарубіжних, насамперед російських, вчених у дослідження проблем геополітичних інтересів країн Середнього Сходу і відзначаючи при цьому відчутну розбіжність поглядів у цих питаннях, слід, разом з тим, зазначити, що безпосередній предмет даної дисертації – Україна в геополітичних інтересах країн Середнього Сходу: Туреччини, Ірану, Афганістану – у них практично не розглядається. 

Важливу складову історіографії проблеми становлять роботи вітчизняних вчених. У розділі аналізується внесок у дослідження проблем геополітичної орієнтації України та геополітичних інтересів Туреччини, Ірану, Афганістану праць С. Рудницького, А. Кримського, В. Рубеля, І. Гуржія, В. Бережинського, І. Шекери, О. Дергачова, О. Бєлова, Д. Базіва, Г. Перепелиці, В. Литвина, Б. Гуменюка, Ф. Рудича, О. Коппель, О. Івченка, А. Зленка, І. Овсія, С. Павлова, К. Мезенцева, М. Ксьондзик, І. Майдана, В. Скачко та інших. Їхні дослідження містять цінний теоретичний і фактичний матеріал, що дає можливість визначити основні напрямки розвитку процесів, пов’язаних із формуванням та функціонуванням системи геополітичних інтересів середньосхідних держав відносно України.

Однак і означені праці українських дослідників, з огляду на свою тематичну спрямованість, не аналізують спеціально проблему ролі й місця України в геополітичних концепціях Туреччини, Ірану, Афганістану як чинника європейської політики згаданих держав, а також як фактора наявних і гіпотетично можливих переваг від поглиблення двостороннього співробітництва з Україною. Разом з тим, вони дають ґрунтовний базовий матеріал для подальших наукових пошуків у цьому напрямі.

Джерела, використані при написанні дисертації, умовно можна поділити на кілька основних груп: законодавчі акти відповідних міжнародних регіональних організацій; законодавчі акти вищих органів державної влади України, Туреччини, Ірану, Афганістану; двосторонні законодавчі акти; архівні матеріали Міністерства закордонних справ України; документи дипломатичних представництв Туреччини, Ірану та Афганістану в Україні; статистичні матеріали; наукові політологічні видання в країнах Середнього Сходу, періодична преса. У розділі з’ясовується інформаційна цінність кожної з означених груп джерел для дослідження місця і ролі України в геополітичних інтересах Туреччини, Ірану, Афганістану.

В основу дослідження покладено метод геополітичного аналізу, який, на думку автора, є найбільш ефективним при з’ясуванні сутності геополітичних інтересів України та обраних країн Середнього Сходу, оскільки дозволяє аналізувати проблематику з високим ступенем достовірності висновків. У плані розв’язання поставлених у дисертації завдань ефективними виявилися також статистично-аналітичний, порівняльно-аналітичний, конкретно-історичний методи. 

Метод системного аналізу використовувався для комплексного дослідження факторів глобального, регіонального та локального впливу на реалізацію зовнішньополітичної стратегії України, а також для вичленення й аналізу геополітичних детермінант економічної і політичної діяльності в регіоні Середнього Сходу. Метод співставлення використовується для аналізу спільності та розбіжності політико-правових факторів та соціально-економічних чинників співробітництва України окремо з кожною державою Середнього Сходу, а також з огляду на спільні тенденції в регіональних політиках країн.

У другому розділі дисертації “Історико-географічні основи співпраці України з країнами Середнього Сходу” досліджується комплекс проблем, пов’язаних із появою й розвитком геополітичних інтересів середньосхідних держав щодо України, зроблено спробу виокремити географічні детермінанти співробітництва України з Туреччиною, Іраном, Афганістаном в історичному контексті, а також окреслено шляхи впливу геополітичних інтересів окремих держав Середнього Сходу на створення і функціонування системи захисту зовнішньополітичних національних інтересів України, орієнтуючись на спільне і відмінне в міжнародній політичній традиції середньосхідних держав. Обґрунтовується безперервність історичної лінії розвитку відносин України з країнами Середнього Сходу, що підтверджується археологічними, етнологічними та етнолінгвістичними дослідженнями.

Одним з важливих елементів історико-географічних основ співпраці, що входить до структури об’єкту аналізу геополітичних інтересів країн Середнього Сходу стосовно України є спадкоємність двостороннього співробітництва, коріння якого лежить на ґрунті етнічної, політичної та соціальної традицій розвитку відносин між виокремленими країнами.

На основі аналізу політичних тенденцій формування української державності, робиться висновок про перманентно зростаючу сутнісну наповненість геополітичних інтересів середньосхідних держав стосовно України, яка з особливою гостротою проявляється в періоди існування України в якості відносно єдиного національно-державного організму, а саме в період розвитку Київської Русі та боротьби за національну ідентичність Козацької держави. Протягом даних епох структурувалась і закріпилась на рівні специфічних засобів зовнішньополітичної діяльності особлива геополітична стратегія середньосхідних держав, яка виходила з розуміння визначальних детермінант геополітичної унікальності територіального розташування України, сприятливих природнокліматичних умов, особливих можливостей для розвитку торгівельно-економічної співпраці.

В зв’язку з цим в розділі показано, що Україна, навіть перебуваючи в географічних межах Російської імперії, не припиняла розвивати економічні та гуманітарні відносини з Середнім Сходом. Обмеження здатності використовувати власну енергію інтровертно давало змогу екстравертної реалізацій внутрішнього потенціалу України у стосунках з Туреччиною, Іраном, Афганістаном.

У розділі з’ясовується, що приблизно з однаковою ефективністю використовувалась геополітична зацікавленість Україною з боку держав Середнього Сходу і в період радянської історії. Економічний ефект та зиск, на відміну від політичного, в цей період продовжив попередні і зародив нові позитивні тенденції українсько-турецького, українсько-іранського, українсько-афганського співробітництва, які були підкріплені відповідними офіційними документами. 

У підсумках до розділу обґрунтовано висновок про те, що історія співробітництва України та держав Середнього Сходу позначилась тенденціями неперервності та спадковості, а географічні детермінанти розташування української держави протягом усієї її офіційно дослідженої історії виконували роль фундаментального інтегратора зовнішньополітичних інтересів середньосхідних держав та міжнародних інтересів України. 

У третьому розділі роботи – “Політична компонента системи геополітичних інтересів країн Середнього Сходу щодо України” зосереджено увагу на політичних факторах, засобах, механізмах і формах обґрунтування і артикуляції геополітичних інтересів держав Середнього Сходу відносно України, а також зроблено спробу на основі аналізу впливу глобальної системи міжнародно-політичної взаємозалежності – вичленити можливі перспективи використання співпадіння геополітичних пріоритетів Туреччини, Ірану, Афганістану згідно зовнішньополітичних цілей України.

На основі аналізу подій, пов’язаних з еволюцією політичних відносин незалежної України, обґрунтовується теза про особливу геополітичну роль Української держави на євразійській площині міждержавних зносин. Піддано аналізу імперативи геополітичної взаємозалежності держав та їх регіональних вимірів політики, що так чи інакше контактують або дотикаються одна до одної. Простежується, що вісь регіональної політики України, Туреччини, Ірану та Афганіcтану проходить через їхні двосторонні і багатосторонні відносини, через вплив потужних світових геополітичних гравців, якими є, зокрема, США та Росія, на генезис геополітики в регіоні в цілому.

Обгрунтовується висновок про те, що, зважаючи на геополітичну стратегію України, базисом якої є першочерговий захист зовнішньоекономічних інтересів шляхом економізації зовнішньої політики, виходячи з географічних переваг розташування на перехресті трансєвразійських комунікацій та з огляду на значну роль, що відіграють на Середньому Сході Туреччина, Іран та Афганістан – політична складова взаємних геополітичних інтересів в рамках відносин України з країнами Середнього Сходу створює повноцінні базові умови розвитку як дво-, так і багатостороннього співробітництва. 

У підсумках до розділу, автор, відзначаючи високу актуальність і гостроту проблеми осмислення геополітичних інтересів середньосхідних держав відносно України, обгрунтовує висновок про те, що її вирішення може стати важливим чинником пожвавлення як вказаних двосторонніх відносин, так і перспектив реалізації стратегічних українських зовнішньополітичних інтересів.

У четвертому розділі “Геоекономічні основи співробітництва країн Середнього Сходу: Туреччини, Ірану та Афганістану з Україною” розглядаються питання, присвячені сучасному стану двостороннього та багатостороннього економічного співробітництва середньосхідних держав з Україною, з огляду на геополітичні фактори економічних переваг і перспектив розвитку співпраці Туреччини, Ірану, Афганістану з Україною. 

Теоретично обґрунтовано, що процес активізації зовнішньоекономічної активності суб’єктів міжнародних відносин, який характеризується активним розвитком глобалізаційних тенденцій, поступово робить прозорими межі між зовнішньою і внутрішньою політикою окремих держав. На основі опрацювання статистичних даних Міністерства закордонних справ України, висловлюється припущення, що використання Україною зовнішніх та внутрішніх чинників в контексті розширення співробітництва з Туреччиною, Ісламською Республікою Іран та Афганістаном створить додаткові сприятливі умови для просування економічних реформ, відродження виробництва, вирішення соціальних проблем, покращення інвестиційного клімату, підвищення довіри до держави з боку зарубіжних ділових кіл, ефективного використання геоекономічних переваг України, які є похідними від її географічного положення, умов промислового виробництва та науково-технічних можливостей.

Здійснений у розділі аналіз засвідчує, що формування ефективної економічної моделі зовнішньополітичного захисту Україною національних інтересів в контексті відносин з країнами Середнього Сходу: Туреччиною, Іраном та Афганістаном логічно взаємопов’язаний з проблемами інтегрування України до євразійських проектів транскордонного комунікаційного сполучення з метою використання власного транзитного потенціалу, залученням інвестицій з країн Середнього Сходу, розвитком двостороннього торговельно-економічного співробітництва з Туреччиною, Іраном, Афганістаном та захистом інтересів українського товаровиробника шляхом створення сприятливого юридично-правового і дипломатичного полів з метою нарощування експорту на ринки зазначених країн. 

На основі аналізу і співставлення різноманітних фактів, явищ, подій обґрунтовано висновок про те, що стратегічні геоекономічні інтереси Туреччини, Ірану, Афганістану, з погляду розвитку євразійського співробітництва, в основному співпадають з геостратегічними цілями України, що для української сторони матеріалізується в зовнішньополітичних спробах ефективного входження української економіки до світової системи господарства, сприянні розвитку збалансованого торговельно-економічного співробітництва з державами світу, просуванні українських товарів на перспективних ринках, формуванні міжнародного іміджу нашої держави як інвестиційно привабливого партнера, якнайширшому використанні транзитного потенціалу України. 

У п’ятому розділі роботи  “Гуманітарна складова геополітичних інтересів країн Середнього Сходу щодо України” зосереджено увагу на гуманітарних чинниках геополітичних інтересів держав Середнього Сходу відносно України, а також впливі гуманітарної сфери співробітництва на формування та реалізацію геополітичних інтересів середньосхідних держав щодо України. 

Обгрунтовується положення про те, що факторами, які безпосередньо впливають на формування гуманітарних відносин між Україною та країнами Середнього Сходу і стимулюють їх поглиблення є геостратегічна роль держав у регіональній та міжнародній політиці, економічні переваги, які породжуються елементами взаємодоповнюваності і взаємовигідності зближення економічних потенціалів та історична спадщина відносин. 

Здійснений у розділі аналіз засвідчив, що спільність проблем, пов’язаних з географічним розташуванням України, Туреччини, Ірану та Афганістану на перетині багатоманітних, часто суперечливих інтересів суб’єктів міжнародних відносин, змушують ці держави шукати таких форм відносин, які б носили мирний і взаємовигідний характер. Тому саме завдяки динамізації процесу розвитку гуманітарного співробітництва між собою та іншими регіональними й субрегіональними силами Україна, Туреччина, Іран та Афганістан мають змогу забезпечити власну безпеку, політичну стабільність та економічний розвиток.

На прикладі конкретних фактів обгрунтовано висновок про те, що багатоманітна міждержавна палітра спілкування в сферах культури, освіти, науки, інформації, туризму і спорту між Україною та країнами Середнього Сходу - Туреччиною, Іраном, Афганістаном – значною мірою визначає ступінь політичної наближеності держав, стимулює або стримує отримання економічних вигод в процесі офіційних, неофіційних та підприємницьких контактів. Вагомим позитивом зносин в гуманітарній сфері залишається їх мирний і взаємовигідний характер, оскільки саме завдяки розгалуженню дотичних гуманітарних сфер міждержавного співробітництва зростають можливості врегулювання спірних випадків і навіть складних конфліктних ситуацій.