СТАНОВЛЕННЯ ЄДИНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, ступінь  наукової розробки проблеми, визначено об‘єкт, предмет, мету і завдання дисертаційного дослідження, методологічні засади дисертації, надано відомості про апробацію результатів та зв‘язок з напрямами наукових досліджень, сформульовано теоретичне і практичне значення результатів дослідження та положення, що характеризуються науковою новизною. 

У першому розділі дисертаційного дослідження “Національна ідентичність та її зв‘язок із національними інтересами у сучасній політичній науці” розкрито сутність національної ідентичності, визначено чинники творення національної ідентичності та політичної нації. Відповідно до основних наукових підходів визначаються національні інтереси та практичні проблеми, що постають у зв’язку із реалізацію національних інтересів України в умовах становлення нації та засад спільної ідентичності. ґрунтуючись на вітчизняному та зарубіжному науковому дискурсі, який актуалізує проблеми становлення національної ідентичності та політичної нації, дослідження розкриває специфіку становлення єдиної національної ідентичності в контексті забезпечення національних інтересів України. 

У підрозділі 1.1. “Поняття національної ідентичності в сучасній політичній науці” з’ясовано сутність понять “національна ідентичність”, “етнічна ідентичність”  та суміжних з ними понять. Національну ідентичність розглянуто в ієрархії та у взаємодії з іншими типами ідентичності. Причому ідентичність обумовлюється як приналежністю, так і усвідомленим співвіднесенням індивіда себе із певною спільнотою за низкою специфічних ознак. Визначено відмінні риси, що вирізняють національну ідентичність, зокрема роль і співвідношення суб‘єктивного й об‘єктивного чинників, громадянсько-політичного та етнокультурного компонентів у становленні національної ідентичності. На підставі розгляду основних концепцій нації визначено, що становлення єдиної національної ідентичності в Україні супроводжує процес формування політичної нації.

Втілення концепції політичної нації в сучасній Україні передбачає, що така спільнота включатиме абсолютну більшість громадян української держави, при цьому в основі об’єднання – спільні держава, територія, політико-правові й соціально-економічні засади, інтереси, історичне минуле та майбутня перспектива.

У підрозділі 1.2. “Взаємозв’язок національних інтересів та національної ідентичності” розкрито сутність понять “національні інтереси” та “національна безпека” та їх взаємозв’язок з поняттями “нація” та “національна  ідентичність”, відповідно до наукових підходів, що існують в Україні.  Розкриття змісту національних інтересів у внутрішньополітичній, зовнішньополітичній, культурній, етнонаціональній сферах тощо дозволяє розглядати формування цілісної національної ідентичності як одну з основних передумов націєтворення та забезпечення національних інтересів України.

Досягнення високого рівня захисту національної безпеки обумовлюється, по-перше, тим, наскільки інтенсивно відбувається громадянська консолідація та поширення єдиної ідентичності в Україні; по-друге, рівнем легітимності та ефективності державної політики.      

Визрівання в українському суспільстві стабільних зв’язків, з одного боку,  між громадянами, різними спільнотами, з іншого – між громадянами і державою,  створює фундамент для ефективної реалізації національних інтересів. У свою чергу, українське суспільство, набуваючи стійких соціальних зв’язків у результаті процесів самоорганізації, стає здатним до повноцінної участі у формуванні та  реалізації національних інтересів (які є концентрованим вираженням суспільних інтересів та запитів), а також у відверненні ситуацій, які створюють загрози втіленню цих інтересів.

У другому розділі “Вплив ключових аспектів ідентичності громадян України на становлення сучасної української національної ідентичності”  розкрито специфіку сучасної національної ідентичності в контексті тих чинників, які у своїй взаємодії визначають її особливості. Оптимальним для цілей даного дослідження стало виокремлення мовно-культурного, релігійно-конфесійного, регіонального, етнічного, державно-політичного та геополітичного аспектів. Аналіз кожного з цих аспектів надав підстави для відповідних висновків щодо їхнього впливу на стан забезпечення національних інтересів України. Разом з тим, дослідження локальних ідентичностей на рівні етнічних, мовних, регіональних спільнот дозволило, розкривши специфіку національної ідентичності, віднайти баланс між впливом громадянського й державно-політичного та етнічного й культурного факторів на становлення єдиної ідентичності та політичної нації в Україні. 

У підрозділі 2.1. – “Значення мовно-культурного та релігійно-конфесійного чинників для становлення національної ідентичності” проаналізовано роль мовного чинника у формуванні української національної ідентичності, особливості мовно-культурних орієнтацій населення України та їх вплив на культурний та комунікативний простір. Також виявлено місце релігійно-конфесійного чинника у взаємозв‘язку із регіональною та етнічною структурами українського суспільства. Проаналізовано особливості ідентифікації віруючих громадян з точки зору перспектив становленні національної ідентичності в Україні, у зв‘язку із зростанням ролі релігійного чинника та посиленням соціального впливу релігійних організацій. Оцінено потенціал міжконфесійної конфліктності та мовно-культурної фрагментації суспільства з точки зору загроз для національних інтересів України.

У підрозділі 2.2. – “Етнічний та  регіональний виміри національної ідентичності” досліджено регіональну специфіку та місце регіонального типу ідентичності у системі соціальних ідентичностей для різних частин українського суспільства, а також значення регіональної ідентичності для перспектив  формування національної ідентичності в Україні.

Розглянуто ”компенсуючі” властивості регіональної ідентичності під час динамічних змін в системі ідентичностей. Комплекс відмінностей у специфіці системи ідентичностей громадян найбільш виразно проявляється між Східною та Західною Україною, але наявність регіонів Центральної України, із особливостями  ідентичності (етнічної, мовної, релігійно-конфесійної тощо), наближеними до загальнонаціональних, значною мірою пом‘якшує конфлікт ідентичностей, що превалюють, з одного боку, на Заході та, з іншого, на Сході і Півдні України. Регіональна ідентичність не обов‘язково має деструктивне значення щодо єдиної національної ідентичності, але, натомість, може бути органічно вплетеною в цілісний український ідентифікаційний контекст.

Виявлено композицію етнічних ідентичностей українського суспільства, їх співвідношення із національною ідентичністю та міру інтеграції основних етнічних груп України у політичної націю. Етнічна ідентичність, що є однією із найбільш стабільних в системі соціальних ідентифікацій людини, не суперечить загальнонаціональній ідентичності, а може компліментарно взаємодіяти з нею.  Втім, етнічна ідентичність, за умов одночасної активізації політичних факторів, у разі її переважання за значенням над національною у системі ідентичностей, здатна спричиняти низку загрозливих явищ для національної безпеки держави. Так, слабкість національної ідентичності у порівнянні з етнічною породжує небезпеку відмежування представників етносу від решти суспільства, зростає ймовірність міжетнічного та міждержавного конфліктів. Крім того, наявність етнічних “анклавів” за умов слабкості загальнонаціональних зв’язків створює сприятливу ситуацію для використання їх та їхніх суперечностей із державним центром зовнішніми силами.

Дослідження виявило, що не стільки стійка етнічна ідентичність, скільки надмірна її актуалізація та “політизація” етноспільнот на противагу участі в спільних для всіх громадян процесах підважують засади національної ідентичності.

Підрозділ 2.3. – “Роль  державно-політичного і геополітичного  чинників у формуванні національної ідентичності” розкриває специфіку впливу здобутого державного статусу Україні на становлення національної ідентичності, творення національної і громадянсько-політичної єдності. Українська держава є важливим центром тяжіння для своїх громадян, представників різних етносів. Перспективи поширення єдиної національної ідентичності є значними як серед етнічних українців, так і представників інших етнічних груп України. Державно-політичний чинник суттєво позначається як на формуванні національної ідентичності, так і на зміні етнічної ідентифікації частини громадян, які мають змішане етнічне походження, та на тих, хто втратив етнічну ідентичність. Водночас, сьогодні насамперед для громадян старшого покоління лишається вагомим місце “радянської ідентичності”, яка нівелює значення інших типів ідентичності (етнічної, культурної, національної). Разом із тим, у сучасних умовах молодші покоління громадян України демонструють оновлення ідентифікаційних зразків, зокрема за рахунок більш виразних ознак національної ідентичності, що домінують над розбіжностями регіональних, мовних,  геополітичних орієнтацій.    

Крім того, досліджено конфліктне навантаження протистояння за різними геополітичними орієнтаціями та існуючі внаслідок цього загрози для існування цілісної політичної нації. Суперечливість геополітичних орієнтацій ускладнює вироблення в більшості громадян усвідомлення первинності національних інтересів України як єдиної держави над інтересами зовнішніх геополітичних центрів. Протилежність геополітичних орієнтирів, поширених у суспільстві, негативно впливає на рівень забезпечення національних інтересів, оскільки стимулює поляризацію ідентичностей у суспільстві, створює передумови для невизначеності і вразливості зовнішньополітичних позицій України. 

У третьому розділі “Забезпечення  національних інтересів України в контексті сучасного стану національної ідентичності” виявлено характер впливу становлення національної ідентичності на реалізацію національних інтересів України та розкрито наявні й потенційні загрози національній безпеці України у зв’язку із специфікою сучасного стану національної ідентичності.

У підрозділі 3.1. “Вплив становлення єдиної національної ідентичності на реалізацію національних інтересів України” виявлено пріоритетний ряд національних інтересів України відповідно до офіційних рішень державних інституцій. Необхідною передумовою реалізації національних інтересів України в етнополітичній сфері є послідовна і виважена державна політика. Водночас, її ефективність безпосередньо залежить від того, наскільки інтенсивно поширюватиметься національна ідентичність в українському суспільстві, а також тим наскільки органічно поєднуватимуться локальні інтереси різних груп  громадян із фундаментальними національними інтересами України.

Багатоманітність етнічної, культурної, конфесійної, регіональної композиції українського суспільства може становити фактор стабільності в разі повноцінної взаємодії між громадянами, коли різноманітні сегменти утворюватимуть єдину громадянську та національну спільноту, тобто політичну націю. Дії держави щодо вирішення економічних, культурних, освітніх питань тощо, спрямовані на заохочення становлення єдиної національної ідентичності, повинні відповідати фундаментальним правам та інтересам громадян.

У підрозділі 3.2. “Перспективи формування української політичної нації: значення національної ідентичності” розкрито перспективи становлення національної ідентичності та інтеграції українських громадян у політичну націю в контексті реалізації національних інтересів України, акцентовано на ролі соціальних інституцій у цьому процесі. Національні інтереси України, зокрема, такий життєво важливий інтерес, як збереження територіальної цілісності, вимагають консолідації громадян України у цілісній спільноті, здатній до прогресивного розвитку і самоорганізації, до відстоювання інтересів. Єдина національна ідентичність громадян України має бути прийнятною для якомога більшої кількості громадян України.

У підрозділі 3.3. “Перспективи становлення української національної ідентичності” досліджено специфіку сучасної української ідентичності, із урахуванням історико-політичного контексту її становлення.

Етнополітичні процеси в українському суспільстві відбуваються, з одного боку, в полі інерційного руху, з іншого боку – під впливом новітніх змін та викликів. На початку ХХІ століття формування української національної ідентичності відбувається за умов, необхідних для її кристалізації: власна держава та інституції, наявність унікальної мови, культурної самобутності України, спільна історія,  спільні інтереси тощо.

У підрозділі 3.4. “Проблеми інтеграції етнічних груп та регіональних груп до політичної нації” йдеться про те, що для досягнення національних інтересів України необхідний такий перебіг етнополітичних процесів, коли відцентрові тенденції серед регіональних та етнічних груп суспільства мають бути слабшими за доцентрові.

Для досягнення міжспільнотної консолідації в українському суспільстві неприпустимі явища етнічної асиміляції та акультурації, як таких, що здатні провокувати міжетнічну напруженість. Разом з тим, національним інтересам України шкодить надмірна “політизація етнічностей”, підсилена протистояннями (мовними, міжетнічними, міжконфесійними, геополітичними), коли на передній план виходять вимоги політичної автономії. Такі процеси  здатні генерувати конфлікти і загрожувати національній безпеці України. Наявність в Україні спільнот, орієнтованих виключно на близьке їм етнічне й мовно-культурне середовище поза межами України, здатне породжувати прямі загрози національній безпеці.

Існування етнокультурних ареалів, межі яких не збігаються з державними кордонами, містить потенційну небезпеку активізації спроб перегляду державних кордонів на етнічній або регіональній підставі, внаслідок інспірування ззовні або зсередини держави.