ДОБРОБУТ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Трансформаційні процеси в країнах пострадянського простору з початку 90-х років ХХ ст. обумовили виникнення нових, актуальних для дослідження, проблем. Після тривалого скорочення ВВП, що мало місце в перші роки економічних перетворень в Україні, вдалося досягти економічного зростання. Для відновлення і нарощення потенціалу держави воно має бути довгостроковим та ґрунтуватися на системних чинниках. Відтак, важливим завданням теоретичних досліджень є визначення та науковий аналіз факторів, які забезпечують економічне зростання у довгостроковому періоді.

Актуальність теми. Як стимулом, так і перешкодою подальшому економічному росту може виступати рівень добробуту, що формується в даних соціально-економічних умовах. Добробут створює доволі вагомі стимули до зміни економічної поведінки населення, є засобом реалізації людських можливостей. У такому контексті його можна вважати одним із факторів економічного зростання.

Підвищення добробуту населення України проголошується важливим політичним пріоритетом держави. Утім, механізм впливу добробуту на економічне зростання проаналізований недостатньо і на теоретичному, і на емпіричному рівнях. Тому дослідження добробуту як фактора зростання економіки країни сприятиме підвищенню ефективності державної соціально-економічної політики.

Проблематика сутності добробуту та окремих його взаємозв’язків з економічним зростанням досить широко представлена в зарубіжній економічній теорії. Наукові пошуки вітчизняних вчених спрямовані головним чином на визначення сутності добробуту, вивчення впливу економічного зростання на його рівень, аналіз методології оцінки добробуту. Можливості стимулювання економічного зростання підвищенням рівня добробуту досліджені набагато менше, особливо щодо національної економіки.

Із зарубіжних вчених найбільший внесок у розвиток теоретичних  концепцій добробуту зробили такі дослідники, як Р. Адамс, І. Адельман, Р. Барро, А. Бігстен, Р. Бенабоу, І. Бентам, Дж. Галлуп, O. Галор, К. Дайнінгер, К. Ерроу, Дж. Кларк, С. Кузнєц, К. Моріс, В. Нордхауз, В. Парето, Р. Перотті, А. Пігу, М. Пундарік, Л. Путерман, М. Равальйон, С. Раделет, Дж. Ролз, П. Самуельсон, А. Сен, А. Сміт, Дж. Сміт, П. Таунсенд, Дж. Тобін, М. Тодаро, М. Фрідман, Дж. Цваймюллер.

Значну увагу приділили дослідженню категорій добробуту, рівня життя, якості життя, проблематики людського розвитку такі вчені: Є. Антосенков, В. Близнюк, В. Бочкарьова, О. Грішнова, В. Кряжев, М. Кузнєцов, Е. Лібанова, В. Мандибура, В. Можина, С. Мочерний, Н. Римашевська, Л. Семів. Серед багатьох українських дослідників, які присвятили свої роботи теоретичному та емпіричному аналізу особливостей національної економіки, проблем і факторів її розвитку, можна виділити О. Бебела, О. Бєляєва, Д. Богиню, В. Будкіна, В. Гейця, М. Долішнього, М. Козоріза, І. Комарницького, І. Малого, С. Мочерного, Ю. Пахомова, Р. Пустовійта, Є. Черковця, Д. Чистіліна, А. Чухна та ін. Використання їх розробок дало можливість проаналізувати особливості формування добробуту та його впливу на економічне зростання в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження є частиною науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії та економетрії Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили, що проводилося в рамках комплексного дослідження “Фактори економічного розвитку в трансформаційній економіці” (№ДР 0103U004007). Автором у межах даної теми розглянуто механізм впливу добробуту на економічне зростання в національній економіці та подано рекомендації щодо покращання добробуту населення України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне та емпіричне обґрунтування механізму впливу добробуту на економічне зростання та розробка рекомендацій щодо підвищення рівня добробуту в національній економіці.

Основні завдання, вирішені в дисертаційному дослідженні, полягають у наступному:

-         визначено сутність категорії добробуту та її співвідношення з іншими соціально-економічними категоріями;

-         досліджено способи вимірювання добробуту населення;

-         узагальнено особливості впливу економічного зростання на добробут населення, виявлені в різних країнах світу, та обґрунтовано механізм оберненого впливу;

-         проаналізовано специфіку механізму впливу добробуту населення на економічне зростання в Україні з урахуванням особливостей становлення і розвитку національної економіки;

-         досліджено основні напрями підвищення добробуту населення в Україні;

-         розроблено з урахуванням досвіду розвинутих країн світу комплекс напрямів та завдань ефективної державної соціально-економічної політики, спрямованої на підвищення добробуту з метою стимулювання економічного зростання в Україні.

Об’єктом дослідження є система економічних відносин, що відображають взаємозв’язок добробуту з економічним зростанням у національній економіці.

Предметом є механізм впливу добробуту на економічне зростання.

Вихідна наукова гіпотеза дослідження полягає у тому, що підвищення рівня добробуту населення України може бути представлено не лише як безпосередній наслідок, а як важливий чинник економічного зростання. Це обумовлює необхідність розробки такої державної соціально-економічної політики, яка сприяла б підвищенню добробуту населення і завдяки цьому забезпечила б зміни його економічної поведінки, що позитивно впливатимуть на темп економічного зростання.

Методи дослідження. У роботі використано сучасні методи теоретичного та емпіричного дослідження: логічний та історичний методи – для виявлення сутності категорії добробуту, її місця в системі інших соціально-економічних категорій; структурного аналізу – для дослідження методів оцінювання добробуту, рівня, якості життя та розробки власного підходу до вимірювання добробуту; логічний, статистичний – для аналізу особливостей впливу економічного зростання на добробут у різних країнах світу; структурно-функціонального аналізу – для обґрунтування механізму впливу добробуту на економічне зростання; статистичний і графічний – для виявлення особливостей функціонування даного механізму в умовах національної економіки; метод кореляційно-регресійного моделювання – для емпіричного підтвердження впливу особливостей економічної поведінки населення, що обумовлена певним рівнем добробуту, на економічне зростання в Україні; історичний, порівняльний, прогнозний і метод експертних оцінок – при визначенні чинників підвищення добробуту та напрямів державної соціально-економічної політики в сфері регулювання добробуту населення України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні системного наукового дослідження закономірностей зв’язку добробуту з економічним зростанням у національній економіці.

Уперше:

-         розкрито зміст передавального механізму впливу добробуту населення на економічне зростання. Сутність його дії полягає в тому, що поточний рівень добробуту формує економічну поведінку населення, яка проявляється у виборі: 1) благ між достатніми для підтримки поточної життєдіяльності та необхідними для нагромадження людського капіталу; 2) місця працевлаштування, а саме: регіону, галузі, легального чи тіньового сектору; 3) міри участі в кредитно-інвестиційній діяльності; 4) типу соціальної поведінки, яка може відповідати або суперечити чинним соціальним та правовим нормам. Сформована внаслідок здійсненого вибору модель економічної поведінки сприяє або перешкоджає економічному зростанню;

-          доведено, що відносно низький рівень добробуту населення України стримує економічне зростання через: недостатнє споживання благ, які сприяють збереженню та нагромадженню людського капіталу, що обмежує підвищення продуктивності праці; низьку інвестиційну активність населення, що не дає можливості суб’єктам господарювання повною мірою використовувати заощадження домогосподарств; обмеження можливостей творчої самореалізації людини, що обумовлює пріоритетність деструктивних потреб та сприяє погіршенню якості соціального капіталу.

Дістало подальшого розвитку:

-         уявлення про зміст категорії добробуту та її співвідношення з такими соціально-економічними категоріями, як рівень життя, якість життя, бідність. Якщо рівень життя розуміють як ступінь задоволення потреб, що і прийнято у вітчизняній науці, то добробут може бути визначено як сукупність умов життєдіяльності людини (населення), що створюються під час виробництва, розподілу, обміну, споживання, формують ієрархію потреб та визначають рівень їх задоволення. За такого уявлення дані категорії є одного рівня та пов’язані між собою причинно-наслідковими зв’язками. У свою чергу, і добробут, і рівень життя рівноправно визначають якість життєдіяльності індивіда (населення);

-         методика вимірювання добробуту, в якій, на відміну від існуючих, показник добробуту комплексно представлено через показники умов життєдіяльності, що безпосередньо визначають рівень задоволення потреб. До кола показників віднесено: 1) рівень купівельної спроможності населення, 2) міра забезпеченості товарами тривалого користування, 3) ступінь нерівності розподілу доходів (активів), 4) рівень бідності, 5) наявність пропозиції якісних ринкових і суспільних благ.

Удосконалено:

-         структуру пріоритетних напрямів соціально-економічної політики держави щодо підвищення добробуту населення України. Незважаючи на об’єктивну важливість кожного напряму, доведену в процесі аналізу практики підвищення добробуту, з огляду на бюджетні можливості, поточні дії держави та досягнуті результати в процесі реалізації даних напрямів визначено таку їх ієрархію: 1) підвищення доступності освітніх, медичних послуг з метою покращання якості людського капіталу, надання якісних суспільних благ; 2) зменшення доходної диференціації населення, що має сприяти послабленню соціальної напруги та мотивації до скорочення опортуністичної поведінки; 3) підвищення реальних середніх доходів населення.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і рекомендації мають практичне значення для оцінювання добробуту населення, розробки програм політичних партій, державних програм соціально-економічного розвитку, що дозволить підвищити ефективність державного регулювання економіки.

Наукові результати дослідження використано при розробці проекту “Стратегії розвитку міста Миколаєва” (Довідка про впровадження № 116/20/43 від 15.01.2007).

Окремі результати дослідження використано в навчальному процесі на курсах підвищення кваліфікації працівників державної служби зайнятості.

Основні положення дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили під час викладання курсів “Основи економічної теорії”, “Державне регулювання економіки”, “Політекономія”, “Історія економічних вчень”.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданні кафедри економічної теорії та економетрії Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили, а також кафедри економічної теорії Національного університету “Києво-Могилянська Академія”. Матеріали роботи та результати досліджень оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях: “Глобалізація як джерело конкуренції, конфліктів та можливостей” (Миколаїв - Очаків, 2003 р.), “Економічна влада та економічний успіх” (Київ, 2004 р.); “Науковий потенціал світу – 2005” (Дніпропетровськ, 2005 р.); на всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Могилянські читання” (Миколаїв, 2003, 2005, 2006 рр.), “Дні науки НаУКМА” (Київ, 2004, 2005 рр.), “Ольвійський форум” (Очаків, 2006 р.), “Миколаївська область: вектори розвитку” (Миколаїв, 2007 р.); на круглих столах, проведених у рамках обговорення Стратегії розвитку міста Миколаєва (Миколаїв, 2005 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у 8-ми наукових працях загальним обсягом 3,5 д.а., з них у фахових виданнях – 4, за матеріалами виступів на конференціях – 4.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації – 205 сторінок, наявні 20 таблиць на 10 сторінках та 16 рисунків на 9 сторінках. Список використаних джерел включає 191 найменування на 16 сторінках. Дисертація має два додатки на 2 сторінках.