КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АМЕРИКАНСЬКОГО ГЛОБАЛІЗМУ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обгрунтовано вибір і актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт та предмет дослідження, методи дослідження, хронологічні рамки дисертації, вказана джерельна база дослідження, розкрита наукова новизна, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, подано апробацію результатів роботи.

У першому розділі “Теоретичні і концептуальні засади і джерельно-документальна база дослідження” проаналізовано концептуально-теоретичну інтерпретацію американського глобалізму з позицій різних міжнародно-політичних і політекономічних парадигм. З’ясовано динаміку розвитку наукової думки з питань сутності й значення глобалізму і систематизовано відповідні концепції. Окремо розглядається теоретико-методологічна база дослідження глобалізаційних процесів і американської геополітичної дії. Представлено базові складові системи американської присутності в світі: елементи, структуру, зовнішнє середовище, і доведено їхня взаємообумовленість та єдність. Здійснено концептуальний дискурс з питань особливостей функціонування та закономірностей трансформації сучасного світового порядку під впливом американських глобальних формаційних стратегій.

Відзначається, що глобалізм охоплюює будь-які види стосунків, які виникають у процесі  життєдіяльності планетарної екумени. Визначено, що головною метою загальної теорії глобалізації є: створення на основі синтезу знань усього комплексу наук, що досліджують глобальність, науково-обґрунтованої, високого рівня абстракції інформаційної моделі глобалізованих міжнародних відносин як особливого соціального явища; вивчення механізмів взаємодії між різними учасниками процесу планетарної інтеграції та виявлення загального характеру залежностей тенденцій розвитку міжнародних відносини від багатьох факторів.

Аргументовано, що, незважаючи на достатньо динамічний розвиток загальної теорії глобалізації, її досягнення не встигають за подіями в реальній системі взаємодій між  акторами глобалізації і не можуть пояснити усіх явищ та процесів у зовнішньому транснаціональному середовищі, також як і механізмів його взаємодії з традиційною міжнародною системою. Це пов’язано не тільки з її відставанням в осмисленні глобальних міжнародних політичних тенденцій, але й зі специфікою сфери суспільних відносин, де особливо важко виявити рецидивність подій і процесів. Тому основні ознаки як законів, так і закономірностей сучасних міжнародних процесів виявляються у їхньому релятивному та вірогіднісному характері. Відсутність єдиної понятійно-категоріальної системи, загальноприйнятої типології сучасних транснаціональних середовищ, проблема класифікації наукових концепцій істотним чином гальмують розвиток загальної теорії глобалізації.

Аналіз явищ і процесів, які постійно відбуваються в контексті глобалізації, ускладнюється тим, що вона характеризується неоднорідністю, різнорівневістю та функціональною неоднозначністю. Зазначається, що глобальність може змінювати характер та конфігурацію своєї структури, видозмінювати організацію своїх внутрішніх взаємозв’язків залежно від зрушень у світовому розвиткові на усіх її рівнях. Змінюючись, вона постійно переходить зі стану в стан, від одного типу до іншого. Руйнування однієї тимчасової моделі глобальності приводить до виникнення іншої, яка, у свою чергу, з часом руйнується й дає початок формуванню нової.

Дослідження глобальної структури відіграє ключову роль в пізнанні закономірностей функціонування міжнародної системи. Питання про ґенезу та еволюцію глобальної структури є найважливішим для наукового аналізу трансформації сучасного світу. Погляд з вищого глобального структурного рівня дає можливість проаналізувати кардинальні трансформаційні процеси минулого і знайти відповіді на актуальні питання щодо майбутніх її перетворень. Встановлено, що глобальне структуроутворення є актуальним процесом, який проходить певні стадії самоорганізації та формується під впливом зовнішнього середовища і найбільш потужних геополітичних потуг, які усвідомлено беруть на себе місію управління системними змінами. Глобальна структура ХХІ століття формується під впливом американських трансформативних імпульсів. Сучасні стратегії національної безпеки Сполучених Штатів Америки мають відвертий місіоністський характер, і тому більшість пріоритетів американського уряду стосуються радше глобального розвитку і сприяння фундаментальним історичним змінам, ніж проблем захисту національних інтересів Америки як класичного державного суб’єкта міжнародних відносин. Нова історична американістська ера характеризується вже сьогодні розвитком парадигми планетарного мислення і оформленням нового транснаціонального інтелектуального і політичного класу, її генератора і реалізатора. Новий інтелектуальний клас на початку ХХІ століття зіштовхується з консерватизмом традиційних національних і гегемоністських еліт Заходу. Діалектика діалогу і конфронтації традиційних і контртрадиційних елітарних спільнот в суспільних середовищах держав-глобалізаторів є важливим фактором творення нового метастабільного порядку.

У другому розділі “Міжнародно-політичний аспект американської ідентичності в ХХІ столітті” наголос робиться на дослідженні тенденцій суспільних трансформацій в Америці й основних взаємопов’язаних чинниках глобалізації та американської етносоціальної революції, що впливають на кількісні та якісні зміни в глобальній політиці США та визначають напрямок її подальшої еволюції.

Розглянуто визначальні ознаки американської суспільної системи, які характеризують сучасну етнополітичну ситуацію в США. Доведено, що суперечливі тенденції на шляху до більшої інтеграції та більшої фрагментації американського суспільства будуть зростати прискореними темпами. Політична влада білих англо-саксів (протестантів) на всіх рівнях має тенденцію до дедалі зростаючої плюралізації. Нова епоха в суспільній еволюції Америки  формується під впливом багатьох факторів, і на даному етапі американського розвитку саме цивілізаційні  і етносоціальні процеси рухають перебігом подій в її політичній системі. Наразі достатньо підстав стверджувати, що події національного масштабу, пов’язані зі зміною етносоціальної ієрархії американського суспільства, скеровуються зворотніми ефектами американської політики глобалізації.

Доводиться, що глобалізаційні процеси зумовлюють зростання в американському суспільному середовищі кількості учасників різної зовнішньополітичної орієнтації і комунікацій між ними. Це призводить до їх сталої взаємозалежності, різноманітності, неоднорідності та значно ускладнює характер, структуру і прогнозування напряму трансформаційного поступу Америки. Транснаціональні організації Америки дедалі активніше втручаються у такі важливі політичні питання, як визначення фінансової політики США. У зовнішньому вимірі, застосовуючи легальні лоббістські можливості, національні діаспори і корпоративні агенти залучають гегемоністські воєнно-політичні структури США для вирішення міждержавних конфліктів  і внутрішньодержавних суперечок, котрі не мають критичного значення для американської національної безпеки, що часто викликає занепокоєність традиційних національноорієнтованих еліт Америки.

Встановлено, що глобалізаційні процеси, разом з інформаційно-технологічними і соціогуманітарними інноваціями, сприяють формуванню нового “мережового” суспільства, призводять, з одного боку, до уніфікації різноманітних соціумів, а, з іншого – до їхнього різноманіття та диференціації. Набувають нового значення такі поняття, як кордони, збір, обробка, аналіз, сприйняття інформації та спосіб комунікацій. Вчені, які досліджують феномен інформаційного суспільства, не дивлячись на розходження в поглядах, приділяють особливу увагу інноваціям як головній ознаці сучасного світового розвитку.

Національне інформаційно-інноваційне середовище, в рамках якого діє американська система прийняття міжнародно-політичних рішень, під впливом інформаційно-технологічних перетворень постійно трансформується. Сукупність варіативних інформаційно-комунікаційних інновативно-технологічних структур складає змістову основу сучасної системи концептуального забезпечення американського глобалізму та формується у процесі інтеракцій владного контуру Америки з її інтелектуальним світом. Після комплексної оцінки наявного масиву зовнішньополітичної інформації суб’єкти американського політичного процесу вносять зміни до партійних, корпоративних і діаспорних зовнішньополітичних доктрин. Згідно з ними приймаються плани зовнішньополітичних заходів, які мусять бути орієнтовані на здійснення стратегій впливу Америки на розвиток міжнародних процесів і, відповідно, – створення позитивного чи негативного впливу на міжнародне оточення з метою задоволення її потреб. Ці зміни впливають як на зовнішньополітичну позицію американської держави, так і на трансформацію її зовнішньополітичного курсу. Все це позначається і на змісті зовнішньополітичних концепцій, які в політологічному контексті відображають міжнародне положення Сполучених Штатів Америки і евентуально визначають її місце та роль у міжнародному співтоваристві.

 Універсальна транспарентизація кордонів та ліквідувація бар’єрів на шляху до розповсюдження у глобальному масштабі ідей, образів, норм поведінки, цінностей, культури, споживання товарів, послуг, винаходів вигідні, насамперед, глобальному інноватору - США, які більше за інших отримують від процесів глобалізації. Глобалізаційна політична, економічна і інформаційна монополія США являється тимчасовою, оскільки в різних регіонах планети зростають нові потужні глобалізаційні центри, які по мірі посилення власних економічних і воєнних позицій  долатимуть сучасний уніформний характер глобальної інтеграції.

У третьому розділі “Прогностичні тренди в еволюції американського глобалізму” досліджуються проблеми та перспективи американського глобального управління в контексті ідеологічної трансформації американської політичної системи. Розглядаються ймовірні мегатренди еволюції міжнародного середовища ХХІ ст. В контексті проблеми збереження глобального лідерства США аналізуються концептуальні традиції зовнішньої політики США. Зокрема, проаналізовано вільсоніанську, джеферсоністську, джексоніанську та гамільтоніанську моделі позиціонування Америки у зовнішньому просторі  та дискурсивно розглянуто  співвідношення ключових ідеологічних доктрин, формуючих американську політичну свідомість. Принагідно вивчається проблема вибору  методології трансформування сучасної міжнародної системи.

Наявність у Америки різноманітних національних проблем, викликаних її глобальною роллю, порушує питання їх ефективного вирішення за участю інших країн, міжнародних організацій, громадських рухів світу. Еволюція американської ідеології не поспіває за кардинальними змінами в міжнародному середовищі. Поява численних недержавних акторів потребує упорядкування та вироблення чітких правил їх поведінки на світовій арені. Задля координації та злагодженості їх дій особливої актуальності набуває питання створення нового авторитетного регулюючого та відповідального глобального органу, який діятиме більш ефективно, справедливо і з більшими  політичними повноваженнями.

Аргументовано, що суперечливий характер глобальних процесів ставить на порядок денний питання про свідоме керування їх розвитком. Головним питанням у цьому зв’язку є характер відносин між США, існуючими суверенними державами та глобальними наднаціональними інституціями. Як наймогутніша держава світу, США гіпотетично несе відповідальність за забезпечення стабільності на глобальному рівні. Разом з цим не існує інституціоналізації особливої ролі Америки в світі, що дозволяє її сувереністам-неоконсерваторам втілювати в міжнародній політиці доктрини ігнорування взаємозалежності і імперативної потреби в самообмеженні і взаємному стримуванні. Легітимне визнання спільнотами євразійських, латиноамериканських та африканських націй творчої і стабілізуючої  ролі Америки поліпшить умови для мирного транзиту до нової архітектури світового порядку і дозволить подолати політико-психологічні наслідки холодної війни і запобігти військовим кампаніям, подібним до Іракської.

Цілком ймовірно, що у ХХІ ст. процес якісного оновлення триватиме за рахунок становлення позаєвроатлантичних центрів сили. За умови означеного перебігу подій США та євроатлантична цивілізація збережуть в найближчі десятиліття своє лідерство та матимуть шанси для його зміцнення. Прогноз глобальних подій  обтяжується тим, що вони мають полі-лінеарний і дискретний характер. Для США важливо продовжити зміцнення позицій НАТО в Великій Європі та залучити до різних форм кооперування альянсу нових союзників. Це дозволить США зберегти вплив Євразії, контролювати воєнні і політичні процеси для запобігання кардинальним революційним зрушенням, що можуть негативно відобразитись на національній безпеці Америки.

Після краху біполярної системи Росія, не зважаючи на катастрофічне соціальне послаблення, має значний енергетичний та стратегічний військовий потенціал і залишається потенційним партнером, здатним змінювати баланс сил в Євразії. Відтак, у цьому столітті слід чекати посилення боротьби за геостратегічну і енергетичну підтримку Росії. Автор схиляється до думки, що Росія буде грати на глобальній геоекономічній конкуренції між Азією і Євроатлантикою. Це обумовлюється перш за все географічними особливостями і поєднанням цивілізаційного універсалізму російської політичної ментальності з ксенофобічною рівновіддаленістю як від Європи, так і від Азії.

В аналізі подальшого поступу Америки як глобальної держави автор пропонує уникати бінарних опозицій і зорієнтувати концептуально-прогностичну творчість на ціннісну і ідеологічну збалансованість. Отже, для побудови моделей майбутнього світоустрою, з’ясування сутності, напряму еволюції сучасного глобального американізму вважаємо доцільним застосувати поняття і категорії якомога більшої кількості шкіл міжнародно-політичної думки як проглобальних, проамериканських, так і антиглобальних, антиамериканських.