У першому розділі “Чорноморський регіон у європейській системі міжнародних відносин” розглядаються особливості Чорноморського регіону як системи міжнародних відносин, фіксується його місце і значення у сучасних світових процесах.
Перший підрозділ “Регіоналізація міжнародних відносин і місце чорноморської політики України у цьому процесі” аналізує таке сучасне політичне явище як регіоналізація міжнародних відносин. Такий аналіз дає можливість виявити зв’язок процесів, які розвиваються у Чорноморському регіоні, із сучасними тенденціями світової політики, що, у свою чергу, дає уявлення про зовнішньополітичні мотиви Чорноморських держав розширювати регіональні відносини в рамках глобальної системи міжнародних відносин. Виділяються потенційні привілеї і переваги, які надає регіоналізм державам при його вмілому використанні. За допомогою короткого історичного екскурсу й аналізу сучасних зовнішньополітичних інтересів підкреслюється виняткова важливість Чорноморського геополітичного простору для національних інтересів незалежної України.
Аналіз, проведений у другому підрозділі “Чорноморський регіон як європейська підсистема міжнародних відносин”,визначає Чорноморський геополітичний простір як систему міжнародних відносин. У зв’язку з цим, Чорноморський регіон досліджується на предмет відповідності йому поняття “регіон” у географічному і політико-системному аспекті його визначення. З цього погляду з’ясовується, чи є Чорноморський регіон регіоном політичним. Фіксація даного положення надає можливість продовжити дослідження (закріпивши його доцільність) з постановки центральної проблеми – чи розвиваються міжнародні відносини в Чорноморському регіоні системно, чи ні. У процесі аналізу визначаються головні компоненти Чорноморської системи міжнародних відносин – її елементи, структура, середовище. На підставі цього позначається місце Чорноморського регіону в глобальній системі міжнародних відносин. У такому контексті Чорноморська система виступає як підсистема європейської (регіональної) системи міжнародних відносин. Досліджуються критерії, що визначають нерозривний зв’язок Чорноморської підсистеми зі своєю системою.
Третій підрозділ “Регіональна специфіка міжнародних відносин” містить у собі аналіз якісних характеристик Чорноморських регіональних відносин. Досліджуються причини, передумови, мотиви наближення регіональних політик Чорноморських держав. Результат їх регіональної взаємодії – зміцнення структурних зв’язків у системі. Розглядаються деструктивні фактори, що негативно впливають на стабільний розвиток Чорноморської системи міжнародних відносин.
У четвертому підрозділі “Висновки” фіксуються основні результати дослідження по першому розділу.
У другому розділі “Міждержавні відносини у Чорномор’ї в контексті формування системи регіональної безпеки” досліджується форма і зміст міждержавної взаємодії Чорноморських держав з точки зору їх національних інтересів безпеки й аналізуються потенційні можливості даної взаємодії на предмет створення ефективної регіональної системи безпеки, що відповідає, принаймні, двом параметрам: своєчасному попередженню погроз і їх “умиротворенню” на початковій стадії.
У першому підрозділі “Деякі особливості регіональної системи безпеки в сучасних міжнародних відносинах” виділяється специфіка Чорноморських регіональних відносин в області безпеки. Аналізуються теоретичні підходи до формування системи безпеки з урахуванням вимог, що пред’являються до сучасних регіональних систем міжнародних відносин. Визначаються параметри, яким така система повинна відповідати. Тим самим ставиться свого роду загально-регіональна мета, на яку повинні бути спрямовані зовнішньополітичні зусилля Чорноморських держав.
У другому підрозділі “Росія, Туреччина й Україна в регіональних зв’язках” аналізуються взаємини цих трьох держав на сучасному етапі в рамках Чорноморської системи міжнародних відносин. Ці три держави-елементи не тільки вирішальним образом беруть участь у формуванні структурних зв’язків, створюючи доцентрово-силові відносини в системі, але і найбільш відчутно впливають на її функціонування. Зіставляються національні інтереси Росії, Туреччини й України в Чорноморському регіоні, виділяються їхні регіональні пріоритети. Аналізуються відносини цих держав кожної одна з одною на двосторонньому рівні. Відзначаються вузли протиріч і точки взаємної зацікавленості. Прогнозується регіональна тактика України у зв’язку з неоднозначною оцінкою Росією і Туреччиною місця і ролі нашої держави в рамках Чорноморського регіону.
У третьому підрозділі “Місце і роль Румунії, Болгарії, Грузії, Азербайджану, Вірменії, Греції, Молдови й Албанії в структуруванні системи безпеки” аналізується зовнішня політика інших восьми елементів Чорноморської системи міжнародних відносин, що беруть особисту участь у структуруванні регіональної системи безпеки. На підставі національних інтересів і пріоритетів регіональної політики виділяються особливості чорноморської політики вищезгаданої вісімки, визначається їх зовнішньополітична спрямованість, аналізуються їх співвідношення з доцентрово-силовими елементами, оцінюється ступінь впливу кожної держави на систему і, зокрема, на процес побудови регіональної системи безпеки. Особливе місце в дослідженні займає розгляд взаємодії кожного з восьми елементів із середовищем чорноморської системи, що вносить значне коректування в їхню регіональну політику.
На основі аналізу регіональної політики всіх елементів Чорноморської системи, проведеного в другому і третьому підрозділах, були вироблені визначені підходи, які дозволяють, при обліку позицій усіх зацікавлених сторін, знизити рівень їх протиріч і стабілізувати поки що дуже низький загально-регіональний рівень безпеки. Ці підходи знайшли своє відображення в четвертому підрозділі “Напрямки створення Чорноморської системи безпеки”. Виходячи із сучасного розміщення сил у Чорноморському регіоні, були розглянуті можливі зовнішньополітичні інструменти побудови регіональної системи безпеки.
Основні результати, до яких дійшов дисертант по всьому другому розділу, ввійшли до п'ятого підрозділу “Висновки”.
У третьому розділі “Основні напрямки розвитку регіонального співробітництва в Чорноморській системі міжнародних відносин” досліджується та сфера регіональних відносин, яка формується різними державами в процесі реалізації спільних регіональних проектів, тобто в процесі співробітництва. Ідея тісного регіонального співробітництва є не тільки каталізатором створення і ключовим фактором розвитку Чорноморської системи, але і нерозривною складовою процесу створення міцної системи регіональної безпеки. Практичне втілення цієї ідеї та її перспективи аналізуються в п’ятьох підрозділах.
Перший підрозділ “Системне значення процесу регіонального співробітництва” містить у собі теоретичний аналіз міжнародного процесу співробітництва на регіональному і субрегіональному рівні в сучасних соціальних системах. Виділяються об’єктивні і суб’єктивні причини, що лежать в основі ініціації і подальшого розвитку цього процесу. Визначається ступінь значимості регіонального співробітництва в структуруванні системних зв’язків.
Другий підрозділ “Призначення, організація і правове регулювання співробітництва в Чорноморському регіоні” зосереджується на аналізі правових документів міждержавного і міжмуніципального рівнів співробітництва: Декларації про створення чорноморського економічного співробітництва і Статуті Міжнародного Чорноморського клубу. Такий аналіз дозволяє простежити етап виникнення й оформлення загально-регіональних інтересів на початковій стадії регіонального співробітництва, а так само напрямку їхньої практичної реалізації (у контексті інтересу України) у зв’язку з положеннями, викладеними в цих двох стрижневих регіональних документах. Виділяються цілі і завдання, що мотивують доцільність створення перших міжнародних організацій у Чорноморському регіоні, які представляють відразу два рівні “структурної надбудови” Чорноморської системи міжнародних відносин.
Третій підрозділ “Режим вільної торгівлі в Чорноморському регіоні і правові форми діяльності Чорноморського банку торгівлі і розвитку (ЧБТР) у його забезпеченні” присвяченпроблемам і перспективам створення чорноморської зони вільної торгівлі – найбільш реально досяжної регіонального завдання у короткостроковій перспективі – і аналізує роль і можливості ЧБТР – єдиного поки досягнутого регіонального завдання – у посиленні економічної інтеграції чорноморських держав і присутності в ній України.
У четвертому підрозділі “ОЧЕС як структура регіональної кооперації” досліджується роль і значення Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) як головного, ключового організатора міжнародного співробітництва в регіоні. Розглядається еволюція ОЧЕС протягом 1990-их років. Будучи серцевиною системи регіонального співробітництва, що розвивається, розгляд еволюції проводиться з урахуванням впливу ОЧЕС на розвиток усієї Чорноморської системи міжнародних відносин. З метою прогнозування граничного рівня розвитку ОЧЕС на довгострокову перспективу аналізується в цілому інтеграційний потенціал Чорноморської системи. У зв’язку з цим, досліджуються фактори, що сприяють і обмежують можливості розвитку системи регіонального співробітництва під егідою ОЧЕС. Визначається значення діяльності даної організації для зовнішньої політики України.
