МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ З СИНДРОМОМ ПОДРАЗНЕНОГО КИШКІВНИКА :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика контингентів дослідження. Скрінінгова вибірка налічувала 195 пацієнтів, що проходили обстеження і лікування на базі Дитячої клінічної лікарні № 9 Подільського району м. Київа протягом 2009 – 2011 років та були направлені гастроентерологами на прийом до лікаря-психолога у зв’язку з підозрою на емоційно-поведінкові розлади.

На першому етапі дослідження (етап скринінгу) з урахуванням принципу інформованої згоди батьків та дитини, критеріїв включення (вік 8 – 16 років), критеріїв виключення та принципів верифікації діагнозу з 195 дітей було відібрано 121 дитину.

На другому етапі (етапі обстеження) за програмою дисертаційного дослідження було поглиблено обстежено 121 дитину, з них основну групу склали 61 дитина з СПК (27 (44,3%) – хлопці; 34 (55,7%) – дівчата); середній вік обстежених склав – 11,5 ± 3,9 років. З клінічними проявами закрепу у 35 (57,4%) хворих, з проявами діареї у 9 (14,8%) хворих, змішаного типу у 5 (8,2%) хворих та переміжного типу у 12 (19,7%) хворих. Контрольну групу склали 60 дітей з виразковою хворобою (ВХ) (39 (65%) – хлопці; 21 (35%) – дівчата); середній вік обстежених склав – 12,7 ± 4,5 років. Пацієнти з ВХ були відібрані для контрольної групи з одного боку, через те, що ВХ вважається інфекційним органічним захворюванням (B. Marshall, 2005), що є протилежним за патогенезом у функціональних розладів, а з іншого боку, вже більше 50 років розглядається лікарями як класичне психосоматичне захворювання (F. Alexander, 1951, В. І. Коростій, 2011). Окрему участь в дисертаційному дослідженні взяли 55 матерів дітей з СПК, середній вік яких склав 40,5 ± 7,9 років та 30 матерів дітей з ВХ, середній вік яких склав 44,2 ± 9,5 років.

На третьому етапі (етапі лікування) з основної групи була сформована група А (31 пацієнт з СПК та 26 матерів) – хворі, які отримували традиційне медикаментозне лікування, призначене гастроентерологом та проходили курс психотерапії разом з матерями та група Б (30 пацієнтів з СПК), де психотерапія не проводилась, а лікування здійснювалось за традиційною фізикальною схемою (медикаментозна терапія та дієта, в залежності від форми СПК). Враховуючи обмежений термін перебування дитини в стаціонарі (в середньому два тижні), психотерапія носила інтенсивний характер; були проведені 8 – 9 занять (тривалістю 60 хвилин). В групі дітей 8 – 10 років до психотерапевтичних занять з дітьми були залучені мами. В групі дітей 11 – 16 років психотерапевтична робота з мамами проводилась ідивідуально.