ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄВОЇ СТІЙКОСТІ МОРЯКІВ – ЖЕРТВ ПІРАТСЬКОГО ПОЛОНУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження та обраного напрямку дисертації, розкривається її об’єкт і предмет, головна мета й завдання, методологічні й методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне значення та практичну значущість роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження  результатів дослідження.

Перший розділ  «Психологічний аналіз сучасного піратства» містить стислий огляд соціально-психологічних детермінант сучасного піратства біля берегів Сомалі. Розглянуто психологічну характеристику сучасних піратських угруповань і психологію піратського полону.

Вивчення сучасного піратства було розділено на декілька відносно самостійних «блоків»: теоретико-методологічний, концептуальний, психолого-віктимілогічний і технологічний.

Теоретико-методологічний блок завдань охоплював загальні підходи до аналізу піратства і той понятійний апарат, за допомогою якого цей аналіз ставав досить ефективним. Вирішення дослідницьких завдань за цим напрямом дозволило сформулювати досить чіткі критерії, виділити власне піратський полон серед загальної сукупності соціально небезпечних діянь і тим самим створити підстави, з одного боку, для збору точних статистичних даних про кількість моряків, що побували в піратському полоні, а з іншого боку – для виявлення конкретних особливостей людської психіки, яких набувають моряки залежно від умов свого утримання, місця й часу перебування в полоні.

У низці теоретико-методологічних проблем найважливішою стала проблема точного визначення поняття «піратський полон». Вирішення цього завдання допомогло прояснити суть сучасного піратства та критеріїв ідентифікації тих чи інших його конкретних виразів і форм.

Особливу увагу було приділено психологічним аспектам проблеми піратського полону. Їх аналіз надалі дозволив пояснити не тільки конкретні випадки захоплення моряків у піратський полон, а й проблеми піратства в цілому.

У концептуальному блоці завдань найбільш важливою для адекватного розуміння і практичного втілення заявленої теми дисертації є проблема витоків, причин виникнення піратства, його сьогоднішнього сплеску. У зв'язку з ситуацією в Аденській затоці ця проблема для морських держав (у тому числі й для України) особливо гостра.

Доведено, що на сьогодні достатньо (відносно) вивчені етнічні, релігійні, політичні, соціальні та економічні умови, у яких виникли й виникають піратські злочинні групи. Але досі залишається малодослідженою галуззю (terra incoqnita) – психологічні причини, які спонукають людей ставати на шлях піратства. І це незважаючи на очевидність того, що психологічний підхід до аналізу причин сучасного піратства вказує на найбільш ефективні методи протидії цьому комплексному явищу.

Відзначено, що на психологічному рівні піратство є способом життя, мислення й особливої діяльності, включаючи її мотиви та виправдання тих, хто використовує піратство як мету (іноді – самоціль) і засіб досягнення своїх потреб та інтересів. Розуміння дій сучасних флібустьєрів неможливо без правильної оцінки їх психології. Вона ж часто визначає форми і способи здійснення захоплення суден й утримання екіпажів у піратському полоні.

Отже психолого-віктимілогічний блок завдань передбачав перш за все вивчення та аналіз психологічної структури діяльності піратських злочинних груп: особистості ватажка та простого пірата, мотивів їхньої поведінки, виділення їх психологічних типів. На відміну від політологів і соціологів, які зосереджені на аналізі політичних та соціальних аспектів сучасного піратства, ми, головним чином, розглядали індивідуально-психологічні характеристики особистості піратів, їх цінності, переконання, а також психологічні аспекти виникнення й функціонування піратських злочинних груп та організацій.

Доведено, що піратство має загальні психологічно насичені характеристики, до яких можна віднести:

ü   відсутність попередження (воно дозволяє людині вжити захисних психологічних або фізичних дій);

ü   серйозна загроза особистій безпеці моряка (відомо, коли особисте здоров'я піддається ризику, можливі прояви психологічних симптомів у майбутньому);

ü   можливість опинитися в небезпечній ситуації (ризик отримати психологічну травму піддані не тільки моряки – учасники подій, а й ті, хто реагував на конкретний випадок захоплення піратами судна та екіпажу);

ü   психологічна вразливість, яка погіршує загальний стан здоров'я моряків (люди, чиє здоров'я погіршилося під час піратського полону, знаходяться в зоні підвищеної психологічної небезпеки);

ü   ймовірність повторення потрапляння моряка в піратський полон (захоплення судна і подальше перебування в піратському полоні викликають у моряків почуття незахищеності від повторення подібних подій);

ü   відсутність знань про ймовірні наслідки піратського полону для психічного здоров'я моряка (занепокоєння, викликане ймовірністю тривалого невідомого впливу на психічне здоров'я людей).

Аналіз цих проблем має принципове значення для вирішення блоку «технологічних» завдань, до яких ми віднесли проблеми протидії сучасному піратству, його профілактику, боротьбу з цим явищем та ліквідацію його наслідків як у межах окремих держав, так і на міждержавному рівні.

У другому розділі «Організація роботи та методи емпіричного дослідження» визначено й обґрунтовано поняття «життєва стійкість моряка», наведено методологічну схему побудови дослідження, загальну характеристику груп досліджуваних і методів дослідження.

Зіставивши та проаналізувавши основні підходи, що склалися на сьогодні в закордонній психологічній науці при вивченні феномену «hardiness» та вітчизняній психологічній науці при вивченні таких категорій, як «життєстійкість», «життєздатність, «життєтворчість», «укорінення в бутті» та «зрілість», ми сформулювали й обґрунтували власне тлумачення цього феномену, яким і керувалися та на яке спиралися в ході подальшого дослідження. Таким чином, під «життєвою стійкістю моряка» ми розуміємо особистісний потенціал фахівця, який набуває якостей копінг-ресурсу в контексті адаптаційного процесу до умов піратського полону.

Наш дослідницький процес, який проводилося протягом 2009–2012 рр., був розподілений на послідовні етапи, кожен з яких присвячувався розв’язанню певної частини загального завдання і ставав базою для подальших досліджень.

Пошуковий етап (2009–2010 рр.). Була визначена наукова проблема, її стан, окреслені підходи щодо її вирішення, розроблені початкові принципи й методики дослідження, сформульована робоча гіпотеза.

Експериментальний етап (2010–2011рр.) включав підбір методик та власне дослідження питань, які поставлені в дисертаційному дослідженні. Результати цього етапу дозволили розкрити детермінанти існуючих недоліків у визначенні й діагностиці життєвої стійкості моряків.

Теоретико-узагальнюючий етап (2011–2012 рр.), у межах якого проводився концептуальний аналіз, систематизація й узагальнення результатів дослідження, робились основні висновки, здійснювалась апробація і впровадження основних результатів, визначалися подальші перспективи досліджень.

Для реалізації завдань дослідження були сформовані основна (експериментальна) та контрольна групи. До основної групи увійшли 37 моряків, які перебували в піратському полоні (дві третини із загальної кількості – старші, за 35 років (72%), більшість мають вищу освіту (68%), майже половина – зі стажем роботи на морських судах більше 15 років (48%). Близько двох третин (64%) перебували в полоні піратів понад півроку). Такий обмежений обсяг основної вибірки зумовлений особливостями режиму роботи моряків (перебування в рейсі декілька місяців) та добровільною участю у дослідженні.

До складу контрольної групи увійшли 52 моряки, які ніколи не перебували в піратському полоні й не піддавалися атаці піратів (більшість з них – старші, за 35 років (68%), дві третини мають вищу освіту (72%), близько половини (44%) мають стаж роботи на морських судах більше 15 років).

Для оцінки переліку особистісних якостей, які допомагали морякові зберегти свою життєстійкість під час піратського полону або, навпаки, які заважали цьому, були обрані експерти – представники командного складу звільнених від піратів суден. Експертна група складалася з 11 осіб чоловічої статі віком від 27 до 62 років.

Вибір методів і методик дослідження був зумовлений такими чинниками: 1) проведення дослідження моряків повинно відповідати існуючим правилам проходження психологічної діагностики; 2) отримані результати повинні бути конкретними, максимально точними й нести інформацію, яка відповідає заявленій темі дослідження.

Проведення широкомасштабних психологічних досліджень з моряками виявило цілу низку особливостей:

а) необхідність проведення підготовчого періоду. У цей період здійснювалася роз'яснювальна робота з досліджуваними щодо мети дослідження, визначався  час роботи з опитувальниками, анкетами, давалися поради, на що звернути увагу, як заповнювати анкету тощо;

б) необхідність встановлення офіційного і психологічного контакту з членами родин моряків. Це одна з найскладніших організаційних частин дослідження, оскільки широкомасштабні спеціальні психологічні дослідження проводяться серед цих фахівців украй рідко через специфіку їх діяльності. У зв'язку з цим будь-яке проведення опитування, анкетування, а також застосування спеціальних методик викликало у родичів та близьких досліджуваних сторожкість, побоювання, а окремих випадках – несхвалення. Таке негативне ставлення до проведення дослідження з боку найближчого оточення передавалося й самим морякам.  Вони часто відмовлялися від участі в дослідженні, виявляли недовіру до його результатів, виражали побоювання,  що їхнє співробітництво з дослідником-психологом принесе їм неприємності в роботі.

У третьому розділі «Особливості впливу піратського полону на психічний стан моряків» наведено порівняльну характеристику використовуваних терористами та піратами методів психологічного впливу на заручників і полонених, визначено особливості динаміки психічного стану моряків в умовах піратського полону. 

Зазначено, що між тероризмом і піратством існують певні розбіжності:

ü   терор перш за все – це політика залякування, придушення політичних противників насильницькими методами. Терористи здебільшого прагнуть викликати ситуацію хаосу в політичних, економічних структурах суспільства, провокувати стан страху в масовій свідомості. Дії терористів спрямовані на те, щоб створити паніку в суспільстві, дезорієнтувати й дезорганізувати роботу державних органів. Формула терору: висунення вимог терористами – загроза насильства – відмова владних структур виконати вимоги терористів – здійснення терористами насильницької акції – приведення в стан жаху населення країни – неадекватні дії правоохоронних органів – нові хвилі страху – нові терористичні акції;

ü   діяльність піратських угрупувань спрямована перш за все на отримання вигоди та матеріального збагачення. Вона, як правило, не несе в собі певного політичного контексту. Пірати діють здебільшого у своїх власних інтересах та не спираються на певні державні інтереси. Формула піратства: захоплення корабля піратами – загроза насильства – перебазування корабля до піратського відстійника – висування вимог викупу корабля – відмова виплати викупу судновласником – наведення жаху на екіпаж – проведення переговорів й уточнення суми викупу – передавання викупу – визволення корабля з полону – пошук піратами нового судна для атаки.

Проаналізовані психологічні методи, які використовуються терористами та піратами: 1) з метою залякування заручників та полонених через демонстрацію своєї сили та великої кількості озброєння; 2) з метою доведення окремих осіб до істеричного стану та посилення відчуття занепокоєння в усієї команди; 3) з метою повної інформаційної ізоляції та дезінформації полонених і заручників. Визначено особливості використання цих методів в умовах терористичного акту й піратського полону.

Доведено, що перебування в піратському полоні, який може тривати від декількох тижнів до декількох років, впливає на психічний стан і здоров’я полонених моряків (відомо, що лише третина моряків, які перебували в піратському полоні, не зазнали насильницьких дій з боку піратів).

Моряки, які потрапляють до піратського полону, проходять певні фази перебування в ньому. Особливість фаз піратського полону (самі фази були виділені групою російських учених на чолі з О. Двініним у контексті організаційно-правового аспекту піратства) полягає в тому, що через різну тривалість їх протікання, варіює й динаміка та сила психічних станів моряків. Деякі стани проявляються яскравіше та сильніше, деякі – ледь помітно. Існують випадки, коли певні фази можуть бути редуковані або, у силу обставин, взагалі бути відсутніми (див. табл.1).