МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ВАГІТНИХ ЖІНОК ГРУПИ РИЗИКУ (НА ПРИКЛАДІ ОСІБ ПІЗНЬОГО РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ) :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкривається актуальність дослідження, визначено його мету, об’єкт, предмет та основні завдання, описано методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення, наведено відомості щодо апробації роботи та наукових публікацій автора.

Перший розділ «Сучасні уявлення про механізми і феноменологію психоемоційних змін у період вагітності в жінок пізнього репродуктивного віку» містить теоретичний аналіз проблем перебігу вагітності та пологів у пізньому репродуктивному віці, а також соціально-психологічних та особистісних чинників емоційної реакції на вагітність у таких жінок. Розглядаються нейропсихологічні та емоційні порушення під час вагітності та сучасні психопрофілактичні засоби роботи з вагітними.

У літературі відсутня єдина думка щодо розмежування вікових груп вагітних жінок (Л. С. Каюпова, М. Дж. Брассіл, І. Блікштейн, С. М. Тук), а також щодо безпеки вагітності й пологів для жінок старших за 40 років. З одного боку, цей  вік є піком фізичної форми, з іншого – наступають зміни метаболічних процесів, що знижує опірність організму до нових хвороб.

Оскільки репродуктивна функція жінки безпосередньо пов’язана зі створенням сім’ї, бездітність є своєрідним викликом жінці, який вона приймає під час пізньої вагітності. Вона може бути сприйнята нею як щастя, але й може бути, на думку Г. Г. Філіппової та С. Ю. Мещерякової, джерелом фрустрації, позначеної почуттям тривоги, станом емоційної розгубленості.

А. Боріні, А. А. Зуппа, Дж. Зауер, Г. Порку-Буассон та інші дослідники, вивчаючи фертильність жінок, старших за 40 років, встановили, що здатність до запліднення в жінок пізнього репродуктивного віку в два рази нижча, ніж у молодих, а ймовірність самовільного аборту з віком збільшується. Зміна гормонально-метаболічних умов функціонування репродуктивної системи жінок за 40 років можуть визначати особливості плину гестаційного процесу в цій віковій групі. Саме з наявністю вікового ожиріння, гіпертензії, цукрового діабету, варикозної хвороби пов’язують несприятливий перебіг вагітності в цієї категорії жінок, що може призводити до різноманітних ускладнень (В. В. Абрамченко,  П. Дюфуа, О. В. Макаров, Л. Є. Мурашко, Т. Ю. Пестрікова, Є. А. Познанська, В. Г. Соколинський, Ф. Хайман, С. Б. Харріс).

Як вважає В. І. Брутман, незважаючи на те, що потреба жінки бути матір’ю закладена біологічно, материнство зумовлене соціальною роллю, яку жінка відіграє в суспільстві, тому суспільні норми й цінності визначають зміст материнства кожної жінки. Суттєво впливають на реалізацію цієї функції такі чинники, як психологічна готовність до материнства, сімейний статус, особливості переживання вагітності, материнське ставлення, особистісні характеристики, ціннісні орієнтації, батьківські установки. Як зазначають О. В. Мітіна та В. Ф. Петренко, значущість цих аспектів відрізняється залежно від історичних, соціальних, культурних,  національних особливостей і традицій, які слід враховувати під час прогнозування реалізації материнської функції.

Психологічна готовність до материнства розглядається багатьма дослідниками як концептуальна перебудова психіки, що первинно об’єктивується у свідомості майбутньої матері реакцією на протиріччя між створеним способом життя та змінами, які прогнозуються після народження дитини.

С. Ю. Мещерякова запропонувала визначати психологічну готовність жінок до материнства через такі групи показників:

1) комунікативний досвід у ранньому дитинстві - перші спогади жінки про себе, своїх батьків, стиль виховання, свої дитячі уподобання;

2) переживання жінки, обумовлені ставленням до ненародженої дитини під час вагітності;

3) стратегія виховання дитини.

У становленні й реалізації материнсько-дитячих стосунків центральним і визначальним є материнське ставлення - комплекс поведінкових, когнітивних та емоційно-ціннісних компонентів, які в майбутньому впливають на ставлення матері до дитини (Є. Б. Айвазян, Т. В. Архірєєва, А. С. Батуєв, Дж. Содерквест, Г. Г. Філіппова).

У сучасному суспільстві серед ціннісних орієнтацій жінок є матеріальне благополуччя, високий соціальний статус, який дозволяє досягти незалежності та створити безпеку й життєвий комфорт. Для жінок пізнього репродуктивного віку актуальним стає вибір між материнством і кар’єрою: при виборі жінки на користь кар’єри відбувається «жертвування» екзистенціальним «Я» на користь соціального «Я». Такі явища, як девіантне, сурогатне материнство, відмова від дітей, є відображенням подібного вибору, що спотворює можливість досягнення цілісної ідентичності (Л. Г. Жедунова, Д. А. Пономарьова).

До психічних новоутворень періоду вагітності можна зарахувати внутрішню картину вагітності й батьківське ставлення до майбутньої дитини, а також зміни внутрішньосімейних стосунків подружжя (Є. Б. Айвазян, Т. Н. Борщевська, Л. А. Коростильова). Психологічна готовність до материнства розглядається через категорію значеннєвої установки, а саме як готовність у ситуації вагітності створити адекватні умови для розвитку дитини.

Загальновизнано, що під час вагітності в жінок часто виникають різні емоційні порушення: зниження настрою, плаксивість, дратівливість або млявість, тривожні побоюваннями за результат пологів (В. В. Абрамченко, Є. Б. Айвазян). Часто проявляється симптом емоційної лабільності, під яким розуміють дезадаптованість, яка виявляється в коливаннях настрою (О. В. Матвєєв, А. У. Тілберт, Г. Г. Філіппова, І. Ю. Хамітова), що легко усуваються в процесі психокорекційних заходів.

А. Є. Палящая вважає, що найбільш важливу роль у процесі переживання вагітності відіграють такі чинники:

- суб’єктивна оцінка рівня соціального благополуччя (наявність/відсутність досвіду перинатальних втрат, рівень і характер освіти вагітної жінки тощо);

- тип переживання вагітності, що визначається як ставленням жінки до себе вагітної, до системи «мати – дитя», яка формується, так і ставленням до вагітної жінки оточуючих;

- рівень стресостійкості вагітної жінки;

- механізми психологічного захисту;

- схильність до прийняття або ігнорування традиційних і повсякденних уявлень про правила виношування дитини й перинатальне виховання.

На підставі аналізу психологічних чинників, наведених вище, вже в період вагітності можливо прогнозувати особливості реалізації жінкою материнської функції та здійснювати ранню діагностику порушень її формування, що може значно підвищити ефективність проведення психокорекційних заходів (В. В. Авраменко, Н. П. Коваленко).

Нині виокремлюють чотири напрями медико-психологічного супроводу вагітності під час підготовки до пологів: 1) інформування та навчання поведінці під час пологів (медичний напрям); 2) формування готовності до материнства та грудного вигодовування, партнерських пологів (перинатальний напрям); 3) корекція емоційного стану вагітної жінки за допомогою релаксації, арт-терапії тощо (психокорекційний напрям); 4) заняття медитацією, йогою, гімнастикою (езотеричний напрям).

На жаль, психологічні дослідження щодо профілактики ускладнень у перебігу вагітності та пологів у жінок пізнього репродуктивного віку майже не проводилися. Як наслідок неузгодженості між фахівцями різних напрямів призвело до того, що жінка не завжди може отримувати той вид медико-психологічного супроводу, який відповідає її потребам.