ПОРУШЕННЯ ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО МАТЕРИНСТВА ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ У ЖІНОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми порушення формування психологічної готовності до материнства у жінок із безпліддям, ступінь її розробленості в сучасній психології; визначаються мета та завдання дослідження, об’єкт та предмет; вказуються теоретичні основи та методи дослідження; розкривається наукова новизна і практичне значення роботи; наводяться відомості про впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – «Порушення структури психологічної готовності до материнства та психологічна дезадаптація у жінок із безпліддям» подано аналіз стану розробки проблеми психологічної готовності до материнства, порушення формування психологічної готовності до материнства у жінок із безпліддям та висвітлено чинники психологічної дезадаптації у жінок із безпліддям.

Вивчення готовності до материнства в останні роки здійснюється в різних аспектах: в плані соціологічних досліджень пізнього материнства та материнства неповнолітніх (С. О. Кашапова); при дослідженні факторів ризику розвитку психічної патології дитини у зв’язку із соціальними та психічними аномаліями матерів (О. І. Захаров, Г. В. Козловська, А. О. Сєвєрний, Г. В. Скобло та ін.); в філогенетичному аспекті (Г. Г. Філіппова); досліджуються значущі особистісні характеристики майбутньої матері (О. І. Ісеніна); вивчаються фактори, що впливають на материнську поведінку (Л. Л. Баз, В. І. Брутман, С. М. Єніколопов, О. О. Копил).

Психологічна готовність до материнства формується протягом усього життя. На цей процес впливають як біологічні, так психологічні й соціальні чинники, оскільки готовність до материнства, з одного боку, має інстинктивну природу, а з іншого, – являє собою психологічне утворення, в якому знаходить своє відображення увесь минулий досвід стосунків зі своїми батьками, однолітками, чоловіком та іншими людьми.

Психологічна готовність до материнства в концепції С. Ю. Мещерякової розглядається як специфічне психологічне утворення, стрижнем якого є суб’єкт-об’єктне ставлення до дитини.

Як зазначає Ю. Е. Скоромна, феномен материнства, загальна особистісна незрілість та викривлення жіночої ідентифікації призводять до різних форм соціальної та статево-рольової дезадаптації, одним із проявів якої є неготовність до прийняття та виконання материнської функції.

У структурі психологічної готовності до материнства Г. Г. Філіппова виділяє п’ять основних блоків, серед яких: особистісна готовність, адекватна модель батьківства, мотиваційна готовність, сформованість материнської компетентності, сформованість материнської сфери.

Материнство як частина особистісної сфери жінки, за Г. Г. Філіпповою, включає три блоки (емоційно-потребнісний, операційний, ціннісно-смисловий), зміст яких формується послідовно в онтогенезі жінки. В кожному блоці повинні своєчасно бути сформовані необхідні компоненти. В емоційно-потребнісному: реакція на усі компоненти гештальту немовляти (фізичні та поведінкові особливості дитини), потреба у взаємодії з дитиною, в турботі та догляді за нею, потреба у материнстві. В операційному: засоби вербального та невербального спілкування з дитиною, адекватний стиль емоційного супроводження взаємодії з дитиною, операції догляду за дитиною з необхідними стильовими характеристиками (впевненість, ласкавість рухів). В ціннісно-смисловому: адекватна цінність дитини (дитина як самостійна цінність) та материнства, оптимальний баланс цінностей материнської та інших потребнісно-мотиваційних сфер жінки.

Виокремлено основні складові структури психологічної готовності до материнства (Н. Н. Авдєєва, Н. І. Ганошенко, С. Ю. Мещерякова): особливості ставлення жінки до вагітності; орієнтація на стратегію виховання та догляду за немовлям; ранній дитячий досвід майбутньої матері (наявність або відсутність прихильності до матері, стиль батьківського виховання, вподобання у грі тощо). Різні варіанти поєднання цих елементів в сукупності визначають рівень психологічної готовності до материнства.

Жінки, які мають сформовану психологічну готовність до материнства, та жінки, психологічна готовність яких до материнства є несформованою, мають різне уявлення про матір та її роль. У жінок із сформованою психологічною готовністю до материнства домінує образ матері, що приймає, чуйної, такої, що сприяє розвитку та навчанню дитини, розділяє її самостійну цінність. У жінок із несформованою психологічною готовністю до материнства яскраво простежується надцінність дитини і невираженість таких якостей, як прийняття, чуйність та прагнення до розвитку дитини.

Т. Я. Пшенічнікова вказує на те, що безпліддя у шлюбі є соціальною, психічною та фізичною дисгармонією. Ці три чинники тісно пов’язані один із одним та мають взаємний вплив. Психічна дисгармонія проявляється підвищенням лабільності нервових процесів або загальмованістю, зниженням інтересу до роботи та оточуючого середовища, виникненням комплексу неповноцінності, психосексуальних дисфункцій та відчуття нестабільності сімейних стосунків. Діагноз безпліддя включає в себе порушення «почуття самоцінності» та «тілесного образу», почуття особистої дефектності, втрати сексуальної привабливості, появу відчуття «соціальної незакінченості».

Р. А. Клей та Д. Пайнз вказують на те, що жінки із діагнозом «безпліддя» відчувають сором за те, що не змогли зачати як більшість їх друзів, і провину за те, що не можуть подарувати онуків своїм батькам і продовжити рід. Навіть якщо процедура екстракорпорального запліднення виявиться успішною, парі необхідно буде змиритися з тим, що вони не змогли зачати природним шляхом.

М. Р. Шнейдман відмічає, що людина знаходиться в адаптивному стані, коли її внутрішній інформаційний запас відповідає інформаційному змісту ситуації, тобто коли система працює в умовах, де ситуація не виходить за межі індивідуального інформаційного діапазону.

На рис. 1 представлено виокремлені на основі теоретичного узагальнення основні блоки чинників психологічної дезадаптації, що виникають у жінок, які страждають на безпліддя: дитинство, внутрішньоособистісні та міжособистісні чинники.