РЕЛІГІЙНІ УЯВЛЕННЯ ВІРУЮЧИХ З РІЗНИМИ КОПІНГ-СТРАТЕГІЯМИ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, описано методи дослідження, представлено наукову новизну та практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію результатів, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження релігійних уявлень віруючих осіб» – проаналізовано місце образу Бога в системі релігійних уявлень віруючої людини, обґрунтовано теоретичну модель цього образу, а також зроблено припущення про те, що стратегії долання труднощів виконують структурно-функціональну роль у конструюванні образу Бога.

Людина часто у своєму житті замислюється над своїм буттям у світі, прагнучи проникнути усередину своєї релігійної сутності. Цілковите та безвідмовне прийняття особою певних фактів за істинні без будь-яких логічних обґрунтувань вказує на наявність у неї віри у ці твердження. У релігійному контексті віруючою є та людина, яка впевнена в реальному існуванні Бога та надприродного трансцендентного світу  (Х. Бенсон, Ґ. Халуп, Р. Грановська).

У процесі набуття релігійного досвіду у віруючих формуються уявлення, у яких відображене суб’єктивне розуміння особою трансцендентної реальності (Ю. Круль, Д. Вульф). Ці уявлення репрезентовані різноманітними образами, наприклад, Христа, Діви Марії, апостолів та інших надприродних сил. Центральне місце у системі цих уявлень віруючої людини посідає образ Бога (Р. Грановська, о. Ю. Макселон, Ю. Круль, Д. Вульф). Це система значень та сенсу стосовно Бога, яка вибудовується у свідомості віруючої особи. Значення розкривають свої властивості у сфері пізнання людиною себе та навколишнього світу, а сенс – у міжособовій та почуттєвій сферах.  Конструювання образу Бога є результатом тих інтерперсональних взаємин, у які включена особа (В. Васютинський, А.-М. Різуто, П. Хіл, Т. Хал). Патерни взаємодії, які засвоює людина у процесі свого розвитку, визначають її схильність по-різному уявляти Бога.

Важливе значення у конструюванні його образу має пізнання індивідом себе у системі міжособових взаємин. Людина пов’язує уявлення про себе з тими рисами, які, на її думку, притаманні Богу (П. Бенсон, В. Спілка,                        Б. Кострубєц). Конструюється його образ і завдяки емоційному зв’язку особи із Богом (З. Фрейд, А. Маслоу, M. Кункель, Д. Мешель, П. Річардс). Сповнена різноманітними переживаннями щодо нього, людина визначає, яким є для неї Бог. Уявлення віруючих тісно пов’язані з мотивацією прийняття релігійного світогляду. Ставлення до релігії є різним: для одних віруючих релігія є самодостатньою цінністю, для інших – це засіб досягнення більш значущих життєвих цілей (Ґ. Олпорт, А. Вонг-МакДональд).

К. Шефер, Р. Ґорзух, Е. Мейнард та Дж. Бйорк вказують також на взаємопов’язаність копінг-стратегій, які використовує віруюча людина задля розв’язання складної життєвої ситуації, та її релігійних уявлень. Зважаючи на теоретичні напрацювання вітчизняних та зарубіжних психологів                               (В. Васютинського, М. Савчина, К. Парґамента, А.-М. Різуто, П. Хіл, Т. Хала, К. Шефера, Р. Ґорзуха, В. Пренжини, Ч. Валеси, Ґ. Олпорта, Б. Кострубєц,                 П. Ґрінвея, Л. Майлна, Е. Мейнарда), зроблено припущення про те, що структурна модель образу Бога містить вольову, комунікативну, когнітивну, емоційну та мотиваційно-ціннісну складові.

На основі аналізу змісту вказаних складових було встановлено, що комунікативний компонент пов’язаний із характеристиками міжособових стосунків, когнітивний – із самопізнанням людини, емоційний – з переживаннями щодо Бога, мотиваційно-ціннісний – зі спрямованістю на релігію як таку, що має самодостатню цінність. Вольова складова цього образу представлена специфічними способами долання труднощів, які застосовує віруюча людина у разі зіткнення із життєвими проблемами. Виокремлено світські та релігійні копінг-стратегії, спрямовані на розв’язання проблемної ситуації.

Світські копінг-стратегії є найбільш загальними способами долання труднощів, які використовує людина, незалежно від її світогляду (С. Рош,                 Ґ. Ано). Релігійні копінг-стратегії − це ті способи розв’язання проблемної ситуації, до яких вдаються віруючі, застосовуючи у скрутних ситуаціях науку церкви або релігійних спільнот (К. Шефер, Р. Ґорзух, Е. Мейнард, Дж. Йорк,  К. Парґамент Дж. Кенел). Вибір копінг-стратегій залежить від суб’єкта, який прагне контролювати процес долання труднощів, і об’єкта, на який спрямовані зусилля, а також джерела ресурсів, які можна використати для розв’язання проблеми. Надаючи перевагу тому чи іншому способу долання труднощів, віруюча людина отримує досвід стосовно того, чи вона може розраховувати на підтримку вищої сили, чи, навпаки, Бог покине її у важкі миті життя.

У другому розділі – «Методичні засади дослідження образу Бога та копінг-стратегій у віруючих осіб» – описано модель емпіричного дослідження та його етапи; визначено основні емпіричні показники, відповідно до яких підібрано методичний інструментарій; обґрунтовано вибір групи досліджуваних.

Для вивчення релігійних уявлень віруючих осіб, схильних використовувати різні способи долання труднощів, розроблено програму дослідження, що передбачає два етапи.

На першому – підготовчому етапі – адаптовано та модифіковано методики дослідження, визначено емпіричні показники та методичний інструментарій. Задля підбору валідних психологічних методик дослідження на цьому етапі проведено емпіричне дослідження, у якому взяли участь 126 осіб у віці ранньої дорослості (21–35 років) християнського віровизнання.

На другому – основному етапі –  досліджено образ Бога у віруючих осіб, які надають перевагу різним копінг-стратегіям. Збір емпіричних даних тривав протягом 2008-2010 років. У дослідженні взяв участь 401 респондент. При цьому 4,2% опитаних людей відзначили свою атеїстичну позицію; 3,5% респондентів представляють інші релігійні віровчення (буддизм, іслам, рідну українську національну віру). Однак через невелику їхню кількість, а також відмову деяких осіб працювати з методиками, що стосувалися вивчення образу Бога, переживань щодо нього, а також релігійних копінг-стратегій, у подальшому ці результати до уваги не брались.

Учасниками на основному етапі дослідження стали 370 християн у віці ранньої дорослості (21-35 років): з-поміж них 184 жінки та 186 чоловіків. Вибір саме цієї вікової категорії арґументований тим, що, як стверджує відомий дослідник у сфері психології релігії о. Ю. Макселон, це період релігійної стабілізації. При цьому найчисельніше на території України, за даними соціологічного опитування Центру Разумкова, представлені релігійні громади, які сповідують православ’я та греко-католицизм. Тому підібрано необхідну для математично-статистичного опрацювання результатів кількість осіб, які представляють саме ці дві конфесії. Оскільки віруючі, які ідентифікують себе як греко-католики, складають на західних теренах України більшість, то у дослідженні збережено приблизне співвідношення: 57% досліджуваних належать до греко-католиків, 33% сповідують православ’я. Окрім цього, 3% осіб, які взяли участь у дослідженні, є представниками протестантської гілки християнства, 2% – римо-католицької. 5% опитаних зазначили, що є християнами без жодного конкретного віровизнання.

У третьому розділі – «Психологічні чинники конструювання образу Бога у віруючих осіб, які надають перевагу різним копінг-стратегіям» – представлено інтерпретацію результатів емпіричного дослідження психологічних детермінант, які визначають схильність людини по-різному уявляти Бога та використовувати різні копінг-стратегії.

За результатами кластерного, дискримінантного та однофакторного дисперсійного аналізів (аналізу варіацій та тесту Шеффе) виявлено, що переважній більшості опитаних віруючих осіб (85,2%) легко визначитись стосовно того, як вони уявляють Бога. У них простежується домінування певного типу його образу. Зокрема кожному другому респонденту притаманний позитивний тип образу Бога (48,5% осіб). Особи цієї групи частіше за інших уявляють його ласкавим добродієм, турботливим опікуном, господарем їхнього життя, а також втіленням абсолютної досконалості. Кожна третя опитана віруюча людина (36,7% осіб) схильна підкреслювати риси негативного типу образу Бога. Християни, які увійшли до цієї групи досліджуваних, частіше за інших уявляють його безжалісним деспотом, суворим  суддею, а також трансцендентною сутністю, яку важко осягнути людським розумом. Однак є й такі респонденти, їх очевидна меншість (14,8% осіб), яким важко визначитися стосовно того, як вони уявляють Бога. Вони частіше за інших виявляють невпевненість щодо того, чи Бог є втіленням любові, милосердя та могутності чи, може, деспотизму, несправедливості та байдужості до їхніх проблем

У процесі математично-статистичного опрацювання даних емпірично вивчено структурну модель образу Бога на прикладі двох його типів – позитивного та негативного (з використанням факторного та регресійного аналізів). Факторні моделі пояснюють 65% і 63% розсіюваності даних у відповідних моделях повторної факторизації даних, що свідчить про адекватність запропонованих моделей. Виявлено, що вольовий компонент, представлений специфічними способами долання труднощів, входить до структури обох типів уявлень. Окрім цього, моделі як позитивно, так і негативно забарвленого образу Бога охоплюють когнітивний, емоційний та мотиваційно-ціннісний структурні елементи.

Однак відмінність у моделях полягає передусім у змістовій наповнюваності кожного із компонентів. Зокрема для конструювання образу Бога, який, на думку досліджуваних, виявляє до них любов та співчуття, важливу роль відіграє їхнє прагнення наблизитись до Господа. Людина докладає зусилля, щоби вирішувати проблеми разом із Богом згідно розробленого плану, або, навпаки, уникає цього, покладаючи всі сподівання на його силу та могутність. При цьому така людина прагне проконтролювати появу негативних почуттів, надаючи перевагу тим, завдяки яким вона стане ближчою до Бога.

Створення ж образу Бога, який видається досліджуваним злим деспотом, пов’язане з іншими стратегіями долання труднощів. Така людина вважає, що Бог та члени релігійної спільноти покинули її у важку мить життя. Сповнена відчаю, вона докладає зусилля, щоб зменшити своє емоційне напруження. При цьому людина проблему не розв’язує, а зосереджується на якій-небудь роботі, яка не пов’язана з труднощами і не потребує вирішення.

В емоційному компоненті також простежується відмінність. Зокрема радісні та дружні почуття до Бога є основою для створення його образу як співчутливого пастиря. У той час, як ворожі та тривожні почуття вказують на наявність у людини його образу як байдужого деспота. Виявлено різний зміст і когнітивної складової обох типів образу Бога. Приписування собі позитивних рис, наприклад, доброзичливості, турботливості сприяє конструюванню образу милосердного Бога. Віруюча людина, яка схильна засуджувати інших та зосереджує увагу на негативних своїх рисах, уявляє Бога похмурим та злим. Зміст мотиваційно-ціннісного компоненту моделей позитивного та негативного типів образу Бога теж є різним. Віруючі особи, які вважають, що Бог спрямовує їхні дії у потрібному напрямку, уявляють його добрим. На відміну від них, опитані християни, для яких Бог є «засобом» у досягненні інших, більш важливих життєвих цілей, підкреслюють його суворість.

Ще однією важливою відмінністю в моделях позитивного та негативного типу уявлень є наявність комунікативного компоненту лише у структурі образу злого та немилосердного Бога. У його конструюванні визначальною є недовіра до оточуючих та розчарування у взаєминах із ними.

Вивчення питання про функціональне значення копінг-стратегій у виникненні релігійних уявлень вказує, згідно результатів кореляційного та однофакторного дисперсійного аналізів (аналізу варіацій та тесту Шеффе), на таке. Образ милосердного Бога виникає переважно у тих, хто прагне безпосередньо долати труднощі (71,4% осіб), а також тих, хто очікує, коли проблеми зникнуть самі з плином часу (45,7% опитаних). Важливе значення для конструювання образу люблячого Бога відіграє прагнення віруючої особи долучити його до процесу долання труднощів. Беручи участь у релігійних практиках, вона сповнюється до нього почуттями ніжності та піднесеності. Віруючі, які уникають долати труднощі або сумніваються щодо вибору копінг-стратегій, переживають також почуття провини перед Богом: людина замислюється над тим, що вона образила його своїм гріхом. Прагнення долучити Бога до процесу долання труднощів з’являється тоді, коли релігійні переконання є провідними в системі цінностей християнина. Окрім цього, для того, щоб віруюча особа звернулась по допомогу до Бога, вона має зосередитись лише на позитивних своїх рисах та вважати себе турботливою й доброзичливою.

Образ байдужого Бога конструюють ті, хто уникає розв’язання проблемних ситуацій (42,9% опитаних), а також ті, кому важко визначитися щодо можливих способів долання труднощів (36,6% опитаних). Необхідною складовою конструювання цього образу є сприйняття проблемної ситуації як страшного покарання з боку Бога. Переконується людина у тому, що Бог покинув її у скрутну хвилину, завдяки досвіду, здобутому у сфері інтерперсональних взаємин. Підозрюючи близьких у ворожому щодо себе ставленні, віруюча людина замислюється над тим, що оточуючі і сам Бог відмовились їй допомагати. Усвідомлення себе покинутою Богом зумовлює негативно забарвлені переживання до нього. Приписує особа несправедливість та жорстокість Богу на підставі уявлення про себе, як про сувору людину, а також прагматичної спрямованості щодо релігії.

Невизначеність образу Бога переважно притаманна тим, хто сумнівається, яким світським та релігійним копінг-стратегіям надати перевагу (18,9% та 22,8% опитаних відповідно). Невпевненість особи щодо того, які використовувати способи долання труднощів, тісно пов’язана із низьким рівнем її самоповаги, а також небажанням приймати свої недоліки. Посилюють невизначеність віруючої людини щодо образу Бога амбівалентні почуття до нього. Сповнена любов’ю і вдячністю, ворожістю і соромом особа починає сумніватись, яким є ставлення Бога до неї – доброзичливим чи байдужим. Невизначеність образу Бога характерна і для групи осіб, які уникають долати труднощі (11,4% опитаних). Коли людина звертається до релігійних практик, у неї виникає страх: можливо, Бог покарає її за всі ті неправедні вчинки, які траплялися у її житті. Усвідомлюючи те, що Бог є суддею її життя, людина починає сумніватись, чи насправді він є люблячим батьком, чи  жорстоким і несправедливим щодо неї.

На релігійні уявлення впливають соціокультурні умови, у яких перебуває віруюча людина (згідно результатів порівняльного та однофакторного дисперсійного аналізів, аналізу варіацій та тесту Шеффе). Аналіз статистично достовірних відмінностей у різних групах опитаних вказує на таке. Активна участь у богослужіннях, відсутність шлюбних відносин, наявність середньої спеціальної освіти, зайнятість у певній сфері професійної діяльності, а також сповідування греко-католицизму впливають на прагнення віруючих осіб долати труднощі не одноосібно, а залучаючи до цього вищу силу, яка, на думку індивіда, має забезпечити їй успіх у процесі розв’язання важкої ситуації. Схильність людини уявляти Бога у негативному світлі пов’язане зі зниженням її релігійної активності. Окрім цього, одружений статус віруючої особи детермінує зростання у неї недовіри до Бога. Можна припустити, що людина, створивши сім’ю, почувається у більшій мірі захищеною, розраховує на підтримку шлюбного партнера, і це може зменшувати її потребу у пошуку підтримки вищої сили.

Психологічні особливості віруючої людини також визначають її релігійні уявлення. Піднесений настрій, доброзичливі взаємини з оточуючими, прагнення контролювати перебіг подій та розвивати свій потенціал пов’язані зі схильністю віруючих уявляти Бога люблячим та всемогутнім. Подібні психологічні особливості властиві тим, хто сумнівається щодо того, які риси приписувати Богу. Встановлено таке: нечіткість уявлень про Бога корелює із прагненням особи бути незалежною у поглядах, а також небажанням підкорюватись іншим. На відміну від них, віруючі, які схильні уявляти Бога у негативному світлі, усвідомлюють неможливість впливати на перебіг подій, розчаровуються у тому, як складається життя. Окрім цього, у них з’являється похмурий настрій та зростає недовіра до близьких. Конструювання образу злого та байдужого Бога пов’язане також з відсутністю бажання реалізовувати свій потенціал.

Отож, стратегії долання труднощів виконують структурно-функціональну роль у конструюванні образу Бога. Вибір копінг-стратегій детермінується впливом соціокультурних умов, у яких перебуває християнин. Психологічні особливості віруючої людини визначають її релігійні уявлення, а саме схильність підкреслювати певні риси в образі Господа і надавати перевагу різним способам розв’язання проблемної ситуації.