ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ В ТЕХНІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, вказано об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження, наведено методи, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, подано дані стосовно апробації роботи та її впровадження у практику.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження соціальної відповідальності персоналу організацій” розкрито зміст, сенс та структуру соціальної відповідальності особистості. Встановлено роль та місце феномена соціальної відповідальності інженера в системі психологічного знання. Проаналізовано феномен соціальної відповідальності через призму психолого-організаційних та соціально-економічних підходів. Визначено комплекс чинників, що впливають на характеристики соціальної відповідальності організацій та психологічні особливості підготовки майбутніх спеціалістів до діяльності в сучасних організаціях. Розглянуто феномен соціальної відповідальності з позиції структурного (О. Плахотний, Л. Грядунова) та системного (Б. Ломов) підходів, з позиції теорії діяльності (С. Рубінштейн) та психологічних принципів – системного детермінізму (С. Рубінштейн), інтеріоризації (Ж. Піаже, Л. Виготський) та культурно-історичного розвитку людини (Л. Виготський). У класичних психологічних теоріях дослідження особистості сам термін соціальна відповідальність практично не фігурує, але можна знайти операціоналізовані конструкти, релевантні до цього феномену:

а) в психологічних теоріях рис корелятами соціальної відповідальності є стійкі риси особистості – фактор сумлінність (conscientiousness) в моделі особистості “Велика п’ятірка” та нормативність поведінки (фактор G) (зовнішня відповідальність) і високий та низький рівень самоконтролю (фактор Q3) (внутрішня відповідальність) у шістнадцятифакторній моделі особистості Р. Кеттелла;

б) в теоріях соціального научіння соціальна відповідальність релевантна операціоналізованому конструкту – "інтернальному локусу контролю" Дж. Роттера;

в) гуманістичні теорії особистості через потреби (від нижчих до потреб високого рівня) описують рівневий розвиток індивіда, апогеєм якого є самоактуалізація або рівень оптимально функціонуючої людини. Чим вищий рівень оптимальності, тим вище прояв соціальної відповідальності;

г) етико-психологічні теорії морального ровику особистості використовують неопераціоналізовані конструкти, одним з яких є соціальна відповідальність. Встановлено, що соціальна відповідальність пов’язана з чесністю, справедливістю, волею, стійкістю, сумлінністю, доброзичливістю, реципрокністю та альтруїзмом і відповідно має зворотній зв’язок з протилежними цим якостям феноменами.

На соціальну відповідальність впливає характер діяльності спеціаліста. У дисертації аргументовано встановлюється, що особистісні профілі інженерів різних спеціальностей суттєво різняться (Є. Ільїн, Г. Леєвик, В. Толочек) і соціальна відповідальність для різних напрямків інженерної спеціалізації також має свої специфічні ознаки. Виявлено, що соціальна відповідальність залежить від посади, яку займає інженер. Важливою рисою при оцінюванні соціальної відповідальності інженера вважають співвідношення особистісної відповідальності та професійної, що встановлена посадою, яку займає фахівець: чим вище статус спеціаліста, тим швидше зменшується його конформність, збільшується ступінь незалежності, самостійностіа також розвиваються лідерські якості (Л. Почебут, В. Розанова, В. Чикер).

Отже, соціальна відповідальність – це інтегральна характеристика особистості спеціаліста, яка є способом психологічної регуляції діяльності, що здійснюється свідомо та добровільно і проявляється у дотриманні норм та інтересів суспільства, у внутрішніх зобов’язаннях робити правильні вчинки, добросовісності, сумлінності, етичній поведінці та самоконтролі.

У другому розділі “Розробка методики виміру соціальної відповідальності особистості” представлено класифікацію методів та методик дослідження соціальної відповідальності: а) методики, які вимірюють безпосередньо відповідальність особистості; б) методики, спрямовані на вимір соціальної відповідальності як особистісної якості; в) методики, що діагностують особистісні фактори, релевантні відповідальності; г) методики, призначені для визначення спрямованості на вид інженерної діяльності; д) проективні методики (якісне дослідження соціальної відповідальності).

Аналіз існуючих методів дослідження соціальної відповідальності показав, що вони не повною мірою підходять до вирішення задач, поставлених на початку експерименту. Внаслідок чого було розроблено опитувальник SRS-37 для виміру соціальної відповідальності особистості та зроблено його стандартизацію і психометричну перевірку, що включає наступні етапи:

а) реконструкція факторної структури виявилась вдалою, факторний аналіз підтвердив фактори-шкали (загальний показник, громадянська свідомість, законосвідомість, рефлексія наслідків своїх дій, моральна свідомість, альтруїзм), що були виділені на першому етапі дослідження;

б) перевірка показників надійності показала, що:

–     усі шкали нормально розподілені;

–     в усіх шкалах індекс дискримінативності вище 0,2, що свідчить про правильність поділу респондентів;

–     показник внутрішньої узгодженості (альфа Кронбаха) вище 0,7, що говорить про досить високу внутрішню надійність методики;

–     значення середньої інтеркореляції пунктів вказують на позитивні зв’язки;

в) перевірка валідності методики:

– критеріальна валідізація, проведена за допомогою методу експертного оцінювання особистості продемонструвала, що 5 показників SRS-37 методики (загальний показник соціальної відповідальності, рефлексія наслідків своїх дій, моральна свідомість, альтруїзм, громадянська свідомість) значимо корелюють з експертною оцінкою досліджуваних (r=,49  r=,46,  r=,44,  r=,54 при p=,001; r=,29 при p=,002);

– другим варіантом перевірки критеріальної валідизації було співвідношення результатів тестування за методикою SRS-37 із загальним рейтингом успішності, що виявило позитивну кореляцію між всіма шкалами, та статистично значущий зв’язок між академічною успішністю та загальним показником соціальної відповідальності, моральною свідомістю, альтруїзмом (r=,35;  r=,26; r=,25 при p=,001);

– конструктивна валідність, проведена за допомогою 16PF – опитувальника Кеттелла (фактор G) та методики “Локус контролю” Дж. Роттера, показала позитивну статистично значущу кореляцію всіх шкал методики з фактором G та загального показника локусу контролю з п’ятьма шкалами опитувальника SRS-37, окрім фактору законосвідомість.

Шкали розробленої методики: громадянська свідомість, законосвідомість, рефлексія наслідків своїх дій, моральна свідомість, альтруїзм було покладено в основу апостеріорної моделі соціальної відповідальності особистості. Опитувальник SRS-37 перекладено та адаптовано чотирма мовами: українською (оригінал), російською, англійською та турецькою.