РЕАКЦИИ ПСИХИЧЕСКОЙ ДЕЗАДАПТАЦИИ У УЧАЩИХСЯ СПЕЦИАЛИЗИРОВАННЫХ И ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ ШКОЛ (КЛИНИКА, МЕХАНИЗМЫ ФОРМИРОВАНИЯ, ПРИНЦИПЫ ВОССТАНОВИТЕЛЬНОЙ ТЕРАПИИ)

Краткое содержание

ЗМIСТ РОБОТИ

Для виявлення розладів психічної сфери було проведено скринінгове обстеження 1855 учнів 10-х і 11-х класів, з них – 891 учня спеціалізованого ліцею медико-біологічної спрямованості та 964 учнів загальноосвітньої школи.

У 23 учнів ліцею і 27 учнів загальноосвітньої школи були виявлені клінічно значущі розлади психічної сфери.

Найбільш розповсюдженими серед учнів ліцею були розлади адаптації (F43.2) (30,43±9,59%) і соматоформні розлади (F45) (26,09±9,16%). Соціальні фобії (F40.1) та неврастенія (F 48) зустрічалися у 17,39±7,90% учнів, лише у 2 учнів (8,70±5,88%) зареєстрований змішаний тривожно-депресивний розлад (F41.2). Серед школярів найчастішими були соматоформні розлади (37,04±9,29%) і неврастенія (22,22±5,00%). Змішаний тривожно-депресивний розлад було діагностовано у 18,52±7,48% школярів, розлади адаптації – у 14,81±6,84%, соціальні фобії – у 7,41±5,04% учнів. У всіх випадках розбіжності в розповсюдженості різних клінічних форм розладів психічної сфери серед учнів ліцею та школи не досягали статистичної значущості.

Поряд с цим у 86 учнів ліцею і 91 школяра нами були виявлені розлади психічної сфери, які не досягали нозологічного рівня, і були розцінені нами як ситуаційно обумовлені реакції психічної дезадаптації (СОРПД).

Більшість учнів з реакціями психічної дезадаптації знаходилися у віці 16-17 років (93,22±1,89%), 2,26±1,12% – у віці 15 років, 4,52±1,56% – 18 років.

Значуще частіше серед учнів ліцею з реакціями психічної дезадаптації, ніж школи, були учні 10 класу (відповідно 65,12±5,14% і 46,15±5,23%, p<0,01), серед школярів – учні 11 класу(відповідно 34,88±5,14% і 53,85±5,23%, p<0,01). Можливо, це пов’язано з труднощами зміни навчального закладу, шкільного колективу у учнів ліцею, тоді як для учнів загальноосвітньої школи саме 11 клас, закінчення навчального закладу, є найбільш складним періодом шкільного життя, який потребує подальшого вибору.

Аналіз особливостей соціального функціонування виявив наступне. Більшість ліцеїстів з реакціями психічної дезадаптації (68,60±5,99%) на підготовку домашніх завдань затрачували більш ніж 2 години, тоді як 68,13±4,88% школярів – менш ніж 2 години (p<0,001). При цьому значуще частіше ліцеїсти, ніж школярі, виконували домашні завдання понад 3 годин, (відповідно 23,26±4,56% і 10,99±3,28%, p<0,05), школярі частіше ліцеїстів затрачували менш 1 години (відповідно 26,37±4,62% і 11,63±3,46%, p<0,05). Отримані дані свідчать про наявність більшого навчального навантаження у ліцеїстів, що може бути фактором, який сприяє у них розвитку реакцій психічної дезадаптації.

У 45,05±5,22% школярів з реакціями дезадаптації не було додаткових занять, у учнів ліцею цей показник дорівнював 5,81±2,52% (p<0,001). Значуще частіше у ліцеїстів, ніж у школярів, були додаткові заняття по окремим шкільним предметам (відповідно 69,77±4,95% і 35,16±5,01%, p<0,001) і участь у різних художніх секціях – музична школа, малювання, танці, тощо (відповідно 30,23±4,95% і 13,19±3,55%, p<0,01). Однак школярі частіше займалися у спортивних секціях, ніж ліцеїсти – відповідно 39,56±5,13% і 20,93±4,39%, p<0,01.

20,93±4,39% ліцеїстів і 29,67±4,79% школярів самостійно визначили вибір майбутньої професії (p>0,05). Серед ліцеїстів такий вибір не було зроблено лише у 4,65±2,27% обстежених, тоді як серед школярів – у 57,14±5,19% (p<0,001). Однак у більшості учнів ліцею (74,42±4,70%) вибір професії був визначений батьками, а не самостійно, у школярів цей показник дорівнював 13,19±3,55% (p<0,001). Таким чином, фактором фрустрації для школярів, можливо, була невизначеність майбутнього, для ліцеїстів – неможливість самостійного вибору.

Декілька частіше учні ліцею були єдиною дитиною в сім’ї (53,49±5,38%, серед школярів – 43,96±5,20%, p>0,05). Не зустрічалися серед ліцеїстів учні, у сім’ях котрих було більш ніж 2 дитини, тоді як серед школярів 2,10±1,50% мали 2 або більше сибсів. Біля третини всіх обстежених мали неповну сім’ю – 31,40±5,00% учнів ліцею та 32,97±4,93% школярів, p>0,05.

Різними були побутові умови життя досліджених підлітків. Так, більшість ліцеїстів (93,02±2,75%) мали окрему власну кімнату, серед учнів школи цей показник складав 43,96±5,20% (p<0,001). Сім’я лише 1 учня ліцею (1,16±1,15%) не мала власного житла, серед сімей школярів – 8,79±2,97% (p<0,05).

Аналіз наявності шкідливих звичок показав, що більш ніж половина обстежених (59,30±5,30% ліцеїстів і 50,55±5,24% школярів) не палять, біля третини (29,07±4,90% ліцеїстів і 31,87±4,88% школярів) – палять зрідка у компанії і лише 11,63±3,46% ліцеїстів та 17,58±3,99% школярів палять регулярно. Ніколи не вживали алкоголю 6,98±2,75% учнів ліцею і 7,69±2,79% учнів школи; більшість ліцеїстів і школярів (відповідно 76,74±4,56% і 69,23±4,84%) вживають алкоголь рідше ніж 1 раз на місяць; незначна частина учнів (1,16±1,15% ліцею та 2,20±1,54% школи) вживають алкоголь 1 раз на тиждень або частіше. Статистично значущих розбіжностей між учнями ліцею та школи з реакціями дезадаптації за показниками наявності шкідливих звичок виявлено не було.

Нами було також проаналізовано наявність чинників, які можуть розцінюватися як психотравмуючі, їх розподіл у учнів ліцею та школи з реакціями психічної дезадаптації представлено в табл. 1.

Частіше як учні ліцею, так і школи, вказували на байдужість батьків (37,29±3,63%), конфлікти з батьками (35,59±3,60%), конфлікти між членами родини (24,86±3,25%). За цими чинниками статистично значущих розбіжностей в розподілі між ліцеїстами та школярами виявлено не було. Поряд з цим учні ліцею значуще частіше, ніж школярі, вказували на гіперопіку з боку батьків (відповідно 40,70±5,30% і 17,58±3,99%, p<0,001), конфлікти з однолітками (33,72±5,10% і 16,48±3,89%, p<0,01); для школярів більш актуальними, ніж для ліцеїстів, були конфлікти з вчителями (відповідно 21,98±4,34% і 10,47±3,30%, p<0,05) та складне матеріальне становище (19,78±4,18% і 8,14±2,95%, p<0,05).