НАРУШЕНИЯ ЭМОЦИОНАЛЬНОЙ СФЕРЫ У БОЛЬНЫХ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ СЕРДЦА И ИХ МЕДИКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ РЕАБИЛИТАЦИЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дизайн роботи та контингент обстежених. Дослідження проводилось у декілька етапів, послідовність яких відображено на рис. 1.

Рис. 1. Етапи дослідження

За умови інформованої згоди з дотриманням принципів біоетики та деонтології протягом 2009 – 2011 років на базі міської лікарні швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О. І. Мєщанінова м. Харкова на першому етапі роботи обстежено було 226 хворих на ССЗ (110 хворих на ІХС з діагнозом нестабільної стенокардії та 116 хворих на АГ), в яких були встановлені порушення емоційної сфери.

На другому етапі, на основі аналізу клінічних особливостей емоційних порушень та психологічних властивостей хворих, визначали мішені їх медико-психологічної реабілітації. На цьому етапі в дослідження було включено 148 пацієнтів з ССЗ, з них 61 хворий на ІХС (нестабільна стенокардія) та 87 хворих на АГ. Перед початком комплексної медико-психологічної реабілітації хворі на ІХС були рандомізовані на 2 групи: групу втручання (дослідження) – 41 особа та контрольну – 20 осіб. В репрезентативних групах пацієнтів (n= 61, з яких 40 чоловіків та 21 жінок в віці від 42 до 60 років) та групі порівняння (n=87) хворих з АГ без ознак ІХС (в яку увійшли 42 чоловіків і 35 жінок в віці від 40 до 60 років). Середній вік групи хворих на ІХС складав 48,6±2,17 років, пацієнтів з АГ – 46,5±2,61 років. Схема формування дослідницьких груп обстежених представлена на рис. 2.

На третьому та четвертому етапах роботи проводилась медико-психологічна реабілітація хворих на ІХС та оцінка її ефективності.

Рис. 2. Схема формування дослідницьких груп обстежених

Методи дослідження. В роботі використовували комплекс методів дослідження, до якого входили клінічний, соціально-демографічний, клініко-психологічний, психодіагностичний та математично-статистичний методи.

Клінічний метод включав вивчення скарг обстежених осіб, даних соматичного, неврологічного та психічного статусів, медичної документації.

За допомогою соціально-демографічного методу вивчались вік, сімейний стан, освіта, час виникнення ССЗ.

Клініко-психологічний метод застосовували у вигляді структурованого інтерв’ю з метою первинної клінічної оцінки психоемоційного стану та визначення потреби в медико-психологічній допомозі.

При проведенні психодіагностичного дослідження для об’єктивізації оцінки психопатологічних даних застосовували шкалу депресії Гамільтона HDRS (за Б. В. Михайловим, І. С. Вітенко, О. І. Сердюком, 2011), для аналізу суб’єктивного відчуття пацієнтами тяжкості свого стану використовували шкалу депресії Бека (за О. П. Єлисеєвим, 2001) та шкалу реактивної тривоги та особистісної тривожності Ч. Д. Спілбергера – Ю. Л. Ханіна (за О. П. Єлисеєвим, 2001); для визначення феноменологічної структури емоційних порушень використовували «Карту самооцінки емоційного стану» (Н. О. Марута, 2000); дослідження якості життя здійснювали з використанням однойменного опитувальника, розробленого Н. Mezzich, Cohen, Ruiperez, Liu & Yoon, 1999; для визначення типу відношення до хвороби застосовували особистісний опитувальник Бехтерєвського інституту «ООБІ» (за Б. В. Михайловим, І. С. Вітенко, О. І. Сердюком і співавтор., 2011).