ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ У ДІТЕЙ З ГІПЕРКІНЕТИЧНИМИ РОЗЛАДАМИ ТА ПРИНЦИПИ ЇХ МЕДИКО–ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано наукову основу дослідження: об’єкт, предмет дослідження, мету, основні задачі, методи, наукову новизну та практичне значення роботи.

У першому розділі «Сучасний стан проблеми порушення емоційної сфери у дітей з гіперкінетичними розладами та принципи їх корекції» проведено теоретичний аналіз проблеми гіперкінетичних розладів у дітей, впливу психоемоційних, індивідуально-психологічних та соціальних чинників на формування вищезазначеної патології.

Клінічну картину ГКР визначають надлишкова рухова активність, розлади уваги та імпульсивність поведінки, які супроводжуються слабкою успішністю в школі, зниженою самооцінкою. Характерна для дітей з ГКР рухова незручність обумовлена статико-моторною недостатністю. Більшість дослідників відзначають три основні блоки проявів ГКР: імпульсивність, гіперактивність, порушення уваги.

У вітчизняній науці не склалося єдиного підходу до феноменологізації ГКР: одні автори цей синдром позначають як гіперактивність із дефіцитом уваги, інші — як дефіцит уваги з гіперактивністю, треті визначають як синдром порушення уваги з гіперактивністю або гіперактивний розлад з дефіцитом уваги, гіперкінетичний розлад поведінки тощо. Гіперкінетичні розлади розглядаються як неврологічний, поведінково-віковий розлад, який порушує механізми, що відповідають за діапазон уваги, вміння концентруватися, і включає тріаду симптомів: неуважність, імпульсивність і гіперактивність. Більшість авторів (Дж. Браун, І. Б. Даценко,
Є. І. Гура, Т. Б. Горяинова, Д. Дьюсбері, Б. Р. Яременко, А. Б. Яременко та ін.), аналізуючи основні причини виникнення гіперкінетичних розладів, припускають, що важливу роль у виникненні ГКР відіграють саме біологічні зміни, тобто органічні ураження центральної нервової системи (нейроінфекції, інтоксикації, черепно-мозкові травми), генетичні чинники, що призводять до дисфункції нейромедіаторних систем мозку та порушення регуляції активної уваги і гальмуючого контролю. Для формування ГКР особливе значення мають онтогенетичні (К. Бремс, І. П. Брязгунов, Д. М. Ісаєв, І. А. Марценковский), психосоціальні (В. Л. Гавенко, Т. П. Мозгова, Т. В. Маркова,
Е. О. Михайлова, Т. Ю. Проскуріна), екологічні та епідеміологічні чинники
(А. О. Жуков, T. E. Brown, M. L. Wolraich, C. J. Wibbelsman), чинники зміненого зовнішнього середовища та ізоляції від природного середовища існування
(Т. П. Вісковатова, О. П. Шмакова, Є. Б. Юрьев, Л. О. Ясюкова).

В сучасній науці загострюється необхідність пізнання механізмів виникнення, розвитку та особливостей прояву емоцій у дітей з ГКР. В роботах Л. І. Божович,
Л. С. Виготського, О. І. Кульчицької, О. М. Леонтьєва, С. Л. Рубінштейна та інших емоції розглядаються як важлива психофізіологічна особливість дитячого віку, яка відображується у відповідних зовнішніх проявах, що свідчать про позитивний (загальне пожвавлення, усмішка, сміх) або негативний емоційний стан (плач, роздратування, гнів), емоційні переживання набувають домінуючого значення в житті дитини і надають її діяльності особливого характеру і напряму. Порушення в емоційній сфері можуть бути самостійними розладами, компонентом інших психічних розладів та наслідками станів значної фрустрації. Емоційні стани визнаються патологічними, коли їхній зміст, частота виникнення, інтенсивність і стійкість характеризуються як неадекватні з соціальної або індивідуальної точок зору.

На підставі проведеного аналізу розроблена модель медико-психологічної корекції на основі анімалотерапії, з урахуванням предиспозиційних чинників формування ГКР. В контексті нашого дослідження, говорячи про емоційну сферу дитини, ми, маємо на увазі, перш за все, її емоційні стани в контексті вікових змін, які надають якісної своєрідності поведінці дітей на різних етапах їхнього вікового розвитку (І. А. Марценковський, Я. Б. Бікшаєва, Л. І. Лавінська, Н. М. Привалова,
Е. Г. Ейдеміллер, В. І. Сухоруков).

У другому розділі «Особливості організації та методи дослідження» охарактеризовано процедуру і методи дослідження, які були використані для реалізації поставлених завдань.

На першому етапі проводилось скринінгове дослідження 518 дітей, які зверталися за психіатричною допомогою в Миколаївську обласну психіатричну лікарню № 1. За умови інформованої згоди з батьками із дотриманням принципів деонтології та біоетики протягом 2006-2011 рр. відібрано 196 дітей від 6 до 11 років.