ДИФЕРЕНЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СЦЕНІЧНИХ БАР’ЄРІВ



Название:
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СЦЕНІЧНИХ БАР’ЄРІВ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотези, методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення здобутих результатів; наведено відомості про апробацію результатів дослідження і публікації за темою дисертації.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження індивідуально-психологічних проявів сценічних бар’єрів» здійснено аналіз психологічних джерел, що характеризують особливості сценічних хвилювань; наведено сучасні підходи до розуміння сутності психологічного бар’єра; концептуалізовано поняття сценічного бар'єра, що розглядається як психічний стан і як властивість особистості; теоретично розглянуто чинники і джерела сценічних бар’єрів; визначено властивості особистості, пов’язані з ними.

Аналіз психологічної та музикознавської літератури, спогадів видатних діячів сцени вказує на широку палітру тих емоційних станів, що переживають представники творчих виконавських професій (музиканти, співаки, актори) у зв’язку з подією виходу та перебування на сцені, які узагальнено визначаються як сценічні хвилювання. Феномен сценічного хвилювання ґрунтується на різних психологічних механізмах переживання і виявляється в таких узагальнених станах, як сценічний комфорт і сценічний дискомфорт. Поняття «сценічний комфорт» автори визначають як «виконавський кураж», творче «піднесення», «хвилювання-підйом». Це, передусім, внутрішня схвильованість, душевний підйом, відчуття святковості моменту, радощів від виступу. Поняття «сценічний дискомфорт» визначають як «негативне сценічне хвилювання», «страх сцени», «естрадобоязкість», «сценічна паніка, хвилювання-паніка», «сценічна тривожність». Встановлено, що саме сценічний дискомфорт деструктивно впливає на характеристики діяльності виконавця, на емоційно-художній рівень виконання музичного твору і викликає появу сценічних бар’єрів.

Дані наукової літератури свідчать про те, що феномен «психологічний бар’єр» включається в простір споріднених понять, що мають різноманітні семантичні відтінки, і визначається як внутрішня (або зовнішня) перешкода, обмеження, збої діяльності, блок, труднощі, перепони, буферні зони, негативний психологічний настрій особистості (Н. А. Загуменних, А. В. Массанов, О. І. Оськіна, Н. В. Сопілко та ін.). Досить часто стираються межі між такими близькими поняттями, як бар’єр та криза, стрес, фрустрація, конфлікт, оскільки всі вони відображають феноменологію життєвих труднощів.

Концептуально-теоретичні засади проблеми психологічного бар’єра сформульовані зарубіжними та вітчизняними дослідниками в межах таких напрямків, як психоаналітична теорія особистості (А. Адлер, З. Фрейд, К. Хорні, К. Юнг), гуманістична теорія (К. Роджерс), когнітивні теорії особистості (Дж. Келлі), теорія поля (К. Левін), психологічна теорія діяльності (Л. C. Виготський, О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко, Б. Д. Паригін, C. JI. Рубінштейн, Р. Х. Шакуров та ін.).

Існує значна кількість різноманітних класифікацій психологічних бар’єрів (І. Ф. Бурганова, Н. І.Леонов, А. В. Массанов, Т. М. Титаренко, І. М. Юсупов та ін.), аналіз яких дозволяє відзначити, що бар’єри групуються не тільки за сферою (зоною), у якій вони виявляються (спілкування, професія, особистісне зростання), а й за психологічним змістом їх проявів (емоційні, поведінкові, інтелектуальні тощо). Крім того вказується і на функціональну неоднорідність психологічних бар’єрів (Л. П. Гримак, О. Е. Єльнікова та ін.). У літературі відзначається і як негативна функція бар'єрів (пригнічують активність, блокують спілкування тощо), так і позитивна функція (підвищують внутрішню психічну активність, що спрямована на усунення виникаючих порушень діяльності, на перебудову смислових структур).

Складність та понятійна невизначеність феномена психологічного бар’єра попри широке його згадування у науковій літературі створює труднощі для концептуалізації цього поняття.

Узагальнення теоретичних здобутків з обраної проблематики дозволило визначити сценічні бар'єри як негативно забарвлені інтелектуальні, соматичні, емоційні та поведінкові прояви, що виражаються в гальмуванні, опорі, обмеженні сценічної діяльності та, в результаті, у виникненні таких суб'єктивно нездоланних перешкод, що її блокують, заважають досягненню успіху та долаються тільки в процесі певної психологічної роботи.

У психології в якості загального понятійного критерію розглядається класична тріада, яка включає психічні процеси, психічні властивості та психічні стани особистості (Б. Г. Ананьєв, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко, С. Л. Рубінштейн та інші). Якщо підходити до розуміння психологічного сценічного бар'єра з означених позицій, то розгляд цього феномена як процесу найбільш доцільний у контексті теорії переживань Ф. Ю. Василюка. Як стани сценічні бар'єри представлені актуальними переживаннями, що відображають внутрішні реакції особистості на зовнішні об'єктивні обставини, які пов'язані зі сценічною діяльністю і проявляються в блокуванні, ступорі, зупинці і навіть зриві виступу. Як властивість особистості бар'єри характеризуються «позаситуативним» виникненням і виявляються в стійкій схильності до їх переживань як в емоціогенних, так і в емоційно нейтральних ситуаціях. При цьому бар’єр як психічний стан характеризується ситуативністю, короткочасністю, динамічністю, а як властивість, як риса особистості – тривалістю, усталеністю, стабільністю. Психологічна сутність та змістове наповнення сценічного бар’єра як цілісного явища характеризується наявністю психологічних переживань, які виявляються в емоційній, когнітивній, мотиваційній, контрольно-регулятивній, поведінковій та інших сферах особистості, що дозволяє перейти до розгляду його багатокомпонентної структури. У якості чинників виникнення психологічних труднощів, бар’єрів сцени автори називають як зовнішні обставини, так і внутрішні.

Серед зовнішніх чинників виділяють соціально-культурні відмінності між людьми (О. В. Морозов), помилки навчання (Є. П. Ільїн, М. В. Савчин) тощо. Але центральне місце в цьому переліку займає сама подія виступу на сцені (Гленн Вільсон, В.І. Петрушин, О.С. Романова), репетиція, концерт, спектакль, іспит, конкурс, що традиційно розглядаються як стресові, напружені, складні життєві ситуації (Ф. Ю. Василюк, М. І. Д'яченко, Л. О. кандибович, А. В. Лібіна, В. О. Пономаренко, Т. М. Титаренко та ін.). Дослідники вказують на той факт, що оцінка ситуації, й відповідно характер її впливу, формується як з урахуванням об’єктивних характеристик самої ситуації, так і виходячи з мотивів, цілей, цінностей особистості, її стійких індивідуально-психологічних характеристик (О. Ф. Бондаренко, Л. Ф. Бурлачук, А. О. Реан, М. М. Слюсаревський та ін.).

Внутрішні чинники сценічних бар’єрів спричинені різноманітними індивідуально-психологічними характеристиками: емоційним станом (незадоволенням, прикрістю, тривогою, страхом) та певними властивостями особистості, які супроводжують прояви сценічних бар’єрів (І. Ф. Бурганова, О. В. Гудименко, А. В. Массанов, Н. В. Яковлєва та ін.). Серед останніх визначені такі, як екстернальність, сором’язливість, імпульсивність, невпевненість у собі, утруднення в самовираженні, низька самооцінка, неадекватність у сприйнятті важких ситуацій, невротичність, депресивність тощо. Виявлено, що однією з найістотніших причин виникнення сценічних бар'єрів є страх сцени, страх перед публічним виступом.

Спираючись на основні положення теорії емоційності (А. Є. Ольшаннікова, І. В. Пацявічюс, І. В. Переверзєва, О. П. Саннікова та ін.), підґрунтям для пошуку індивідуально-психологічних особливостей сценічних бар’єрів ми обрали саме цю психологічну складову темпераменту. Відомо, що емоційність виявляє системоутворюючий вплив на формування властивостей усіх рівнів розвитку особистості, на специфіку ставлення суб’єкта до світу, до інших людей, до себе. Саме відмінностями в емоційності можна пояснити різні і за якістю, і за інтенсивністю актуальні емоції, що виникають у людей в ідентичних ситуаціях. Це дозволяє розглядати емоційність як один з важливих чинників індивідуально-психологічних проявів сценічних бар’єрів.

У другому розділі «Організація та процедура емпіричного дослідження індивідуально-психологічних особливостей сценічних бар’єрів» викладено програму та основні принципи організації емпіричного дослідження; визначено репрезентативну вибірку; експліковано та описано показники сценічних бар’єрів; розроблено методики діагностики індивідуальної міри вираженості сценічних бар'єрів та представлено результати їх апробації; здійснено вибір системи дослідницьких процедур, спрямованих на вивчення широкого кола властивостей особистості, що гіпотетично пов’язані з показниками сценічних бар’єрів та деякою мірою виступають їх чинниками.

Труднощі теоретичного осмислення психологічних бар'єрів, зокрема, сценічних, супроводжує також і слабка розробленість методичних аспектів даної проблеми і, як наслідок, недостатність емпіричних процедур їх вивчення. Саме це спонукало нас до розробки діагностичного інструментарію. Для вивчення сценічного бар’єра як властивості особистості згідно з вимогами психометрики була розроблена оригінальна авторська психометрична методика діагностики індивідуальної міри вираженості сценічного бар'єра – «Диференціальна діагностика схильності до переживань сценічних бар’єрів» та її другий варіант – «Диференціальна діагностика схильності до переживань бар’єрів публічних виступів». Для вивчення сценічного бар'єра як актуального стану, що виникає безпосередньо в процесі сценічної діяльності та супроводжує її, був розроблений варіант пролонгованої (щоденникової) методики, за допомогою якої за заданою схемою фіксувалася певна інформація виконавцями безпосередньо перед і після виступів.

Методика «Диференціальна діагностика схильності до переживань сценічних бар’єрів» базується на теоретичному конструкті, який конкретизує вже розглянуте загальне трактування сценічного бар’єра і представляє компонентний склад його показників. Теоретичний аналіз проблеми сценічних бар’єрів і бар'єрів публічного виступу, власні попередні емпіричні дослідження (бесіди з професіоналами-співаками, музикантами-виконавцями, з особами, які брали участь у групових експериментах за допомогою метода модерації, пілотажні дослідження та власний досвід) дозволили виділити та описати певний склад його показників.

Отже, до компонентів сценічного бар'єра, і як стану, і як властивості особистості (стійкої схильності до сценічних бар'єрів) відносяться: психофізіологічна складова (фізіологічні реакції, фізичні відчуття виконавця); емоційна (емоційне ставлення особистості до ситуації, емоційні переживання, які супроводжують очікування, перебіг і наслідки сценічних подій); когнітивна (інтерпретації поточної ситуації, які засновані на особливостях її сприйняття особистістю, на розумінні, аналізі, антиципації та інтелектуальній активності особистості); конативна, або поведінкова складова (різноманіття експресивності, виразність і тембр голосу, сценічні рухи, дії тощо); контрольно-регулятивна (особливості регулятивного і вольового потенціалу особистості, можливість встановлення контролю за ситуацією, за собою, за процесом і результатом діяльності); мотиваційно-ціннісна (гострота потреб в сценічній діяльності, ступінь інтенсивності, сила і характер професійної мотивації); ергічна (енергетична) складова (ступінь психологічних і фізичних, енергетичних витрат, психологічна «ціна» переживання сценічного бар’єра, тонічний стан, ресурс сил, ступінь напруги, наявність або відсутність активності, бадьорості і енергійності); показник загальної схильності до «стоп-реакцій» (загальна схильність особистості до періодичних «стоп-реакцій», зупинок дій, «емоційних пробок», до ступору, завмирання, заціпеніння). Кожний з показників представляє собою біполярний континуум, на одному полюсі якого містяться характеристики, що відображають яскраву вираженість відповідного компонента, на протилежному – слабку вираженість, і, навіть, відсутність його проявів.

Означені компоненти певним чином позначають сценічну ситуацію. Якісно-кількісне поєднання цих компонентів характеризує індивідуальну структуру сценічного бар'єра особистості виконавця, визначає його специфіку. Розроблена методика містить й композитну оцінку – індекс сценічного бар'єра, що створена з метою визначення загального рівня схильності до переживань сценічних бар'єрів.

Результати апробації оригінального тест-опитувальника, яка включала: перевірку його надійності (надійність частин тесту, тест-ретестову надійність, надійність паралельних форм), валідності та дискримінативності, свідчать про можливість її застосування і в наукових, і в практичних цілях.

Попередньо встановлені теоретичні дані про зв’язок сценічних бар'єрів з певними властивостями особистості були уточнені та розширені емпіричним шляхом за допомогою використання метода модерації в процесі роботи з експертами-фахівцями. На основі сукупності інформації створено комплекс психодіагностичного інструментарію, спрямований на дослідження широкого спектру властивостей особистості, що розглядаються у співвідношенні зі схильністю до переживань сценічних бар’єрів.

У третьому розділі дисертації «Диференціально-психологічний аналіз сценічних бар’єрів: результати емпіричного дослідження» здійснено диференціально-психологічний аналіз сценічних бар’єрів, спрямований на пошук психологічних особливостей осіб, які відрізняються високим та низьким рівнем схильності до переживань сценічних бар’єрів; на вивчення характеру взаємозв’язків між показниками схильності до переживань сценічних бар’єрів та обраним спектром властивостей особистості, що супроводжують їх прояви; представлено результати групування показників, що вивчаються, методом факторного та кластерного аналізів даних; наводяться результати вивчення індивідуально-психологічних особливостей сценічних бар’єрів осіб, які різняться емоційністю; розглядаються результати пролонгованого вивчення сценічних бар’єрів за допомогою щоденникової методики та контент-аналізу творів-самозвітів досвідчених виконавців, що представляють їх уявлення про зміст, прояви сценічних бар’єрів, джерела їх виникнення.

Проведений кореляційний аналіз надав можливість встановити наявність численних та багатозначних зв’язків між показниками схильності до переживання сценічного бар’єра та властивостей особистості, обраних для вивчення. При цьому додатні значущі зв’язки (r<0.01, r<0.05) характеризують співвідношення показників сценічних бар’єрів з більшістю шкал методики FPI, таких, як: невротичність (FI), депресивність (FIII), роздратованість (FIV), реактивна агресивність (FVII), сором’язливість (FVIIІ); з показниками екстернальності, імпульсивності, мотивації страху відкидання. Ці факти свідчать про потенційне загострення переживання сценічних бар’єрів при наявності означених рис особистості. Від’ємні значущі зв’язки, переважно на рівні 1%, встановлені між показниками схильності до переживання сценічних бар’єрів та соціальної адаптивності, товариськості (FV), врівноваженості (FVІ), маскулінності (FXIІ), самоставлення, впевненості в собі, інтернальності, рефлексивності, мотивації досягнень, що дозволяє вважати ці властивості якостями «бар’єростійкої особистості».

Групування показників за допомогою факторного аналізу утворюють такі біполярні фактори: «сценічний бар’єр – рефлексивність», «загальна адаптивність – печаль, депресивність», «товариськість – страх відкидання», «позитивне самоставлення – загальна схильність до сценічного бар’єра». Кластерний аналіз підтвердив закономірність саме такого угрупування досліджуваних показників.

Отримані дані дозволили вивчити за допомогою якісного аналізу (метод «асів», метод «профілів») психологічні характеристики осіб з високим та низьким рівнями розвитку схильності до переживання сценічного бар’єра («високобар’єрних» та «низькобар’єрних» особистостей).

Високобар’єрні особистості (схильні до переживання сценічних бар’єрів) відрізняються низькою адаптивністю, невротичністю, емоційною лабільністю та роздратованістю, невпевненістю в собі, боязкістю й сором’язливістю. До комплексу домінуючих показників самоставлення групи високобар’єрних досліджуваних входять: очікування негативного ставлення інших, відсутність самокерівництва та самовпевненості на тлі вираженого самоінтересу, схильність до самозвинувачення. Такі особистості виявляють екстернальність та імпульсивність. За наявності такої схильності знижується рівень мотивації досягнення бажаних цілей і наростає мотивація уникнення невдач. Отже, емпірично встановлено спектр властивостей особистості, що супроводжують прояви сценічних бар’єрів та є індикаторами певного рівня їх вираженості.

Низькобар’єрні особистості характеризуються розвиненою соціальною адаптивністю, що дозволяє оптимально опановувати ситуаціями новизни, непередбачуваності, невизначеності. Їм властива відкритість, товариськість, прагнення до довірливої та відвертої взаємодії з оточуючими, високий рівень самокритичності, урівноваженість, екстравертованість. Такі особистості характеризуються позитивним ставленням до себе, що виражається у самовпевненості, відчутті сили власного Я, аутосимпатії. Цим особам також властиві такі якості, як інтернальність та рефлексивність. Можна зазначити, що саме цей спектр рис забезпечує бар’єростійкість особистості.

Вивчення індивідуально-психологічної специфіки переживання сценічних бар’єрів та їх характеристик здійснювалося у виконавців, які розрізняються емоційною диспозицією. З цією метою за допомогою методу «асів» було обрано групи досліджуваних з мономодальним типом емоційності, тобто, з домінуванням емоцій однієї із чотирьох модальностей: «радість» (Р), «гнів» (Г), «страх» (С), «печаль» (П). На рис. 1 наведені профілі представників виділених груп. Профілі побудовані з урахуванням середньої лінії ряду кожного показника сценічного бар’єра усієї вибірки. Отже, значення кожного показника виражене в балах і представляє собою відхилення від середньої лінії ряду, яка проходить через точку в 24 бали. Значення показників, розташованих вище середньої лінії ряду, тобто, у просторі додатного полюса, свідчать про їх вираженість, про схильність до сценічного бар’єра, нижче середньої лінії – про невираженість. Ранжування значень показників за відхиленням від середньої лінії ряду дозволило описати індивідуально-типові характеристики представників виділених груп.

Аналіз представлених профілів свідчить про те, що представники групи Р (домінування модальності «радість») характеризуються переважно відсутністю негативних переживань, пов'язаних з публічним виступом, і, навіть, наявністю приємного емоційного збудження, підйому (БЕм-). Такі особи позитивно ставляться до ситуації сценічного виступу, мають високий рівень самовладання на сцені (БК-Р-), добре контролюють свої відчуття, думки, свою поведінку, виразні рухи, міміку саме під час публічних виступів. Такі особи легко зосереджують увагу на своїх задачах під час виступу, навіть перед авторитетною аудиторією, їхні думки спрямовані на успіх, на розуміння та аналіз сценічної ситуації, своєї діяльності (БКг-). Водночас представники групи Р відрізняються від представників інших груп своєю внутрішньою свободою від «особистих» емоцій (БСтп-), пов’язаних з виступом, і при цьому, здатні переживати емоції, пов'язані з музичним твором, або з роллю, що виконується. 

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины