ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ЭНЕРГЕТИЧЕСКОГО СЕКТОРА НАЦИОНАЛЬНОГО ХОЗЯЙСТВА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, коротко визначено стан її наукової розробки, вказано зв’язок з науковими програмами, сформульовано ціль, задачі, об’єкт, предмет та логіку дослідження, а також наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо їх апробації.

У першому розділі "Загальна характеристика енергетичного сектора України" автором досліджений зміст державного регулювання в ринковій економіці. Зокрема, показана зміна набору механізмів і їхнього поєднання як на різних фазах макроекономічної циклічної динаміки розвинутих країн, так і зниження закритості економіки по мірі підвищення конкурентноздатності національного господарства окремих країн. Ці питання досліджені в контексті місця і ролі енергетичного сектора в національному господарстві України. Зокрема, за період ринкової трансформації показані суперечливі процеси.

У контексті осмислення суперечливих оцінок наслідків для України нинішньої світової економічної кризи (2008-2011 р.) автором виділені основні форми державного впливу на  енергетичний сектор. До них віднесені:

- система антимонопольного законодавчого впливу при встановлених зловживаннях монополістів;

- вибіркова підтримка за допомогою податкових заходів;

- регулювання галузевих сегментів енергетичного ринку через систему бюджетної підтримки окремих соціальних прошарків і груп та ін.

У сукупності разом з іншими механізмами вони можуть забезпечити, насамперед, нарощування виробництва власних енергоресурсів при одночасному зниженні їхнього споживання в основних галузях виробництва, соціальній і виробничій інфраструктурах, житловому секторі національного господарства й інших сферах.

Висновки по цьому розділі зводяться до наступного. Енергетичний сектор національного господарства кожної країни розвивався по мірі еволюційної зміни видів енергії. Коли енергія пару, вироблена на вугіллі і дровах, була замінена двигунами внутрішнього згоряння й електроенергією, цей сектор став одним з базових. З цієї причини держава в ХХ столітті в різних формах підсилювала свій вплив на його розвиток.

В даний час енергетичний сектор національного господарства України має розгалужену багатогалузеву структуру і представлений вугільною, нафтовою, газовою галузями. При цьому самостійно функціонують теплові, атомні і гідроелектростанції. Виробнича інфраструктура енергетичного сектора складається зі складної газорозподільної мережі, ліній електропередач, трансформаторних підстанцій і безлічі інших взаємозалежних об'єктів.

Особливістю енергетичного сектора України є наявність розгалуженої високопродуктивної інфраструктури по експорту газу в Західну Європу з Росії. Транзит газу виконує важливу функцію в міжнародній економічній інтеграції України. Його роль винятково важлива як з позицій євроінтеграції України, так і в контексті збереження історично сформованих усталених різнопланових економічних контактів з Росією і країнами ЄС.

Вивчена література різних українських авторів по цьому питанню показує, що за останні роки (2007-2011) прихильників доцільності включення газотранспортного комплексу України в міжнародну систему стає більше. На наш погляд, це пов'язано як з поглибленням розуміння в Україні ключового поняття "євроінтеграція", що визнана давно вже аксіомою, так і з неминучістю передачі ряду функцій в енергетичному секторі з компетенції національних органів управління в міжнародні наднаціональні. Поза таким визнанням ні євроінтеграція, ні співробітництво України в рамках СНД не видаються довгостроковими і стійкими.

Відміни між централізованим плануванням і державним регулюванням, на думку провідних українських учених, полягають у меті, змістові, формах і методах регулювання. Результатом цих процесів є в першому випадку – руйнування адміністративно-командної системи в силу невиконання нею вимог соціально-економічного характеру. В другому – макроекономічна стабілізація, структурна перебудова й економічне зростання, зорієнтовані на підвищення добробуту населення. Однак, практичні результати ринкового реформування енергетичного сектора в Україні станом на кінець 2010 р. не забезпечили повною мірою виконання поставлених задач, що припускає пошук нових підходів уже випробуваних у ряді розвинутих і країн, що розвиваються.

В другому розділі "Дослідження державного регулювання енергетичного сектора національного господарства в Україні і за кордоном" автором викладені результати дослідження основних сегментів енергетичного сектора. Авторські зусилля були сконцентровані на порівняльному аналізові ринку газу в Україні, Білорусії і Росії. Виявлено істотні розходження цінової ситуації в цих країнах не на користь України.