ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Загальна характеристика господарсько-правової відповідальності у зовнішньоекономічній діяльності складається з двох підрозділів, у яких розкривається зміст господарсько-правової відповідальності суб’єктів ЗЕД через з’ясування її особливостей, аналізуються види та форми відповідальності за правопорушення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Підрозділ 1.1. «Поняття та загальні засади господарсько-правової відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності» присвячено дослідженню поняття господарсько-правової відповідальності з урахуванням особливостей зовнішньоекономічної діяльності.

На основі проведеного аналізу напрацьованих теоретичних положень з’ясовано, що повне та об’єктивне поняття «відповідальність суб’єктів господарювання у ЗЕД» розкривається через виявлення його ознак, особливостей та підстав застосування, які в сукупності становлять загальні засади такої відповідальності.

В результаті проведеного дослідження доводиться господарсько-правова природа відповідальності учасників зовнішньоекономічних відносин, з притаманними тільки їй характерними ознаками, особливостями та винятками із загальнотеоретичних правил, що дозволяє відокремити досліджену категорію від інших видів юридичної відповідальності та уточнити її сутність.

Акцентується увага на тому, що особливості відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності містяться у таких характеристиках: суб’єкт; суб’єктивна сторона правопорушення; об’єктивна сторона правопорушення; юридичні підстави виникнення, зміни або припинення охоронних відносин у ЗЕД.

Особливість суб’єктного складу учасників зовнішньоекономічних відносин проявляється у наявності в таких відносинах іноземних суб’єктів господарської діяльності, статус яких відрізняється від статусу національних суб’єктів господарювання. Встановлено, що державою притягаються до відповідальності саме резиденти, навіть коли порушення законодавства з їх боку не відбувається. Наголошується, що покладення такої відповідальності (за порушення закону чи зобов’язання за контрактом іноземним суб’єктом господарювання) на національного суб’єкта ЗЕД має запобіжний характер щодо настання інших негативних наслідків та/або є дієвим засобом стимулювання українських суб’єктів господарювання для прогнозування результатів своєї діяльності та розробки запобіжних заходів забезпечення виконання контрагентом своїх зобов’язань. Наявність таких суперечностей викликана необхідністю впровадження засобів захисту національної економіки, стан та розвиток якої прямо залежить від транснаціональних взаємин господарюючих суб’єктів та учасників зазначеної сфери.

З’ясовано, що господарсько-правова відповідальність застосовується як за протиправні дії суб’єктів ЗЕД, так і за їх бездіяльність, що згідно із законами України вважаються правопорушеннями. Лише у виняткових випадках до відповідальності у вигляді застосування заходів захисту (санкцій) притягуються суб’єкти господарювання без наявності факту здійснення правопорушення в ЗЕД. Підставою, в такому випадку, є проведення суб’єктами ЗЕД та їх іноземними контрагентами дій, які можуть спричинити негативні наслідки для економічного функціонування країни, а саме – ймовірність настання таких шкідливих наслідків. Наголошується, що особливість господарсько-правової відповідальності суб’єктів ЗЕД полягає у тому, що її застосування в певних випадках передбачає несприятливі майнові або організаційно-примусові наслідки для суб’єкта без наявності таких елементів складу правопорушення, як вина (суб’єктивна сторона), протиправні дії суб’єкта та негативні наслідки (об’єктивна сторона).

Авторка визнає обов’язковою ознакою господарсько-правової відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності її встановлення як законами України, так і нормами міжнародних угод (конвенцій) або законами іншої країни, які підлягають застосуванню згідно з правилами комерційної торгівлі, якщо останнє буде передбачено відповідним зовнішньоекономічним контрактом.

З урахуванням вищезазначеного розкрито зміст господарсько-правової відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та запропоновано її визначити як настання негативних майнових та/або організаційно-правових наслідків, що передбачені законами України або зовнішньоекономічним контрактом для суб’єкта господарювання за діяння (правопорушення) у зовнішньоекономічній діяльності, які завдали або можуть завдати шкоду державі або контрагенту.

У підрозділі 1.2. «Види та форми відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності» проведено аналіз видів та форм відповідальності, які застосовуються згідно із національним законодавством, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, міжнародними актами та зовнішньоекономічними контрактами (договорами).

Аналізуючи господарське законодавство, авторка наголошує, що посилання на цивільно-правову відповідальність при порушенні умов зовнішньоекономічного контракту (договору) суб’єктами господарювання є помилковим. Оскільки зовнішньоекономічна діяльність вважається складовою господарської діяльності, а зовнішньоекономічний контракт є господарсько-правовим договором, то відповідальність за недодержання його умов зазначеними контрагентами є господарсько-правовою. В результаті дослідження встановлено, що цивільно-правову відповідальність суб’єкт ЗЕД може нести, але не перед контрагентом – іноземним суб’єктом господарської діяльності, а перед іноземним споживачем (за позовом фізичної особи) за шкоду, спричинену виготовленням та реалізацією неякісної продукції таким суб’єктом, що зазначено у цивільному, господарському та іншому законодавстві, а також міжнародних актах.

В роботі приділяється увага розмежуванню правопорушень, за які застосовуються адміністративно-господарські санкції як засоби господарсько-правової відповідальності в сфері ЗЕД. Важливим є той факт, що при застосуванні таких засобів відповідальності різну роль відіграє суб’єкт правопорушення, а також сума прибутку, яку отримав або міг отримати суб’єкт ЗЕД при здійсненні протиправних дій. При цьому встановлено, що спеціальні санкції за такі правопорушення у ЗЕД у будь-якому випадку застосовуються до підприємства – суб’єкта ЗЕД, який притягується до господарсько-правової відповідальності.

Наголошується, що крім майнової форми господарсько-правової відповідальності суб’єктів ЗЕД має місце організаційна, яка вже знайшла своє закріплення у ГК України при застосуванні оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій організаційного характеру.

У дисертаційному дослідженні узагальнено види відповідальності суб’єктів господарювання за правопорушення в сфері ЗЕД (господарська, адміністративна, кримінальна, цивільна) та запропоновано у Законі про ЗЕД закріпити господарсько-правову відповідальність, що сприятиме повноті та чіткості правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

Розділ 2. Господарсько-правова відповідальність за порушення правил здійснення окремих видів зовнішньоекономічних операцій містить чотири підрозділи, у яких досліджено підстави господарсько-правової відповідальності та виявлено найбільш істотні засоби відповідальності за порушення зовнішньоекономічного зобов’язання або законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

В підрозділі 2.1. «Відповідальність суб’єктів господарювання при здійсненні експортних/імпортних операцій» розглянуто факт перетину митниці товарами, розмежовано заходи господарсько-правової відповідальності за цією підставою на національному та міжнародному рівні.

Досліджуються поняття та аналізуються певні зовнішньоекономічні операції в ЗЕД, а також правове регулювання їх здійснення. Авторка пропонує акцентувати увагу на обов’язковому перетині товарами митного кордону України та виключити на законодавчому рівні з тлумачення термінів «експорт» та «імпорт» обставини, що свідчать про факт купівлі-продажу майна, але без ввезення або вивезення його через митний кордон, що дозволить уникнути неоднозначного тлумачення зазначених операцій. Наголошується, що запропоновані зміни та доповнення до чинного законодавства дозволять припиняти протиправні дії суб’єктів ЗЕД та правомірно уникати відповідальності за правопорушення в сфері ЗЕД.

В підрозділі 2.2. «Відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за правопорушення при здійсненні бартерних операцій» досліджено підстави господарсько-правової відповідальності суб’єктів ЗЕД за правопорушення при здійсненні бартерних операцій. Додатково обґрунтовано вдосконалення порядку здійснення та законодавчого тлумачення поняття «товарообмінна (бартерна) операція» задля посилення контролю за законністю здійснення такої операції, а саме, для запобігання «бартерізації економіки».

Визнано, що недостатність правового регулювання бартерних операцій проявляється через заборону руху коштів при здійсненні двома учасниками зовнішньоекономічного зобов’язання в натуральній формі. Розроблено пропозиції щодо належного здійснення товарообмінної (бартерної) операції шляхом виключення однієї з підстав відповідальності, а саме: заборони руху коштів для врегулювання різниці платежів за товарообмінною операцією. Запропоновано доповнити Закон України «Про здійснення товарообмінних (бартерних) операцій» нормою, яка дозволяє перераховувати частину коштів на суму, еквівалентну вартості недопоставленої продукції (товарів), на рахунок суб'єкта ЗЕД, якщо різниця вартості товарів виникла через дії одного контрагента, форс-мажорні обставини або якщо сторони не дійшли згоди щодо збалансування вартості експортованого та імпортованого товарів.

У підрозділі 2.3. «Відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною» досліджено здійснення «толлінгових» операцій в ЗЕД та порядок застосування господарсько-правових санкцій до порушників господарського законодавства. Виявлено ряд недоліків господарського законодавства, що регулює порядок притягнення до відповідальності за недодержання умов контракту. З метою забезпечення державою прав і законних інтересів замовників і виконавців операцій з давальницькою сировиною, щоб контрагенти не несли додаткових витрат на подальше виконання контракту, при застосуванні тимчасового зупинення ЗЕД, замість заборони ввезення готової продукції запропоновано забороняти вивезення сировини для подальшої її переробки, тобто зупиняти здійснення контракту на початковій його стадії.

Для попередження правопорушень при здійсненні операцій з давальницькою сировиною та контролю за поверненням виручки українського суб’єкта ЗЕД розроблено пропозиції щодо законодавчого забезпечення дозволу на повернення сировини після застосування спеціальних заходів держави, а також реалізацію давальницької сировини за кордоном.

У підрозділі 2.4. «Особливості застосування санкцій до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні певних видів зовнішньоекономічних операцій» розглянуто процедурні особливості порядку накладення на суб’єктів ЗЕД санкцій як засобів відповідальності та захисту. Аналізуючи попереджувальні засоби авторка зазначає, що застереження в контракті не повинні бути єдиним заходом. Компенсувати незаплановані витрати при застосуванні санкцій з боку держави через недодержання умов зовнішньоекономічного договору (контракту) контрагентом національний суб’єкт господарювання може також шляхом страхування майна, що перевозиться. Однак практичні заходи захисту не завжди є ефективними. При дослідженні порядку застосування заходів відповідальності та захисту з’ясовано роль контролюючих органів, з ініціативи яких ці заходи застосовуються. Встановлено, що чітка взаємодія українських державних органів контролю за дотриманням законодавства про зовнішньоекономічну діяльність відсутня. Іноді законодавець називає такий орган контролю, але не визначає конкретних узгоджених дій та повноважень щодо притягнення до відповідальності або попередження правопорушень у ЗЕД. Для попередження правопорушень при здійсненні операцій в ЗЕД та контролю за поверненням виручки українського суб’єкта ЗЕД аргументовано закріплення на законодавчому рівні заходів державних органів з цього питання, а саме, передбачити обов’язок відповідних державних органів повідомляти про можливість застосування санкцій до суб’єктів ЗЕД та, у разі отримання наказу Мінистерства економічного розвитку і торгівлі України про застосування заходів відповідальності, доводити до відома українського суб’єкта ЗЕД інформацію про застосування до останнього санкції у триденний термін.

Відповідальність у ЗЕД реалізується через застосування господарських санкцій, що закріплюються та самостійно обираються сторонами у зовнішньоекономічному контракті, а також через адміністративно-господарські санкції з боку держави. Досліджено застосування заходів відповідальності до суб’єктів ЗЕД та з’ясовано, що індивідуальний режим ліцензування та тимчасове зупинення ЗЕД, як господарсько-правові (спеціальні) санкції, які регламентовано ст. 37 Закону про ЗЕД, не знайшли повного відображення в ГК України. За змістом наведених актів можна стверджувати, що припинення експортно-імпортних операцій (ст. 245 ГК) та тимчасове зупинення ЗЕД (ст. 37 Закону про ЗЕД) – різні заходи відповідальності, які передбачають неоднакові підстави та різні наслідки застосування для суб’єктів ЗЕД та іноземних суб’єктів господарювання.

Для подальшого вдосконалення норм ГК України запропоновано зміни та доповнення, що відповідатимуть належному правовому забезпеченню господарсько-правової відповідальності та значно розширять дію спеціальних санкцій на всі види зовнішньоекономічних операцій.

Наголошується, що спеціальні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, які застосовуються державою до національних суб’єктів ЗЕД та іноземних суб’єктів господарської діяльності при порушенні господарського законодавства або при ймовірності настання інших негативних наслідків для економіки країни. Всі господарсько-правові санкції, запроваджені державою, застосовуються як заходи відповідальності та захисту. Запропоновано виключити штраф з переліку спеціальних санкцій, оскільки він не відповідає ознакам останніх, зокрема, застосовується не тільки державними органами за порушення законодавства, а і контрагентом за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань.

Наголошується, що подальший розвиток зовнішньоекономічних зв’язків без вчинення суб’єктами ЗЕД правопорушень, які призводять до відповідальності перед іноземним контрагентом та накладення санкцій з боку держави, подальша інтеграція України до світового господарства потребують всебічного, повного і об’єктивного реформування господарського законодавства. Таке реформування передбачає виключення невиправданого застосування спеціальних заходів захисту національної економіки, які можуть призвести навіть до припинення суб’єкта ЗЕД.

Розділ 3. Господарсько-правова відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення правил валютних операцій містить три підрозділи, в яких досліджуються особливості відповідальності суб’єктів ЗЕД за порушення, вчинені при здійсненні валютних операцій.

В підрозділі 3.1. «Господарсько-правова відповідальність при здійсненні розрахунків між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності» проаналізовано порядок застосування заходів відповідальності при здійсненні розрахунків між суб’єктами ЗЕД. Наголошується, що на сьогодні проблема правової регламентації здійснення валютних операцій між національними суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарювання набула значної актуальності, оскільки її недосконалість поглиблює силу фінансово-економічної кризи та має пряму негативну дію на стан економіки країни. Законодавче забезпечення зазначених операцій не відповідає сучасним світовим процесам та умовам безпеки економіки, складовою якої є фінансова безпека.

Дисертантка акцентує увагу на тому, що майже кожна зовнішньоекономічна операція передбачає обіг валютних коштів. Порядок проведення валютних операцій порушується шляхом вчинення низки дій, спрямованих на уникнення контролю з боку держави за діяльністю суб’єктів господарювання при здійсненні таких операцій, як правило, з метою уникнення оподаткування або ж зменшення розміру податкових та інших обов’язкових платежів.

Зазначено, що чинне законодавство не передбачає порядок застосування до іноземного суб’єкта господарювання господарсько-правової відповідальності за порушення господарського законодавства, що регулює ЗЕД, хоча така можливість нормативно закріплена. З аналізу судової практики, застосування та тлумачення чинного законодавства встановлено, що до відповідальності за недотримання терміну зарахування валютної виручки або за зарахування її не в повному обсязі притягають українського суб’єкта господарювання, який по суті є постраждалою стороною через недотримання умов контракту та норм законодавства його іноземним контрагентом. Для реалізації принципів зовнішньоекономічної діяльності – юридичної рівності та недискримінації – при порушенні строків ввезення на митну територію України, за умови звернення до суду резидента, пропонується притягувати до відповідальності суб’єкта, з вини якого ці строки було порушено. Розроблено пропозиції щодо порядку застосування санкції за неповернення валютної виручки у встановлений строк шляхом звільнення резидента від сплати пені, яка була нарахована до дати прийняття позову судом, якщо у судовому порядку було доведено вину іноземного контрагента.

Оскільки валютний контроль, що здійснюється нашою державою, ставить у досить жорсткі умови суб’єктів ЗЕД, запропоновано дозволити контрагентам за зовнішньоекономічним контрактом здійснювати розрахункові операції в грошовій або негрошовій формі, що дасть суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності можливість забезпечити виконання зобов’язань без втручання державних органів.

У підрозділі 3.2. «Відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за правопорушення при отриманні кредитів в іноземній валюті від нерезидентів» досліджено порядок притягнення до відповідальності суб’єктів ЗЕД за порушення господарського законодавства при отриманні кредитів в іноземній валюті від нерезидентів. З’ясовано, що на сьогодні ефективність отримання та використання іноземних кредитів занадто низька через недосконалість господарського законодавства, пригнічення статусу національної валюти та її залежності від іноземної, неврегульованість відносин з міжнародними фінансовими організаціями.

Порушення порядку здійснення валютних операцій суб’єктами ЗЕД, а саме – незаконне отримання кредитів від нерезидентів, призводить до накладення адміністративно-господарських санкцій, розмір та застосування яких мають визначатися законами України. У роботі запропоновано основні напрями реформування валютного законодавства з метою попередження правопорушень: деталізація процедури отримання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів; визначення взаємних дій національних контролюючих органів із іноземними; розширення функцій державних органів щодо взаємодії, аналізу та прогнозування наслідків здійснення відповідних валютних операцій в ЗЕД.

Доповнено перелік підстав притягнення до відповідальності за порушення порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, а саме: одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації кредитних договорів Національним банком України; здійснення кредитного договору без подальшої обов'язкової реєстрації після застосування санкції; здійснення кредитних операцій з валютними цінностями без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, якщо термін надання і одержання кредитів в іноземній валюті перевищує встановлені законодавством межі; здійснення кредитних операцій з валютними цінностями без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, якщо суми надання і одержання кредитів в іноземній валюті перевищують встановлені законодавством межі.

В підрозділі 3.3. «Відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за невиконання вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, яке знаходиться за межами України» проаналізовано господарське законодавство щодо порядку декларування суб’єктами господарювання валютних цінностей та іншого майна, яке знаходиться за межами України, а також процедура притягнення до відповідальності за порушення умов такої реєстрації.

Визнано, що вдосконалення валютного законодавства повинно відбуватись шляхом деталізації процедури реєстрації валютних коштів та іншого майна суб’єктів ЗЕД, що знаходиться за межами України. Обґрунтовано позицію, що перелік правопорушень при здійсненні валютних операцій та відповідальність за них повинні бути зосереджені у одному законодавчому акті, зокрема, Законі України «Про валютне регулювання та валютний контроль в Україні». Такий перелік складають як незаконні валютні операції між національними суб’єктами господарювання, так і операції за участю іноземного суб’єкта господарської діяльності. З приводу цього розроблено додаток до проекту наведеного вище акту, який складається з заходів відповідальності за порушення порядку здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, за порушення порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та за порушення порядку надання звітності про валютні операції.

Під час дослідження питань здійснення зовнішньоекономічних операцій і розрахунків за ними, укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), та притягнення контрагентів до відповідальності за недодержання його умов, авторкою надається ряд рекомендацій для національних суб’єктів господарювання щодо попередження правопорушень в ЗЕД та уникнення відповідальності.