ЛОГІСТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ З ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначена мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження, відображено наукову новизну і практичну значимість дисертаційних розробок, наведена інформація про апробацію одержаних результатів та публікації здобувача.

У першому розділі «Теоретичні засади логістичних методів управління сільськогосподарським підприємством» розглянуто планування діяльності сільськогосподарських підприємств, як першу і найважливішу функ­цію менеджменту, що необхідне для підвищення ефективності прийняття управлінських рішень, швидкої адаптації підприємств до впливу чинників зов­нішнього середовища та успішного функціонування на всіх етапах розвитку. Відповідно до змісту управлінських рішень, викладених у планах, та термінів їх реалізації, виділяють стратегічне, тактичне й оперативне планування.

Особливістю сучасного логістичного підходу до управління, на відміну від традиційних методів менеджменту, є зміна пріоритетів господарської діяль­ності, яка полягає у застосуванні управлінських дій і заходів відносно не об’єкту, а безперервного процесу в формі потоку. На рівні сільсько­гос­подарсь­ких підприємств це означає комплексне вирішення завдань планування, органі­зації та управління матеріальними, фінансовими й інформаційними потоками.

Матеріальний потік можна визначити як матеріально-технічні ресурси, незавершене виробництво і готову продукцію, що перебувають у стані руху та по відношенню до яких застосовуються логістичні операції чи функції, пов’язані з фізичним переміщенням у просторі протягом певного часового періоду. Матеріально-технічні ресурси у зерновиробництві включають земельні угіддя, техніку і обладнання, пально-мастильні матеріали, насіння зернових культур, мінеральні добрива та засоби захисту рослин. Матеріальні потоки доцільно згрупувати відповідно до чотирьох основних періодів виробничого циклу: основного обробітку ґрунту і внесення добрив; передпосівного обробітку ґрунту і сівби; догляду за посівами; збирання врожаю; та основних виробничих операцій для кожного з цих періодів.

Фінансовий потік з точки зору логістики являє собою цілеспрямований рух грошових коштів, який супроводжує переміщення відповідного матеріаль­ного потоку. Вхідними фінансовими потоками є грошові надходження до підприємства від інвесторів, фінансово-кредитних установ, покупців зерна, державного та місцевого бюджетів. Витрати є вихідними фінансовими потоками і спрямовані до постачальників матеріально-технічних ресурсів, орендодавців, найманих працівників, фінансово-кредитних установ, держав­ного бюджету та позабюджетних державних фондів.

Інформаційні потоки представлені як потік повідомлень в усній і документарній (в тому числі електронній) формах, який виникає паралельно матеріальному потоку з виробництва сільськогосподарських культур та супроводжує його фінансове обслуговування. Інформаційні потоки підпри­ємства у зерновиробництві до та після завершення виробничого циклу включають отримання та надання організаційної, маркетингової, виробничої інформації з використанням офіційних юридичних документів, матеріалів мережі Inte
et, електронних баз даних, періодичних видань та публікацій.

Для розробки й обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефектив­ності роботи сільськогосподарських підприємств з використанням логістичного підходу запропоновано дотримуватись завдань управління матеріальними, фінансовими й інформаційними потоками та їх взаємозв’язку на рівнях стратегічного, тактичного й оперативного планування, як показано на рис. 1.

Залучення моделей і методів логістики до управління з урахуванням рівнів планування дозволить швидко адаптуватися до змін зовнішнього та внутрішнього середовища та покращити показники економічної ефективності роботи сільськогосподарських підприємств, під якою розуміють порівняння отриманого кінцевого результату з витратами, що обумовили цей результат, або з ресурсами, використаними для отримання цього результату.

У другому розділі «Стан та перспективи розвитку сільськогоспо­дарсь­­ких підприємств зернового підкомплексу» здійснено аналіз основних економічних показників роботи зерновиробників та досліджено особливості їх забезпеченості матеріально-технічними, фінансовими й інформаційними ресурсами.

Провідними зерновими культурами в Україні є пшениця, ячмінь та кукурудза на зерно, частки яких відповідно становили відповідно майже 46%, 20% та 28% у структурі валового збору врожаю за останні роки. Україна із часткою посівних площ під зернові культури близько 2,4% від загальної площі угідь у світі, забезпечує 3,2% світового виробництва пшениці, кукурудзи – 2,6%, ячменю – 6,7%. Виробництво зерна в Україні зосереджено переважно в межах сільськогосподарської зони Степу, на підприємства якої припадає майже 50% від загального обсягу реалізації зерна в Україні. Встановлено, що провідними областями України за цим показником є Полтавська (8,6%), Черкаська (7,2%) та Дніпропетровська (6,4%) області.

В Україні виробництвом зернових культур займається близько 38800 аграрних підприємств, серед яких за формами власності налічується приблизно 220 державних та майже 38580 недержавних підприємств. Основними орга­нізаційно-правовими формами господарювання недержавних підприємств є господарські товариства, приватні підприємства, виробничі кооперативи та фермерські господарства. У табл. 1 подано основні показники роботи підпри­ємств-зерновиробників за останні роки.