ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СПЕЦІАЛІЗАЦІЄЮ Й КООПЕРАЦІЄЮ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Подальше економічне зростання в Україні нерозривно пов’язане з поділом праці, який здійснюється у формі спеціалізації та кооперації. При переході до ринкових відносин, різних форм власності й господарювання досягти оптимальної концентрації галузей та раціональної структури виробництва можна шляхом поглиблення його спеціалізації на базі кооперації з урахуванням наявних природноекономічних умов і матеріально-технічних ресурсів. Впровадження спеціалізації й кооперації створюють сприятливі умови для впровадження інноваційних процесів, інтенсивних технологій, сприяє зростанню обсягів виробництва продукції, підвищенню конкурентоспроможності національної економіки.

Спеціалізація й кооперація в національній економіці повинні здійснюватися з урахуванням організаційних, економічних, технічних, технологічних, соціальних й інших чинників. При цьому застосування ефективних механізмів державного управління має забезпечити високу конкурентоспроможність національної економіки.

Проблеми державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці вирішували вітчизняні вчені: В. Александрова, О. Амоша, А. Андрющенко, С. Біла, М. Войнаренко, В. Геєць, С. Гнатюк, Ф. Горбонос, С. Єрохін, Л. Кузьменко, І. Лукінов, Ю. Пахомов, Л. Червова, М. Чумаченко; іноземні: Р. Акофф, І. Ансофф, Р. Брейлі, Дж. Гелбрейт та інші. Практична реалізація їх напрацювань є вагомим підґрунтям для подальшої розробки напрямів удосконалення спеціалізації й кооперації, їх адаптації до умов ринкової економіки.

Однак при всій важливості проведених досліджень окремі аспекти проблеми не знайшли свого вирішення. Так, потребує уточнення зміст державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці через визначення головної мети та критеріїв державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці. Не досліджено систему одиниць виміру ступеня державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці. Потребує розробки модель державного управління відновленням систем спеціалізації й кооперації в національній економіці. На сьогодні не вдосконалено методичне забезпечення стратегій і програм розвитку спеціалізації і кооперації.

Недостатність теоретико-методичних напрацювань та значна практична цінність вирішення проблем удосконалення державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці зумовило актуальність теми, визначили мету та завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження було отримано в межах виконання наукової теми Гуманітарного університету «Запорізький інститут державного та муніципального управління» «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102U003195). Роль автора полягає в обґрунтуванні заходів щодо розвитку спеціалізації та кооперації в національній економіці на державному рівні.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування методичних засад і практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці.

Для досягнення мети дослідження було поставлено і вирішено такі задачі:

 визначено сутність і зміст державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці;

 обґрунтовано головну мету та критерії державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці;

 досліджено систему одиниць виміру ступеня державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці;

 проведено аналіз факторів суспільного виробництва, які впливають на державне управління спеціалізацією й кооперацією та закономірності державного управління щодо їх відновлення;

запропоновано структурно-логічну модель державного управління відновленням систем спеціалізації й кооперації в національній економіці;

 удосконалено методичне забезпечення стратегій і програм розвитку спеціалізації і кооперації.

Об'єкт дослідження – процес державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці.

Предметом дослідження – механізми, методи, важелі, концепції та організаційно-економічні відносини, що складаються навколо вдосконалення державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці.

Методи дослідження. Методичною основою дослідження є теорії, концепції та моделі регулювання спеціалізації й кооперації в національній економіці, що викладені в працях провідних зарубіжних і вітчизняних економістів. У процесі проведення дослідження використані різні теоретико-методологічні підходи і методи пізнання, а також методи наукових досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формулювання висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці), монографічний (розробка методичного апарату для формування системи державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці), розрахунково-конструктивний та експериментальний (оцінювання системи державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці).

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України. Джерелом аналітичної інформації послугували матеріали первинного обліку та статистичної звітності підприємств, офіційні статистичні дані України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в змістовно-структурному аналізі, обґрунтуванні та розвитку теоретичних, методичних і практичних положень щодо удосконалення державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці.

Конкретні наукові результати, що розкривають особистий внесок автора у розробку досліджуваної теми і характеризують наукову новизну роботи полягають у такому:

вперше:

розроблено структурно-логічну модель державного управління відновленням систем спеціалізації й кооперації в національній економіці у взаємозв'язку їх техніко-технологічних, організаційних, соціально-економічних, правових, політичних й ідеологічних елементів по фазах: розробки й освоєння нової науково-технічної ідеї, її розширення і тиражування, модифікації способів застосування, переходу до більш прогресивної науково-технічної ідеї, що дозволить забезпечити збалансованість факторів виробництва й суспільних відносин для ефективного розвитку національної економіки;

запропоновано концептуальну модель методичного забезпечення стратегій і програм розвитку спеціалізації і кооперації, в основі якої лежить загальноцивілізаційний, прогресивний тип механізму державного управління, що є ґрунтовною підставою для формування раціонального управління національною економікою;

удосконалено:

підходи до державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці, виходячи з їх типології і функцій: відтворювальної, розподільчої, обліково-контрольної, стимулюючої, організаційно-управлінської, що забезпечує можливість інтеграції існуючих раніше техніко-технологічних, соціально-економічних та організаційно-правових засад до спеціалізації й кооперації в розрізі функцій державного управління в умовах невизначеності й нецілісного знання явища та формування моделей державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці;

методичні підходи до оцінки ступеня державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці шляхом визначення системи економічних, природно-технічних і інформаційних одиниць виміру, що дає змогу перебороти статичність й одномірність традиційних вимірів та визначити оптимальну ступінь державного втручання в такі процеси;

дістали подальшого розвитку:

 теоретичні основи дослідження державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці через визначення головної мети скорочення соціально необхідного часу й підвищення вільного та критеріїв, які відображають закономірності розвитку суспільства для обґрунтування цільової орієнтації державного управління;

 визначення факторів державного управління спеціалізацією й кооперацією за: об'єктами, змістом, місцем, характером дії, часом, структурою, що забезпечує чіткість, об’єктивність та обґрунтованість підходів до удосконалення державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що теоретико-методичні розробки, надані щодо методичного забезпечення стратегії і програм розвитку спеціалізації і кооперації через відповідну концептуальну модель, використані в діяльності ЗАТ «Ферротрейдинг» (довідка № 489 від 20.09.2007 р.). Методичні підходи до оцінки рівня спеціалізації й кооперації, виходячи з їх типології і функцій запроваджені на Запорізькому державному підприємстві «Радіоприлад» (№ ЗТФ/1239-2680 від 25.10.2007 р.). Розроблена автором структурно-логічна модель відновлення спеціалізації й кооперації використана на підприємстві «Харвест Трейдинг» (№ 248 від 10.09.2007 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: «Державне регулювання економіки», «Менеджмент у державному та муніципальному управлінні», «Правове забезпечення державного регулювання», «Інвестиційний менеджмент» (довідка № 2006  від 12.12.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить розроблені автором особисто результати в галузі економічної науки, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо удосконалення державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях «Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів» (м. Запоріжжя, 2005 р.), «Актуальні проблеми управління розвитком об’єктів і процесів ринкової економіки» (м. Запоріжжя, 2006 р.), «Формування ринкових механізмів господарювання» (м. Запоріжжя, 2007 р.), «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2007 р.).

Публікації. Основні результати досліджень опубліковано в 9 наукових працях загальним обсягом 4,3 д.а., з них 6 – у наукових фахових виданнях, 3 тези доповідей – в матеріалах наукових конференцій.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 194 сторінках друкованого тексту, у тому числі 6 рисунків на 4 сторінках, 15 таблиць наведені на 12 сторінках. Список використаних джерел із 176 найменувань приведений на 14 сторінках та 11 додатків на 28сторінках.