Моделі інтеграції євразійського простору та національні інтереси України

Краткое содержание

Національна академія наук України

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

Ірхін Олександр Анатолійович

                                       УДК 327.39+303.725(292.4/5):330.161 (477)

Моделі інтеграції євразійського простору

та національні інтереси України

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук

Київ – 2012

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Таврійському національному університеті імені 

В.І.Вернадського Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України  

Науковий консультант:  доктор політичних наук, професор

Юрченко Сергій Васильович,

Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського, завідувач кафедри політичних наук і міжнародних відносин

Офіційні опоненти:          доктор політичних наук, професор

Головченко Володимир Іванович,

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри країнознавства

доктор філософських наук, професор

Ожеван Микола Андрійович,

Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України,

головний науковий співробітник відділу досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій

доктор політичних наук, професор

Федуняк Сергій Георгійович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри міжнародних відносин  

Захист відбудеться «____» __________ 2012 року о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030         м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий «____»  січня  2012 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                              О.В.Сушко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається процесами формування нової системи міжнародних відносин, коли несталі основи монополярного світу накладаються на нові тенденції розвитку міжнародних відносин: глобалізацію, суперечливі процеси інтеграції і дезінтеграції, посилення ролі транснаціональних компаній та зміну впливу національних держав, глобальну економічну кризу, яка зумовлює трансформацію зовнішньополітичної стратегії великих держав.

Структуризація міжнародної системи проходить в умовах, коли США – головний світовий гравець, ЄС – центр економічного зростання і процесів політичної консолідації в Євразії, Східна Азія – новий економічний гігант, самостверджуються у нових геополітичних умовах. До центрів сили, які претендують на лідерство різного масштабу і характеру, поступово входять й інші держави, що дає підстави експертному співтовариству визначити новий блок потенційних держав-лідерів: Бразилія, Росія,  Індія та Китай (БРІК), що іноді розширюється за рахунок ПАР до БРІКС.

В умовах переформатування системи міжнародних відносин проходить розробка, концептуальне оформлення, висунення і реалізація зовнішньополітичних проектів суб'єктів глобальної і регіональної політики, які ґрунтуються на двох підходах – універсалістському та сфер впливу. Перший припускає наявність універсального порядку, що формується з одного центру. Парадигма сфер впливу припускає поліцентричну систему – великі держави формують зони відповідальності, засновані на різних підходах у сфері безпеки, економіки, державного управління,  ідеології та культури.

В процесі конкуренції, що охоплює сфери «жорсткої та м'якої сили», великі держави, спираючись на історичний досвід, розробляють і реалізують інтеграційні моделі, основною метою яких є досягнення суб'єктом найбільш сприятливого просторового становища як основи розвитку. Таким чином, два взаємозв’язані, але фундаментально різні процеси – глобалізація і регіоналізація – визначають суть сучасних міжнародних відносин.

Глобальна економічна криза є кризою глобалізаційних процесів. Її природа знаходить різні пояснення в колах політичних і економічних експертів. Проте, криза глобальної економіки, швидше за все, буде пом’якшуватися шляхом переходу до регіональних економічних блоків, що супроводжуватиметься створенням регіональних військово-політичних систем. Даний процес відбуватиметься на основі регіональної інтеграції, коли декілька сусідніх держав скоординовано формують Великий простір і вирішують проблемні питання на основі багатосторонніх механізмів. Найбільш яскравим сучасним прикладом послідовної регіональної інтеграції є ЄС.

Євразійський простір, разом з іншими Великими просторами, має свої цикли розвитку, що включають розширення, інтеграцію, період стабільного розвитку, ослаблення, дезінтеграцію та знов інтеграцію. Євразія, враховуючи зосередження економічної потужності, демографічних ресурсів, вуглеводневих запасів, а також військово-політичних потенціалів держав, є головною метою суб'єктів світової і регіональної конкуренції. Пострадянський простір займає центральне місце на євразійському континенті. Головна конкуренція за нього  розгортається між США, Росією, ЄС, Китаєм, Туреччиною та Іраном. При цьому перші два суб'єкти є найбільш сильними антагоністами внаслідок фундаментальних відмінностей геополітичних інтересів.

Кожен з геополітичних суб'єктів в розширенні підконтрольного простору використовує свої сильні сторони (природні переваги) проти слабких сторін свого конкурента. ЄС пропонує технології у сфері «м'якої» (розвиток громадського суспільства) і «жорсткої» (енергетичні та економічні проекти) сили; США активізують дії як в площині «м'якої сили», так і в використанні військового чинника; Росія – в галузі енергетики й збереження «старих» зв'язків, Китай використовує чинник етнічного переселення та економічний вплив.

У цих умовах моделі формування нової системи міжнародних відносин становлять для українського політикуму інтерес в теоретичному і практичному плані, оскільки дозволяють прогнозувати трансформацію сфер впливу великих держав та обирати найбільш виправданий зовнішньополітичний курс, головним критерієм оптимальності якого є збереження територіальної цілісності і підвищення рівня суб`єктності України в різних зовнішньополітичних проектах, що відбиватиметься на показниках реального зростання ВВП, частки у ньому продукції з високим коефіцієнтом доданої вартості, життєвому рівні населення і демографічних показниках.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблематика дисертації безпосередньо пов'язана з науковою роботою кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського за темою «Історія формування і реалізації національних і міжнародних стратегій розвитку в контексті глобальних викликів ХХI століття» (номер державної реєстрації 0106U003073). Тема дисертації розроблялась автором з 2006 р. і була затверджена Вченою радою університету (протокол № 12 від 22.12.2010 р.).

Науковий внесок  автора у вивчення теми полягає в розробці методології оцінки функціональності інтеграційних проектів, що пропонуються різними геополітичними центрами відносно Великого євразійського простору, і формулюванні параметрів перспективної інтеграційної моделі даного простору в умовах формування нової системи міжнародних відносин.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у виявленні закономірностей геополітичної еволюції Великого євразійського простору і комплексному аналізі специфіки моделей інтеграційних процесів на пострадянському просторі через призму національних інтересів України.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання: 

1. визначення основних тенденцій трансформації сучасної системи міжнародних відносин;

2. уточнення ролі просторового чинника в мисленні та дискусіях політичних еліт великих держав у процесі формування нової системи міжнародних відносин;

3. дослідження впливу глобальної економічної кризи на процеси формування  нової системи міжнародних відносин у контексті регіоналізації світу;

4. виділення параметрів Великого євразійського простору, дослідження геополітичних підходів у процесі взаємодії Великих просторів в Євразії; 

5. уточнення історичних традицій і сучасних підходів глобальних та регіональних акторів відносно Великого євразійського простору на тлі їх  інтеграційної активності;

6. вдосконалення категоріального апарату геополітики виділенням дефініцій «сфера обміну» і «сфера інтересів» у процесах конкуренції Великих просторів та умов їх взаємної трансформації;

7. вивчення цивілізаційних аспектів інтеграційних процесів на пострадянському просторі;

8. виявлення ролі ресурсного чинника в американській, російській та європейській політиці з акцентом на ролі вуглеводневих ресурсів в інтеграційних проектах;

9. виділення суперечностей в американських, європейських і російських  підходах щодо пострадянського простору з метою їх врахування в зовнішній політиці України для підвищення рівня суб’єктності держави при взаємодії з інтеграційними проектами на вигідніших умовах;

10. з'ясування зовнішніх і внутрішніх умов реалізації конкурентної інтеграційної моделі на Великому євразійському просторі, яка була б привабливою для еліти та населення України;

11. визначення на основі історичного досвіду й нових технологічних досягнень в освоєнні просторів перспективної інтеграційної моделі Великого євразійського простору;

12. виділення переваг та недоліків участі України в сучасних євразійських інтеграційних проектах у складі Росії, Білорусі, Казахстану, як частки інтеграційного ядра пострадянського простору.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є Великий євразійський простір. Предмет роботи – моделі інтеграції євразійського простору в контексті їх відповідності національним інтересам України.

Під Великим євразійським простором розуміється територія, тотожна пострадянському простору, включаючи прибалтійські країни, інтегровані на даний час в європейську інтеграційну модель. Виходячи із запропонованої концепції євразійської моделі інтеграції в дослідженні термін «Великий євразійський простір» використовується як синонімічний євразійському і пострадянському простору. 

Оскільки інтеграційні моделі реалізуються щодо оформлених просторових одиниць – держав, то доцільно виділяти категорію суб'єктів і об'єктів інтеграції. Суб'єкт інтеграції – це центр сили, здатний нав'язувати іншим державам свою волю і одночасно надати гарантії захисту та інші преференції і вигоди. Він володіє низкою геополітичних переваг перед об'єктами, які тотожні параметрам великої держави. У якості таких параметрів можуть бути прийняті такі чинники: конфігурація поверхні території, особливості державних кордонів, чисельність населення, наявність або відсутність корисних копалин, економічний та технологічний розвиток, фінансові можливості, етнічний склад населення, рівень соціальної інтеграції, політична стабільність, національний дух. Об'єкти інтеграційних процесів – це країни, відносно яких реалізується інтеграційний проект. 

Під інтеграційною моделлю розуміється обмежена чіткими тимчасовими рамками концептуальна розробка, доктринальне оформлення і реалізація військово-політичної, економічної, технологічної і культурної програми з інтеграції держав в систему взаємодії, ефективну структуру вертикального та горизонтального управління, що включає також і координацію діяльності суб'єктів і об'єктів інтеграції. При цьому, інтеграція – це поняття, що означає стан зв'язаності окремих диференційованих систем і функцій системи в одне ціле, а також процес, що веде до такого стану. 

Національні інтереси української держави визначені законом «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 р. з останніми поправками від 01.07.2010 р., який визначає, що національні інтереси України – життєво-важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності українського народу, як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, позначені потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Шоста стаття закону визначає пріоритети національних інтересів, а остання вказана поправка до неї скасувала тезу про вступ України до НАТО. Це може свідчити про динамічність конкретних напрямів національних інтересів, але не ставить під сумнів їх загальне визначення, наведене в законі.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і завдань автор користувався розробленою науковою методологією: системним підходом, який зумовив творче застосування геополітичного і цивілізаційного підходів, що включають історичний, аналітико-прогностичний, методи геополітичного аналізу і синтезу, аналогій, кількісні і статистичні методи, метод типологізації, порівняльно-історичний і функціональний методи. Для визначення циклів і сутності інтеграційних процесів, а також місця об'єкту інтеграції у відповідній геополітичній і геоекономічній інфраструктурі, використовувалися  світ-системний підхід І. Валлерстайна і теорія «циклів Кондратьєва». У ході дослідження процесів взаємодії Великих просторів виявилася необхідність застосування спеціалізованої  методології, що передбачає виявлення особливостей геополітичного простору і  врахування просторових чинників в інтеграційних моделях різних центрів сили, що дозволяє виявити функціональність проекту і мети інтеграції.   

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на підставі вивчення джерел вітчизняної та зарубіжної історіографії були:

Вперше:

- сформульована авторська концепція інтеграції Великого євразійського простору, що передбачає виділення п'яти основних елементів успішної реалізації інтеграційної моделі: необхідність виходу держав зі становища напівпериферії і периферії, відмова від експортної залежності в енергетичній та сировинній сферах і скорочення залежності від світового фінансового центру; всебічне співробітництво та створення умов самодостатності; висунення конкурентоздатної ідеї в просторі сенсів, яка б аргументувала необхідність існування інтеграційного проекту; впровадження механізмів контролю матеріального споживання еліти; розробка і реалізація широкого соціального проекту;

- комплексно розглянуті моделі і сценарії інтеграційних процесів на Великому євразійському просторі: периферійного або напівпериферійного стану відносно західної цивілізації або в рамках автаркічної моделі;

- визначено найбільш перспективний і історично виправданий інтеграційний проект за участю України, в якому держава володітиме вищим рівнем суб’єктності.   

Вдосконалені:

- розуміння історичної ретроспективи західної та східної традицій створення і підтримки інтеграційних моделей (Великих просторів);

- параметри визначення меж «перенапруження» великих держав в процесі розширення й освоєння нових просторів;

- визначення ключового показника для функціонування самостійних політико-економічних систем – ємності споживчого ринку, як економічної основи для створення та успішного функціонування Великих просторів;

- категоріальний апарат геополітики – виділенням дефініцій «сфера обміну» і «сфера інтересів» у процесах конкуренції Великих просторів та умов їх взаємної трансформації.

Отримали подальший розвиток:

- концепція пульсуючого розвитку Великих просторів Євразії (Європи, Росії та Китаю), яка включає етапи зростання, інтеграції, стабільного розвитку, ослаблення, фрагментації і нового етапу інтеграції;

- визначення зміни інтеграційної динаміки пострадянського простору від «ідеї цивілізованого розлучення» в рамках СНД до формування доцентрової динаміки (ЄЕП, ЄврАзЕС , ОДКБ, Митний союз);

- вивчення особливостей впливу транснаціональних компаній і фінансового капіталу на розвиток Великих просторів, що є важливою тенденцією нової системи міжнародних відносин.

Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю їх використання в діяльності зовнішньополітичних відомств, науково-дослідних інститутів і центрів для вирішення теоретичних проблем міжнародних відносин; розробці та реалізації зовнішньополітичного курсу й політики національної безпеки; аналізі і прогнозуванні політики міжнародних акторів відносно України. 

Матеріали і результати  дослідження можуть бути використані в викладанні курсів політичних та історичних дисциплін: «Теорії міжнародних відносин», «Історії міжнародних відносин», «Політології», «Всесвітньої історії».

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації були використані для підготовки доповідей і повідомлень на 25 наукових  конференціях: IV міжнародній науковій конференції «Лазаревські читання - 2006»  (м. Севастополь, 4-6 жовтня 2006 р.), міжнародній науковій конференції «Конституційній лад України: вибори та виборці» (м. Ялта, с. Сімеїз, 17-21 жовтня 2007 р.), XXXVI–XXXIX  наукових конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів ТНУ імені В.І. Вернадського (м. Сімферополь, 2007-2010 рр.), V міжнародній науковій конференції «Лазаревські читання - 2007» (м. Севастополь, 4-5 жовтня 2007 р.), міжнародній науковій конференції «Сучасний світовий порядок і інтеграційні процеси на пострадянському просторі» (м. Ялта, 5-9 лютого 2008 р.), міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Ломоносов - 2008» (м. Севастополь, 24-25 квітня 2008 р.), міжнародній  науковій конференції «Чорноморська безпека: кримський вимір міжнародних тенденцій» (м. Ялта, 16 вересня 2008 р.), міжнародній науковій конференції «Лазаревські читання - 2008» (м. Севастополь, 1-3 жовтня 2008 р.), науковому семінарі «Ялта 1945 року і далі: держави і народи Чорноморського регіону в світовій політиці» (м. Ялта, 10 лютого 2009 р.), міжнародній науковій конференції «Чорноморська безпека в умовах світової кризи: кримський вимір» (м. Ялта, 12 травня 2009 р.), VII міжнародному семінарі «Етнічність і влада: нова геополітична карта Європи і проблеми безпеки в Чорноморсько-каспійському регіоні» (м. Ялта, 21-23 травня 2009 р.), міжнародній науковій конференції «Історичні традиції в російсько-українському соціокультурному просторі: питання мови, культури, національної і релігійної ідентичності» (м. Севастополь, 3 липня 2009 р.), VII міжнародній науковій конференції «Лазаревські читання - 2009»   (м. Севастополь, 7-8 жовтня 2009 р.), всеукраїнській конференції молодих вчених «Новітні тенденції в зовнішній політиці великих держав» (м. Київ, 1-2 грудня 2009 р.), науково-практичній конференції «Роль молоді в російсько-українських відносинах» (м. Москва, 3-4 грудня 2009 р.), міжнародній науковій конференції «Ялтинська система і сучасний світовий порядок: проблеми глобальної і регіональної безпеки» (м. Ялта, 17-21 лютого 2010 р.), міжнародній науковій конференції аспірантів і молодих вчених «Ломоносов - 2010» (м. Севастополь, 22-23 квітня 2010 р.), IX міжнародному семінарі «Етнічність і влада: національні і регіональні виміри нової архітектури безпеки в Європі» (м. Ялта, 17-27 травня 2010 р.), VIII міжнародній науковій конференції «Лазаревські читання - 2010» (м. Севастополь, 6-7 жовтня 2010 р.), міжнародній науковій конференції аспірантів і молодих учених «Ломоносов - 2011» (м. Севастополь, 26-28 квітня 2011 р.), X міжнародному семінарі «Етнічність і влада: міжнародні конфлікти, тероризм і нові погрози глобальної безпеки» (м. Ялта, 12-15 травня 2011 р.), IХ міжнародній науковій конференції «Лазаревські читання - 2011» (м. Севастополь, 12 - 13 жовтня 2011 р.).

Публікації. Основні положення та ідеї дисертації викладені автором в 30 публікаціях, зокрема в авторській монографії і 22 публікаціях в наукових спеціалізованих виданнях. Загальний об'єм публікацій складає 35 авт. аркушів.   

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 444 сторінки, з яких 385 сторінок – основний текст. Список використаних джерел, що становить 603 найменування, складає 58 сторінок.