АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС ЯК НЕДЕМОКРАТИЧНЕ ЯВИЩЕ СУЧАСНОГО ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ



Название:
АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС ЯК НЕДЕМОКРАТИЧНЕ ЯВИЩЕ СУЧАСНОГО ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД
“ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К. Д. УШИНСЬКОГО”

 

 

 

НІКОЛАЄНКО НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

 

УДК 324:388:392(477)

 

 

 

 

 

 

 

АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС
ЯК НЕДЕМОКРАТИЧНЕ ЯВИЩЕ СУЧАСНОГО
ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ

 

 

 

 

 

 

 

Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси

 

 

 

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора політичних наук

 

 

 

 

 

 

 

Одеса 2012

Дисертацією є рукопис.

 

Робота виконана на кафедрі політичних наук Державного закладу “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського” Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

 

Науковий консультант доктор політичних наук, професор

                                         Наумкіна Світлана Михайлівна,

                                         Південноукраїнський національний
педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського,
завідувач кафедри політичних наук.

 

Офіційні опоненти:          доктор політичних наук, професор
Бебик Валерій Михайлович,
Інститут Університет  “Україна”,
проректор;

доктор політичних наук, професор
Кузьмін Петро Васильович,
Республіканський вищий навчальний заклад
“Кримський інженерно-педагогічний
університет”, професор кафедри
соціально-гуманітарних дисциплін;

доктор філософських наук, професор
Розова Тамара Вікторівна,
Національний педагогічний університет
імені М. П. Драгоманова,
завідувач кафедри філософської антропології.

 

Захист відбудеться 10 лютого 2012 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.053.06 у Державному закладі “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського” за адресою: 65020, мОдеса, вул. Старопортофранківська, 26, ауд. 55.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного закладу “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського” за адресою: 65020, мОдеса, вул. Старопортофранківська, 36.

Автореферат розісланий  “__9__”  січня  2012 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                 С. І. Ростецька

 


Загальна характеристика роботи

 

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що процеси демократизації політико-інституційного устрою, системи державної і політичної влади в Україні мають реверсивний характер, що не може не позначатися на особливостях розвитку такого інституту і практики вітчизняної політики, якими є вибори.

Вибори є одним з механізмів легітимації влади, здатним стати інструментом політичної стабілізації та демократизації суспільства. У зв’язку з цим підвищений інтерес представляє застосування адміністративного ресурсу, який, систематично проявляючись на виборах до органів державної влади та місцевого самоврядування, може серйозно деформувати виборчий процес, тому  науковий інтерес до даної предметної площини цілком зрозумілий.

Актуальність теми роботи зумовлена необхідністю аналізу ще недостатньо розробленого напряму прикладних політичних досліджень – з’ясування сутності адміністративного ресурсу як недемократичного явища сучасного політичного процесу та вивчення особливостей його впливу на результати волевиявлення громадян.

Наукове осмислення механізмів застосування адміністративного примусу дозволяє громадськості, всім учасникам виборчого процесу здійснювати контроль над організацією та проведенням виборів.

Досвід проведення виборчих кампаній та референдумів, які відбувалися за роки незалежності України, показав наявність проблеми застосування адміністративного ресурсу під час організації та проведення виборів. Він є знаряддям влади, за допомогою якого забезпечується вплив на суспільну свідомість та здійснюються фальсифікації результатів виборів.

Дослідження адміністративного ресурсу як недемократичного явища сучасного політичного процесу дає можливість знайти причини його застосування, визначити характер та можливості протидії даній політичній технології. Саме це визначає теоретичну актуальність та практичну значимість дослідження.

Тема адміністративного ресурсу залишається однією з закритих і водночас актуальних, незважаючи на всі спроби окремих політиків, експертів, громадськості надати йому статус порушень виборчого законодавства. Аналізу використання адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній присвячена значна кількість матеріалів у ЗМІ та аналітичних статей, в той же час бракує визначення і констатації даного явища, потребують з’ясування, додаткового уточнення технологічні моменти застосування адміністративного впливу.

В українській практиці проведення виборів з використанням  адміністративного ресурсу суб’єктами виборчого процесу виступає необхідною умовою досягнення перемоги. Відповідно до цього, виникає необхідність дослідження даного явища вітчизняною політичною наукою.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукової теми кафедри політичних наук Державного закладу “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського” (№ державної реєстрації 0109U000215) та є складовою частиною комплексної проблеми, яку розробляє кафедра політології Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського “Політичний процес в Україні: історія, сучасність та перспективи розвитку” (державний реєстраційний номер 0111U004671), одним із виконавцем яких є дисертант.

Мета і основні завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз змісту адміністративного ресурсу як недемократичного явища сучасного політичного процесу, виявлення причин його застосування в країнах пострадянського простору, розкриття правових засад нейтралізації цієї деструктивної технології та з’ясування адміністративного впливу на результативність виборів.

Визначена мета обумовила постановку й розв’язання таких завдань:

    дати порівняльну характеристику сутності адміністративного ресурсу як багатоаспектного феномену у вітчизняній та зарубіжній політико-правовій думці;

    проаналізувати основні теоретико-методологічні підходи до визначення поняття “адміністративний ресурс”, розкрити єдність та суперечливість його сутнісного наповнення;

    охарактеризувати основні види адміністративного ресурсу та розробити  комплексний класифікаційний вимір даної деструктивної політичної технології;

    проаналізувати правові засади виявлення та нейтралізації  адміністративного ресурсу як одного із різновидів владних ресурсів і визначити особливості даного явища, які доводять його політично- корупційну сутність;

    виокремити форми застосування, механізми, стилі та сферу реалізації адміністративного ресурсу під час виборчого процесу;

    дослідити витоки, джерела та періодизацію використання адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній в Україні;

    окреслити технології застосування адміністративного ресурсу в рамках президентських, парламентських та місцевих виборів;

    розкрити проблеми застосування та протидії адміністративному ресурсу в Російській Федерації;

    здійснити аналіз використання адміністративного ресурсу як некоректної політичної технології влади в Республіці Білорусь.

Об’єктом дисертаційного дослідження є політичний процес у країнах пострадянського простору.

Предметом дисертаційного дослідження є адміністративний ресурс як недемократичне явище сучасного політичного процесу, особливості його застосування під час виборів в Україні та країнах пострадянського простору.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс загальнонаукових підходів, емпіричні та спеціальні методи. Дослідження ґрунтується на принципах структурно-функціонального, біхевіористського, нормативно-ціннісного, інституційного, соціологічного, культурологічного, компаративістського та системного методів і підходів.

Так, використання структурно-функціонального методу дозволило виявити причинно-наслідкові зв’язки між суспільно-політичними і державно-правовими умовами проведення виборчих кампаній та впливом адміністративного ресурсу на демократичність і результативність виборів. Біхевіористський підхід сприяв дослідженню впливу особистісних чинників поведінки представників владних структур, політичної еліти на організацію та проведення вільного волевиявлення громадян. Нормативно-ціннісний підхід дозволив визначити значення діяльності вищих посадових осіб, керівників політичних структур, представників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування в процесі становлення демократичної складової виборів.

Інституційний підхід був орієнтований на дослідження інституту виборів, на який суттєвий вплив здійснюють механізми адміністративного ресурсу. Соціологічний метод застосовувався при дослідженні впливу форм та стилів адміністративного ресурсу на результативність президентських, парламентських та місцевих виборів. Культурологічний метод, що виступає одним з поширених напрямків соціологічного методу, використовувався з метою виявлення залежності впливу важелів адміністративного примусу від рівня розвитку політичної культури та свідомості як чиновників державного апарату, так і громадян.

Використання компаративістського та ретроспективного методів надало змогу при оцінці демократичності українських виборів використати виборчий досвід пострадянських країн, виокремити періоди застосування адміністративного ресурсу.

Також були використані загальнонаукові методи – системний, історичний, логічний. Зокрема, в дисертаційній роботі виборчий процес розглядався як цілісна система. Історико-описовий метод використаний для розкриття витоків, джерел застосування адміністративного ресурсу під час виборів в Україні, обґрунтування періодизації його застосування.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена проблематикою, яка до цього часу не отримала цілісного, політологічного аналізу адміністративного ресурсу як недемократичного явища сучасного політичного процесу.

Вперше:

    на рівні дисертаційної роботи ґрунтовно досліджено еволюцію застосування адміністративного ресурсу у виборчому процесі: від окремих механізмів використання в кінці 90-х років XX ст. до масштабного використання в останніх виборчих каденціях, розкрито причини та основні форми реалізації методів адміністративного впливу;

    доведено, що використання адміністративного ресурсу є одним з механізмів політичної корупції в Україні. Визначено співвідношення понять “політична корупція” та “адміністративний ресурс” у політичному процесі. Обґрунтовується, що політична корупція є підґрунтям, на основі якого формуються механізми адміністративного впливу та використовуються деструктивні засоби боротьби за владу. Одночасно адміністративний ресурс є наслідком політичних корупційних схем провладних політичних сил;

    визначено періодизацію використання адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній в Україні. Зазначено, що застосування адміністративних методів впливу відбувалося циклічно по висхідній. Вершиною застосування адміністративних методів організації та проведення виборів стала президентська виборча кампанія 2004 р. Доведено, що останній виборчий цикл характеризується зменшенням тиску адміністративного ресурсу, але його вплив на політичний процес залишається суттєвим.

Удосконалено:

    категорію “адміністративний ресурс”, що експлікується, по-перше, як недемократичне явище політичного процесу, по-друге, – це комплекс заходів органів влади та місцевого самоврядування, які спрямовані на спотворення результатів виборів. Адміністративний ресурс визначається як недемократичне явище сучасного політичного процесу, який є сукупністю застосованих процедур, прийомів, технік та інших засобів владних структур, посадових осіб, спрямованих на найбільш оптимальну й ефективну реалізацію цілей та завдань конкретних суб’єктів політичного процесу у відповідності до поставленої мети;

    класифікаційні виміри адміністративного ресурсу в дискурсі аналізу політичних технологій; за основу було взято етапи застосування, способи реалізації, ступінь прозорості, ставлення до учасників виборчого процесу, до законів та моральних цінностей. Це дало змогу виявити різноманітні форми його прояву під час виборчих кампаній в Україні;

    конкретизацію характерних ознак застосування адміністративного ресурсу як некоректної політичної технології. Наголошується, що на сучасному етапі розвитку української держави відбувається формування та закріплення такої моделі функціонування виборчої інфраструктури, яка не сприяє легітимації принципів політико-владного домінування та, фактично, є інструментом виборчої інженерії;

    характеристику витоків та джерел виникнення адміністративного ресурсу в Україні. Це дало змогу розглядати недемократичне явище політичного життя як взаємопов’язаний комплекс механізмів застосування та стилів, які мають особливості у вигляді проведення та організації виборчих кампаній. У результаті його використання в роботі дано оцінку впливу адміністративного ресурсу на вітчизняні виборчі кампанії та спрогнозовано перспективи його нейтралізації і протидії в подальшій трансформації політичного процесу;

    аргументацію твердження відносно того, що використання адміністративного ресурсу в країнах пострадянського простору становить загрозу для подальшої демократичної трансформації політичних систем.

Дістали подальшого розвитку:

    характер та результати впливу адміністративних методів політичної діяльності на українське державотворення, що дозволило аргументовано пояснити закономірності сучасного розвитку виборчого процесу країни;

    положення про системний характер застосування адміністративного ресурсу на сучасному етапі трансформаційного процесу;

    обґрунтування позиції щодо ключового впливу адміністративного ресурсу на президентських, парламентських та місцевих виборах в Україні, що деформує легітимність обраної влади;

    політико-правові положення щодо засад виявлення та нейтралізації  адміністративного ресурсу;

    визначення, що запровадження суто юридичних механізмів протидії адміністративним важелям впливу на виборчий процес є недостатнім, законодавство України не забезпечує демократичності виборів, більше того, потрібен комплексний політико-правовий підхід у вирішенні даної проблеми.

Практичне значення одержаних результатів. Представлені в роботі відомості, висновки та узагальнення можуть застосовуватися для аналізу публічної діяльності політичних діячів, державних службовців з метою прогнозу соціально-політичного розвитку країни.

Зміст і висновки роботи суттєво розширюють спектр наукових знань з практичної політології. Матеріали дисертації можуть бути використані для підготовки підручників і навчальних посібників, удосконалення навчальних програм і спецкурсів з політології та інших соціально-гуманітарних і правових дисциплін.

Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсів з прикладної політології, основ виборчого процесу, конституційного та кримінального права України, правознавства, державного управління та місцевого самоврядування.

Матеріали дослідження були використані автором у процесі розробки й викладання курсів “Практична політологія”, “Партологія”, “Політична географія”, “Політичний менеджмент та політичний маркетинг” у Миколаївському національному університеті імені В. О. Сухомлинського.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи викладені автором у виступах на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Проблеми та перспективи розвитку юридичної науки в Україні” (Одеса, 2007), “Українська держава і суспільство: проблеми становлення та сучасного розвитку” (Миколаїв, 2007), “Ціннісний вимір політичної діяльності: політична трансформація сучасного українського суспільства” (Херсон, 2011), “Ольвійський форум – 2010”, “Ольвійський форум – 2011” (Ялта, 2010, 2011), щорічній науково-методичній конференції “Могилянські читання” (Миколаїв, 2010, 2011), “Від громадянського суспільства – до правової держави” (Харків, 2011) та ін.

Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри політичних наук Державного закладу “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського (2009–2011 рр.). Ключові питання дослідження розглядалися на навчально-методологічних семінарах кафедри політології Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського та знайшли відображення в ряді авторських публікацій і в повідомленнях на наукових конференціях.

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображені в індивідуальній монографії, в 31 статті, з них 23 – у виданнях, що визнані фаховими з політичних наук, а також доповідях і тезах на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації визначена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, 4-х розділів, поділених на 11 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 353 сторінки, список використаної літератури (у кількості 529 найменувань) поданий на 51 сторінці.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины