ДЖЕРЕЛА ЛЕГІТИМНОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ В КОНТЕКСТІ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА



Название:
ДЖЕРЕЛА ЛЕГІТИМНОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ В КОНТЕКСТІ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

 

 

 

 

ЦОКУР Євген Георгійович

 

 

УДК 321.01

 

 

 

ДЖЕРЕЛА ЛЕГІТИМНОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ

ВЛАДИ В КОНТЕКСТІ ВЗАЄМОДІЇ

ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

 

 

23.00.02 – політичні інститути і процеси

 

 

 

 

 

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора політичних наук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2012


Дисертацією є рукопис.

 

Робота виконана на кафедрі політичних наук Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

 

Науковий консультант     доктор політичних наук, професор

                                                       Бабкіна Ольга Володимирівна,

                                                                Національний педагогічний університет

                                                       імені М. П. Драгоманова,

                                                                завідувач кафедри політичних наук.

 

Офіційні опоненти:                доктор політичних наук, доцент

                                                                Зеленько Галина Іванівна,

                                         Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України,

провідний науковий співробітник

відділу теоретичних і прикладних

проблем політології;

 

                                                                доктор політичних наук, доцент

                                                                Корнієвський Олександр Анатолійович,

                                                                Національний інститут стратегічних

досліджень, завідувач сектору громадянського суспільства відділу політичних стратегій;

 

                                                                доктор філософських наук, професор

                                                                Хилько Микола Іванович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри політології.

 

         Захист відбудеться 2 березня 2012 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.053.12 Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

 

         З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ – 30, вул. Пирогова, 9.

 

         Автореферат розіслано «31» січня 2012 року.

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                М. А. Остапенко

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми. Суспільно-політичний, соціальний, економічний розвиток, зміна світоглядних орієнтирів особистості та соціуму суттєво вплинули на процес владно-управлінської і державотворчої діяльності, засвідчивши недостатність науково-теоретичних та практичних розробок в цій галузі. І, незважаючи на те, що проблема влади, владної легітимності знайшла відображення у працях багатьох дослідників, реалії сьогодення потребують наукового пояснення, адаптованого до сучасних політичних умов.

Ускладнення державотворчих процесів в сучасній Україні та світі відображається на особливостях взаємодії інститутів громадянського суспільства та держави. Владна легітимність є такою, що динамічно змінюється і щоразу постає у новому ракурсі та розумінні. Зазначене актуалізує теоретичне осмислення проблеми владної легітимності в контексті взаємодії держави та громадянського суспільства.

Також проблематика легітимності політичної влади є однією з найбільш практично зорієнтованих у сучасній політичній науці, що обумовлюється політичною ситуацією, історією, менталітетом та традиціями конкретного суспільства. Питання виникнення, становлення та розвитку громадянського суспільства, його ролі у житті держави та громади на сучасному етапі не може розглядатися та досліджуватися відокремлено від інших важливих проблем політичної теорії. Тому поєднання в одному дослідженні проблематики громадянського суспільства та питань забезпечення легітимності влади є цілком виправданим. Аналіз подібної взаємодії дає змогу усвідомити їх взаємозв’язок, а за певних умов, і взаємозалежність.

Джерела владної легітимності визначають специфіку процесу набуття легітимності політичної влади для кожної конкретної країни, формуючи при цьому національну модель легітимності влади. Одним із головних факторів впливу на процес легітимації виступає громадянське суспільство, активність та дієвість інститутів якого створює передумови формування певного політичного режиму. Розвиненість та дієвість інститутів громадянського суспільства сприяє формуванню демократичного політичного режиму. Несформованість чи пасивність інститутів громадянського суспільства відкриває можливість до маніпуляцій та узурпації влади. Наслідком чого може стати формування авторитарного чи тоталітарного політичного режиму. Подібне актуалізує дослідження проблем джерел легітимності політичної влади в контексті взаємодії держави та громадянського суспільства як з точки зору політичної теорії, так і виходячи з практичних аспектів державотворення у сучасній Україні.

Проблеми легітимності політичної влади та специфіки визначення її джерел протягом історії розвитку світової політичної думки у переважній більшості наукових концепцій не складали окремого предмета дослідження і розглядалися, в основному, в загальному контексті проблематики політичної влади.

Серед зарубіжних дослідників проблематика легітимності політичної влади знайшла відображення у працях М. Вебера, Ю. Габермаса, М. Догана, Д. Істона, С. Ліпсета, Л. Саністебана, Т. Лукмана, Г. Ферреро, Д. Хелда, Ж.-Л. Шабо та інших. Дослідження саме цих науковців започаткували та вивели на новий науковий рівень проблематику легітимності політичної влади.

Серед російських вчених, які досліджували певні аспекти політичної влади і легітимності – Т. Алексєєва, В. Ачкасов, Ю. Волков, К. Гаджиєв, А.-Н. Дібіров, С. Єлисєєв, К. Завершинський, С. Ланцов, В. Лєдяєв, А. Лубський, В. Макаренко, О. Скіперських, Є. Реутов, А. Уфімцев, О. Фетісов, В. Чіркін, Н. Чорнобровкіна, О. Шабров та ряд інших.

Питання владної легітимності знайшло своє відображення у працях сучасних вітчизняних дослідників. Одним із фундаторів зазначеного наукового напрямку був С. Рябов, праці якого з середини 90-х років минулого століття фактично започаткували цілу галузь актуальних наукових досліджень – політичну легітимістку. Серед інших вітчизняних дослідників, які розглядають окремі аспекти проблеми легітимності політичної влади, слід відзначити роботи Є. Бистрицького, О. Білого, О. Висоцького, Н. Дармограй, О. Дащаківської, О. Корнієвського, М. Тура, М. Хилька та інших. Проблематика легітимності політичної влади в контексті інших питань політичної науки та практики розглядається у працях В. Андрущенка, В. Бабкіна, О. Бабкіної, В. Бебика, В. Беха, І. Бідзюри, І. Варзаря, М. Головатого, ВГорбатенка, Г. Зеленько, І. Кресіної, М. Михальченка, О. Новакової, Ф. Рудича, В. Селиванова, С. Телешуна, Ю. Шайгородського, О. Швидака та інших. Ідеї праць цих авторів формують основу і визначають концептуальні засади наукового пошуку у вивченні проблематики влади, легітимності і пов’язаних із нею категорій та процесів. Вітчизняні дослідники розглядають легітимність, головним чином, у контексті політичної влади, громадянського суспільства, системи політичного та державного управління, традицій державотворення тощо.

Проте ще відсутня термінологічна та концептуальна єдність вчених щодо проблеми легітимності політичної влади. Кожен з них пропонує своє бачення її певного прояву, особливостей чи складових елементів. Спроби узагальнення та систематизації проблеми легітимності є поодинокими і зазвичай логічно не завершеними.

З огляду на вищезазначене, потребують концептуального осмислення проблеми владної легітимності, її джерел, головних складових та факторів, що впливають на ефективність легітимаційного процесу. Науково опрацьованою має бути проблема механізмів легітимації політичної влади, особливо в контексті політичних змін, трансформації та модернізації, які посилюють їх роль і значимість. Більш рельєфного аналізу потребує дослідження місця та джерел легітимаційних процесів у сучасному політичному житті України.

Окреслені проблеми було покладено в основу даного дисертаційного дослідження, що конкретизувалося у його меті та завданнях.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у рамках науково-дослідної теми кафедри політичних наук Інституту політології та права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова «Проблеми політичної модернізації і трансформації: світовий досвід та українські реалії», що входить до Тематичного плану науково-дослідних робіт НПУ імені М.П. Драгоманова, науковий напрям «Дослідження проблем гуманітарних наук», затверджений Вченою радою НПУ імені М.П. Драгоманова (протокол № 5 від 28 грудня 2006 року). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (протокол № 8 від 27 лютого 2007 року).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження феномена легітимності політичної влади та виявлення джерел легітимності в контексті взаємодії держави та громадянського суспільства, а також комплексний аналіз владного компоненту процесу державотворення та його легітимаційної складової в історичному аспекті і суспільно-політичних умовах сучасної України.

Реалізація поставленої мети потребує вирішення наступних завдань:

-                   провести аналіз теоретико-методологічних та історіографічних аспектів дослідження проблеми легітимності політичної влади та громадянського суспільства в зарубіжній політичній думці, сучасній українській та російській науці;

-                   розкрити сутність поняття «джерела легітимності» та визначити його місце в сучасній політичній теорії та практиці;

-                   виокремити джерела владної легітимності й довести взаємозалежність специфіки функціонування політичного режиму та домінуючого джерела владної легітимності;

-                   обґрунтувати вплив легітимаційних процесів на становлення та існування політичних режимів в різних суспільно-політичних умовах;

-                   дослідити трансформацію ідеї громадянського суспільства в контексті легітимації політичної влади;

-                   проаналізувати та ідентифікувати історичні, культурологічні, ментальні та національні особливості процесу легітимації влади в Україні;

-                   довести взаємозв’язок становлення громадянського суспільства та легітимаційних процесів у сучасній Україні;

-                   розробити та обґрунтувати модель легітимаційного процесу в сучасній Україні;

-                   встановити і проаналізувати особливості, джерела, проблеми та перспективи легітимації влади в сучасній Україні.

Об’єктом дослідження виступає феномен легітимності політичної влади в єдності своїх структурних та процесуальних характеристик.

Предметом дослідження є джерела владної легітимності, як її сутнісні характеристики, в контексті взаємодії держави та громадянського суспільства.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить комплекс філософських, загальнонаукових та спеціальних методів пізнання політичних явищ, що забезпечують єдність гносеологічного, соціально-філософського, політологічного та соціально-психологічного аналізу феномена легітимності політичної влади. Зокрема, використано такі методи, як діалектичний, метод структурно-функціонального аналізу, компаративний метод, методи синергетики та системного аналізу й інші.

Використання діалектичного методу сприяло встановленню зв’язку між суперечливими позиціями та виявленню нової якості знання шляхом аналізу наукових джерел, що надало можливість проаналізувати феномен легітимності влади у його взаємних зв’язках і залежностях; дозволило виділити теоретико-методологічні основи категорій «політична влада», «легітимність політичної влади», «джерела легітимності», «легітимація влади» та інші, які розкривають суть і природу предмета дослідження.

Метод системного аналізу забезпечив розгляд феномена легітимності політичної влади в цілісності його умов виникнення, структури, функцій та значення. Використання структурно-функціонального методу надало можливість визначити взаємозалежність джерел владної легітимності та громадянського суспільства в конкретних суспільно-політичних умовах, проаналізувати вплив легітимаційних дій за різних політичних режимів. За допомогою інституціонального підходу проаналізувано систему владно-політичних відносин, моделі легітимації влади, способи взаємодії органів влади та інститутів громадянського суспільства. Зазначений підхід також було використано під час розробки та обґрунтування схем та матриць взаємозалежності показників легітимності політичної влади та рівня становлення інститутів громадянського суспільства, моделей легітимаційного процесу, а також, для визначення та характеристики етапів становлення громадянського суспільства в Україні. Порівняльний метод було застосовано для дослідження особливостей становлення інститутів громадянського суспільства за різних політичних режимів та визначення найбільш розповсюдженого у практиці політичного та державного управління джерела, моделі та технології забезпечення легітимності політичної влади.

Використання синергетичного методу дало можливість проаналізувати тенденції та можливі перспективи легітимаційних процесів і запропонувати можливі варіанти та напрями розбудови громадянського суспільства. Застосування вказаного методу дозволило виявити причинно-наслідкові зв’язки в контексті взаємозалежності джерел владної легітимності, становлення інститутів громадянського суспільства і діяльності органів державного та політичного управління.

Серед спеціальних методів застосовано мережевий підхід, зокрема у дослідженні та систематизації джерел владної легітимності, становленні інститутів громадянського суспільства в Україні.

Наукове дослідження спирається на систему методологічних принципів: історизму, об’єктивності, системності, послідовності, конкретизації, соціального детермінізму та інших. Використовується міждисциплінарний підхід до дослідження джерел владної легітимності.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена малодослідженістю як проблематики легітимності взагалі, так і джерел владної легітимності зокрема. У роботі здійснено комплексний аналіз феномена владної легітимності, її джерел, головних складових та факторів, що впливають на ефективність легітимаційного процесу. Це знайшло відображення в наступних положеннях наукової новизни дослідження.

Уперше:

-     запропоновано модель легітимаційного процесу як певного безперервного циклічного руху, який бере початок від суспільства, як першоджерела влади та легітимності, проходить певні етапи і рівні трансформацій та, піддаючись впливу різних факторів, досягає конкретного результату у вигляді легітимної чи нелегітимної моделі політичного режиму. Таким чином, реалізується система зворотного зв’язку, коли щойно легітимовані інститути влади починають реалізувати свої права та повноваження, делеговані їм з боку суспільства. Це виявляється у використанні технологій та методів впливу владних інститутів на життєдіяльність суспільства. Таким чином, оцінка дій владно-політичних інститутів суспільством дає можливість зберегти чи посилити їх легітимність, або позбавляє легітимності владні структури, що засвідчує початок нового легітимаційного циклу.

-     проведено системний аналіз проблематики джерел владної легітимності як основи формування і функціонування політичних режимів у політичному та історичному вимірі на прикладі України. Встановлено, що будь-яка національна модель забезпечення легітимності політичної влади ґрунтується на сукупності історичних традицій, суб’єктивних та об’єктивних факторів, специфіці сприйняття влади суспільством та його співучасті в управлінні державою, що знаходить відображення у діяльності інститутів громадянського суспільства і органів державного управління. Наслідком чого виступає формування національної системи забезпечення легітимності політичної влади та участі у легітимаційних діях інститутів громадянського суспільства;

-     визначено й досліджено державотворчий потенціал джерел легітимності політичної влади та їх вплив на перебіг і результат суспільно-політичних процесів. Сучасна система політичних процесів є вкрай складною та багатовекторною, джерела політичної легітимності надають ідентичності національним та історичним моделям державотворення, державного управління й формують їх неповторність та оригінальність навіть за умов глобалізації. Використання різних джерел легітимності обумовлює успіх чи невдачу державотворення, особливості як формування громадянського суспільства, так і його взаємодії з державними інститутів;

-     проаналізовано та систематизовано існуючі концепції і теорії щодо політичної легітимності загалом та джерел політичної легітимності зокрема, що дає можливість засвідчити формування наукового напрямку легітимістики в межах політичної, правової, філософської та ряду інших наук. Це є доречним та необхідним, враховуючи важливість впливу легітимаційних дій на перебіг суспільно-політичних процесів та певну недооцінку проблематики легітимності;

-     обґрунтовано концепцію диференціації політичних режимів за ознакою взаємозалежності рівня розвитку інститутів громадянського суспільства та стану політичної культури. Визначено, що в практиці політичного життя кожен політичний режим спирається на індивідуальну модель забезпечення легітимності політичної влади; формат громадянського суспільства має бути теж адаптованим до конкретних умов життєдіяльності суспільства та держави;

-     розроблено матрицю взаємозалежності моделі громадянського суспільства, джерел легітимності та типу політичного режиму. В її основу покладено принцип виокремлення певного типу політичного режиму, виходячи із співвідношення моделі громадянського суспільства, що склалася в країні та домінуючого джерела легітимності влади лідера чи провладної еліти. Обґрунтовано, що тип політичного режиму залежить від джерела легітимності та ступеня розвиненості і впливу інститутів громадянського суспільства. Це надасть змогу більш виважено, ефективно та свідомо використовувати технології політичного та державного управління в реальній практиці здійснення політичної діяльності владними інститутами держави та сприятиме зменшенню ризику повторення помилок щодо методів, моделей та технологій легітимації;

-     розроблено модель взаємодії держави і суспільства щодо пошуку та встановлення обопільно вигідного, прийнятного рівня легітимності влади. Зазначена модель носить не лише ситуативний характер, заснована на історичному досвіді свідомого чи ситуативного використання легітимаційних технологій у практиці державотворення на різних історичних етапах та за різних умов здійснення управління державою. Суспільство стає активним учасником державотворення через використання різних джерел легітимації.

         Удосконалено:

-     визначення поняття «громадянське суспільство» у такому формулюванні: громадянське суспільство — це стійке до зовнішніх впливів об’єднання вільних особистостей та їх організацій з метою творення альтернативних, по відношенню до існуючих владних та державних структур, інститутів управління, головною метою яких є захист приватних та суспільних інтересів від посягань держави та сприяння можливості самореалізації особистості в різних галузях суспільно-політичного, економічного, духовного життя;

-     системний аналіз феномену легітимності політичної влади, зокрема виділено елементи та описано особливості її структурної організації. Головну увагу приділено визначенню місця та ролі джерел легітимності політичної влади, як ключового елементу політико-легітимаційної системи;

-     аналіз системи взаємодії легітимаційних процесів та розбудови інститутів громадянського суспільства, доведено наявність прямого зв’язку та взаємозалежності легітимаційних процесів і становлення громадянського суспільства;

-     етапи становлення громадянського суспільства в Україні. Запропоновано та обґрунтовано авторське бачення етапів українського державотворення через систему легітимації влади та домінуючих в різний історичний період джерел легітимності. Представлено періодизацію формування громадянського суспільства в Україні, визначено вплив суспільства на процес державотворення та політичного управління на різних етапах історичного розвитку України. Зазначена періодизація включає чотири етапи становлення та розвитку інститутів громадянського суспільства в Україні від Х-го ст. до сучасності і заснована на ідеї поступальності розвитку громадянського суспільства.

Отримало подальший розвиток:

-     дослідження причин та особливостей кризи владної легітимності та делегітимації, впливу певного типу джерел легітимності на стабільність та життєздатність політичних систем, режимів, владно-політичних моделей. Представлено рекомендації щодо запобігання, зменшення ризику та подолання делегітимаційних процесів та їх наслідків за конкретних суспільно-політичних умов, на прикладі України;

-     дослідження специфіки джерел легітимності політичної влади на різних етапах державного будівництва в сучасній Україні й вивчення проблематики стану, особливостей та перспектив легітимаційних процесів і формування інститутів громадянського суспільства в сучасній Україні в умовах перманентних змін моделей суспільно-політичних взаємин та здійснення влади.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки, практичні пропозиції та рекомендації, запропоновані автором у роботі, дають можливість поглибити подальше дослідження проблеми легітимності в контексті її взаємодії з інститутами громадянського суспільства.

Матеріали дослідження можуть бути використані у якості основи теоретичних розробок даної проблеми у перспективі, так і в практичній політиці та державному управлінні, зокрема в умовах сучасної перманентної кризи владної легітимності в Україні.

Положення, наведені в дослідженні, теорії, схеми та моделі також можуть бути використані для розробки і практичної реалізації навчальних курсів для студентів – політологів та управлінців (з метою розширення їх політичного світогляду та підготовки до діяльності в органах державного і політичного управління), а також у системі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державного управління та самоврядування України.

Особистий внесок здобувача у навчально-методичному посібнику «Лекції з політології: навчально-методичний посібник» / НПУ імені М. П. Драгоманова / [за ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка]. К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009, обсягом 332 с., опублікованому у співавторстві, полягає у розробці лекції 9 «Громадянське суспільство» (С. 150–162).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданні кафедри політичних наук Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Результати наукового дослідження було оприлюднено на міжнародних і всеукраїнських наукових, науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науковій конференції «Четверті юридичні читання» (м. Київ, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Модернізація політичної системи України: стан та перспективи розвитку» (м. Запоріжжя, 2008 р.); інформаційно-просвітницькому семінарі «Роль суспільства у здійсненні політики євроатлантичної інтеграції України» (м. Запоріжжя, 2008 р.); Науково-практичній конференції «Запоріжжя – минуле і сьогодення. Перспективи і пріоритети розвитку» (м. Запоріжжя, 2008 р.); Х міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток України у ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 2011 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Стратегії реформ і пошук політичного балансу в Україні» (ХХІV харківські політологічні читання) (м. Харків, 2011 р.); Міжнародній науковій конференції «Сьомі юридичні читання. Культура і право на початку ХХІ століття» (м. Київ, 2011 р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у одноосібній монографії «Легітимність політичної влади: джерела, особливості, перспективи» (19,30 ум.д.а.), 23 статтях в українських наукових виданнях, що є фаховими з політичних наук, матеріалах наукових конференцій, статтях в інших наукових журналах і збірниках, у розділі колективного навчально-методичного посібника.

Кандидатська дисертація на тему «Реабілітація жертв політичних репресій в Україні у 1953-1964 роках» зі спеціальності 07.00.01 – Історія України була захищена у 2000 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської не використовуються.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають одинадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного змісту дисертації – 381 сторінка, список використаних джерел має 302 найменування, що займає 28 сторінок.

 

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины