ПОЛІТИЧНИЙ КОНСУМЕРИЗМ У СУЧАСНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
ПОЛІТИЧНИЙ КОНСУМЕРИЗМ У СУЧАСНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

 

 

 

 

 

ТОРЯНИК Володимир Миколайович

 

 

 

УДК 321.01

 

Політичний консумерИзм

у сучасному політичному процесі

 

 

 

 

 

 

Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси

 

 

 

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора політичних наук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ – 2012


Дисертацією є рукопис

 

 

Робота виконана на кафедрі політології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

 

Науковий консультант:

доктор філософських наук, професор

ТОКОВЕНКО Олександр Сергійович,

Дніпропетровський національний університет

імені Олеся Гончара, декан факультету

суспільних наук і міжнародних відносин

 

 

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, професор,

ГОРБАТенко Володимир Павлович,

Інститут держави та права імені В.М. Корецького НАН України (м. Київ), заступник директора

 

доктор політичних наук, професор

ПОЛІЩУК Ігор Олексійович,

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (м. Харків), професор кафедри соціології та політології

 

доктор філософських наук, професор,

ХИЛЬКО Микола Іванович,

Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, професор кафедри політології

 

 

Захист відбудеться 24 травня 2012 р. о 10.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.08 Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т.Г. Шевченка, 1 (парк імені     Т.Г. Шевченка), Палац студентів ДНУ, к. 30.

 

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені О. Гончара Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропертровськ, вул. Казакова, 8.

 

Автореферат розісланий 20 квітня 2012 р.

 

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                           С.В. СТАВЧЕНКО


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

 

Актуальність теми дослідження. У другій половині ХХ ст. глобалізаційний процес набирає надзвичайно високого темпу, суттєво змінює світ і породжує нові виклики перед суспільствами. Глобальні ринки зумовлюють нові міжкультурні зміни, нові системи масової інформації, а їх аналіз починають з глобального бачення ринків у таких категоріях, як люди, їх потреби, здатність купувати та бажання витрачати гроші. Споживчий вибір спирається на ідеї, рекламу і рекомендації людей різних культур і націй. Потяг до купівлі формується під дією культурних, етнічних і мотиваційних змінних. Сьогодні найактуальнішим товаром є інформація (знання). За цих умов особлива роль відводиться системі освіти, яка повинна навчити суспільство, особливо молодь, умінню орієнтуватись у повсякденному економічному та соціальному житті, у постійно змінюваному світі; вільному вибору професії; плануванню власного бюджету та витрат; умінню орієнтуватись на ринку товарів і послуг.

Наростаюча інтенсивність конкуренції глобалізованих ринків закономірно привертає увагу виробників товарів, послуг, ідей у різних країнах до дослідження механізмів поведінки споживачів і до можливостей застосування цих механізмів для досягнення своїх цілей. Сформувавшись у межах маркетингової сфери діяльності, теорія поведінки споживачів як галузь знань сьогодні виходить за рамки суто економічної проблематики, набуваючи універсального значення. Ці знання є особливо актуальні для кожного, хто прагне міцно й успішно «вписатися» в ринкову стихію й мати успіх у ній, застосовуючи широку палітру професійних методів керування споживчою поведінкою. Споживачі товарів, послуг, ідей – це люди, групи людей, а також організації різного масштабу й профілю діяльності, що використовують товари, послуги, ідеї. Виборці, домогосподарки, малі фірми й глобальні компанії, країни або нації, міжнародні організації й навіть світове співтовариство в цілому – усіх їх можна вважати споживачами конкретних товарів, послуг та ідей.

Захист прав споживачів став реальністю в усіх країнах, регіонах та економічних умовах. За останні десятиріччя заходи, вжиті з метою захисту інтересів споживачів, стали більш численними та різноманітними як на національному, так і на регіональному рівнях; регіоналізація та глобалізація ускладнюють можливість уникнення впливу цієї загальнопоширеної тенденції для окремої країни. Крім того, економічна криза і пов’язані з нею наслідки загострюють проблему реалізації прав споживачів. Більше того, якщо врахувати, що рух споживачів на захист своїх прав в Україні перебуває на стадії становлення, то цілком зрозуміло, що від втручання держави у сферу захисту своїх прав не слід відмовлятися. Навпаки, в інтересах держави, суспільства і кожного окремого громадянина необхідно удосконалювати діяльність і ефективність функціонування системи органів держави, які здійснюють захист прав споживачів.

Утвердження демократії в Україні неможливе без встановлення дієвого механізму реалізації та захисту всього комплексу прав людини, який знайшов відображення в основоположних міжнародно-правових документах. Одним з пріоритетних складників цього комплексу є права споживачів, які є основою для створення високих стандартів життя населення, а захист прав споживачів є не тільки завдання держави, але і всього громадянського суспільства.

Тема політичного консумеризму набуває особливої актуальності серед провідних учених України, Росії, Європи та Північної Америки. Дослідження важливих аспектів споживчо вмотивованої політичної поведінки та/або політично вмотивованої споживчої поведінки здійснювали такі відомі вітчизняні науковці, як В.М. Бебик, В.В. Буряк, В.П. Горбатенко, І.Є. Городецька, Н.М. Дочинець, Е.В. Золотухін, Л.М. Іваненко, Н.Д. Івенська, Т.О. Кагал, І.П. Карпова, С.Ю. Левченко, А.А. Мазаракі, О.Г. Морозова, Л.В. Ніколаєва, П.М. Олещук, І.О. Поліщук, Г.Г. Почепцов, С.Н. Пшизова, Г.А. Рогачова, В.С. Сергєєв, О.Ю. Серьогін, О.С. Токовенко,             М.І. Хилько, Ф.Р. Шахурина, І.В. Шебулдаєва, Г.Н. Цикоза, О.М. Язвінська та ін. Водночас, незважаючи на комплексне висвітлення окремих істотних аспектів, на сучасному етапі розвитку політичної науки стан розробленості проблеми ще не набув завершеного вигляду.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено Вченою радою Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (протокол № 3 від 31 жовтня 2011 р.). Обраний напрям дослідження пов’язаний з розробкою наукової теми «Політична стабільність в сучасній Україні та світі: теоретико-методологічні детермінанти аналізу та процесуально-інституційні виміри розвитку», яку виконує кафедра політології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Мета i завдання дослідження. Мета даного дослідження полягає в розкритті особливостей прояву політичного консумеризму в сучасному політичному процесі. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:

- розкрити теоретико-методологічні передумови дослідження політичного консумеризму;

- відстежити становлення та розвиток політичного консумеризму;

- встановити особливості політичного процесу в «суспільстві споживання»;

- охарактеризувати основні інструменти і технологічні прийоми політичного консумеризму;

- визначити специфіку становлення та розвитку політичного консумеризму в перехідних суспільствах.

Об’єкт дослідженняполітичний консумеризм як споживчо вмотивована політична поведінка та політично вмотивована споживча поведінка.

Предмет дослідження – особливості реалізації політичного консумеризму в сучасному політичному процесі.

Методи дослідження. Методологічна основа дисертації покликана забезпечити комплексне вивчення політичного консумеризму як тенденції сучасного політичного процесу. Основу методології даного дослідження становить системний підхід, який дозволяє осмислити політичний консумеризм як цілісне явище сучасного політичного життя. За допомогою методів системно-компонентного і структурно-функціонального аналізу досліджено структурні та функціональні особливості реалізації ідеї політичного консумеризму в сучасному політичному процесі. Інституційний аналіз дозволив розглянути формально-правові інструменти та організаційні форми захисту інтересів споживачів як в політичному середовищі, так і в неполітичній сфері. Проблему політичного консумеризму в перехідних суспільствах досліджено за допомогою методів моделювання, порівняння та історико-генетичного аналізу.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній політичній науці здійснено комплексний аналіз політичного консумеризму як тенденції сучасного політичного процесу, в ході якого сформульовано положення, які містять наукову новизну. Зокрема:

Вперше:

- виокремлено основні підходи до вирішення колективних споживчих проблем: постмодерністський, якому притаманні заперечення соціальних норм, підтримка рішень, спрямованих на добровільне співробітництво, гедонізація щоденного споживання; комунітаристський, спрямований на протидію індивідуалізації суспільства через актуалізацію потреби у співтоваристві, щоб сприяти перевагам гарного життя, збільшити взаємопорозуміння й створення соціальних норм, необхідних для співробітництва й виробництва колективних товарів; суспільних дискусій, у рамках якого намагаються вирішити проблеми споживання на макрорівні, поліпшуючи демократичну суспільну дискусію й процедурну справедливість у суспільстві, у яких учасники дотримуються прийнятих правил аргументації;

- визначено типи моделей споживчої політики, які, відтворюючи різні набори спільних інтересів і конфлікту інтересів власне споживачів, споживачів та бізнесу, споживачів й уряду, актуалізують стратегії співробітництва (об’єднання споживачів у співробітництві з діловими установами й урядовими агентствами), переговорів (об’єднання споживачів у співробітництві з діловими установами), лобіювання (об’єднання споживачів у співробітництві з урядовими агентствами), відшкодування компенсації (об’єднання споживачів), патерналізму (урядові агентства в співробітництві з діловими установами), саморегуляції (ділові установи), захисту (урядові агентства) і змагання (механізм ринку);

- встановлено, що політичний консумеризм доцільно розглядати у двох вимірах: як політично вмотивовану споживчу поведінку, коли громадяни використовують свою владу як владу споживачів, щоб тиснути на уряд з метою змусити його діяти або не діяти в потрібному для них напрямку, роблять навмисний вибір товарів чи послуг або відмовляються від них з метою досягнення певної політичної мети; як споживчо вмотивовану політичну поведінку, коли громадяни схильні розглядати ринок як канал для політичної діяльності, а їх участь у політичному процесі забезпечується не тільки в рамках груп інтересів, кампаній, органів державної влади й ЗМІ, але також і представниками інституціоналізованої політичної системи, які сприяють збільшенню політизації ринків;

- обґрунтовано провідну тенденцію реалізації політичного консумеризму у сучасному політичному процесі, згідно з якою на зміну політичним партіям як суб’єктам політичної боротьби прийшли невеличкі групи професіоналів, які здатні до гнучкого реагування на політичну кон’юнктуру, оперативного розгортання, опанування сучасних механізмів впливу на виборців та є виразниками певних економічних структур із власними інтересами;

- доведено, що специфічною рисою, притаманною політичному консумеризму є перетворення політики на об’єкт споживання, оскільки від неї чекають не стільки вирішення реальних проблем, корінних, переломних здійснень, скільки виробництва символів, які б надали унікальної політичної ідентичності учасникам суспільства, що фактично втратили політичну суб’єктність та вимушені здебільшого відігравати роль мовчазних спостерігачів та анонімних виборців;

- запропоновано відносити до політично вмотивованих споживчих технологій бойкоти, коли громадяни намагаються вплинути на політиків, уряди або корпорації, організовуючи масові кампанії купівлі або, навпаки, відмови від купівлі певних товарів або послуг; флеш-моби, які являють собою сітьові спільноти політичних однодумців, які можуть належати до різних сегментів суспільства і бути симпатизантами різних політичних сил, проте їх має об’єднувати форма маніфестації своїх поглядів; кампанії делегітимації влади, коли за допомогою консумеристських форм активності критично налаштовані громадяни виражають своє ставлення до суб’єктів, які діють на споживчому ринку та у сфері виробництва, і критикують практики, що мають глобальне поширення і вплив перш за все у сфері праці та виробничих відносин.

Дістали подальший розвиток:

- періодизація консумеристського (споживчого) руху громадян, спрямованого на розширення прав і впливу споживачів на виробників і торговців як у комерційній, так і позакомерційній, зокрема, в політичній сферах, яка передбачає чотири етапи в його розвитку: «старий консумеризм» (кінець ХІХ – початок ХХ ст.), зумовлений політичними (формування нових структур влади, створення перших профспілкових організацій, оформлення і діяльність політичних партій, виникнення перших союзів споживачів), соціально-економічними (розвиток і модернізація капіталістичних відносин, поглиблення процесу класового розшарування, посилення експлуатації і загострення класових суперечностей) та морально-психологічними (потреба в підвищенні технічної й юридичної компетенції під час вибору товарів і послуг) причинами; «криза старого консумеризму» (перша половина ХХ ст.), пов’язана з пожвавленням споживчого руху, що пояснюється розширенням державних соціальних програм у розвинених країнах, насиченням товарами споживчого ринку, які стали        доступнішими для населення, викриттям зловживань у бізнесі й фальсифікації продуктів; «інституціоналізація консумеризму» (1950-ті – початок 1960-х років), що супроводжується значною активізацією споживчого руху, створенням національних і міжнародних консумерських організацій; «новий консумеризм» (з 1962 р.), якому притаманні новий рівень взаємин між споживчими об’єднаннями з населенням, виробниками товарів та послуг, державною владою, закріплення основних прав споживачів;

- визначення об’єднань споживачів як громадських органів, які є громадськими організаціями, наділеними певними делегованими владними повноваженнями, зокрема, повязаними із встановленням формально обов’язкових приписів і вимогою забезпечення їх реалізації за допомогою встановлених законами та іншими нормативними актами засобів;

- класифікація флеш-мобів як політично вмотивованих споживчих технологій, розрізнення яких здійснюється за масштабом прояву (глобал-моб, що охоплює декілька міст чи країн, та локал-моб, який передбачає зазвичай одноразову акцію в одному місці); за спрямованістю акції (арт-моб, який набуває здебільшого мистецького спрямування, соушл-моб, який має соціальне, у тому числі політичне, спрямування, та емьюз-моб, орієнтований на розважання); за середовищем прояву (ай-моб, акції якого проводять у мережі Інтернет, sms-моб, акції яких проводять за допомогою sms-повідомлень користувачів мобільного зв’язку, реал-моб, який проводить у реальному середовищі); за цільовим призначенням (фан-моб, орієнтований на молодь, симулякр-моб, що передбачає імітування флеш-мобу в комерційних цілях, та смарт-моб, який має ідеологічне забарвлення).

Уточнено, що:

- консумеризм як громадський рух охоплює три основні групи суб’єктів:         орієнтовані на споживачів організації, метою яких є підвищення рівня споживчої свідомості, надання їм інформації для більш обґрунтованого споживчого вибору; держава, що діє на захист інтересів споживачів за допомогою законодавства й регулювання; бізнесові структури, що діють в інтересах споживачів за допомогою конкуренції й саморегулювання;

- політичний консумеризм може проводиться або через бойкот продуктів (споживчий бойкот або boycott, різновидами яких є бойкоти, що потребують обговорення певних дій (actіon-consіdered boycotts) та бойкоти, що вимагають певної дії (actіon-requested boycotts)), або через політичний бойкот (buycottіng), коли споживач купує продукти, які, на його думку, відповідають його цінностям (до них належать бойкоти, спрямовані на певну організацію дій (actіon-organіzed boycotts) та бойкоти, які передбачають конкретні дії – демонстрації та загороджувальні пікети – з метою надання розголосу й стимулювання дій бойкоту (actіon-taken boycotts).

Практичне значення отриманих результатів дисертації визначається її актуальністю, новизною й результатами. На підставі проведеного дослідження зроблено теоретичні узагальнення та висновки, евристичність яких зумовлює використання здобутків дисертації в подальших дослідженнях споживчо вмотивованої політичної поведінки або політично вмотивованої споживчої поведінки. Результати дисертації в сукупності утворюють теоретико-методологічний і технолого-інструментальний комплекс для оптимізації відносин в рамках сучасного політичного процесу. Проведене дослідження окреслює нові перспективні напрями аналізу окремих аспектів політичного консумеризму як феномену політичного життя, технології політичного процесу, політико-управлінського циклу тощо. Матеріали та висновки даної роботи можуть бути використані під час розробки спецкурсів для студентів-політологів та інших спеціальностей соціально-гуманітарного профілю.

Особистий внесок здобувача. Основні результати і висновки дослідження отримано автором самостійно, викладено в одній індивідуальній монографії,              21 статті у фахових наукових виданнях України з політичних наук, 7 публікаціях в інших виданнях.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення даного дослідження були апробовані в одноосібних доповідях: на Другій міжнародній науково-практичній конференції «Європейська інтеграція і перспективи розвитку економічного потенціалу України» (м. Дніпропетровськ, 30 жовтня 2009 р.); Першій міжнародній інтерактивній науковій конференції «Європейський освітній простір: стан, проблеми, перспективи» (м. Дніпропетровськ, 29 жовтня 2010 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції «Філософія освіти у контексті історико-філософського знання» (м. Дніпропетровськ, 21-22 квітня 2011 р.); Міжнародній       науково-практичній конференції «Трансформаційні процеси на пострадянському просторі на рубежі ХХ-ХХІ століть: інституційний, соціокультурний та етнонаціональний вимір» (м. Ужгород, 28-29 квітня 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Глобалізація інформаційного суспільства й інтеграційні процеси: стан та перспективи розвитку» (м. Луганськ, 11-12 травня 2011 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Досягнення соціально-гуманітарних наук в сучасній Україні»     (м. Дніпропетровськ, 21 травня 2011 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Сучасні соціально-гуманітарні дискурси» (м. Дніпропетровськ, 24 вересня 2011 р.); Регіональній науково-практичній конференції «Проблеми територіальної організації публічної влади в Україні» (м. Дніпропетровськ, 19 листопада       2010 р.); VІIІ регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (м. Дніпропетровськ, 19 травня 2011 р.); Науково-практичній конференції «Удосконалення правового забезпечення державно-службових відносин в України: європейський контекст» (м. Дніпропетровськ, 10-11 грудня 2010 р.).


Основні положення дисертації обговорено на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри політології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Публікації. Основні положення і результати дисертації викладено в одній монографії, 21 статтях у фахових наукових збірниках і журналах України з політичних наук, 7 публікаціях в інших виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 422 сторінки. Список використаної літератури включає 462 позиції.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины