МІЖЕТНІЧНА КОМУНІКАЦІЙНА ВЗАЄМОДІЯ У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
МІЖЕТНІЧНА КОМУНІКАЦІЙНА ВЗАЄМОДІЯ У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

 

 

 

 

 

 

ГУЛАЙ  Василь Васильович

 

 

 

УДК 32.001:323.15:39(477.8)

 

 

 

МІЖЕТНІЧНА КОМУНІКАЦІЙНА ВЗАЄМОДІЯ

У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

 

 

 

 

 

Спеціальність 23.00.05 - етнополітологія та етнодержавознавство

 

 

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора політичних наук

 

 

 

 

 Київ -  2012

 

Дисертацією є рукопис.

 

Дисертація виконана на кафедрі міжнародної інформації Національного університету «Львівська політехніка»

 

        Науковий консультант - доктор політичних наук, професор

                                                      КАРТУНОВ Олексій Васильович,

                                              Університет економіки та права «КРОК»,

                                              завідувач кафедри суспільних наук.

 

Офіційні опоненти:           доктор політичних  наук, професор

                                              АНТОНЮК  Олександр Васильович,

                                              Національна музична  академія

                                              України  ім. П.І. Чайковського,

                                               проректор з науково-педагогічної роботи;

 

                                              доктор політичних  наук, професор

                                              ЗВАРИЧ Ігор Теодорович,

                                              Верховна Рада України, народний депутат

                                             України;

 

                                              доктор політичних наук, старший науковий

                                              співробітник                       

                                              КАЛАКУРА Олег Ярославович,

                                              Інститут політичних і  етнонаціональних  

                                              досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України,

                                              провідний науковий співробітник

                                              відділу національних меншин.

 

Захист відбудеться  « 30 »    листопада   2012 р.   о 15  год.   на  засіданні  спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата)  політичних  наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН  України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

 

З  дисертацією  можна  ознайомитися  у  бібліотеці  Інституту  держави і права ім. В.М. Корецького  НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

 

Автореферат  розісланий   «      »    жовтня    2012 р.

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат політичних наук                                           М. Д. Ходаківський

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми дослідження зумовлена потребами подолання рецидивів міжетнічної конфліктно-конфронтаційної взаємодії в Західній Україні в роки Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, утвердження засад міжетнічної толерантності, недопущення етнічних конфліктів.

Специфічне місце в структурі міжетнічних відносин займають етнічні конфлікти. Руйнівний потенціал і характер етнополітичного конфлікту неодноразово ставав загрозою політичної стабільності. В сучасному світі точиться безліч етнополітичних конфліктів. В Україні вони також мають місце, на щастя, не в формі конфронтації і збройних сутичок.

Впродовж століть міжетнічна комунікація виступає важливою формою взаємин етнічних спільнот та й надалі відіграватиме важливу роль у етнополітичних процесах на глобальному, регіональному і локальному рівнях. Вже лише це зумовлює особливий інтерес до міжетнічної комунікації та вимагає відповідної науково-методологічної розробки цієї проблеми.

Важливим у науково-теоретичному аспекті видається вивчення історичного досвіду комунікативних зв’язків української, польської, єврейської, німецької, чеської та інших етнічних спільнот Східної Галичини та Західної Волині в кризовий період їхньої історії – напередодні та в роки Другої світової війни, зокрема через глибше теоретичне опрацювання вже показаних питань та постановку раніше нерозроблених наукових проблем, новітню політологічну інтерпретацію характеру міжетнічної комунікації.

Практичний аспект актуальності теми дисертаційного дослідження полягає у  необхідності зміцнення всебічних стосунків України з Польщею та Ізраїлем, а також поліпшення відносин з Російською Федерацією, чому буде сприяти обєктивне, неупереджене вивчення та висвітлення даної проблеми. Актуальність теми дисертаційної дослідження випливає і з необхідності подолання в певних колах населення України вкрай негативних стереотипів щодо галичан, євреїв, поляків та росіян, що утворилися ще в часи Другої світової війни та підтримуються окремими екстремістськи налаштованими представниками згаданих етнічних спільнот.

Синтезуючи два аспекти дослідницького пошукудержавницький та етнонаціональнийетнодержавознавча парадигма, в інтерпретації Ю. Римаренка, С. Римаренка та Л. Шкляра поєднує, з одного боку, підходи до етнічної спільноти з позиції її певних державницьких реалій, планів ідей та проектів, а, з другогопідходи до державотворення та державних інститутів з позиції реалізації в них ідеалів різних етнічних спільнот. Колективом вітчизняних етнополітологів на чолі із Ю. Левенцем ґрунтовно описано теоретико-методологічний інструментарій вивчення етнонаціональних процесів в Україні. У працях В. Євтуха подається всебічна характеристика ролі етнічної меншини в етнонаціональних процесах. О. Картунов запропонував власний критичний аналіз західних теорій етнополітологічної проблематики, що стало у нагоді при проведенні даного дослідження. Концептуальні засади етнополітики як наукової галузі та навчальної дисципліни успішно розробляє О. Антонюк. О. Калакура зумів комплексно показати політичні аспекти формування і розвитку польської національної меншини в Україні, зокрема в її західній частині напередодні та в роки Другої світової війни. І. Зваричем здійснено узагальнення вузлових аспектів і принципів системно-функціонального аналізу етнонаціональної політики України у її комплексному взаємозвязку з регіональними особливостями вітчизняних етнополітичних процесів. Помітний внесок у дослідження місця та ролі етнічної та національної свідомості, їх історичних витоків та впливу на сучасні політичні процеси  зробила І. Кресіна. І. Онищенко здійснено аналіз концепцій етно- та націогенезу в Україні, зокрема через зясування ролі політичної еліти в національно-державному будівництві, взаємодії нації та держави тощо.

Окремий пласт вітчизняної етнополітології становлять ґрунтовні дослідження етнічних та етнополітичних конфліктів, здійснені В. Котигоренком, О. Вітманом, О. Маруховською-Картуновою та ін. При цьому у вітчизняній та зарубіжній науці відсутня єдина точка зору щодо типологізації конфліктів. У сучасному суспільствознавстві до вивчення етнічних конфліктів найчастіше підходять із соціологічної, етнолого-антропологічної, соціально-психологічної, політологічної позицій. Видається доречним синтез цих підходів для вивчення природи та механізмів функціонування міжетнічної комунікації в умовах конфліктно-конфронтаційної взаємодії.

Окремі питання чи аспекти даної проблеми вже розроблялись у вітчизняній, польській та російській історичній, а впродовж останніх років і в етнополітологічній науках. Зокрема, українсько-польські відносини на завершальному етапі  Першої світової війни та політико-правові умови включення західноукраїнських земель до складу відновленої Польської держави розкривають М. Литвин та О. Красівський. Новизною у постановці та вирішенні етнополітологічної проблематики окресленого періоду вирізняються дослідження М. Гона. Специфіку українсько-польських відносин періоду Другої світової війни та в перші повоєнні десятиліття розкриває І. Цепенда. При зясуванні причин, перебігу та наслідків ескалації міжетнічного конфлікту в Західній Україні в роки Другої світової війни важко обійтися без праць С. Макарчука. Роль українського та польського збройного підпілля у міжетнічній комунікації у Західній Україні в часи німецької окупації комплексно показує І. Ільюшин. Історичну ретроспективу міжетнічних відносин на Волині у міжвоєнне двадцятиліття та в роки Другої світової війни пропонує М. Кучерепа. Міжетнічні взаємини у Західній Україні в часи нацистської окупації у контекстіостаточного вирішення єврейського питаннявсебічно висвітлює Ж. Ковба. Українсько-польські відносини на території окупованої Німеччиною Галичини, інструменти нацистської расової політики охарактеризував В. Офіцинський. Важливі аспекти міжетнічної комунікації у Західній Україні розкривають польські історики А. Бонусяк, Ґ. Грицюк, Ґ. Мазур, Д. Марковскі, Ґ. Мотика, Р. Торжецький, В. Філяр та ін.

Попри значну кількість праць з цієї чи суміжної проблематики, такі питання як характеристика соціально-економічних, етнопсихологічних та інституційно-політичних чинників загострення міжетнічних відносин в Західній Україні напередодні та в роки Другої світової війни, ідейні платформи та політичні стратегії й тактики українського, польського та єврейського етнополітичних рухів, вплив “третіх сил” у розпалюванні етнополітичного конфлікту ще не стали предметом окремого спеціального дослідження, а деякі з них розглядались побіжно. Бракує й праць, присвячених аналізові комунікаційних механізмів ескалації конфліктно-конфронтаційного протистояння на теренах Західної України в роки Другої світової війни, ролі пропаганди в маніпулюванні етнічними почуттями його учасників. Все це є ще одним свідченням актуальності проблеми даної дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертацію виконано в межах тематики кафедри міжнародної інформації Національного університету “Львівська політехніка” МІ-1 0109U003464 “Аналіз інтеграції європейських посткомуністичних держав в ЄС та НАТО: досвід для України”. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного університету “Львівська політехніка” 12 жовтня 2010 р. (протокол № 35).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження  є етнополітологічний аналіз міжетнічної комунікаційної взаємодії у Західній Україні в роки Другої світової війни.

Відповідно до поставленої мети вирішуються наступні дослідницькі завдання:

1) визначити теоретико-методологічне й практичне значення дискурсу міжетнічної комунікаційної взаємодії;

2) з’ясувати і охарактеризувати соціально-економічні, етнопсихологічні та інституційно-політичні чинники загострення міжетнічних відносин в Західній Україні напередодні та в роки Другої світової війни, зокрема набуття останніми характеру конфліктно-конфронтаційної взаємодії;

3) проаналізувати ідейні платформи та політичні стратегії й тактики українського, польського та єврейського етнополітичних рухів щодо взаємин між собою та майбутнього політико-правового статусу Західної України;

4) розкрити ідейні засади та механізми реалізації національної політики СРСР та расової політики Німеччини на території Західної України в 1939-1945 рр.;

5) простежити характер та форми міжетнічної комунікаційної взаємодії основних спільнот краю між собою та з радянським і німецьким режимами;

6) дослідити специфічні комунікаційні прояви міжетнічної взаємодії у кризовий період історії української, польської та єврейської спільнот Західної України;

7) виявити закономірності й тенденції міжетнічної комунікаційної взаємодії у Західній Україні в часи Другої світової війни;

8) з’ясувати наслідки міжетнічної конфліктно-конфронтаційної взаємодії, яка не раз переходила в збройні сутички в Західній Україні в роки Другої світової війни для адекватної оцінки тих трагічних подій та заради взаємного порозуміння і прощення;

9) сформулювати конкретні рекомендації щодо недопущення збройного протистояння на етнічному ґрунті, пошуків шляхів взаємного порозуміння і прощення учасників та їх нащадків.

Об’єктом дослідження є комунікаційна взаємодія етнічних спільнот Західної України в 1939-1945 рр.

Предметом дослідження виступають причини, прояви та наслідки міжетнічної конфліктно-конфронтаційної комунікаційної взаємодії основних етнічних спільнот Західної України в роки Другої світової війни.

Методи дослідження. Численні особливості такого складного і суперечливого явища, яким є міжетнічна комунікація, та ще й в умовах війни і іноземної окупації, зумовили специфіку методологічних засад даного дисертаційного дослідження.

Основу методології даного дослідження склав системний підхід, що дозволив виявити закономірності й вивчити механізми утворення та функціонування складного полірівневого утворення. Структурно-функціональний підхід використано для виділення політичних структур представництва інтересів етнічних спільнот Західної України в процесі комунікативної взаємодії, виокремлення механізмів взаємовпливів та зміни функціонального призначення. Історико-логічний підхід дозволив дослідити процес виникнення, формування та розвитку міжетнічної комунікаційної взаємодії в Західній Україні в хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей і суперечностей. Ціннісно-нормативний підхід сприяв виявленню значимості міжетнічної  взаємодії для етнічних груп Західної України окресленого періоду та їх окремих представників з точки зору всезагального блага, справедливості, свободи, поваги людської гідності тощо. У контексті антропологічного підхіду етнічні спільноти Західної України та їх етнофори розглядаються як творці та носії певної матеріальної, духовної, поведінкової культури, із специфічним походженням, розселенням, відносинами тощо. Біхевіористський підхід, зокрема й у його новітній інтерпретації, дозволив вказати на вплив умов життєдіяльності на поведінку етнофора загалом, особливо його “внутрішній світ”. Через когнітивний підхід обґрунтовується припущення, що мотивація поведінки людини, у тому числі, етнічної, визначається суб’єктивною інтерпретацією реальності самою людиною, через призму власних знань, вірувань, цінностей. Дилему вибору ідентичності в умовах конфліктної моделі міжетнічної комунікаційної взаємодії в Західній Україні напередодні та в роки Другої світової війни дозволив з’ясувати феноменологічний підхід.

В основу методології дисертаційного дослідження покладено сукупність сучасних засобів і методів наукового пізнання. Серед загальнофілософських методів під час систематизації і класифікації джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановлення вірогідності та повноти інформації використано діалектичний метод. З поміж загальнонаукових методів пізнання застосовано: компаративний метод, що дозволив встановити спільні й відмінні риси між процесами міжетнічної комунікації; метод контент-аналізу, що через вивчення змістовних особливостей періодичних видань допоміг виявити етнополітичні, ідеологічні й ціннісні пріоритети української, польської та єврейської етнічних груп та їх провідних репрезентантів; дискурс-аналіз як сукупність методик і технік інтерпретації текстів і висловлювань, що показав вияви певної мовної поведінки у конкретних суспільно-політичних, культурно-історичних, конфесійних умовах; метод інтент-аналізу, що дозволив реконструювати інтенції комунікантів, які стояли за їхньою мовою та впливали на організацію дискурсу; метод кейс-стаді як засіб дослідження конкретних етнополітичних ситуацій на основі поглибленого аналізу документів. У дисертаційному дослідженні використано значну частину загальнологічних методів, що дозволило відтворити історичний розвиток обєкта дослідження як результату певного процесу, в ході якого сформувалися необхідні умови для подальшого існування і розвитку як стійкого системного утворення. Серед спеціальних наукових методів застосовано: етносоціологічний метод (етнічні групи населення Західної України окресленого періоду розглядаються як сукупність окремих осіб-етнофорів та соціальних спільнот, прошарків, страт); етнофілософський метод (дозволив показати зазначені етнічні групи як утворення із специфічним світосприйняттям та розумінням власного місця на вказаному ареалі проживання та навіть ролі у світі в цілому); етноісторичний метод (відносини між етнічними групами показано в конкретно-історичному ракурсі) та етнокомунікативний метод (введений у вітчизняну етнополітичну науку О. Картуновим), що дало можливість проаналізувати етнополітичні процеси, виходячи з рівня і ступеня розвитку засобів спілкування та інформаційно-комунікаційних технологій того часу.

Наукова новизна даної дисертаційної роботи полягає у вперше проведеному в зарубіжній та вітчизняній етнополітологічній науці системному аналізі процесів міжетнічної комунікаційної взаємодії в Західній Україні в роки Другої світової війни. В межах здійсненого дослідження одержано результати, що визначаються науковою новизною і виносяться на захист.

Уперше:

·                         запроваджено у вітчизняну етнополітологію дискурс міжетнічної комунікаційної взаємодії як інтеракції представників різних етнічних спільнот, які проживають у межах одного етнополітичного організму та через безпосередні й опосередковані контакти на індивідуальному та груповому рівнях в усіх сферах суспільного життя здійснюють обмін етнічною інформацією;

·                        визначено, що правові, політичні, соціально-економічні, ідеологічні, освітньо-культурні, релігійно-конфесійні складові міжетнічної комунікації на українських етнічних землях у складі Другої Речі Посполитої напередодні Другої світової війни зумовлювали її конфліктно-конфронтаційний характер (невизнання українцями легітимності влади відновленої Польської держави над своїми етнічними землями; обмеження прав етнічних меншин у доступі до державної та судової адміністрації, місцевого самоуправління, виходячи із знання державної (польської) мови, політичних поглядів, виборів до Сейму та Сенату, коли на т.зв. “південно-східних кресах” округи були вдвічі більшими за чисельністю виборців, ніж у центральних регіонах Польщі; підтримка аграрної колонізації засобами організованого переселення військових та цивільних осадників-поляків, економічний протекціонізм промисловості й торгівлі польських етнічних земель, дискримінація в оплаті праці, державне стимулювання еміграції, особливо українського та єврейського населення; фактично цілковита ліквідація державних шкіл з українською мовою викладання шляхом відкриття утраквістичних (двомовних), а, по суті, винятково польських шкіл, особливо на Волині; жорстка політична цензура нечисельної української легальної преси; насильницьке навернення до римо-католицизму православних українців засобами політики “ревіндикції”);

·                        системно охарактеризовано політичні відносини основних етнічних спільнот Західної України з радянським режимом, які на рівні індивідуального та групового досвіду їх субєктів істотно коливалися від співробітництва та безпосередньої участі значної частини місцевого українського та єврейського населення у роботі органів державної влади та місцевого самоуправління західних областей УРСР до несприйняття й дистанціювання переважно більшості поляків, а факти поширення чуток, бойкоту виборів, прихованого саботажу та вчинення диверсійно-терористичних актів українським націоналістичним та польським шовіністичним збройним підпіллями не набрали масового характеру, здебільшого, будучи інспірованими спецслужбами нацистської Німеччини та розритими органами НКВС-НКДБ СРСР;

·                        комплексно проаналізовано інституційну структуру та програмні засади основних етнополітичних субєктів конфліктно-конфронтаційної взаємодії на окупованих нацистською Німеччиною територіях генерального округуВолинь та ПоділляРайхскомісаріатуУкраїнаі дистриктуГаличинаГенерального Губернаторства, що виявлялися в одночасній боротьбі в середовищі українського націоналістичного руху між прихильниками А. Мельника та С. Бандери за контроль над дозволеними загарбниками колаборантськими структурами (допоміжна поліція, місцеві управи, “біржі праці”) та між українцями та поляками в опануванні жорстко регламентованих сегментів суспільного життя для зведення етнічних “рахунків” з представниками іншої спільноти, в умовах коли першою жертвою расової політики гітлерівського режиму стало єврейське населення, позбавлене будь-яких прав та приречена на цілковите фізичне знищення, зокрема через співучасть своїх українських чи польських сусідів у реалізації засад людиноненависницької ідеології;

·                        на основі аналізу преси та неперіодичних видань виявлено маніпулятивні інструменти пропаганди міжетнічної нетерпимості, виходячи з есенціалістської стратегії сприйняття, коли значна частина українців й поляків оцінювала один одного як фізичну, соціальну та культурну загрозу своєму існуванню та матеріальним й духовним інтересам, яку потрібно усунути в будь-який спосіб, а якомога більша кількість жертв з протилежної сторони подавались як адекватна відплата за етнічні та конфесійні кривди, приниження, переслідування, чому сприяли масово тиражовані давні чи модифіковані до нової військово-політичної ситуації міфи, стереотипи (“українця-різуна”;цивілізаційного місії поляків на т.зв “південно-східних кресах””, “єврея-кровопивці”), чутки;

·                        всебічно описано конфігурацію українсько-польського конфлікту в Західній Україні в роки Другої світової війни як актуалізованого за формою та ступенем публічності; горизонтального (симетричного) за спрямованістю; відкритого за формою та ступенем конфліктного протиборства; насильницького за характером конфліктних дій; позаінституційного за ступенем і характером нормативного регулювання; антагоністичного за можливостями врегулювання та деструктивного за своїм функціональним значенням;

·                        запропоновано реципроктну стратегію постконфліктного врегулювання, що ґрунтується на засадах взаємності та особливій посередницькій ролі держави як інтегруючого політичного інституту та реалізується через гармонізацію комунікаційного поля методами діалогу та пошуку консенсусу, утвердження засад міжетнічної толерантності, взаємного прощення та соціально-психологічної реабілітації заради міжетнічної та міжконфесійної злагоди в сучасній Українській державі.

Удосконалено:

·                        твердження про комунікативну роль етнічного кордону в етноконтактній ситуації;

·                        положення про те, що в загостренні міжетнічної конфліктної взаємодії вагому роль відіграє ідеологія, особливо у своїх крайніх, екстремістських проявах;

·                        уявлення про функції синдрому “образу ворога” в процесі стереотипізації етнічної свідомості;

·                        розуміння явищ етноцентризму, етнонігілізму, етноегоїзму, етнофобії;

·                        висвітлення інституційного середовища та процедурної практики як комунікативних складових політичної взаємодії етнічних рухів в Західній Україні напередодні та в роки Другої світової війни;

·                        підхід щодо тлумачення ролі сталінського Радянського Союзу та гітлерівської Німеччини в ескалації українсько-польського збройного протистояння на Волині та в Галичині в 1943-1944 рр. як чинників, що його провокували, розпалювали та перешкоджали пошукові порозуміння між нечисельними прагматично налаштованими українцями та поляками.

·                        розуміння вагомого значення в міжетнічній конфліктно-конфронтаційній взаємодії екстремістсько налаштованих представників українського інтегрального націоналізму та польського великодержавного шовінізму

 Отримали подальший розвиток:

·                         опрацювання теоретичної спадщини символічного інтеракціонізму для аналізу міжетнічної взаємодії;

·                        характеристика комунікаційної функції етнічної культури;

·                        твердження про використання матеріальних та ідеологічних засобів етнополітичної мобілізації для ескалації міжетнічного конфлікту;

·                        теза про те, що міжетнічна комунікація специфічно виявляється у кризових умовах, набуваючи виразних конфліктно-конфронтаційних рис;

·                        характеристика теоретичних положень та інституційно-процедурних механізмів реалізації расової теорії нацистської Німеччини на окупованій території Західної України, зокрема через колаборантські українські, польські та єврейські структури ;

·                        положення, що реалізація сталінської моделі національної політики в західних областях України не сприяла гармонізації міжетнічної комунікації, а була спрямована на посилення міжетнічної напруги через утвердження власних антигуманних етнополітичних пріоритетів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розширенні наукових знань про етнополітичні процеси в Західній Україні в роки Другої світової війни. Результати дисертаційної роботи можуть використовуватися при підготовці лекцій з курсів “Теорія та практика комунікації”, “Конфліктологія та теорія переговорів”, “Конфліктогенний потенціал Європейського континенту”, “Міжнародні відносини та світова політика”. Зібраний фактологічний матеріал, основні положення та науково-теоретичні узагальнення можуть бути використані для подальшого поглибленого аналізу окресленої теми і суміжної проблематики та вироблення пропозицій для органів державної влади щодо подолання рецидивів минулої міжетнічної конфронтації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження апробовані на 27 міжнародних і вітчизняних наукових та науково-практичних конференціях, зокрема, ХІ Міжнародній науковій конференції по юдаїці (Москва, 11-13 липня 2006 р.); Міжнародній науковій конференції “Таємна зброя чи жертви “холодної війни”? Політична еміграція у Центральній та Східній Європі” (Люблін, Республіка Польща, 13-14 листопада 2008 р.); ХІІІ щорічній Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства” (Київ, 21-22 жовтня 2004 р.); Міжнародній науковій конференції “Західний регіон України у Другій світовій війні 1939-1945 рр.” (Луцьк, 6-7 травня 2005 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр.: сучасні проблеми історичної освіти і науки” (Дніпропетровськ, 12-13 травня 2005 р.); Міжнародній науковій конференції “Україна у Другій світовій війні” (Львів, 25-26 травня 2005 р.); Другій міжнародній науковій конференції “Збройні сили України: історія та сучасність” (Львів, 29-30 березня 2006 р.); VІІІ Міжнародній науковій конференції “Львів: місто-суспільство-культура” (Львів, 18-20 травня 2006 р.); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції “УкраїнаЄСЄвропа: нові виклики та модернізація відносин” (Київ, 18 квітня 2007 р.); Міжнародній науковій конференції “Україна-Білорусь-Польща та Литва: від колізій минулого до спільних європейських цінностей та перспектив співпраці” (Чернівці, 17-18 квітня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи викладання політології у вищій школі” (Львів, 9-10 листопада 2004 р.); Міжвузівській науково-практичній конференції, присвяченій 14-річчю незалежності України (Львів, 8 жовтня 2005 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Шлях України: колізії новітнього поступу” (Тернопіль, 27 січня 2006 р); Науковій конференції “Євроатлантичний  вибір України: погляд молоді” (Львів, 20 жовтня 2007 р.); Науково-практичній конференції “Україна європейська: сучасні тенденції і перспективи” (м. Чернігів, 18 квітня, 2008 р.).

Публікації. За темою даного дисертаційного дослідження опубліковано 1 індивідуальну монографію, 25 статей у фахових виданнях з політичних наук, 7 фахових статей із суміжних наук, 9 тез міжнародних та всеукраїнських наукових конференцій. Положення, що виносяться на захист, відображені в 6 навчальних посібниках, у т.ч. в 3 з грифом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

За своєю структурою дисертація складається зі вступу, пяти розділів, двадцяти одного підрозділу, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг 444 сторінки, у тому числі, основний текст - 338 сторінок, список використаних джерел та літератури кількістю 799 найменувань на 100 сторінках, додатки - 6 сторінок.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины