МІСЦЕ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ РЕГІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ТА ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Краткое содержание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

ЗАДОРОЖНЯ Аліна Григорівна

                                                            УДК  323.174(477):303.732.4(4-191.2)

МІСЦЕ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ РЕГІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН

КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ТА ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем

та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Чернівці – 2012

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі міжнародних відносин Одеського національного університету      імені І. І. Мечникова Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник:        доктор політичних наук, доцент

                                 БРУСИЛОВСЬКА Ольга Іллівна,

                                Одеський національний університет імені І. І. Мечникова,

                                 професор кафедри міжнародних відносин

Офіційні опоненти:          доктор політичних наук, провідний науковий співробітник

                                 ЗЕЛЕНЬКО Галина Іванівна,

                                 Інститут політичних і етнонаціональних досліджень

                                 імені І. Ф. Кураса НАН України

                                 кандидат політичних наук, доцент

                                 МАКАР Віталій Юрійович,

                                 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

                                 МОНМС України, доцент кафедри міжнародних відносин

          Захист відбудеться 24 лютого 2012 року о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012 м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012 м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий  “___”  січня 2012 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                                        П.М. Катеринчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Події останніх років у Європі обумовили початок нового періоду в житті ЄС, який впритул наблизився до кордонів пострадянських держав, відкривши широкі перспективи для України. Розширення Євросоюзу відбувалося за рахунок європейських країн колишнього соцтабору, раніше відомих у політичній літературі як регіон “Східна Європа”. Однак, з крахом біполярного світу, країни почали реалізовувати регіональні функції в рамках субрегіональної системи “Центрально-Східна та Південно-Східна Європа”. Держави цієї системи вирізняються з-поміж інших одиниць спільними геополітичними, економічними та історичними рисами і знаходяться в постійній взаємодії; серед них є як нові країни-члени Євросоюзу, так і країни-претенденти. До “ЦСЄ” зазвичай відносять Польщу, Словаччину, Угорщину, Чехію (іноді Словенію), до “ПСЄ” - Албанію, Болгарію, Боснію і Герцеговину, Македонію, Румунію, Сербію, Словенію, Хорватію, Чорногорію. З розширенням ЄС на схід у 2004 та 2007 роках зазначена система стала втрачати цілісність, але дана дефініція ще зберігає свою актуальність. Граничне звуження формату співробітництва наразі не позбавляє Україну активної діяльності в наявному субрегіоні.

Становлення і розвиток відносин України з цими державами дає можливість відстежити логіку і динаміку подальших процесів взаємодії, що відбуваються в субрегіоні з геополітично рухливими кордонами. Термін його існування залежатиме як від успіху адаптації лідерів до стандартів ЄС, так і можливості організації абсорбувати нових членів, де консолідуючим фактором лишатимуться ментальні подібності й культурні зв’язки. В умовах делегування країнами частини своїх повноважень наддержавним інститутам, актуальності набуває питання розбудови системи співпраці за участю України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язане з науковою темою, яку розробляє Інститут соціальних наук Одеського національного університету імені І. І. Мечникова – “Міжнародні відносини й політика держав в умовах глобальних трансформацій: концептуальні виміри та зовнішньополітична практика” (державна реєстрація № 0107U012509), яка зорієнтована на науково-аналітичне забезпечення діяльності урядових і неурядових організацій України.

Мета дослідження – визначення місця України в системі регіональних відносин у форматі співробітництва з країнами ЦСЄ та ПСЄ.

Досягнення провідної мети вимагає постановки і розв’язання наступних завдань:

- проаналізувати й систематизувати основні теоретико-концептуальні підходи до вивчення сутності системи регіональних відносин ЦСЄ та ПСЄ і місця в ній України;

- здійснити класифікацію джерел і дослідити стан вивченості проблеми праці представниками різних національних шкіл політичної науки;

- визначити головні етапи становлення і розвитку політико-економічних та соціально-культурних відносин України з державами субрегіону;

- відобразити вплив зовнішніх чинників на систему відносин “Україна - держави ЦСЄ та ПСЄ”;

- висвітлити феномен транскордонного співробітництва в перехідних суспільствах на прикладі посткомуністичних країн субрегіону й України;

- розкрити зміст і структуру основних аспектів двосторонньої співпраці України з країнами ЦСЄ та ПСЄ;

- простежити динаміку розвитку зовнішньополітичної діяльності України стосовно країн субрегіону на сучасному етапі;

- здійснити прогностичний аналіз ролі східноєвропейського напрямку в зовнішній політиці України, представивши цілісну картину співпраці.

Об’єктом дослідження є Україна в субрегіональній системі ЦСЄ та ПСЄ.

Предметом дослідження визначено процес взаємодії України з країнами ЦСЄ та ПСЄ стосовно сфер діяльності і рівнів співпраці.

Хронологічні рамки теми охоплюють період 1991 – 2010 років. Нижня межа визначена геополітичними змінами на європейському континенті, коли посткомуністичні східноєвропейські країни почали перетворюватися на самостійних акторів міжнародних відносин, державну незалежність здобула Україна. Разом із тим відбулися зміни в основах зовнішньополітичних курсів нових демократичних країн. Верхня межа обумовлена досягненням стратегічної мети лідерами субрегіону – вступом до лав ЄС та початком адаптаційного періоду. З одного боку, країни отримали великі преференції, з іншого – їх участь у європейських інтеграційних процесах вплинула на подальшу долю ЦСЄ та ПСЄ як цілісної субрегіональної системи. В Україні були заново окреслені зовнішньополітичні орієнтири держави.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано сукупність загальнонаукових та спеціальних методів, які відповідають меті й завданням. Основним став метод системного аналізу міжнародних відносин і зовнішньої політики, який дозволяє розглянути зовнішньополітичні реалії окреслених у роботі країн та місце їх у системі регіональних відносин через співробітництво в міжнародних організаціях, на рівнях вищих органів влади й місцевих адміністрацій. Його використання сприяло більш чіткій постановці і комплексному розгляду наявних проблем та підвищило ефективність їх розв’язання.

Логічний метод використано для теоретико-методологічного та порівняльного аналізу джерел; формально-юридичний – для аналізу законодавчих актів та інших нормативно-правових документів. Компаративістський та історичний методи дали можливість встановити відповідність моделей політично-економічного розвитку України і країн ЦСЄ та ПСЄ стандартам ЄС у періоди реалізації ними євроінтеграційних прагнень й адаптаційних процесів. Використання статистичного методу уможливило аналіз соціально-економічних показників країн, що вивчаються. Підвищити точність оцінювання основних чинників співпраці вдалося за рахунок емпіричного методу, що передбачає “польові дослідження” науковця. 

Наукова новизна дисертації визначається метою та завданнями дослідження і полягає в наступному:

Вперше:

- зроблено аналіз східноєвропейського напрямку української зовнішньої політики на засадах теорії структурного реалізму, розробленої однією з провідних шкіл сучасної політичної науки;

- запропоновано авторське бачення періодизації розвитку відносин України з країнами ЦСЄ та ПСЄ;

- здійснено комплексний підхід щодо діяльності України в субрегіоні з урахуванням внутрішніх і зовнішніх факторів;

Отримали подальший розвиток:

- теоретичне осмислення терміну “Центрально-Східна та Південно-Східна Європа” як субрегіональної системи, що склалася в посткомуністичний період;

- усвідомлення, що ефективність подолання розбіжностей соціально-економічного розвитку України та східноєвропейських держав цілковито залежить від дотримання першою європейського курсу;

- розуміння залежності успішної співпраці України в субрегіоні від внутрішніх чинників, а також впливу географічного й історичного факторів;

- аналіз транскордонного співробітництва як невід’ємної складової регіональної системи відносин.

Практичне значення дисертації полягає в її науковій новизні та актуальності. Авторські методи вивчення взаємин України й посткомуністичних держав ЦСЄ та ПСЄ сприятимуть подальшій розробці різноманітних варіантів теоретичних досліджень міжнародних систем і можуть бути використані в таких сферах:

1) науково-дослідній: головні ідеї та відправні положення дисертації дозволяють доповнити дослідницький інструментарій вітчизняної політичної науки при вивченні проблеми співробітництва України з країнами субрегіону в контексті євроінтеграційної політики держави;

2) навчальній: наукові здобутки дослідниці знайшли своє застосування в навчальному процесі при проведенні практичних занять з курсів історії міжнародних відносин, теорії зовнішньої політики держав та спецкурсу “Зовнішня політика країн Східної Європи після Другої світової війни”, що читаються в Інституті соціальних наук ОНУ імені І. І. Мечникова;

3) прикладній: основні висновки та рекомендації можуть бути використані при розробці представниками МЗС чи іншими органами державної влади зовнішньополітичної стратегії України, формуванні двостороннього діалогу зі східноєвропейськими партнерами. 

Апробація результатів дисертації. Теоретичні напрацювання дослідження обговорювались на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях, семінарах, “круглих столах”, у тому числі на наукових семінарах з теорії, історії та історіографії міжнародних відносин (ТІІМВ) у м. Одеса, на  ІІ-й і ІІІ-й Міжнародних науково-практичних конференціях “Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право” (м. Луцьк, травень 2005 р., травень 2006 р.); ІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва”, присвяченої десятиріччю створення єврорегіону “Буг” (м. Луцьк, вересень   2005 р.); “круглому столі” “Мультикультурність та її роль у європейській інтеграції” (м. Одеса, травень 2006 р.); II – VІІІ-й сесіях MOST Association (Болгарія, м. Велико Тирново, березень    2006 р., м. Девін, липень – серпень 2006 р., м. Софія, грудень 2006 р., травень 2007 р., м. Девін, липень – серпень 2007 р., м. Софія, січень 2008 р., м. Софія, травень 2008 р.); ІІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія розвитку України у глобальному середовищі”           (м. Сімферополь, листопад 2009 р.); IV-й Міжнародній науковій конференції “Соціально-політична інтеграція: локальний, регіональний і глобальний виміри” (м. Одеса, березень 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані в дисертації положення та висновки обґрунтовані на базі особистих теоретичних та практичних досліджень автора. У співавторстві з О.І. Брусиловською опубліковано статті “Регіональне співробітництво України та країн Східної Європи: досвід Одеської області”, “Регіональне співробітництво України та країн Центрально-Східної і Південно-Східної Європи: місце і роль в процесі посткомуністичної трансформації”, “Украйна, като транзитна държава”, “Конфликтите в Косово и Ирак в контекста на преустройството на съвременната система на международни отношения”, в яких особистий внесок здобувача складає 50 відсотків. У дисертації ідеї та розробки, які належать іншим авторам, не використовувались.

Публікації. Основні розробки дисертації представлені в тринадцяти  публікаціях, з яких сім статей опубліковані в наукових фахових виданнях. Деякі напрацювання автора були викладені в друкованих ЗМІ та електронних виданнях.

Структура дисертації зумовлена метою, об’єктом, предметом та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, переліку умовних скорочень, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (українською, російською, англійською, болгарською, польською мовами), що становить  417  найменувань (47 сторінок) та додатків, які представлені в 15 таблицях і 10 ілюстраціях. Загальний обсяг дисертації 196 сторінок.