ПОЛІТИЧНІ ЦІННОСТІ ТА ЇХ ВТІЛЕННЯ У ПРОЦЕСІ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У «Вступі» обґрунтовуються актуальність і новизна теми дослідження; характеризуються теоретико-методологічні основи, формулюються мета і завдання; обґрунтовується наукова новизна і практичне значення даного дослідження; окреслюється рівень апробації її результатів; подається структура дисертації.

Перший розділ – «Ціннісні засади політики: теоретико-методо­логічні детермінанти» – складається з двох підрозділів і присвячений науково-теоретичному осмисленню рівня дослідження проблеми політичних цінностей в контексті демократизації українського суспільства.

У першому підрозділі – «Особливості аналізу і рівень дослідження політичних цінностей в сучасній політології» – обґрунтовується важливість дослідження духовних основ політики, а також розглядається стан розробки питання ціннісних засад життєдіяльності людини. Зазначається відсутність ґрунтовної розробки поняття «політичні цінності», які найчастіше розглядаються лише як одна із складових політичної культури. Такий стан дослідження політичних цінностей має ряд негативних наслідків, що безпосередньо позначаються на розробці питання їх впливу на формування політичної свідомості, вибір ідеалів та цілей, виховання свідомих громадян в умовах демократизації суспільства.

На основі досліджень сучасних вчених (А. Абишева, В. Бабкін, С. Бульбенюк, К. Гаджиєв, В. Горбатенко, В. Корнієнко, І. Лебедєв, Д. Леонтьєв, М. Михальченко, Н. Розов) стверджується думка про існування потреби в розробці міждисціплінарного підходу до вивчення цінностей як результату духовної діяльності суспільства з урахуванням здобутків суміжних соціально-гуманітарних наук. Розгортаючи політологічне розуміння проблеми ціннісних орієнтацій, автор спирається на праці А. Абишевої, Т. Алєксєєвої, В. Бакірова, О. Бандури, В. Бебика, Г. Бугай­цевої, В. Будза, І. Варзара, Г. Волинки, А. Галкіна, Є. Головахи, А. Дані­лова, Г. Дашутіна, А. Здравомислова, Ю. Ірхіна, М. Кагана, С. Катаєва, А. Ковлєра, В. Корнієнка, В. Кременя, І. Кураса, Л. Нагорної, І. Патлах, М. Попова, Ф. Рудича, С. Рябова, В. Ткаченка, М. Ходаківського.

Розглядаючи питання розвитку системи цінностей в історико-політологічному контексті, автор використовує потенціал світової науки, зокрема таких дослідників як Ф. Бейлі, С. Лодж, Дж. Нейсбіт, Дж. Рітцер, Дж. Ролз, А. Турен, Е. Фромм, Ф. Фукуяма, Е. Ціммерман. Оскільки в дисертації особлива увага відводиться проблематиці ціннісної складової державної молодіжної політики, розвитку соціально-гуманітарної освіти, розбудови громадянського суспільства, автор зверталася до праць таких вчених як В. Андрущенко, О. Бабкіна, В. Барков, В. Бех, М. Ваторопін, О. Вашутін, А. Величко, І. Вільчинська, М. Голо­ватий, Г. Дьяконов, М. Катаєва, О. Корнієвський, І. Кресіна, Л. Морозова, М. Остапенко, Я. Пасько, М. Перепелиця, Р. Салієв, В. Селіванов, В. Степаненко, О. Шейко, Н. Юрій, В. Якушик та ін. З метою реалізації розуміння проблеми розвитку загальнолюдських і постматеріальних цінностей використані здобутки зарубіжних вчених (В. Айхлер, Д. Белл, Г. Йонас, Н. Неновскі, Дж, Рітцер) та дослідження вітчизняних науковців (Т. Алєксєєва, І. Антонович, І. Воронов, А. Дєгтярьов, В. Іноземцев, О. Кіндратець, С. Кримський, В. Кулагін, В. Лапкін, Ю. Морозов, В. Пантін, А. Сіленко).

На основі аналізу досягнень зазначених авторів з’ясовано, що зазначена проблема потребує системного осмислення, в першу чергу, засобами політології. Аналіз існуючих джерел засвідчує, що дослідження цінностей здійснюється переважно як загальна складова політичної культури. Втілюючи власну концепцію, автор зосереджується на аспектах забезпечення процесу формування громадянського суспільства і впливу на політичне життя особистісної ціннісної компоненти. Політологічне дослідження даної проблеми не виключає використання елементів міждисци­плінарного підходу, оскільки з’ясовано, що лише так можна забезпечити розуміння сучасних суспільно-політичних цінностей як цілісної системи.

У другому підрозділі – «Система політичних цінностей суспільства, її призначення і функції» – пропонується визначення системи політичних цінностей як сукупності політичних ідей, орієнтирів, уявлень, знань, що орієнтують та мотивують політичну діяльність і поведінку суб'єктів політики. Система політичних цінностей відображає взаємодію особистості з іншими особами та суспільством у цілому в процесі її соціально-політичної діяльності, пов'язаної із втіленням загальносоціальних цінностей. Зазначена система узаконюється державно-правовими засобами. Саме в правовій державі гарантується оптимальна реалізація цінностей, які пов'язані із законом і не суперечать йому. Розгляд сучасних політичних цінностей пропонується з урахуванням: ідеологічної системи (теоретично оформлених поглядів та цінностей: консервативних, ліберальних, комуністичних, соціалістичних, демократичних тощо), національних та цивілізаційних ознак суспільства, економічного розвитку суспільства, історичної епохи. Суб'єкти політичної діяльності формують свою систему цінностей, визначаючи пріоритетні цінності та плануючи свою політичну діяльність.

На думку автора, не існує єдиного, універсального, стандартного для всіх країн набору цінностей, навіть у високорозвинених державах. Вони визначаються духовною культурою, формуються в процесі взаємодії індивіда з суспільством, є відображенням у свідомості особистості певних потреб та інтересів спільності. Виходячи з цього, дисертант пропонує розгляд позитивних цінностей демократичного суспільства, які є необхідною умовою сталості політичного режиму, відносної стабільності влади. Поряд з цим зазначається, що дослідження процесу формування політичної культури та поведінки особистості потребує розкриття співвідношення складових елементів політичної культури. Пропонується розгляд співвідношення цінностей з такими важливими складовими політичної культури, як оцінки, норми, ідея, ідеал та ін.

Другий розділ – «Політичні цінності як визначальні компоненти суспільно-політичного розвитку України» – складається з трьох підрозділів і присвячений висвітленню структурно-функціональних детермінант, що характеризують втілення політичних цінностей у сучасному суспільно-політичному розвитку України.

У першому підрозділі – «Особливості формування та впливу політичних цінностей на забезпечення процесу життєдіяльності українського соціуму» – досліджуються особливості формування ціннісної парадигми в пострадянському суспільстві. З’ясовано, що тоталітарне суспільство виробляло систему цінностей, установок, які мали абстрактний характер, були орієнтовані на «щасливе» майбутнє, не мали відображення на практиці та у свідомості громадян. Верховна влада проголошувала цінності, які були загальними для всіх, формальними та наперед визначеними. При цьому не враховувались інтереси й ціннісні орієнтації окремої особи, оскільки вважалося, що єдина ідеологія передбачає відповідну їй систему цінностей громадян. Громадяни нерідко з ентузіазмом сприймали абстрактні цінності та установки нав’язані їм зверху, які, втім, залишалися не реалізованими через пасивність і неусвідомленість «колективного співіснування» на рівні індивідуальної свідомості, спотвореної ідеологічними штампами. Що ж стосується конкретних, практично орієнтованих політичних цінностей, то радянська людина частіше прагнула їх уникати.

Попередня система цінностей активно використовується громадянами в сучасних умовах трансформації політичної культури. Сучасне суспільство розкололося: паралельно існують дві культури, дві системи оцінок, норм, що виявляється в дестабілізації суспільства, виникненні конфліктів та напруженості. Поряд зі збереженням авторитарно-бюро­кратичних цінностей радянського суспільства спостерігається некероване, стихійне впровадження нових, запозичених цінностей західного суспільства без урахування ментально-психологічних особливостей суспільства.

Сучасне людство визначило систему цінностей, які носять загальнолюдський характер, є стабільними та пріоритетними для суспільства, знайшли закріплення у світових релігійних системах, національних конституціях. Думка дисертанта збігається з твердженням сучасних науков­ців, які зазначають необхідність створення відкритого суспільства для діалогу національних культурних цінностей, їх інтеграції. Такий підхід не лише взаємозбагачує національні культури, але й створює умови для усвідомлення своєї унікальності. Саме в такому суспільстві можливе формування стійкої, диференційованої системи політичних суспільно-позитивних цінностей, які відповідали б уподобанням громадян, істо­ричним реаліям та сприяли створенню демократичного суспільства. Відповідно до цього, в даному підрозділі розглядаються погляди сучасних науковців з питань визначення ідей-цінностей, аналізуються причини труднощів у процесі їх пошуку.

У другому підрозділі – «Становлення громадянського суспільства в Україні: трансформація ідеалу в соціальну реальність» – розглянуті умови становлення громадянського суспільства та його стан в сучасній Україні, визначені передумови для його формування. Громадянське суспільство визначається, як суспільство із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних властивостей, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини; як суспільство рівноправних громадян, яке не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага. Зазначається, що громадянське суспільство передбачає стабільну систему горизонтальних соціальних зв’язків, суспільно-політичних орієнтацій і норм суспільної поведінки, що виростає безпосередньо із відносин власності, але не зводиться до них. Однією з умов виникнення громадянського суспільства є поява громадянина як самостійного суб’єкта, що усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства, наділеним певним комплексом прав і свобод, і водночас несе відповідальність перед суспільством.

Дослідження стану демократизації, процесу становлення громадянського суспільства дало можливість зробити певні висновки. Так, з’ясовано, що Україна в процесі переходу від тоталітаризму до демократії «застрягла» на етапі перетворень. Влада не змогла втілити в життя задекларовані цінності, зупинилась в рамках перехідного періоду. Це значною мірою зумовлено нерозвинутістю соціальної та політичної структур, елементи яких могли б відображати, акумулювати й обстоювати на владному рівні інтереси відповідних соціальних спільнот, високим ступенем залишковості радянської адміністративної системи та низьким рівнем політичної культури населення.

Формування громадянського суспільства можливе лише за умов конструктивного діалогу влади з народом, динамічного розвитку держави і громадянських структур, гармонізації гілок влади. Вдосконалення громадянського суспільства залежить від цілої низки чинників: форми та видів власності, рівня розвитку середнього класу, історичних умов країни, системи суспільних і політичних інститутів. Важливою також залишається потреба в невідкладному прийнятті законодавчих актів, які б сприяли забезпеченню реальних прав і свобод громадян, створенню розвиненої мережі неурядових асоціацій та об’єднань громадян, зміцненню принципів демократії, можливості доступу громадян до інформації. З боку ж громадянського суспільства реалізуються наступні напрями діяльності: забезпечення функцій контролю над правомірністю дій органів державної влади; стимулювання громадської активності; досягнення дійового консенсусу між інститутами державної влади та широкими колами громадськості; створення позитивної соціально-психологічної атмосфери як у суспільстві в цілому, так і в його окремих сегментах; репрезентація інтересів усіх громадян як на місцевому, так і на загальнодержавному рівні; контроль за розподілом привілеїв у суспільстві.

Третій підрозділ – «Соціалізація особистості як основа формування і втілення системи політичних цінностей на національній основі» – присвячений визначенню та аналізу процесу соціалізації особистості. Розглядаються чотири етапи процесу соціалізації індивіда, їх особливості та завдання, взаємозв'язок та наслідки. Особливе місце відводиться періоду, на який припадає навчання молодої людини у вищому навчальному закладі. Дослідження цього періоду дали підстави зробити висновки, що саме в цей період молода людина вступає в нову систему відносин з викладачами та ровесниками, набуває суб’єктивного політичного досвіду, оволодіває знаннями і навичками соціальної поведінки, формується її самостійність, активність, ініціативність, людина підго­товка до професійної діяльності. В студентському середовищі створюється необхідне культурне, інтелектуальне підґрунтя, на основі якого ефективно відбувається формування суб’єктів політичної діяльності. Студентство, зазвичай, швидко та адекватно реагує на зміни в соціально-економічному, політичному житті країни, адаптується до цих змін, бере активну участь у процесі творення нових норм, цінностей, ідеалів, а не лише засвоює існуючу систему цінностей суспільства.

В дисертації наголошується на необхідності державної підтримки процесу політичної соціалізації. Така підтримка передбачає створення державної молодіжної політики, яка реалізується в системі соціальної роботи серед молоді, що забезпечує належні умови для її соціальної орієнтації та самореалізації як в інтересах суспільства, держави, так і у власних інтересах. Наслідком такої політичної соціалізації є створення «ідеального громадянина» – самостійного, відповідального, соціально активного суб'єкта політичного процесу, який готовий брати активну участь у політичному житті країни, реагувати на політичні події, має чітко сформовані інтереси та ідеологічні орієнтації. Такий громадянин знає та виконує правила політичної поведінки, що прийняті в конкретно взятому суспільстві.

Позитивні результати соціалізації молодої людини, формування її стійкої громадянської позиції залежать від рівня сучасної освіти та системи політичного виховання. Саме тому обґрунтовується важливість підвищення рівня освіти, значення гуманітарної освіти, необхідність змін в її змісті, формах та методах, необхідність реформування освіти в Україні, створення системи громадянської освіти та системи політичного виховання. Це надасть шансів особистості бути залученою до процесу формування середовища для гармонійного поєднання демократичних цінностей з комплексом національних традицій.

Третій розділ – «Загальнонаціональні цінності та їх вплив на зміну політичної орієнтації українського суспільства» – складається з двох підрозділів і розкриває проблеми співвідношення політичних цінностей сучасної України із загальнолюдськими цінностями.

У першому підрозділі – «Інтеграція політичних цінностей сучасної України в систему загальнолюдських цінностей» – дисертант розглядає зміни в духовному житті індустріального суспільства, які зумовлені досягненнями в економічній, соціально-політичній сферах західного суспільства. Наводяться результати наукових досліджень постіндустріального суспільства А.Етціоні, Р.Інглегарта, В.Іноземцева, А.Маслоу, О. Тоффлера, Л. Туроу, Ф. Фукуями, Х.Хендерсона, Д. Янкеловича та ін. Аналіз доробку цих вчених дає змогу стверджувати, що на сучасному етапі пріоритетними визначаються загальнолюдські цінності, помітний рух до зміни споживацьких орієнтацій постматеріальними цінностями, виникнення нового типу попиту – не стільки на продукти, скільки на стиль життя. Останній включає усвідомлення значення людського існування, прагнення до участі в процесі прийняття соціальних рішень, до соціальної справедливості, до широкого вибору соціальної ролі в межах більш естетичного та здорового оточуючого середовища. Гроші, як матеріальна винагорода за працю, поступаються місцем цінностям самореалізації, саморозвитку, участі в організації та керівництві виробництвом, визнання та поваги особистої гідності, спілкування. На перше місце також виходять такі цінності, як освіта, гарна сім'я, виховання дітей, цікава робота. В сучасному інформаційному суспільстві знання та інформація визначаються як важливі цінності, які визначально впливають на можливості робітника в нових соціально-економічних умовах. Зміна пріоритетів у бік визначення необхідності гармонійного існування суспільства з навколишнім середовищем призвела до усвідомлення суспільством екологічних цінностей найбільш актуальними для сьогодення.

Дисертант відзначає, що процес політичної модернізації постійно триває, залучає нові країни, позитивно впливає на пошуки шляхів розв'язання загальнолюдських, загальноцивілізаційних проблем. Разом з тим зазначаються негативні наслідки глобалазації: «вестернізація», відірваність та значна залежність країн з низьким рівнем соціально-економічного розвитку від постіндустріального світу.

Збалансування світового і національного розвитку потребує: створення правової, соціальної, демократичної держави; зміцнення незалежності громадян від держави; забезпечення права вільного вияву особистістю своїх поглядів та думок, світогляду, вибору форм економічного та політичного життя, ідеології.

У другому підрозділі – «Формування ціннісної парадигми української молоді в процесі модернізації суспільства» – обґрунтовується необхідність дослідження соціально-політичного стану та ціннісних орієнтацій молоді в умовах трансформації сучасного українського суспільства.

Дисертант розглядає ряд причин, які впливають на формування політичної культури сучасної української молоді, переосмислення духовних цінностей, норм, ідеалів та ідей. Спираючись на дані соціологічних досліджень Українського науково-дослідницького інституту проблем молоді, дисертант відзначає, що трансформація суспільного життя вивела на перші місця цінності особистісного рівня, які забезпечують власні потреби та комфортне самопочуття. У системі ціннісних переваг і орієнтацій сучасної української молоді безперечну першість посідають цінності мікрорівня (сім'я, родичі, кохана людина, друзі). Тобто у молодих громадян України формується якісно нове сприйняття навколишнього світу крізь призму насамперед особистих інтересів. У нинішніх умовах молоде покоління найбільше стурбоване економічними проблемам, станом свого здоров'я, станом освіти в Україні.

В дисертації окреслюються можливі шляхи подолання духовної кризи сучасного суспільства, боротьби з негативними рисами, характерними для молодіжного середовища – максималізмом, нігілізмом, екстре­мізмом та ін. Одним з таких шляхів дисертант вважає залучення молоді до активної суспільно-політичної діяльності, участі в громадських організаціях, рухах. Зазначається, що молодь потребує цілеспрямованого впливу з боку держави на формування політичної культури та свідомості, що сприятиме вихованню законослухняних, соціально корисних суб'єктів політичної діяльності. Цілеспрямований вплив на формування політичної свідомості юнаків та дівчат, яка ще необтяжена стереотипами й ідеологічними догмами, інтеграція молодих людей у процес розбудови державності залежать також від політичних органі­зацій, які повинні залучати молодь до активної діяльності.

Утвердження в суспільстві стійкої громадянської позиції молоді пов'язане насамперед із комплексом спеціальних заходів держави, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку підростаючого соціально активного покоління, його адаптацію до суспільно значущої життєдіяльності, створення реальних умов, стимулів і конкретних механізмів, орієнтованих на реалізацію інтересів і потенційних можливостей молодих громадян. Ця діяльність, як самостійний напрям соціальної політики, повинна сприяти розкриттю здібностей молодих людей, вибору життєвого шляху. На рівні держави необхідно підтримувати молодіжні організації, асоціації, які орієнтуються на консолідацію прогресивних суспільно-політичних сил, прагнуть до утвердження демократичних цінностей у суспільстві задля становлення молоді як самостійної й потужної соціальної сили з особливою самоідентифікацією.

Підкреслюється важливість спрямування зусиль на адаптацію молоді до світу дорослих, до можливостей і потенціалу громадянського суспільства задля вирішення не лише генераційних, статусних та соціальних проблем, а й значною мірою для активізації участі молоді у громадській діяльності. Розвиток структур та інститутів громадянського суспільства, залучення громадян, особливо молоді, до організованих форм законної суспільної та громадсько-політичної діяльності є важливою складовою розвитку політичної культури та виразником ступеня інтегрованості громадян у політичне життя.