ВЛАДА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ: ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У «Вступі» обґрунтована актуальність теми, розкритий стан наукової розробки проблеми, визначені об’єкт і предмет, сформульовані мета і завдання, методи дослідження, обґрунтовується наукова новизна і практичне значення роботи, окреслюється рівень апробації її результатів та структура.

У першому розділі «ТЕОРЕТИКо-методологічні аспекти дослідження влади ЗМі» досліджуються основні наукові категорії, що використовуються в роботі, висвітлюються форми кратологічного впливу явища на соціально-політичний розвиток, подається авторська методологічна парадигма пошукової роботи.

У підрозділі 1.1. «Влада ЗМІ як об’єкт політологічного аналізу» обґрунтовується проблемне поле теоретичного пошуку. Для з’ясування генезису, природи, сутності, змісту, форм і механізму дії явища «влада ЗМІ» уточнюється термін «ЗМІ», оскільки складова – влада – є атрибутивною характеристикою даного явища, без якої перша складова немає політологічного наповнення. Уточнення відбувається на основі аналізу: Законів України і Російської Федерації, що утворюють нову галузь законодавства – інформаційного; філософських, юридичних і політологічних енциклопедичних словників, дисертаційних досліджень, монографій, підручників, наукових періодичних видань. На основі цього феномен ЗМІ розглянуто через ряд наступних понять: «засоби», «маса», «масовість», «масове», «масова інформація», «масова свідомість», «публіка».

Визначено низку відмінностей між поняттями «засоби масової інформації» і «засоби масової комунікації» за їх суб’єктом, об’єктом, формами впливу на людину, сталістю зворотного зв’язку.

З’ясовано, що сутність влади – це два види підкорення: насилля і вплив. Універсальний і загальний організаційний принцип влади: командування. На основі цього у роботі визначено те, що сутність наукового пошуку полягає у дослідженні управлінського впливу ЗМІ на організаційне мислення і поведінку окремої особистості і великих мас людей з метою соціального тиску і психологічного навіювання їм сторонніх цілей і алгоритмів дій, маніпуляції їх свідомістю, спонукання до вибору предмету підтримки, послуг, певних форм поведінки у родині і суспільстві, упереджених реакцій на події як внутрішньополітичного, так і зовнішньополітичного життя.

У підрозділі 1.2. «Ретроспективний аналіз форм кратологічного впливу засобів масової інформації на соціально-політичний розвиток» доведено, що влада ЗМІ завжди була в центрі дослідницької уваги, але переважно вивчалися лише наслідки її впливу. Відтворено найбільш поширені форми прояву влади ЗМІ на практиці: позитивна журналістика і нейтрально-ціннісна, що інформує населення світу про події та надає рекомендації щодо поведінки фахівцям і пересічним громадянам у конкретних ситуаціях – від зміни погоди до зміни курсу валют. Протилежними прикладами є психологічна війна, маніпуляції масовою свідомістю тощо.

На рівні окремої країни існують свої форми використання владного впливу ЗМІ на людей з неприхованою метою змусити їх виконати ту чи іншу дію або прийняти те чи інше рішення в усіх сферах суспільного життя. Проаналізовано форми її впливу на політичному, економічному, соціально-психологічному, культурологічному рівнях. Визначено, що на політичному рівні усталеними формами впливу ЗМІ є: а) легітимізація державної влади; б) дипломатичні ігри, які ведуть майже усі без винятку держави світу; в) перманентні вибори подальшого шляху розвитку; г) забезпечення інформаційної безпеки країни; д) соціально-політичні міждержавні конфлікти, або масові рухи у межах однієї країни. Зазначено, що особливу сферу впливу ЗМІ на людей сьогодні здійснює мережа Інтернет, видання якого переважно є непідконтрольними державній владі.

Підрозділ 1.3. «Принципи, методи та категоріальний апарат дослідження» присвячено формуванню когнітивного механізму вивчення влади ЗМІ. З цією метою проаналізовано закони (закони структури, функціонування і розвитку), принципи та методи (біхевіористичний, інституційний, нормативно-ціннісний, антропологічний, структурно-функціональний, моделювання) політичної науки.

Визнано, що головним інструментом при дослідженні окреслених завдань роботи можуть бути принципи, що зведені до діалектичної та синергетичної парадигм. Діалектична парадигма має свої переваги, оскільки ґрунтується на принципах всезагального зв’язку та розвитку, субстанції, суперечливості, єдності теорії і практики, цілісності, дуалізму, ієрархії, синархії та ін. Синергетична парадигма представлена двома принципами буття: 1) гомеостатичність; 2) ієрархічність і п’ятьма принципами становлення: 3) нелінійність, 4) нестійкість, 5) незамкнутість, 6) динамічна ієрархічність, 7) спостережуваність. Ця парадигма характеризує фазу трансформації, оновлення системи, проходження нею послідовних етапів шляхом загибелі старого порядку, хаосу випробувань, альтернатив і, нарешті, народження нового порядку.

Для реалізації мети дослідження обрано і обгрунтовано метод сходження від абстрактного до конкретного, що дає змогу теоретично відтворити саморух предмету дослідження.

Аналіз використаних у дослідженні категорій дозволив сформувати їх у  чотири основні групи: 1) центральні (базові); 2) структурні; 3) функціональні; 4) розвитку.

Другий розділ «ВЛАДА ЗМІ У СИСТЕМІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ВІДНОСИН» висвітлює інституціональний характер влади ЗМІ, що органічно вписаний у саморегулятивний комплекс країни і виконує у ньому специфічні функції.

У підрозділі 2.1. «Філософська рефлексія політологічних характеристик явища влади ЗМІ» подається генезис, природа, сутність, зміст і форми існування даного явища. Доведено, що влада ЗМІ є сегментом загального інституту влади і тому має духовну (семантичну) природу, онтологічно відтворену у семантичних одиницях – смислах. Сутність влади ЗМІ подається як вираження самовпорядкування внутрішнього змісту, що виявляє себе в єдності всіх багатоманітних і суперечливих форм його буття. Вона визначається як ціннісно-смисловий вплив ЗМІ на масову свідомість і особистість з метою організувати чи скорегувати їх мислення і поведінку за принципом «владно-підвладних відносин». Зміст явища влада ЗМІ визначається як не сам по собі субстрат, що утворює тіло даного соціального інституту, а його внутрішній стан, сукупність організаційних процесів, що характеризують взаємодію ЗМІ і людей та їх утворень, між собою та із середовищем і зумовлюють їхню кореляцію, упорядкування, взаємоузгодження існування, розвиток і зміну на основі ціннісно-смислової детермінації поведінки: на рівні підсвідомого – це збудження певного типу архетипів, міфів і легенд та потяг до соціальних утопій; на рівні свідомого – модернізованими на зразок нав’язаних особистості медіа-засобами цінностями та ідеалами; на надсвідомому рівні – потягом до пошуку певного спрямування смислових полів, символів, знань та інформації. Глобальною формою використання влади ЗМІ у позитивному сенсі є створення мережевого остову інформаційного суспільства, а у негативному – інформаційна війна.

В роботі наведено декілька класифікацій влади ЗМІ (наприклад: універсальна і спеціальна, міжнаціональна, транснаціональна і національна, провладна, опозиційна/жовта преса, об’єктивна і маніпуляційна, екстенсивна і інтенсивна, економічна, соціальна, політична, правова, ідеологічна, релігійна, екологічна, форум, чат та ін.). До якісно нових форм реалізації влади ЗМІ віднесено: радіоелектронна боротьба, що поділяється на радіоелектронне придушення, радіоелектронний захист і радіоелектронне забезпечення; програмно-математичний вплив на комп’ютерні мережі (комп’ютерна атака) та ін. Види влади ЗМІ виокремленні на основі їхньої приналежності як специфічної форми матеріальної власності. Виходячи з цього, існує влада державних, приватних і суспільних або громадських ЗМІ.

У підрозділі 2.2. «Механізм впливу влади ЗМІ на особистість і громадянське суспільство» подається механізм владного впливу засобів влади ЗМІ на особистість, етнічні групи і територіальні громади та громадянське суспільство загалом. Інформаційний вплив ЗМІ на особистість пояснюється на основі існування: 1) ноосфери як посередника у взаємодії людини і ЗМІ, що має три рівні: архетипний, що використовує символіку, міфи; нормативний, що спирається на норми моралі та права і інформаційно-знаковий, що оперує ідеалами, як смисловими одиницями, що утримують ідеї у конкретному образі; 2) особистість захищає свою свідомість від тиску з боку ЗМІ за допомогою специфічної системи внутрішньо-особистісних фільтрів психічного і психологічного походження, провідними серед яких є механізми збудження, цілеутворення та смислопородження (за В. Бехом). За В. Васютинським спрацьовують п’ять основних груп інтеракційних механізмів домінування-підпорядкування. Алгоритм дії влади ЗМІ у структурі біологічної людини відтворюється низкою переходів, а саме: мова ЗМІ – синхронізація тексту ЗМІ з текстом, що постійно ре інтерпретується і є особистістю – сенс, повідомлення ЗМІ, що розпаковане особистістю, – мотив поведінки людини.

У просторі громадянського суспільства процес впливу ЗМІ має, як мінімум, шість етапів. Перший етап дії механізму впливу влади ЗМІ на особистість полягає у смислопродукуванні журналістами інноваційного змісту інформаційних повідомлень. На другому етапі новопороджений або збуджений старий смисл, переходить у форму окультуреної розумом людини інформації – знання. На третьому етапі інформація вкладається у текст на шпальтах газет, журналів та інших друкованих видань, передається по радіо. У сфері телебачення така інформація формується і подається як специфічний образ, що «пробиває» прошарок свідомості і закріплюється у підсвідомості глядача. Четвертий етап пов’язаний з переводом тексту у глибини біологічного організму людини, що отримує специфічний стан очікування. На стадії очікування споживач телепродукції підходить до п’ятого етапу – прийняття власного управлінського рішення. Шостий етап полягає у практичній реалізації конкретної дії, що запрограмована ЗМІ і сприйнята особистістю як її власна ідея. Явище впливу влади ЗМІ на людину має динамічну і статистичну характеристики, тобто може розглядатися як процес і продукт.

У підрозділі 2.3. «Специфіка функціонування влади ЗМІ у системі саморегуляції суспільної організації країни» досліджено морфологічний фундамент і багатовимірність функціонального прояву влади ЗМІ у системі саморегуляції країни. На основі існування специфічних фаз перетворення інформації в соціальному організмі країни формуються свої морфологічні одиниці – гілки влади. Влада ЗМІ органічно вписується у систему саморегуляції суспільної системи країни, що складається з чотирьох механізмів: механізму створення закону, механізму дії закону, механізму реалізації закону, механізму реакції або вивчення стану соціального тіла громадянського суспільства. У механізмі створення закону влада ЗМІ проявляється найбільш виразно у лобіюванні того чи іншого законопроекту. У механізмі дії закону ЗМІ аналізують суперечності, що закладені у тексти закону, і колізії, які вони викликають у суспільному житті і у свідомості людини (наприклад, Конституція Об’єднаної Європи). У механізмі реалізації закону навантаження припадає на пропаганду і організацію використання уже прийнятих правових актів. У механізмі зворотного зв’язку ЗМІ проявляють власну владу у найбільш виразній формі, оскільки вони корегують уже прийняті законодавчі акти, у яких виявляються або гострі суперечності нормативного характеру у самому тексті, або соціальні колізії, що накопичуються на практиці використання законів. Відповідно до рівнів існування смислів організаційного призначення, система саморегуляції здійснює специфічний алгоритм організаційного упорядкування відносин у соціальному організмі країни, а саме: на архетипному рівні – регулювання; на нормативному – управління; на семантичному – керівництво. Таким чином, механізм дії влади ЗМІ виявляється багатоступеневим, оскільки сигнал, що реалізується як владний процес, має переткнути декілька сфер нашого буття: духовну, ідеологічну, інформаційну, психологічну, соціологічну, політичну, організаційну, і завершитись продуктом – власним управлінським рішенням особистості або громади.

Третій розділ «ПРАКСЕОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВЛАДИ ЗМІ У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ» подає аналіз функціонування влади ЗМІ у політологічній системі України та її впливу на систему держави і місцевого самоврядування.

У підрозділі 3.1. «Легітимність влади ЗМІ в Україні і світі» доводиться гіпотеза про те, що сучасні ЗМІ здійснюють власну політику, яка повинна бути легітимізована. Звертається увага на те, що М. Вебер, П. Бергер і Т. Луман легітимацію пов’язують зі смислом, що є повним збігом бачення онтологічної основи влади ЗМІ. По-перше, оскільки сучасні мережі ЗМІ є довготривалими суб’єктами політичної сфери, то вони виробляють і реалізовують власну політику як специфічну цілеспрямовану управлінську діяльність, що орієнтована на перетворення або збереження існуючих суспільних відносин у зв’язку з уявленнями, інтересами і цінностями різних суб’єктів соціальної взаємодії. По-друге, легітимаційна політика ЗМІ як соціальна реальність проявляється переважно у продукуванні смислів або систем смислів, що визначають соціальний порядок і поведінку людини згідно з її місцем у соціальній системі та перспективами соціальної мобільності. По-третє, пік легітимності ЗМІ припадає на виборчу кампанію, коли медіа мережі опиняються в ситуації необхідності виконувати трояку роль: 1) вони покликані бути одночасно провідником і дзеркалом, що відображає громадську думку; 2) метафорична формула «Четвертої влади» припускає, що вони повинні узяти на себе функцію контролю за діяльністю виконавчої, законодавчої і судової влади в країні; 3)  зростає їх значення як одного з центрів реформування і демократизації суспільства; 4) довіра населення країни до ЗМІ прямо пропорційна рівню якості їх інформації. Сам же процес легітимації, його результативність залежить не лише від характеру і змісту політики, а й від діяльності з управління легітимаційним процесом. Така діяльність, власне, і є легітимаційною політикою.

У підрозділі 3.2. «Аналіз впливу влади ЗМІ на політико-культурну систему України» аналізується якість функціонування влади ЗМІ у політологічному середовищі України. Акцентується увага на технологічному і політологічному дискурсах праксеологічного аналізу. Послідовно розкривається специфіка цих напрямів як суто професійної діяльності у загальнополітичному змісті, що доступний для пересічного мешканця країни. У другому випадку аналізується зовнішній і внутрішній тиск на владу ЗМІ. До зовнішнього тиску віднесено намагання інших країн, наприклад, США і Росії, взяти під контроль інформаційний простір України і нейтралізувати дію національних ЗМІ. Більш складним і суперечливим є внутрішній тиск на владу ЗМІ, оскільки тут задіяні і законодавча, і виконавча, і судова гілки державної влади і тіньові структури. Доведено, що усі вони намагаються нейтралізувати владу ЗМІ і доводять цей тиск до фізичного знищення журналістів, закриття видань і телеканалів, що реально загрожує національній безпеці України.