Формування та функціонування української політичної еліти у період Гетьманщини (XVII-XVIII ст.) та часи незалежності (напр. XX-поч. XXI ст.): порівняльний аналіз :

Краткое содержание

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД «ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені К. Д. УШИНСЬКОГО»

Панасюк Валентин Анатолійович

УДК: 329+342.5 (477)

ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ У ПЕРІОД ГЕТЬМАНЩИНИ (ХVII-ХVIII ст.) ТА ЧАСИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ (напр. XX-поч. XXI cт.): ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

ОДЕСА – 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Державному закладі «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор

                                     Наумкіна Світлана Михайлівна

                                      Державний заклад«Південноукраїнський

національний педагогічний університет

імені К. Д. Ушинського»,

                                      завідувач кафедри політичних наук

Офіційні опоненти:      

доктор політичних наук, професор

Пахарєв Анатолій Дмитрович,

Інститут політичних і етнонаціональних

досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України,

головний науковий співробітник відділу

теоретичних і прикладних проблем політології

кандидат філософських наук

Атаманюк Зоя Миколаївна

Державний заклад «Південноукраїнський

національний педагогічний університет

імені К. Д. Ушинського»,

доцент кафедри філософії та соціології

Захист відбудеться «13» січня 2012 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.053.06 в Державному закладі «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, ауд. 55)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 36)

Автореферат розісланий «12» грудня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                          С. І. Ростецька

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Політичний розвиток усіх без винятку державних утворень значною мірою визначається сформованими соціокультурними, психологічними, ментальними та політичними цінностями владної еліти. Дослідження еліти дає можливість зрозуміти процеси її формування, становлення та занепаду на певному етапі політичного розвитку будь-якої держави.

На протязі всього політичного розвитку України провідна верства українського суспільства – політична еліта характеризується складністю внутрішньополітичних проблем, джерелами формування, різними світоглядними орієнтаціями, ментальністю, методами внутрішньополітичної боротьби різних політичних угрупувань, нездатністю до консолідованої співпраці, відсутністю віри у власні сили. Це є однією з головних причин перманентних криз і фактично постійної нестабільності українського суспільства в цілому, породжуючи недовіру до влади і соціальне напруження у суспільстві, яке у XVII – XVIII ст. стало причиною розколу і загибелі української державності під назвою Гетьманщина, і в теперішній час приховує у собі загрозу сепаратистських тенденцій в різних регіонах України.

Дослідження проблеми української еліти дає змогу простежити джерела її формування та механізми рекрутування у владні структури; корпоративні норми поведінки, що визначають її сутність, моральні засади, механізми дії та взаємодії з політичними партнерами і опонентами у прийнятті спільних політичних рішень, визначаючи методи політичної боротьби з політичною опозицією. Розв’язання цих питань допоможе запобігти можливим внутрішнім конфліктним ситуаціям в майбутньому, а у випадку необхідності – знайти шляхи для їх подолання. Дослідження стратегічного курсу політичної програми еліти дає змогу з’ясувати відповідальність еліти за її логічну послідовність у досягненні політичних цілей на міжнародній арені і за виконання передвиборчих обіцянок перед суспільством. Гостро постає проблема переважання регіонального лідерства над загальнонаціональним, що виявляється в прихованому політичному і культурному розколі української еліти, народу, а також в територіальному розколі держави; небажанні еліти посприяти духовному об’єднанню українського суспільства.

Таким чином, аналіз соціально-політичних передумов формування та особливості функціонування політичної еліти є одним з першочергових завдань науковців і найактуальнішою проблемою як у теоретичному, так і практичному аспектах. Все це і обумовлює актуальність обраної теми. Саме вирішенню цієї проблеми присвячене дане дисертаційне дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження розроблене згідно з загальною науково-дослідною програмою кафедри політичних наук Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського». «Трансформаційний процес в Україні: основні проблеми та умови їх вирішення» (№ держреєстрації 0109U000215), одним із виконавців якої є дисертант.

Метою дисертаційної роботи є аналіз та обґрунтування особливостей процесу формування і функціонування політичної еліти двох різних епох суверенного розвитку України (період національної революції XVII – XVIII ст. та кін. XX – поч. XXI ст.).

Центральна тема дисертаційного проекту обумовила нагальність вирішення наступних дослідницьких завдань:

1). дослідити спільні і особливі ознаки елітотворення в Україні періоду Гетьманщини і сучасного часу та джерела формування української еліти в трансформаційні політичні періоди;

2). з’ясувати причини становлення і деградації правлячої верхівки в зазначені періоди та дослідити деструктивні чинники в діях сучасної еліти;

3). розглянути політико-культурні орієнтації української еліти на зламних етапах історії;

4). охарактеризувати методи політичної боротьби з контрелітою та опозицією в досліджувані періоди;

5). дослідити національний склад, політичну структуру і соціальні особливості нової генерації еліти в Гетьманщині та в сучасній Україні;

6). охарактеризувати особливості геополітичного становища української еліти в зазначені періоди дослідження;

7). уточнити понятійно-категоріальний апарат багатоаспектного терміну «еліта» та суміжних з ним понять в контексті досліджуваної проблеми;

8). обґрунтувати шляхи та можливі напрями подальшого розвитку політичної еліти в сучасній Україні.

Об’єктом дослідження є формування і функціонування політичної еліти в Гетьманщині і в сучасній Україні.

Предметом дослідження слід вважати визначення загальних і відмінних рис формування і функціонування політичної еліти на зламних етапах будівництва суверенної держави в Україні (у XVII – XVIII ст. та наприкінці XX – поч. XXI ст.).

Методологічну базу дослідження становлять, насамперед, група методів теоретичного пізнання: порівняльний, історичний, соціологічний, інституціональний, системний, психологічний, біхевіористський і нормативно-ціннісний. Так, наприклад, головний порівняльний (компаративістський) метод знайшов своє втілення при дослідженні функціонування політичної еліти, виявлення спільних та відмінних особливостей її діяльності. Для проведення історичних паралелей і дослідженні політичних процесів формування політичної еліти в минулому та теперішньому часі, з’ясування механізмів рекрутування дійових осіб різних епох у владні структури, застосовувався історичний метод. Інституціональний метод знайшов своє вираження в синхронному дослідженні політичних структур у зазначені в роботі періоди існування Української держави, їхніх властивостей та взаємозв’язків, а також фіксованих норм, на основі яких функціонували і функціонують ці інститути. Розглядати процеси формування політичної еліти як єдине ціле не лише в теоретичному, а й в практичному аспекті, не виокремлюючи і не ізолюючи еліту від інших соціальних прошарків суспільства, складних об’єктів і суб’єктів загальних соціально-політичних проблем дозволив метод системного аналізу. Психологічний і біхевіористський методи використовувались з метою дослідження політичної еліти різних історичних епох за такими показниками: рівень їх політичної культури, політико-культурні орієнтації, менталітет, світоглядні позиції, стереотипні уявлення та ідеї при прийнятті політичних рішень, а також мотивація поведінки окремих політичних угрупувань та їх лідерів у досягненні політичних цілей. Нормативно-ціннісний метод втілився в оцінці політичних процесів минулого і теперішнього часу, в пошуку оптимального варіанту своєрідного ідеалу стосовно вирішення сучасних політичних проблем в державотворчих процесах України.

З-поміж філософських та загально-логічних методів застосовувались діалектичний метод, аналіз і синтез, а також узагальнення. Для розгляду політичних явищ в сучасній Україні з урахуванням їхньої динамічної зміни, співпраці і взаємозв’язку між гілками влади та окремих їх частин і компонентів, через внутрішнє протиріччя політичної еліти та недосконалість правової бази у сфері державного управління застосовувався діалектичний метод. Аналіз і синтез дав змогу детально проаналізувати проблеми української еліти в трансформаційні періоди становлення її незалежності та виявити і об’єднати в одне ціле їх спільні проблеми в суспільно-політичній діяльності. Метод узагальнення знайшов своє вираження в логічній послідовності викладу матеріалу, виокремивши головне у висновках до кожного розділу дисертаційного дослідження.

Емпіричну базу дослідження складають методи збору і аналізу інформації, наприклад, статистичні дані, результати соціологічних опитувань, проведених в Україні та за кордоном, документальні джерела та власні спостереження дисертанта за розвитком сучасних політичних процесів в Україні та світі.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні позитивних і проблемних аспектів елітотворчих процесів формування політичної еліти в періоди трансформаційних процесів двох різних епох – минулого та сучасного періоду України.

Вперше:

розглянуто особливості зародження, становлення і функціонування різноманітних субелітних угрупувань в трансформаційні періоди України – XVII – XVIII ст. та наприкінці XX-поч. XXI ст.;

здійснено політологічний аналіз внутрішньополітичної боротьби, ідеологічного протистояння, класових інтересів і політичних програм розрізнених субелітних груп України в зазначені періоди;

з’ясовано місце України в геополітичних проектах іноземних держав і міжнародних організацій в незалежні періоди її існування XVII – XVIII ст. і наприкінці XX – початку XXI ст. та визначено причини традиційно усталеної невизначеності України у виборі чіткого вектору зовнішньополітичної політики;

уточнено:

поняття «еліта», її склад, типологія, види та з’ясовано, що український правлячий прошарок не відповідає у повному обсязі критеріям самодостатньої політичної еліти. Сучасні верхи суспільства характеризуються традиційною закритістю, жорсткою внутрішньополітичною боротьбою, клановістю і спадкоємністю з орієнтацією на корпоративні та власні, а не загальнонаціональні інтереси, що стало однією із причин занепаду Гетьманщини, а у теперішній час є загрозою для розвитку незалежної України;

особливості національної і соціальної структури еліт, їх генераційний код періоду Гетьманщини та в сучасній Україні. Встановлено, що в Гетьманщині і сучасній Україні політична верхівка формувалася переважно із представників українського народу, але денаціоналізованих із польського та комуністичного правлячого класу і різноманітних субелітних угрупувань, протилежних за своїми політичними орієнтаціями, світоглядними позиціями, психологією та менталітетом;

дістало подальшого розвитку:

оцінка політичної діяльності української еліти, шляхи оптимізації її подальшого розвитку та пошуку оптимальної формули існування;

аналіз процесів зародження, становлення, функціонування і причин поступової деградації правлячих верхів України XVII – XVIII ст. та проблем сучасної політичної еліти;

обґрунтування переваг і недоліків в переважанні регіонального лідерства над загальнонаціональним; негативних наслідків злиття влади та бізнесу в одне ціле; деструктивного впливу родинних, а також земляцьких зв’язків у владному середовищі українського політикуму;

визначення соціокультурних орієнтацій і системи моральних цінностей політичної еліти; методів внутрішньополітичної боротьби і механізмів взаємодії влади та опозиції, а також засобів рекрутування політично активних осіб в елітне середовище;

вивчення і подальший аналіз геостратегічних цілей провідних держав щодо України в періоди її незалежного існування в умовах геополітичного протиборства євразійської та європейської цивілізаційної парадигми.

Практичне значення отриманих результатів.

Матеріали даного дослідження можуть використовуватися в подальших наукових розробках і дискусіях при вирішенні елітотворчих проблем в Україні. Окремі положення дисертаційного дослідження можуть стати основою для розробки концепцій вдосконалення управлінської діяльності політичної еліти як суб’єкта політичного процесу. Висновки роботи певною мірою можуть використати владні структури, політичні партії, засоби масової інформації, які готують управлінські кадри. Крім того, основні положення можуть використовуватися у підготовці підручників, навчально-методичних посібників, при викладанні загальних курсів із політології та історії України, спеціальних курсів, наприклад, «Політична еліта України» та інші.

Апробація. Результати дослідження обговорювалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Україна в системі сучасних цивілізацій: трансформації держави і громадянського суспільства» (м. Одеса, 2010), «Ціннісний вимір політичної діяльності: теорія і практика розвитку сучасного українського суспільства» (м. Херсон, 2010), «Двадцять років незалежності України: здобутки, втрати і стратегії майбутнього» (м. Київ, 2011).

Основні положення роботи обговорювалися на засіданні кафедри політичних наук Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (2009-2011 рр.).

Публікації. Концептуальна основа дисертації та її результати висвітлені в 6 наукових публікаціях, які надруковані у фахових виданнях з політичних наук.

Структура. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 183 сторінки. Список використаних джерел містить 339 найменувань (35 сторінок).