ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ УКРАЇНИ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Краткое содержание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Тітаренко Тетяна Василівна

УДК 327.8:17.022.1 (477+470+571)

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ УКРАЇНИ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

23.00.04 – політичні проблеми

міжнародних систем та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ – 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий керівник:             доктор політичних наук, професор

Макаренко Євгенія Анатоліївна,

Інститут світової економіки і

міжнародних відносин НАН України,

провідний науковий співробітник

відділу трансатлантичних досліджень

Офіційні опоненти:  доктор політичних наук, професор

Тихомирова Євгенія Борисівна,

Волинський національний університет

імені Лесі Українки,

завідувач кафедри міжнародної інформації

кандидат політичних наук, доцент

Шевченко Олена Володимирівна,

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри міжнародної інформації

Захист дисертації відбудеться «31» січня 2012 року о 1430 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий «12» грудня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат політичних наук                                                                   О.В. Сушко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлюється потребою поглибленого дослідження позиціонування України на російському векторі зовнішньої політики у зв’язку з проблемою узгодження економічних та політико-системних перспектив національного розвитку на початку ХХІ століття, необхідністю з‘ясування характеру протиборства у комунікативному дискурсі обох акторів міжнародних відносин з врахуванням ефективності стратегій іміджування як чинників забезпечення національних інтересів. Дослідження наукової проблеми іміджу України в РФ під час президентства В.Путіна визначається низкою чинників внутрішнього і зовнішнього походження, які суттєво впливають на сприйняття України у російському суспільно-політичному середовищі. Вступаючи між собою у причинно-наслідкові зв’язки, ці чинники, з одного боку, формують політико-дипломатичне і зовнішньоекономічне підґрунтя для глибинних тенденцій і перспектив розвитку української держави і суспільства, а з другого – стають об’єктом підвищеної уваги зовнішнього світу, впливаючи на рівні та специфіку відносин з владними структурами, бізнесом, організаціями громадянського суспільства України. З огляду на енергетичну політику Росії, що вплинула на двосторонні відносини і значно погіршила імідж України на світовій арені (Україна програла інформаційну війну з Російською Федерацією у газовому конфлікті), для Росії актуалізувалася концепція «енергетичної російської наддержави» і реалізація стратегії політичного лідерства на пострадянському просторі. Однак внаслідок українсько-російського «газового конфлікту» відбулась не тільки зміна іміджу України як транзитної держави, а й зміна іміджу Росії в країнах ЄС як «енергетичного монополіста» з жорсткою геополітичною стратегією.

Важливість і значущість дослідження проблеми позиціонування України в Росії зумовили науково-практичний інтерес до неї з боку багатьох вітчизняних і зарубіжних політологів, дослідження яких присвячено аналізу феномену іміджування держави в міжнародних відносинах, зокрема, на рівні концептуальних підходів до понятійно-категоріального апарату іміджування, який розглядається в двосистемних вимірах: як ідеологія впровадження сучасних політичних технологій формування позитивного іміджу міжнародних акторів і як інструментарій здійснення зовнішньополітичної діяльності держави. Зважаючи на актуальність цієї тематики для вітчизняної політологічної науки, системне дослідження теорії та практики державного іміджування пострадянських держав є спробою обґрунтування доцільності творчого, але критичного запозичення зарубіжного досвіду позиціонування держави, тобто визначення сутності та особливостей іміджування України в РФ, оскільки для реалізації стратегічних інтересів в регіоні і світі Україна має сформувати і підтримувати свій позитивний імідж у контексті радикальних змін зовнішньополітичної інформаційно-пропагандистської діяльності, що уможливить трансформацію двосторонніх відносин.

У роботі представлено авторський підхід до позиціонування держави в зовнішньополітичній сфері на рівні визначення характеристик та властивостей комунікативних технологій іміджування у міжнародних відносинах, виокремлено специфіку формування іміджу держави в Росії у практиці урядових інституцій України з урахуванням міжнародних, політичних, економічних, енергетичних та інформаційних чинників українсько-російських відносин, здійснено кластерний і кореляційний аналіз громадської думки російського політикуму і суспільства щодо іміджу України в Росії у 2000-2008 роках, на основі якого сформовано висновки для відповідних політичних інституцій, які займаються реалізацією державної програми іміджування України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах планової державної тематики відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України: «Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку» (номер державної реєстрації 0105U002591) та «Порівняльні виміри глобальних стратегій США, Росії і ЄС у контексті міжнародно-політичних інтересів України» (номер державної реєстрації 0107U011797).

Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертаційної роботи полягає у цілісному політичному аналізі особливостей формування міжнародного іміджу України на початку ХХІ століття і виявленні чинників та тенденцій, які впливають на сприйняття України в політичному та соціально-економічному середовищі Російської Федерації.

Досягнення цієї мети потребує розв’язання таких завдань:

• узагальнити наявні концептуальні та методологічні засади дослідження іміджу в зарубіжній і вітчизняній політичній науці;

• проаналізувати ключові чинники формування іміджу держави у міжнародних відносинах та структурувати політичні технології позиціонування держав в умовах міжнародних взаємовпливів;

• дослідити стратегічні складові зовнішньої політики Росії та визначити принципи й механізми формування іміджу пострадянських держав у контексті геополітичних інтересів РФ;

• проаналізувати еволюцію та динаміку формування іміджу України в політичному просторі РФ з урахуванням хронологічного виміру становлення української держави;

• виявити особливості формування іміджу України в Росії під час першої каденції президентства В.Путіна та представити цілісну картину впливу зовнішньої політики РФ на сприйняття України світовою та російською громадською думкою;

• з’ясувати вплив зміни зовнішньополітичних пріоритетів України на іміджування держави в Росії у 2004-2008 роках та визначити роль енергетичної політики Російської Федерації як інструменту формування міжнародного іміджу України;

• здійснити порівняльний аналіз політико-інформаційних аспектів взаємного сприйняття України та Російської Федерації та представити кластерний і кореляційний аналіз формування іміджу України в РФ на основі досліджень провідних російських аналітичних центрів.

З урахуванням зазначеної мети і завдань об’єктом дослідження виступає імідж держави в його сукупних міжнародно-політичних вимірах, а предметом дослідження є особливості відображення та динаміка іміджування України в Російській Федерації в контексті зіткнення геополітичних інтересів Росії і національних інтересів України у міждержавній взаємодії.

Методологія та методи дослідження. Складність та багатовимірність проблематики обумовили теоретико-методологічну основу дослідження, яку склали принципи об’єктивності, багатофакторності та системності. Для розв’язання окреслених завдань застосовано системний підхід і таку його складову, як політичний аналіз, що дав змогу представити цілісне бачення політики РФ щодо України та їх міждержавної взаємодії. Реалізація принципу системності зумовила творче застосування й таких методів аналізу, як: політико-системний метод, що дає можливість із деталей скласти цілісну уяву про особливості позиціонування зовнішньої політики Росії на пострадянському просторі; метод політичного аналізу та синтезу дозволяє проаналізувати конкретику іміджування України у системі взаємовідносин Україна - РФ задля комплексних висновків, поглибленого розуміння внутрішніх витоків, зв’язків та динаміки розвитку двосторонніх відносин; геополітичний метод дозволяє з’ясувати особливості формування іміджу України в Російській Федерації в контексті реалізації зовнішньополітичного курсу Росії щодо пострадянських держав; компаративний метод дозволяє з’ясувати зміст іміджування обох країн на рівні дослідження громадської думки, а також визначити нові напрями іміджевого позиціонування України і РФ на глобальному та регіональному рівнях.

Методичні напрацювання теорії взаємозалежності дозволили краще зрозуміти взаємозалежність суперечливих чинників, які впливають на формування іміджу України в РФ. Спорадичне застосування структурно-функціонального аналізу уможливило з’ясування причинно-наслідкових зв’язків міжнародно-політичної взаємодії України та РФ, а принагідне використання кластерного аналізу дозволило поглибити пізнання умов і рушійних сил, що визначають і обґрунтовують зміни у двосторонніх відносинах зазначених акторів міжнародних відносин. Використання кореляційного аналізу щодо динаміки сприйняття України в Росії й критичне осмислення документальних джерел, офіційних заяв лідерів обох держав у період 2000-2008 років, досліджень науково-аналітичних центрів та матеріалів засобів масової інформації тощо обумовлює об’єктивність та достовірність результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у ґрунтовному дослідженні особливостей формування іміджу України в Російській Федерації, представленні об’єктивної картини політичної взаємодії України та РФ на внутрішньополітичному та міжнародному рівнях, яке містить аналіз сучасних тенденцій теорії і практики іміджування держави як політичного актора міжнародних відносин. Результати, які були одержані під час дослідження і найповніше визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:

1. узагальнено та поглиблено на основі залучення широкого кола оригінальних джерел зарубіжної та вітчизняної політологічної літератури теоретичні підходи до сутності іміджування держави в міжнародних відносинах, безпосередньо визначено феномен іміджування держави як політичну стратегію позиціонування за допомогою політико-комунікативних технологій з метою створення оригінального образу для забезпечення національних інтересів у внутрішньому і зовнішньому політичному середовищі;

2. досліджено та класифіковано ключові чинники, що впливають на процес формування міжнародного образу держави, розроблено їх авторську класифікацію, зокрема, до першої групи віднесено первинні (переважно матеріальні) та вторинні (нематеріальні) чинники, до другої групи віднесено внутрішні (ендогенні) та зовнішні (екзогенні); структуризовано політичні технології позиціонування держав в умовах міжнародних взаємовпливів, зокрема, представлено класифікацію маркетингових і PR-технологій;

3. набуло подальшого розвитку дослідження головних геополітичних інтересів РФ на пострадянському просторі, з’ясовано асиметричність впливу стратегічних складових зовнішньої політики Росії щодо принципів і механізмів формування іміджу країн ближнього зарубіжжя у міждержавній взаємодії, які полягають у прагненні відновлення геополітичного контролю Росії над євразійським простором з огляду на соціально-економічний, військовий та зовнішньополітичний ресурс для його забезпечення;

4. з урахуванням хронологічного виміру становлення української держави проаналізовано динаміку іміджування України в політичному просторі РФ і констатовано, що, з одного боку, розвиток політичного, військового, енергетичного та економічного потенціалу РФ може стати викликом для національних інтересів України, а, з другого боку, вперше проаналізовано ключові події, які визначали та впливали на формування іміджу України в Росії, СНД і світі, та встановлено асиметричність зовнішньополітичних стратегій України та РФ, що спричинило зростання негативного іміджу України в російському суспільстві і політикумі;

5. представлено цілісну картину впливу зовнішньої політики РФ на іміджування України в міжнародних відносинах і встановлено, що під кінець першої каденції президентства В.Путіна відбувалося активне використання інформаційно-комунікативних технологій та здійснення спрямованих інформаційних кампаній як інструменту формування негативної міжнародної громадської думки щодо зовнішньополітичної діяльності України;

6. охарактеризовано зміни зовнішньополітичних пріоритетів України щодо іміджування в Росії, зокрема, доведено, що головною причиною негативного іміджування України в російському політичному просторі була можливість потенційного членства України в НАТО; розкрито суть та окреслено вплив енергетичної політики Росії на формування міжнародного іміджу України; вперше представлено розгорнутий аналіз українсько-російських «газових війн» у межах концепції «енергетичної наддержави», яка дозволила РФ впливати на формування сучасної архітектури багатополярного світу;

7. досліджено стан і перспективи сучасних українсько-російських відносин і доведено необхідність більш ефективного використання інструментів іміджування держави у практиці зовнішньополітичних та урядових інституцій України; на основі аналізу політико-інформаційних аспектів взаємного сприйняття України та Російської Федерації встановлено, що на тлі позитивного сприйняття українською і російською спільнотами одна одної відносини між державами є нерозвиненими та асиметричними. Результати кластерного і кореляційного аналізу підтверджують гіпотезу про суперечності формування іміджу України в Російській Федерації, який розглядається в контексті економічного й політичного контролю з боку регіонального актора.

Хронологічні рамки дослідження започатковані 2000 роком, тобто часом вступу на посаду президента РФ В.Путіна, що призвело, враховуючи подальші політичні зміни в Україні 2004 року, а саме суто європейську і євроатлантичну спрямованість зовнішньої політики держави, до загострення двосторонніх відносин і відкритої дискредитації за допомогою політико-комунікативних технологій іміджу України як у внутрішньополітичному середовищі Росії, так і на міжнародному рівні упродовж другої каденції президентства В.Путіна. Верхня межа завершується 2009 роком, тобто часом зміни політичної влади в Україні, що зумовило трансформацію зовнішньополітичної стратегії української держави, проте не змінило тенденційного ставлення політикуму РФ до формування громадської думки щодо сприйняття України як рівноправного партнера у двосторонніх відносинах.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розумінні особливостей формування іміджу України в Росії в контексті міждержавної взаємодії, оскільки теоретичні висновки дисертації можуть бути використані для подальших досліджень і поглиблення уявлень про міжнародне іміджування держави, а також для перспективної розробки проектів державного іміджу України. Робота відзначається практичною спрямованістю та можливістю використання її результатів у політичній діяльності владних інституцій, державних установ та українського суспільства.

Основні положення є авторськими і можуть бути корисними для науково-дослідницьких інститутів та інформаційно-аналітичних структур органів державної влади України, зокрема, для департаментів МЗС України, які реалізують Програму формування позитивного іміджу України на міжнародній арені. Матеріали й отримані результати можуть використовуватися в навчальному процесі при підготовці спецкурсів з геополітики та міжнародних відносин, в центрі уваги яких дослідження зовнішньополітичних комунікативних технологій як інструментів формування позитивного сприйняття образу держави у світовій і внутрішній громадській думці.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження було апробовано на міжнародних наукових, всеукраїнських та студентських науково-практичних конференціях, зокрема: Сьомій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 26 березня, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ, 24 квітня, 2009 р.); Восьмій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 25 березня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародні інформаційні відносини ХХІ століття: тенденції і перспективи» (Київ, 19 травня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Геополітичний вимір європейської інтеграції: інформаційний аспект» (Київ, 20 травня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин та зовнішньої політики: прагматика і прогнозування» (Київ, 21 травня, 2010 р.); «Перспективи відносин України зі США, РФ, ЄС і НАТО в посткризовому світі (Київ, 4 березня, 2011 р.) Другій міжнародній конференції «Міжнародна інформаційна безпека: сучасні концепції і практика» (Київ, 18 березня, 2011 р.); Дев’ятій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 23 березня, 2011 р.); міжнародному круглому столі «Америка та Європа на початку ХХІ століття: аналітика та прогностика» (Київ, 23 травня 2011 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні зовнішньополітичні комунікативні технології. Аналітика. Геополітика» (Київ, 5-7 червня 2011 р.), а також на засіданнях відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 200 сторінок, з них обсяг основного тексту становить 182 сторінки, список використаних джерел налічує 193 найменування і займає 18 сторінок.