ПОЛІТИЧНЕ МАНІПУЛЮВАННЯ У ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРЧИХ КАМПАНІЯХ В УКРАЇНІ У 2004 ТА 2010 PP. :

Краткое содержание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІя НАУК України

ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ім. І.Ф. Кураса

На правах рукопису

УДК 324 (477)"2004/2010"

Круглашов Андрій Анатолійович

Політичне маніпулювання у президентських виборчих кампаніях в Україні у 2004 та 2010 PP.

23. 00. 02 – політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ - 2012

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник:	доктор політичних наук, професор Ротар Наталія Юріївна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри політології та державного управління
Офіційні опоненти:	доктор політичних наук, професор Кочубей Лариса Олександрівна, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, провідний науковий співробітник відділу теоретичних та прикладних проблем політології
	кандидат політичних наук, Стойко Олена Михайлівна, кандидат політичних наук,  Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, науковий співробітник відділу правових проблем політології

Захист відбудеться «18» грудня 2012 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.181.01 в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Кутузова 8, к. 202.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України за адресою: м. Київ, вул. Кутузова 8, к. 218.

Автореферат розісланий «16» листопада 2012 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук, доцент                              Т.А. Бевз

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Політичне маніпулювання є поширеною політичною практикою не лише в Україні. Воно проявляється в країнах консолідованої демократії зі стабільною політичною системою. Будучи розповсюдженим у країнах, що демократизуються, постає основним засобом ненасильницької комунікації влади з суспільством у системах, які тяжіють до авторитаризму та тоталітаризму.

Науковий інтерес до проблем політичного маніпулювання та його ролі у виборчих кампаніях, попри накопичення величезного емпіричного досвіду та появи все більшої кількості наукових публікацій із цієї проблеми, зберігається та навіть посилюється. Прагнення дослідників вивчати цю складну та багатоаспектну проблему обумовлюється відчутним суспільним запитом на подібні дослідження. Чимале значення у формуванні такого запиту мав вплив виборчої кампанії 2004 р., коли громадяни України на власному досвіді відчули, які суспільно-політичні та соціально-психологічні наслідки може мати політичне маніпулювання. Загроза розколу та громадянського конфлікту визначила потребу в усвідомленні важливості цієї проблеми та спонукала до пошуку противаг і альтернатив політичному маніпулюванню як способу комунікації еліти і контреліти з суспільством.

Актуальність дослідження політичного маніпулювання в Україні, зокрема під час президентських кампаній, пов’язана з тим, що у силу інституційних, культурних і геополітичних умов, у яких перебуває українська держава, кожні вибори її глави держави вважаються доленосними, а широке застосування у процесі виборчих кампаній маніпулятивних практик не лише гальмує процеси утвердження демократичних інституцій, а й стримує формування суспільної довіри до політичної системи загалом.

Міждисциплінарний характер проблематики політичного маніпулювання зумовлює звернення до неї як науковців-теоретиків, так і політичних технологів, що створює певну термінологічну плутанину та нечіткість у визначенні категоріального апарату відповідних досліджень. До того ж, до сьогодні осторонь наукових зацікавлень залишається проблема протистояння впливам політичного маніпулювання на індивідуальному рівні та рівні громадянського суспільства.

Нечіткість розуміння ролі, місця та проявів політичного маніпулювання, брак дослідницької уваги до суспільних та індивідуальних практик протистояння йому в президентських кампаніях в Україні породжують потребу у дослідженні цієї теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової тематики, над якою працює кафедра політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича у рамках комплексної науково-дослідницької теми «Теорія і практика політичного розвитку та державного управління» (державна реєстрація № 0109U002722).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне всебічне вивчення як політичного маніпулювання у президентських виборчих кампаніях 2004 та 2010 рр. в Україні, так і практики протистояння його впливам. Для досягнення поставленої мети визначені такі дослідницькі завдання:

-       проаналізувати основні теоретико-методологічні підходи до дослідження політичного маніпулювання;

-      охарактеризувати передумови та причини поширення політичного маніпулювання в Україні;

-      дослідити використання маніпулятивного потенціалу політичної реклами у президентських виборчих кампаніях 2004 та 2010 рр. в Україні;

-      визначити особливості маніпулятивної складової політичного дискурсу лідерів президентських виборчих кампаній в Україні 2004 та 2010 рр.;

-      з’ясувати сутність та політичний потенціал інституційних та індивідуальних практик протидії політичному маніпулюванню;

-      окреслити перспективні напрями протидії політичному маніпулюванню в Україні.

Об’єктом дослідження є президентські виборчі кампанії в Україні 2004 та 2010 рр.

Предмет дослідження – політичне маніпулювання у президентських виборчих кампаніях в Україні 2004 та 2010 рр.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що відсутність взаємної довіри та прозорих комунікацій між політиками і громадянами спричиняє звернення українських політиків до використання маніпулятивних технологій з метою впливу на політичну свідомість виборців, що призводить до стратегічно програшних для громадян, суспільства та держави результатів.

Методи дослідження. Застосування системного підходу до аналізу відносин, що виникають у процесі політичних комунікацій, дало змогу виокремити функціональний, інституційний та соціокультурний аспекти політичного маніпулювання. З метою з’ясування значення впливу інформаційно-комунікаційних технологій на політичні процеси для суспільства й особистості з аксіологічних позицій загального блага, справедливості, свободи, поваги до людської гідності й інших цінностей використовувалися принципи нормативно-ціннісного підходу. Для вивчення різних аспектів дій політичних лідерів як суб’єктів виборчого процесу та реакцій електоральної аудиторії на ці дії був використаний інструментарій біхевіорального підходу. Завдяки інформаційно-кібернетичному методу політика розглядалася крізь призму інформаційних потоків, побудованих за принципом зворотного зв’язку, і мережі цілеспрямованих комунікативних дій та механізмів, що забезпечують виникнення відносин маніпулювання. Проблемно-хронологічний метод дав змогу аналізувати питання дисертаційного дослідження в часовій послідовності і динаміці.

З погляду різноплановості проблематики й поставлених завдань було використано такі загальнонаукові методи дослідження, як емпірико-аналітичний і логічний, які методологічно забезпечили можливість визначення особливостей використання маніпулятивного потенціалу політичної реклами, пріоритетних напрямів дискурсивного впливу та інформаційних стратегій суб’єктів виборчого процесу.

Комплексний міждисциплінарний підхід до аналізу маніпулятивних технологій у виборчих кампаніях зумовив поєднання традиційних для політичної науки методологічних підходів та методів дослідження з методами інших гуманітарних наук – лінгвістики та соціології. Зокрема, для дослідження риторики та стратегій кандидатів на посаду президента України було застосовано методи глибинних експертних інтерв’ю, контент-аналізу та критичного дискурс-аналізу. За допомогою порівняльного методу визначалось спільне та відмінне у застосуванні маніпулятивних виборчих технологій під час різних виборчих кампаній. У процесі вивчення предмета дослідження були застосовані методи ретроспективного аналізу, конкретного й абстрактного моделювання, класифікації і типологізації, структурно-функціональні, загальнонаукові – емпірико-аналітичний і логічний – методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів визначається метою та завданнями дослідження, засобами їх виконання і полягає в такому:

Вперше:

-        обґрунтовано, що політичні маніпулятивні впливи продукуються логікою виборчого процесу та передбачають можливість появи і використання механізмів протидії політичному маніпулюванню;

-        доведено, що в процесі артикуляції суспільної потреби протидії політичному маніпулюванню визначальна роль в умовах незавершеності демократичних перетворень належить інститутам громадянського суспільства;

-        здійснено порівняльний аналіз політичного дискурсу претендентів на пост президента України у 2004 та 2010 рр. з позицій оцінки мети та характеру використання маніпулятивних технологій і стратегічних наслідків їх впливу.

Удосконалено:

-        механізм застосування методу глибинних експертних інтерв’ю як процедури дослідження політичного маніпулювання;

-        аналітичний потенціал поняття «політичне маніпулювання»;

-        розуміння характеристик політичного маніпулювання у контексті визначення його місця в політичному процесі та системі політичних комунікацій.

Отримали подальший розвиток:

-        методологічний інструментарій аналізу політичних комунікацій;

-        знання про засоби та механізми захисту, протистояння, протидію та опір політичному маніпулюванню;

-        ідеї про структурування захисту від проявів політичного маніпулювання на суспільному та індивідуальному рівнях.

Практичне значення одержаних результатів визначається науковою актуальністю та новизною дисертаційного дослідження. Вони можуть бути використані як для подальших теоретичних досліджень, так і в розробці та проведенні тренінгів із протидії політичному маніпулюванню та застосуванню деліберативних практик сприяння усвідомленню політичного вибору. Проаналізований досвід інститутів громадянського суспільства у протистоянні політичному маніпулюванню дав змогу сформулювати практичні рекомендації, які можуть бути використані громадськими організаціями для сприяння проведенню демократичних виборів, політичними партіями та окремими політиками – для налагодження конструктивних і прозорих комунікацій із виборцями. Окремі положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у процесі політичного консультування, покладені в основу етичного кодексу представників професій, пов’язаних із політичними комунікаціями, знайти застосування у процесі підготовки фахівців-політологів, при викладанні курсів «Виборчі технології», «Політичні технології», «Виборчі системи країн світу», «Політична культура».

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження апробовані на науково-методичному семінарі кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та оприлюднені на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: «Соціалізація особистості та суспільні трансформації: механізми взаємовпливу та вияви» (Чернівці, 2009); «Шевченківська весна – 2010» (Київ, 2010); «Ломоносов – 2010» (Москва, 2010); «Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень» (Луцьк, 2011); «Розвиток політичної науки: європейські практики та національні перспективи» (Чернівці, 2011); «Кайндлівські читання» (Чернівці, 2011); «Новое видение: место, задачи и методы коммуникационных технологий в посткризисном мире» (Москва, 2011). Висновки та практичні рекомендації дисертаційного дослідження обговорювалися на авторському семінарі у Канадському інституті Українських студій (Едмонтон, 2012).

Публікації. Основні положення дослідження викладені у
5 наукових публікаціях у виданнях, визнаних фаховими з політичних наук, одна з яких – у співавторстві та 7 публікаціях матеріалів і тез виступів на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Специфіка проблем, об’єкт, мета та завдання дисертаційного дослідження визначили його логіку та структуру. Робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків (183 с.), списку використаних джерел (371 позиція) та додатків (окремим томом). Загальний обсяг дисертації становить 220 сторінок.