ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВІ ЗВ’ЯЗКИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ :

Краткое содержание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

ТРОЯН Ірина Валеріївна

УДК: 321.011:327

ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВІ ЗВ’ЯЗКИ
ТРАНСФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ
В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Львів – 2012

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті «Львів­ська політехніка» Мі­ніс­терства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник:  доктор політичних наук, доцент

Турчин Ярина Богданівна,

Національний університет
«Львівська політехніка»,

завідувач кафедри політології,

в. о. директора Інституту гуманітарних

та соціальних наук

Офіційні опоненти:    доктор політичних наук, професор

Іванов Микола Семенович,

Чорноморський державний

університет імені Петра Могили,

завідувач кафедри політичних наук

кандидат політичних наук, доцент
Угрин Леся Ярославівна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

доцент кафедри теорії та історії

політичної науки

Захист відбудеться 01 березня 2012 р. о 15 годині на засіданні спеціалізо­ваної вченої ради Д35.051.17 у Львівському національному університеті іме­ні Івана Франка за адресою: 79001, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 301, тел. 239-44-62

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львів­ського на­ціонального університету імені Івана Франка за адресою: вул. Драгоманова, 5, м. Львів, 79005

Автореферат розіслано 31 січня 2012 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                О. M. Сорба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення і розвиток української дер­жавності в умовах глобальних змін та формування нового світового порядку вима­гають врахування світових тенденцій, які визначають контекст й передумови розвитку сучасних держав та суспільств, істотно впливають на динаміку внут­рішньо-суспільних трансформацій. Серед них важливим є ро­зуміння при­чинно-наслідкових зв’язків трансформації, пов’я­заної з інсти­тутом суверенітету, який забезпечує базові умови розбудови Української дер­жави, проведення її ефективної зовнішньої та внутрішньої політики, опти­мізації процесів інтеграції в регіональні та міжнародне спів­товариства. Адже реалі­за­ція цих завдань вимагає як зміцнення суверенітету України, так і вра­ху­ван­ня нових реалій і можливостей його реалізації у взаємозалежному світі, де існують об’єктивні чинники його обмеження, зумовлені передусім глобалізацією. Теорія і практика суверенітету істотно впливає на інші сус­пільно-політичні явища та процеси, включно із ста­но­ви­щем та правами гро­мадян, призводить до їх трансформації, розвитку чи обмеження. Об’єк­тивно актуаль­ність вивчення державного суверенітету посилюється й тим, що він втілюється у різних формах, його реалізацію зумовлюють чимало чин­ників зовнішнього та внутрішнього, об’єктивного та суб’єктивного характеру.

Проблема державного суверенітету з початку її виникнення завжди була предметом дослідження для науковців та мислителів. Проте поняття суверенітету – складне та неоднозначне, постійно змінювалось і продовжує модифікуватись в контексті форм вияву та реалізації, що зумовлює потребу його уточнення, концептуалізації цих змін, розуміння їхнього впливу на функ­­ціональні аспекти його забезпечення, що зумовлює й актуалізує по­стій­не звернення до цієї тематики. Окрім того, неоднозначні наукові трактування наслідків впливу процесів глобалізації на суверенітет, протилежні погляди на його трансформацію, – від заперечення змін до обґрунтування його зник­нення як інституту, вимагають наукового доопрацювання цієї тематики. У сучасній українській політичній науці, попри велику кількість публікацій на цю тематику, увага вчених передовсім зосереджена на аналізі правових та міжнародних аспектів державного суверенітету як політичної та правової ха­рактеристики державної влади. Проте проблеми забезпечення реального су­веренітету Української держави в контексті її входження до складу багатьох європейських і міжнародних організацій, формування транснаціональних співтовариств, активізації діяльності міждержавних урядових і неурядових організацій, потреби децентралізації влади всередині держави і розширення прав регіонів залишаються недостатньо вивченими. Зокрема, вони не можуть бути об’єктивно досліджені без розуміння причинно-наслідкових зв’язків трансформації, що відбуваються з цим універсальним інститутом держави на сучасному етапі.

Отже, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена потребою наукового осмислення причинно-наслідкових зв’язків процесів трансфор­ма­ції та функціонування інструментальних аспектів інституту державного суве­ренітету в контексті реалій становлення Української державності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планами наукових досліджень кафедри політології Націо­нального університету “Львівська політехніка” у рамках комплексної теми “Проблеми та перспективи розвитку демократії в Україні” (номер державної реєстрації 0109U003459).

Мета дослідження — з’ясувати наслідки глобалізації, які зумовлюють трансформацію внутрішнього та зовнішнього вимірів державного сувере­нітету в сучасній системі міжнародних відносин, проаналізувати їхні особ­ли­вості в перехідних суспільствах.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

– систематизувати класичні та новітні теорії державного суверенітету, розкрити сутність поняття «суверенітет», простежити еволюцію його ста­новлення як політичного інституту;

– обґрунтувати методологічні засади аналізу державного суверенітету та його трансформації в умовах глобалізації;

– з’ясувати основні підходи до вивчення глобалізації й виокремити її наслідки, що зумовлюють причини трансформації внутрішнього і зовніш­нього вимірів державного суверенітету;

– конкретизувати сутність трансформації державного суверенітету та її форми в епоху глобалізації;

– визначити особливості становлення та реалізації державного суве­ре­ні­тету в перехідних суспільствах в контексті наслідків глобалізаційних процесів;

– з’ясувати місце ідентичності в процесах становлення й транс­формації державного суверенітету, зокрема, в перехідних суспільствах;

– визначити особливості становлення та реалізації внутрішнього і зовнішнього вимірів суверенітету Української держави в контексті сучасних глобалізаційних трансформацій;

– розкрити процес формування державної ідентичності як чинника реалізації та зміцнення суверенітету України.

Об'єктом дослідження є державний суверенітет у контексті глоба­лізаційних процесів.

Предмет дослідження – причинно-наслідкові зв’язки трансформації державного суверенітету в умовах глобалізації.

Методи дослідження. Вибір методології та методів дослідження зу­мовлений метою та зав­даннями дисертаційної роботи, прагненням комплексно проаналізувати сфор­мульовану проблему. Дисертаційне дослідження здійс­нене на основі прин­ципів міждисциплінарності, цілісності, наукового плю­ра­лізму, історизму, об’єк­тивізму. Методологічною основою роботи є конструк­тивізм, обґрунтований у працях А. Вендта, П. Бергера, Т. Лукмана, І. Ной­мана та ін. Застосування ме­тодології конструктивізму до аналізу змін та особливостей функціонування державного суверенітету дало змогу враху­ва­ти та проаналізувати ідентич­ність і, зокрема, національно-державну іден­тичність, консолідованість су­спільства в процесах становлення та реалізації суверенітету, з’ясувати їхній вплив на його функціональні аспекти. Кон­струк­тивізм підкреслює вплив суб’єктивних чинників (ідей, цінностей, іден­тичностей) на функціонування інституту державного суверенітету в кон­тексті трансформації міжнародної системи, а також акцентує увагу на фор­муванні міжнародних норм та пра­вил, в умовах яких він здійснюється. Ці аспекти функціонування державного суверенітету найменше вивчені в укра­їнській політологічній літературі.

Для реалізації поставлених завдань було використано також загаль­нонаукові методи – індукції та дедукції, аналізу та синтезу, діалектики, а також спеціальні – системний та порівняльний. Зокрема, систем­ний метод дав змогу розглянути суверенітет як ознаку/функцію держави – елемента між­народної системи, яка існує завдяки узгодженому функціонуванню всіх її структурних елементів. За допомогою порівняльного методу було виявлено відмінності в сутності та реалізації суверенітету держави на різних істо­ричних етапах функціонування міжнародної системи – довестфальської, Вест­фальської та поствестфальської.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській політичній науці на основі методологічних засад конструк­тивізму:

– досліджено причинно-наслідкові зв’язки трансформації державного суверенітету в умовах глобалізації, що дало змогу визначити особливості реалізації державного суверенітету в умовах глобалізації, які полягають: у взаємозалежності його внутрішнього та зовнішнього аспектів; обсязі повно­важень влади держави, її автономії в міжнародних відносинах, легітимності; спрямованості на дотримання міжнародно-правових норм та принципів;

– з’ясовано систему становлення причинно-наслідкових зв’язків транс­формації суверенітету в контексті глобалізації. В її основі сутнісні ознаки глобалізації – інтенсифікація взаємозалежності держав і спільнот, поява та посилення впливу недержавних áкторів (міжнародні організації, транс­націо­нальні корпорації), актуалізація кооперативних взаємодій між суб’єктами міжнародних відносин через нівелювання визначального впливу військової сили на міжнародній арені, нерівномірний розподіл ресурсів. Їхня дія стала наслідком появи нових чинників трансформації суверенітету: несамо­достат­ність національних урядів, їхня об’єктивна нездатність самотужки га­ран­ту­ва­ти громадянам добробут і безпеку; транспарентність кордонів; потре­бу у співробітництві та запозиченні ресурсів у інших держав та недержавних áкторів, передусім міжнародних фінансових інститутів. Наслідком впливу за­значених чинників стало формування різних моделей трансформації та пе­рерозподілу суверенітету, його делегування на локальний та наднаціо­наль­ний рівні. Таким чином, глобалізація в процесах формування причинно-наслідкових зв’язків виступає як тло (контекст), принципи розгортання якого сформували причини, вплив яких у просторово-часовому вимірі зумовлює трансформацію державного суверенітету, нові особливості його функціо­наль­них аспектів на сучасному етапі, залишаючи при цьому незмінним його атри­бутивно-символічний аспект;

– обґрунтовано суперечність між потребою становлення та зміцнення суверенітету транзитних суспільств, особливо нових держав, і потребою його делегування на наднаціональний рівень управління – з метою ефек­тивної реалізації соціально-економічних реформ та на локальний рівень – для демократизації суспільно-політичних процесів;

– з’ясовано вплив національно-державної ідентичності на процеси становлення та реалізації суверенітету України. Встановлено, що доміну­ван­ня регіональних ідентичностей і, як наслідок, – неконсолідованість су­спільства та політичної еліти, зумовлюють відсутність чіткої стратегії су­спільного розвитку, усвідомлення національних інтересів, позитивного обра­зу держави на міжнародній арені, неконкурентоспроможність, формуючи за­лежність від зовнішніх центрів впливу і практику неформального делегу­вання їм суверенітету;

уточнено та доповнено:

– зміст поняття «суверенітет держави», який репрезентується як: про­цес набуття, постійного відтворення та посилення/чи обмеження повно­важень; переговорний процес між суб’єктами міжнародних відносин щодо розподілу ресурсів влади, їх обміну і делегування; ресурс, механізм та ін­струмент втілення національних інтересів та стратегій;

– значення ролі державної ідентичності в реалізації суверенітету в умовах глобальних і суспільно-політичних трансформацій; обґрунтовано, що державна ідентичність стає джерелом «м’якої сили» та вагомим ресурсом реа­лізації державного суверенітету в сучасних міжнародних відносинах;

– дію причинно-наслідкових зв’язків трансформації державного суве­ренітету у транзитних суспільствах. Виокремлено чинники становлення внут­рішнього і зовнішнього вимірів суверенітету перехідних держав, особ­ли­віс­тю яких є кризовість розвитку, відсутність сформованої системи цінностей, залежність від зовнішніх впливів та ресурсів. Серед них такі: ефективний економічний розвиток; конкурентоспроможність на міжнародній арені; пози­тивний міжнародний імідж як наслідок дотримання цими державами правил взаємо­дій на міжнародній арені, здатність впливати на них; участь та співпраця з міжнародними інститутами та інтеграційними об’єднаннями; сформо­ва­ність політичної нації, державної ідентичності, громадянського та кон­солідованого суспільства як на­слідок чітких правил розподілу повно­ва­жень та делегування суверенітету на локальний рівень;

– особливості реалізації суверенітету Української держави в контексті узгодження внутрішньої та зовнішньої політики. З’ясовано, що для реалізації суверенітету Української держави на міжнародному рівні передовсім важ­ливими є: формування стійких правил розподілу повноважень і ресурсів між національним та локальним рівнями управління, наслідком яких стануть реформування демократичних політичних та правових інститутів, консо­лі­дованість суспільства та влади, розвиток громадянського суспільства, фор­му­ван­ня суспільної довіри до влади, що, своєю чергою, позитивно вплине на форму­ван­ня національної і зовнішньополітичної ідентичностей, конкуренто­спро­мож­ність, а також на можливість застосування елементів «м’якої сили» – при­ваб­ли­вості власного образу, позитивного іміджу тощо.

Набуло подальшого розвитку:

– обґрунтування особливостей та мотивів, якими керуються держави, добровільно передаючи (делегуючи) суверенітет на наднаціональний рівень задля отримання зиску від: прийняття колективних рішень, сприяння вирі­шен­ню суперечок та конфліктів між державами, збільшення довіри міжна­родної спільноти до держав та привабливості власного образу на міжнарод­ній арені тощо; а також – делегування суверенітету на локальний рівень (рівень місцевого самоврядування) задля оптимізації управлінських проце­сів, забез­печення прав та автономії особистості.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні узагаль­нення і висновки дисертації можуть бути використані для подальших до­сліджень в українській політичній науці, у навчальному процесі для читання лекцій з політології, написання монографій, підручників та навчальних по­сібників, для підготовки навчальних спецкурсів з політології, міжнародних відносин, теорії глобалізації, євроінтеграції для вищих навчальних закладів України. Практичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані для розв’язання політичних проблем, що виникають на сучасному етапі утвер­дження та розвитку України як суверенної держави.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та результати ди­серта­ційного дослідження апробовано у формі доповідей на наукових кон­ферен­ціях: I Міжнародній конференції молодих вчених «Гуманітарні та со­ціальні науки HSS – 2009» (Львів, травень 2009); Регіональній конференції «Проблеми державотворення в Україні: минуле і сучасність» (Львів, травень 2009); Круглому столі «Актуальні проблеми політології», присвяченому 20-й річниці створення кафедри політології НУ «Львівська політехніка» (Львів, листопад 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «300 років Конституції гетьмана П. Орлика: проблеми становлення і розвитку укра­їнського державотворення» (Львів, травень 2010); IІ Міжнародній конфе­рен­ції молодих вчених «Гуманітарні та соціальні науки HSS – 2010» (Львів, листопад 2010); Міжнародній науково-практичній конференції з соціології (Київ, 28-29 жовтня 2010); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Політико-правові аспекти державотворчого процесу в Україні: від теорії до практики» (Львів, листопад 2010); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль суспільно-політичних дисциплін у формуванні світогляду працівника органів внутрішніх справ» (Львів, 3 червня 2011); ІІІ Міжна­родній конференції молодих вчених «Гуманітарні та соціальні науки HSS – 2011» (Львів, 24-26 листопада 2011). Результати дослідження були обговоре­ні на засіданнях кафедри політології Національного університету «Львівська політехніка» та кафедри теорії та історії політичної науки Львівського націо­нального університету імені Івана Франка.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 14 ста­тей, з них 5 у фахових наукових виданнях з політичної науки.

Структура роботи зумовлена метою, завданнями, об'єктом і пред­ме­том дослідження та обраною методологією. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг ос­новної частини дисертації становить 180 сторінок, список ви­ко­рис­таних дже­рел налічує 460 найменувань.