ІНІЦІАТИВА «СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВО» В РЕАЛІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Краткое содержание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

ДОБРЖАНСЬКА ОКСАНА ОЛЕКСАНДРіВНА

 УДК: 327.7;061.1. ЄС

Ініціатива «східне партнерство» в реалізації зовнішньої політики європейського союзу

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем

 та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Чернівці – 2012

          Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

                                               Макар Юрій Іванович,

                                               Чернівецький національний університет

                                               імені Юрія Федьковича,

завідувач кафедри міжнародних відносин

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор,

Чекаленко Людмила Дмитрівна,

Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ України,

професор кафедри регіональних систем та європейської інтеграції

кандидат політичних наук,

Алієв Максим Михайлович,

Інститут міжнародних відносин

Національного авіаційного університету,

доцент кафедри міжнародної інформації

Захист відбудеться «23» листопада 2012 р. о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18.

         З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012,
м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий «_22__» жовтня 2012 р.

Вчений секретар         спеціалізованої вченої ради

П. М. Катеринчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження визначається необхідністю вивчення процесів трансформації східноєвропейської політики Європейського Союзу наприкінці першої декади ХХІ ст., спрямованої на три держави Східної Європи – Україну, Білорусь, Молдову та три країни Південного Кавказу – Грузію, Вірменію і Азербайджан. Для ЄС потреба у модернізації східної політики наприкінці означеної декади зумовлена декількома причинами. По-перше, процеси розширення ЄС у 2004  і 2007 рр. сформували його нову конфігурацію, внаслідок чого на східних кордонах ЄС з’явилися країни, перспективи членства яких у Союзі в середньостроковій перспективі виглядають доволі сумнівними, що загострило проблему безпеки для країн-членів. По-друге, у зв’язку з так званою «втомою від розширення», тобто відсутністю ресурсів для прийому нових членів внаслідок необхідності адаптації щойно прийнятих країн ЦСЄ, було необхідно виробити інструменти економічної та політичної присутності ЄС в Східній Європі, уникаючи при цьому повномасштабного їх включення до об’єднання. Досягнення цієї мети передбачалося через політичну асоціацію та економічну інтеграцію країн-партнерів з ЄС.

Актуальність дослідження визначається й тим, що запропонована ЄС ініціатива «Східне партнерство» (надалі – СП) є найоптимальнішою формою зовнішньополітичних відносин ЄС з країнами-сусідами розширеного Євросоюзу на початку першої декади ХХІ ст. Головною «родзинкою» Східного партнерства, яка відрізняє цю ініціативу від інших, є компонент багатостороннього співробітництва як у форматі «шістки», так і двостороннього співробітництва між ЄС та окремою державою-партнером цієї ініціативи. Обрана проблема потребує поглибленого аналізу ще й з огляду на те, що Україна є однією з країн-партнерів Східного партнерства. У зв’язку з цим, сьогодні існує необхідність комплексного вивчення такого важливого зовнішньополітичного механізму Євросоюзу, як Східне партнерство та оцінки участі України в ньому.

Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах комплексної програми науково-дослідницьких робіт кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича «Суспільно-політичні проблеми сучасних міжнародних відносин» (0112U000318).

Мета даної роботи полягає у здійсненні комплексного політологічного дослідження процесу реалізації механізмів та інструментів Східного партнерства у реалізації зовнішньої політики Європейського Союзу у Східній Європі та на Південному Кавказі. Задля досягнення мети поставлено такі дослідницькі завдання:

-          охарактеризувати концептуально-методологічну базу дослідження і стан наукової розробки проблеми;

-          визначити особливості переговорного процесу держав-учасниць Східного партнерства з ЄС щодо Угоди про асоціацію та Угоди про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі;

-          дати характеристику впливу реалізації політичного діалогу Європейського Союзу з державами Східної Європи та Південного Кавказу до 2009 р. та у форматі Східного партнерства з моменту його створення, а також з’ясувати його внесок у розвиток демократії у державах-партнерах;

-          проаналізувати вироблені механізми економічної та енергетичної інтеграції держав-учасниць Східного партнерства з ЄС;

-          визначити особливості співпраці держав-учасниць Східного партнерства та ЄС у гуманітарній сфері;

-          оцінити рівень ефективності імплементації Східного партнерства як форми реалізації зовнішньої політики ЄС щодо країн Східної Європи та Південного Кавказу та виробити рекомендації для його підвищення.

Об’єктом дослідження є зовнішня політика Європейського Союзу щодо східноєвропейського та південнокавказького напрямку на початку ХХІ ст.

Предметом дослідження є ініціатива «Східне партнерство» як механізм забезпечення зовнішньої політики Європейського Союзу щодо шести держав Східної Європи та Південного Кавказу.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з травня 2004 р., коли було започатковано Європейську політику сусідства, до середини 2012 р. Найбільша увага зосереджена на періоді реалізації ЄС ініціативи «Східне партнерство», започаткованої у травні 2009 р. Саме цей хронологічний період робить можливим пояснення еволюції зовнішньополітичних підходів ЄС щодо країн, які безпосередньо межують з його розширеними кордонами або знаходяться у сфері його впливів.

Територіальні рамки дослідження охоплюють країни Східної Європи та Південного Кавказу.

Методи дослідження. Дослідження східної політики ЄС на прикладі ініціативи СП було здійснене на основі використання сукупності загальних та спеціальних методів і підходів, які відповідають меті та завданням наукового дослідження.

Використання методологічних принципів системного підходу дозволило створити та проаналізувати цілісну картину імплементації Східного партнерства як складової процесу реалізації східної політики ЄС. Застосування структурно-функціонального підходу дало можливість врахувати всі складові процесу реалізації східної політики ЄС та визначити взаємозв’язок політики ЄС щодо країн Східної Європи і Південного Кавказу з реалізацією ініціативи СП. Інституційний підхід було застосовано для дослідження інституційного забезпечення відносин у рамках СП.

За допомогою системно-аналітичного методу та методу аналізу документів опрацьовано документи, які визначають зміст та еволюцію зовнішньої політики ЄС щодо країн Східної Європи і Південного Кавказу в ХХІ ст. За допомогою методу аналізу та синтезу було визначено результати імплементації ініціативи ЄС СП. Звернення до порівняльного методу забезпечило можливість визначення ефективності дії механізмів СП у різних галузях співпраці. Застосування статистично-аналітичного методу дозволило нам визначити рівень демократії держав-учасниць Східного партнерства та стан виконання країнами екологічної складової ініціативи. Використовуючи метод індукції та дедукції, досліджено зовнішню політику ЄС щодо держав-учасниць СП. За допомогою цього методу розглянуто як комплексний підхід до групи країн, так і двосторонній рівень взаємодії.

Наукова новизна зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання. У межах запропонованого дослідження автором одержано результати, які мають наукову новизну та конкретизуються через такі положення:

Уперше:

-          проаналізовано ефективність імплементації проекту Східного партнерства на двосторонньому та багатосторонньому рівнях. Встановлено, що процес співпраці у різних сферах має різну динаміку, яка залежить від зацікавленості обох сторін – держави-партнера та ЄС;

-          визначено ступінь залучення держав-учасниць Східного партнерства до взаємодії у рамках цієї програми залежно від їх зовнішньополітичних пріоритетів. Доведено, що у держав, які проголосили євроінтеграційний курс у своїй зовнішній політиці, результати участі у Східному партнерстві є вищими;

-          досліджено вплив реалізації ініціативи «Східного партнерства» на розвиток демократії у державах-партнерах. Доведено, що в рамках ініціативи не сформовані та ресурсно не насичені ефективні інструменти розвитку демократії.

Набули подальшого розвитку:

-          положення про концептуально-теоретичні основи зміни підходів ЄС у його зовнішній політиці щодо східних сусідів та практичну реалізацію східноєвропейської політики ЄС упродовж 2008 – 2012 рр.;

-          положення про характер та інтенсивність участі держав-партнерів у програмах, які реалізуються в рамках Східного партнерства.

Уточнено:

-          структуру механізму інституційного забезпечення реалізації Східного партнерства у різних сферах;

-          особливості реалізації зовнішньої політики ЄС щодо країн Східної Європи та Південного Кавказу до започаткування Східного партнерства.

Практичне значення одержаних результатів визначається науковою новизною дослідження та здійсненим комплексним аналізом засад східноєвропейського напрямку зовнішньої політики ЄС, зокрема й щодо України. Розроблені рекомендації щодо підвищення ефективності Східного партнерства на короткострокову перспективу та теоретичні узагальнення можуть бути використані для подальшого концептуального обґрунтування розвитку зовнішньої політики України, зокрема щодо співробітництва з ЄС. Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть бути використані для викладання таких навчальних курсів: «Європейський Союз у міжнародних відносинах», «Зовнішня політика країн Європи», «Міжнародні організації», «Актуальні проблеми зовнішньої політики України» для студентів вищих навчальних закладів. Результати дослідження можна застосувати при підготовці підручників та навчальних посібників для підготовки студентів спеціальностей «Міжнародні відносини» та «Країнознавство».

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження викладено у доповідях на міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях: Буковинській міжнародній історико-краєзнавчій конференції (Чернівці, 2009), «Partnerstwo Wschodnie – wielka szansa Europy. Easte
Partnership – great chance for Europe» (Хожув, 2010), «Актуальні проблеми зовнішньої політики України» (Чернівці, 2010 та 2011), «Соціологія у (пост)сучасності» (Харків, 2011), «Міжнародні відносини і туризм: сучасність та ретроспектива» (Острог, 2011), «Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень» (Луцьк, 2011), «Розвиток політичної науки: європейські практики та національні перспективи» (Чернівці, 2012), «The Idea of Europe, national identity and pan-European integration. A East European Perspective about the European Project» (Ясси, 2012), «Міжнародні відносини та інтеграційні проекти на пострадянському просторі» (Дніпропетровськ, 2012); міжнародних круглих столах у рамках програми «Joint Operation Programme Romania – Ukraine - Republic of Moldova» (Чернівці, 2011; Ясси, 2012; Чернівці 2012); дипломатичному семінарі молодих експертів Росії, України та Білорусі (Москва, 2012).

Публікації. Основні положення, результати та висновки дисертації знайшли відображення у 16 публікаціях, 5 з яких вийшли в наукових фахових виданнях з політичних наук, 2 – у закордонних виданнях Польщі та Румунії, а також 8 публікаціях виступів на конференціях.

Структура дисертації відповідає поставленій меті та завданням. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, поділених на дев’ять підрозділів, а також висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 222 сторінки. Список використаних джерел (українською, російською й англійською мовами) налічує 373 найменувань на 42 сторінках.