УКРАЇНСЬКИЙ НАПРЯМ В ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА: ЧИННИКИ, ВИМІРИ, ЕВОЛЮЦІЯ.

Краткое содержание

Міністерство світи і науки, молоді та спорту України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

ЯНІНА ОЛЕНА ЄВГЕНІВНА

УДК  327(438:477)(043.3)

УКРАЇНСЬКИЙ НАПРЯМ

В ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА:

ЧИННИКИ, ВИМІРИ, ЕВОЛЮЦІЯ.

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми

міжнародних систем та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Одеса – 2012

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин Одеського національного університету імені І.І.Мечникова Міністерства світи і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:           доктор політичних наук, професор

                                                КОВАЛЬ Ігор Миколайович,

Одеський національний університет

імені І. І. Мечникова,

ректор

Офіційні опоненти:              доктор політичних наук, професор

Зеленько Галина Іванівна,

Інститут політичних та етнонаціональних

досліджень ім.Кураса,

старший науковий співробітник;

кандидат політичних наук,

Палагнюк Юліана Вікторівна,

Чорноморський університет ім.. П.Могили,

 доцент кафедри державної політики та менеджменту.

Захист відбудеться 28 лютого  2012 р. об 11  годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.02 в Національному університеті «Одеська юридична академія» за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 2, ауд. 312.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету «Одеська юридична академія» за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 2.

Автореферат розісланий  "     " січня 2012 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                                        А.В. Пехник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Події останніх двадцяти років відкрили нові перспективи для України в цілому, і для налагодження польсько-українського співробітництва, зокрема, оскільки  з розвалом СРСР та радянського блоку для нових незалежних країн намітилась можливість реального вибору свого зовнішньополітичного курсу. Цей вибір надихали такі ідеї як демократія, громадянське суспільство та добробут населення, які лежали в основі розвитку Європейського Союзу. Тому членство в ньому стало стратегічною метою кожної держави ЦСЄ й України. Однак, просування шляхом євроінтеграції ускладнювалось необхідністю для середніх країн Європи постійно враховувати позиції великих держав, якими транзитивні суспільства продовжували традиційно вважати не тільки США, але й Росію, не зважаючи на реальне звуження її зовнішньополітичних можливостей. Крім того, шлях необхідних для євроінтеграції  внутрішніх трансформацій країни обирали й впроваджували індивідуально, що не могло не вплинути на характер двосторонніх відносин України та Польщі в наступний період. 

Вивчення цієї багатоаспектної теми в Україні є недостатнім саме через необхідність урахування всього комплексу внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на політику Польщі щодо України. Особливо це стосується внутрішніх чинників, а також проблем у безпековому та економічному вимірах співробітництва, які накопичились протягом двох десятиліть. Період після 2004 р. взагалі ще не відображено в дисертаційних дослідженнях в Україні, що підвищує наукову актуальність поданої праці. Крім того, дисертація зосереджена саме на польській політиці щодо України, аналізує польський погляд на події, що нехарактерно для української політології. Таким чином, подана дисертація пропонується для заповнення певних лакун у сучасній політичній науці. Результати такого дослідження можуть використовуватись на практиці при виробленні зовнішньополітичного курсу Польщі та України, визначенні їхніх зовнішньополітичних пріоритетів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вивчення теми здійснювалося в межах комплексної наукової теми кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені І. І. Мечникова «Міжнародні відносини й політика держав в умовах глобальних трансформацій: концептуальні виміри та зовнішньополітична практика» (номер державної реєстрації 0107U012509), яка зорієнтована на науково-аналітичне забезпечення діяльності урядових і неурядових організацій України.

Мета й завдання дослідження. Метою є комплексний аналіз еволюції зовнішньої політики Республіки Польща щодо України з урахуванням основних чинників, що впливали на польсько-українські взаємини, та основних складових двостороннього співробітництва. Відповідно до мети були поставлені такі завдання: 1) зробити аналіз теоретико-концептуальних засад  зовнішньої політики Республіки Польща щодо України; 2) відобразити вплив основних зовнішніх чинників на систему двосторонніх взаємовідносин; 3) показати вплив внутрішнього розвитку Польщі та України на процес вироблення зовнішньої політики держав; 4) розробити періодизацію зовнішньої політики Республіки Польща щодо України з 1991 до 2011 року; 5)здійснити комплексну оцінку найважливіших складових двосторонньої співпраці та виявити їхню динаміку крізь аналіз основних проблем та досягнень; 6) представити прогнозування перспектив зовнішньої політики Республіки Польща щодо України.

Об’єктом дослідження є зовнішня політика Республіки Польща щодо незалежної України.

Предметом дослідження є основні чинники та виміри двостороннього співробітництва, що впливали на розвиток українського напряму зовнішньої політики Республіки Польща.

Методи дослідження. Використані наукові методи базуються на принципах об’єктивності та узагальнення. Основним способом дослідження обраний системний аналіз, завдяки якому вдалося представити суб’єкти дослідження як елементи цілісної системи. Системний підхід також дозволив проаналізувати зовнішні впливи на зовнішню політику Республіки Польща щодо України як природне середовище системи, яка досліджується. Додаткові методи, завдяки яким удалося підвищити точність оцінювання вагомих чинників співпраці: статистичний, компаративістський, формально-юридичний метод  вивчення офіційних джерел,  а також емпіричний метод, який передбачає «польові дослідження» науковця. Останні займають важливе місце в поданій роботі через безпосереднє залучення авторки в процеси польсько-українського співробітництва в різних сферах суспільно-політичного життя.  

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження визначається обґрунтуванням теоретичних засад та визначенням конкретних шляхів реалізації співробітництва Республіки Польща з Україною в умовах зростаючого впливу несприятливих зовнішніх та внутрішніх чинників, зокрема:

уперше:

- на основі структуралістської теорії, що розроблена британською школою міжнародних відносин, яка є одною з провідних носіїв методології міжнародних відносин, зроблено аналіз зовнішньої політики Республіки Польща щодо незалежної України; зокрема, системно і структуровано проаналізовано такі складові зовнішньої політики як міжнародні інститути, наддержави, наміри, вигода, норми, партнерство та ін.;

- комплексно розглянуто основні чинники, що впливали на польсько-українські взаємини (ЄС, США, РФ, внутрішній розвиток країн), та основні складові двостороннього співробітництва (політична, економічна, безпекова) в період з 1991 до 2011 року; верхня межа дозволила зробити більш широкі узагальнення, на відміну від досліджень, які обмежувались періодом до 2004 р.;

- доведено, що успіх співпраці Польщі з Україною більшою мірою залежав від зовнішніх чинників, аніж від внутрішніх; зокрема, по-перше, доведено, що український напрям політики Польщі від початку було підпорядковано євроатлантичній інтеграції, що призвело до стримування польської активності на Сході, а сучасні внутрішні проблеми ЄС унеможливлюють зміни на цьому напрямі; по-друге, доведено, що важливість російського чинника зростає, а ЄС та США відіграють роль стримувача традиційно антиросійської направленості польської політики; 

- обґрунтовано, що в перспективі на відносинах Польщі та України позначиться економізація міжнародних відносин як об’єктивна загальносвітова тенденція; економічне співробітництво представлено як основа подальших взаємин Польщі та України через те, що воно не потребує створення спільних інституцій на відміну від політичного та безпекового, а геополітичне розташування України робить її надзвичайно важливою для Польщі;

- розроблено сценарії майбутньої зовнішньої політики Республіки Польща щодо України в умовах радикальних змін у зовнішній політиці України – офіційної відмови від вступу в НАТО, втрати середньострокової перспективи вступу в ЄС; завдяки побудові віртуальних сценаріїв відкинуто теорію щодо поступового обертання України на об’єкт міжнародних відносин, доведено, що вибір майбутніх рамок співробітництва з Польщею залежить насамперед від України;

удосконалено:

- періодизацію зовнішньої політики Республіки Польща щодо України з 1991 до 2011 року з урахуванням не тільки еволюції співпраці в політичній, безпековій та економічній сферах, а також еволюції зовнішніх та внутрішніх чинників, що впливали на Польщу та Україну; отже, виділено шість етапів: 1) 1991-1993 рр. – початковий, формально-бюрократичний період; 2) 1993-1996 рр. – період першої активізації; 3) 1996-1999 рр. – період побудови підвалин стратегічного партнерства; 4) 1999-2004 рр. – період переходу до асиметричного партнерства; 5) 2004-2010 рр. – період другої активізації; 6) період з 2010 р. до цього дня – період переходу до прагматичних відносин.

уточнено:

- наукові підходи до поняття «стратегічного партнерства» та реалізації ідеї «стратегічного партнерства» в відносинах Польщі та України; термін «стратегічне партнерство», який найчастіше використовується щодо польсько-українських взаємин в працях ХХI ст., має суперечливі визначення; тому введено авторську дефініцію «стратегічного партнерства» (яка акцентує увагу на таких складових: схожості національних інтересів; співпраці в усіх сферах соціально-політичного життя; схожих можливостях партнерів), яка дозволила стверджувати, що польсько-українські відносини не відповідають суті поняття «стратегічне партнерство».  

Практичне значення отриманих результатів. Авторські методи вивчення політики Польщі щодо України сприяють подальшій розробці різноманітних варіантів теоретичних досліджень міжнародних систем у контексті глобального розвитку. Представлені ідеї та висновки дозволяють доповнити дослідницький інструментарій сучасної української політології та зробити певний внесок у розвиток міждисциплінарного підходу у соціальних науках. Результати дослідження стануть у нагоді для створення підручників, навчальних посібників, а також у навчальному процесі. Підсумки, які зробила дисертантка, можуть вплинути на визначення основних складових зовнішньополітичної діяльності Польщі та України. Основні положення дослідження можуть носити прикладний характер при розробці представниками МЗС та іншими органами державної влади зовнішньополітичної стратегії України, формуванні двостороннього діалогу зі східноєвропейськими партнерами.

            Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення й висновки дослідження обговорювались на міжнародній науково-практичній конференції «Економічна політика країн ЄС в умовах глобалізації» (2009 р., м. Познань, Польща), IV Міжнародній науковій конференції «Соціально-політична інтеграція: локальний, регіональний і глобальний виміри» (2010 р., м.Одеса, Україна), I міжнародній науково-практичній  конференції «Бізнес та умови його розвитку: національний та міжнародний дискурси» (2010 р., м. Познань, Польща), II міжнародній науково-практичній  інтернет-конференції  «Економічна політика країн ЄС в умовах глобалізації» (2010 р., м. Донецьк, Україна), міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Економіка і управління в умовах глобалізації» (2010 р., м. Донецьк, Україна).

Авторські публікації. Основні наукові положення дисертації представлені в 9 публікаціях,  5 з яких надруковані у фахових виданнях з політології, визначених переліком ВАК України.

Структура роботи обумовлена визначеними метою, об’єктом та предметом дослідження. Вона складається зі вступу, 3 розділів, 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг основного тексту дисертації 183 сторінки. Список використаних джерел (англійською, польською, російською, українською мовою) містить 399  найменування (38 сторінок).