ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ВЗАЄМОДІЇ ШКОЛИ ТА СІМ’Ї

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами; визначено об’єкт, предмет, мету і задачі, методи дослідження; окреслено теоретико-методологічну основу дослідження; розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; відображено інформацію про упровадження та апробацію основних результатів дисертаційної роботи, публікації, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі – „Формування патріотичних якостей молодших школярів як науково-педагогічна проблема” –  досліджено проблему патріотичного виховання в історичній ретроспективі; виявлено основні підходи до визначення поняття „патріотизм”; висвітлено стан розробленості проблеми формування патріотичних якостей у філософській та психолого-педагогічній літературі, проаналізовано ступінь її реалізації в практиці загальноосвітніх навчальних закладів; виявлено об’єктивні та суб’єктивні чинники процесу формування патріотичних якостей молодших школярів; охарактеризовано критерії, показники та рівні сформованості цих якостей.

За результатами аналізу довідникової літератури, першоджерел та періодики з’ясовано, що існують різні підходи до визначення поняття „патріотизм”. Так, філософія тлумачить це поняття як явище, морально-політичний принцип, якість особистості, одну із форм діалектичного поєднання особистих і суспільних інтересів, єднання людини й суспільства (В. Лутовінов, В. Макаров, Ю. Тріфонов, Н. Шпак).

Психологічна наука (І. Бех, П. Гнатенко, О. Киричук, Н. Михальченко, В. Павленко, С. Таглін) вивчає механізми інтеріоризації тих соціальних процесів та явищ, які впливають на формування патріотичних якостей особистості. Особистісна цінність почуття патріотизму генерується стійким переживанням любові людини як до найближчого, так і до віддаленого середовища, в якому вона перебуває і яке є для неї значущим.

Педагогічне розуміння патріотичних якостей школярів лежить у площині цілеспрямованої особистісно перетворювальної дії в процесі патріотичного виховання (О. Вишневський, Т. Гавлітіна, О. Коркішко, Р. Петронговський, О. Сухомлинська, К. Чорна). Так, патріотизм, із позиції педагогіки, визначається як одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до Батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури.

Аналіз різних підходів науковців до визначення поняття „патріотизму” (О. Биков, О. Вишневський, В. Гонський, С. Гончаренко, М. Іванов, О. Коркішко, В. Лутовінов, Г. Мітін, С. Паршук, Ю. Руденко, К. Чорна та інші) дає змогу виокремити такі аспекти цього явища:

1)        патріотизм як почуття: ставлення до Батьківщини, народу, суспільства, моральне почуття, обумовлене світоглядом людини, її приналежністю до етнічної спільноти;  

2)        патріотизм як один із потужних і постійних мотивів соціальної діяльності;

3)        патріотизм як система поглядів, ідей, що є результатом засвоєння культури, традицій, звичаїв свого народу;

4)        патріотизм як безпосередній прояв любові до Батьківщини у вчинках людей, активно діяльнісна самореалізація на благо Вітчизни.

Узагальнюючи сучасні наукові підходи В. Гарнійчук, В. Дзюби, К. Журби, Е. Заредінової, В. Киричок, О. Коркішко, К. Чорної та інших дослідників до визначення сутності поняття „патріотичні якості”, встановлено:

патріотична якість особистості – це соціально-психічна властивість, яка виявляється в єдності знань і діяльнісних почуттів особистості щодо світу людей, навколишнього предметного довкілля та суспільства в цілому.

На основі вивчення психолого-педагогічної літератури (Л. Божович, М. Боришевський, В. Борисов, Л. Виготський, О. Вишневський, Н. Кудикіна, Г. Костюк, Л. Масол, Н. Непомняща та інші) визначено об’єктивні та суб’єктивні чинники формування патріотичних якостей молодших школярів.

До об’єктивних чинників належать: особливості сімейного та шкільного виховання, провідна роль учителя, специфіка спілкування з дорослими та однолітками. Так, для молодшого школяра перший учитель є центральною фігурою та головним авторитетом. На початку навчання у школі особистість учителя визначає розвиток багатьох якостей школяра, у тому числі  патріотичних. Педагог щоденно декілька годин перебуває в центрі дитячої уваги і своєю поведінкою, особистістю формує стійке уявлення дитини про моральність, відносини між людьми, патріотизм. Хоча вплив педагога в молодшому шкільному віці сильніший, ніж вплив батьків, проте саме з перших років життя батьки стають для дитини першим ідеалом для наслідування, а сімейні цінності – першим ціннісним орієнтиром. Тому батьки мають забезпечувати природне входження дитини в духовний світ рідного народу, сприяти усвідомленню його самобутності. Особистий приклад дорослих визначено надзвичайно дієвим методом виховання.

Суб’єктивними чинниками формування патріотичних якостей молодших школярів є психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку (новий соціальний статус, формування теоретичного мислення, навіюваність, довірливість, розвиток самосвідомості, досвід моральної поведінки тощо). За результатами аналізу наукових праць І. Беха, Б. Братуся, М. Гальченко, Р. Павелківа, І. Підласого, О. Савченко та інших з’ясовано, що період молодшого шкільного віку сприятливий для формування патріотичних якостей особистості. Саме в цей віковий період зміни у фізичному, психологічному та соціальному житті людини, обумовлені об’єктивними та суб’єктивними чинниками, позитивно впливають на становлення і розвиток патріотичних якостей особистості.

Процес формування патріотичних якостей молодших школярів вибудовується на засадах урахування вікових потреб дітей за мікроперіодами: перший – 6–7 і другий – 8–10 років. Відповідно, під час вибору форм, методів та прийомів роботи слід зважати на психологічні особливості шестирічних першокласників, які значно відрізняються від семирічних досвідом життя, вольовими зусиллями, змістом та глибиною мовлення, імпульсивністю, спрямуванням до гри і потребою в ній.

Важливе значення у формуванні патріотичних якостей молодших школярів М. Машовець, В. Мікрюков, М. Павленко, А. Пляченко, В. Чечет, П. Щербань та інші надають взаємодії школи та сім’ї. Взаємодією є узгоджена діяльність щодо досягнення спільних цілей та результатів, розв’язання учасниками значущої для них проблеми чи завдання.

Спільна робота школи та сім’ї ґрунтується на принципах пріоритетності сімейного виховання й гуманізації взаємин педагогів і батьків. Результатом взаємодії школи та сім’ї має стати: по-перше, набуття батьками певної суми теоретичних знань і практичних умінь, а по-друге, коригування поглядів батьків на сутність проблеми формування патріотичних якостей школярів.

Визначено тісно пов’язані у структурі особистості три групи патріотичних якостей:

1) якості, що характеризують ціннісне ставлення особистості до своєї сім’ї, родини;

2) якості, що визначають моральне ставлення до людей, толерантне ставлення до інших культур та націй;

3) якості, що характеризують ставлення до своєї країни, рідного краю.

Базовими патріотичними якостями молодших школярів визначено:

-          любов і повага до батьків, своєї родини, відчуття гордості за свій рід;

-          ціннісне ставлення до Батьківщини, рідного краю;

-          толерантне ставлення до людей інших національностей, поважне ставлення до їхньої культури та традицій;

-          усвідомлення себе частиною українського народу.

Визначено критерії сформованості патріотичних якостей молодших школярів: когнітивний (знання, елементарні поняття патріотичного змісту), емоційно-ціннісний (патріотичні почуття, позитивне ставлення до явищ патріотичного змісту), діяльнісний (участь у заходах патріотичного змісту, досвід патріотичної діяльності). Згідно із зазначеними критеріями охарактеризовано показники патріотичних якостей трьох груп.

Так, показниками якостей, що характеризують ціннісне ставлення особистості до своєї сім’ї, родини, означено: розуміння сімейних норм та цінностей; орієнтування в сімейному родоводі, національних традиціях свого роду; повага до старших і бажання їм допомагати, наслідування сімейних, національних традицій та звичаїв.

Показники якостей, що характеризують моральне ставлення до людей, толерантне ставлення до інших культур та націй: розуміння таких моральних цінностей, як чесність, доброзичливість, відповідальність, справедливість, толерантність; прагнення сформувати такі особистісні якості, вияв поваги до людей і культури інших народів.

Показниками якостей, що характеризують ставлення до Батьківщини, рідного краю, є: знання державних символів України; бажання більше дізнатися про культурні надбання рідного краю; дотримання культурних традицій та звичаїв українського народу; участь у справах суспільно-патріотичної спрямованості. Зазначені критерії та показники становили основу характеристик рівнів сформованості патріотичних якостей молодших школярів: високого, достатнього, середнього, низького.

Учні з високим рівнем мають чіткі уявлення про сімейні та моральні цінності, орієнтуються в сімейному родоводі, національних традиціях свого народу та традиціях і звичаях інших народів; мають стійке позитивне ставлення до державних символів, історії рідного краю, країни; у повсякденному житті дотримуються моральних норм поведінки, постійно проявляють повагу і допомагають старшим, наслідують сімейні, національні традицій та звичаї; постійно і з бажанням беруть активну участь у справах суспільно-патріотичної спрямованості тощо.

Достатній рівень діагностується у молодших школярів, які мають чіткі уявлення про сімейні та моральні цінності, державні символи, історію рідного краю, країни. Такі школярі позитивно ставляться до національних традицій та звичаїв свого народу та представників інших народів і культур; переважно проявляють повагу та допомагають старшим; беруть активну участь у справах суспільно-патріотичної спрямованості, проте прояв патріотичних якостей в повсякденному житті, поведінці певною мірою залежить від зовнішніх спонукань дорослих.

Середній рівень мають молодші школярі з недостатньо чіткими і повними уявленнями щодо сімейних і моральних цінностей, знаннями державної символіки, історії рідного краю та країни. За наявності позитивного ставлення не завжди дотримуються національних традицій, звичаїв українського народу та інших народів; періодично проявляють повагу і допомагають старшим; активність таких школярів у справах суспільно-патріотичної спрямованості залежить від зовнішніх спонукань дорослих.

Низький рівень сформованості патріотичних якостей виявляється у молодших школярів, які мають нечіткі й неповні уявлення про сімейні та моральні цінності, національні традиції та звичаї, державні символи, історію рідного краю та країни. Такі школярі рідко дотримуються відповідних правил поведінки в повсякденному житті, епізодично допомагають старшим, їхні слова розходяться з діями. Навіть за наявності позитивного ставлення до національних традицій, звичаїв українського та інших народів, участь школярів у справах суспільно-патріотичної спрямованості регулюється виключно вимогами старших.

Експериментальна робота здійснювалась на базі Запорізького навчально-виховного комплексу № 63, № 42 та Дніпрорудненської гімназії ,,Софія” Василівської районної ради Запорізької області.

Різними етапами дослідження було охоплено 413 учнів початкових класів, 497 батьків, 26 педагогів. У формувальному етапі експерименту брали участь 236 учнів (127 осіб – експериментальна (ЕГ), 109 осіб – контрольна (КГ) групи), 16 педагогічних працівників, 312 батьків.

Для виявлення рівнів сформованості патріотичних якостей молодших школярів було застосовано ряд спеціально розроблених та адаптованих діагностичних методів: методика В. Борисова ,,Асоціації”, Г. Слепухіної ,,Як вчинити?”, елементи анкет О. Гаврикова, М. Павленка, В. Пирогова, Н. Семенової, В. Стрельчук та анкети, інтерв’ю, розроблені автором, аналіз конкретних ситуацій, метод аналізу продуктів діяльності та узагальнення незалежних характеристик батьків, учителів.

Так, за показниками, що визначають ставлення молодших школярів до сім’ї, родини, високий рівень мали – 4,9 % учнів ЕГ і 4,5 % КГ, достатній – 29,3 % ЕГ і 26,4 % КГ, середній – 59,1 % ЕГ і 58,1 % КГ, низький – 6,7 % учнів ЕГ і 11,0 % КГ.

За показниками, що відображають моральне ставлення до людей, толерантне ставлення до інших культур та націй, тільки 10,6 % учнів ЕГ і 12,3 % КГ мали високий рівень, достатній – 39,9 % ЕГ і 37,6 % КГ, середній – 42,9 % і 45,9 % КГ, низький – 6,9 % ЕГ і 4,2 % КГ.

За показниками, що визначають ставлення молодших школярів до Батьківщини, рідного краю, високий рівень сформованості відповідних якостей мають 3,8 % ЕГ і 3,5 % КГ учнів, достатній – 26,0 % ЕГ і 22,1 % КГ, середній – 59,2 % ЕГ і 60,4 % КГ, низький – 11,0 % ЕГ і 14,0 % КГ учнів.

За узагальненими даними на початку експерименту кількісні показники рівнів сформованості патріотичних якостей в обох групах – експериментальній і контрольній – суттєво не різнилися.

Таким чином, результати констатувального етапу педагогічного експерименту переконливо свідчать про недостатній рівень сформованості патріотичних якостей молодших школярів, а саме: тільки у 6,6 % учнів констатовано високий рівень сформованості патріотичних якостей, у 30,2 % – достатній, у 54,3 % – середній, у 8,9 % – низький.

Результати проведеного дослідження на констатувальному етапі педагогічного експерименту вказують на прямопропорційну залежність ступеня і якості впливу сім’ї на розвиток патріотизму дітей. Отримані під час дослідження дані дали змогу стверджувати, що на рівень сформованості патріотичних якостей молодших школярів впливають: соціальний статус, рівень освіти батьків, матеріальне, культурне та психологічне благополуччя дитини. Загалом відзначено неефективність виховної роботи в ЗНЗ з формування патріотичних якостей школярів (неусвідомлення усіма педагогами необхідності розвитку патріотичних якостей молодших школярів; непродуктивний вибір форм і методів роботи з сучасними дітьми).

У другому розділі – „Педагогічні умови формування у молодших школярів патріотичних якостей в системі „сім’я – школа” – визначено й експериментально перевірено педагогічні умови формування патріотичних якостей молодших школярів; висвітлено методику та організацію формувального етапу експерименту; обґрунтовано зміст, форми і методи формування патріотичних якостей молодших школярів у взаємодії школи та сім’ї; простежено динаміку розвитку патріотичних якостей у школярів експериментальної і контрольної груп.

Педагогічними умовами формування патріотичних якостей молодших школярів у взаємодії школи та сім’ї визначено:

– забезпечення наступності та гармонізації змісту формування патріотичних якостей учнів початкової школи на основі взаємної довіри між педагогами і батьками, урахування своєрідності умов життя кожної сім’ї, рівня підготовленості батьків у питаннях патріотичного виховання;

– формування позитивного ставлення батьків і педагогів до досліджуваного процесу;

– узгодження виховних дій школи і сім’ї у формуванні патріотичних якостей учнів початкової школи.

Головною метою роботи з сім’ями було залучення батьків як рівноправних партнерів до активної участі в процесі формування патріотичних якостей молодших школярів через:

1)      обговорення актуальності і важливості проблеми патріотичних якостей школярів, формування позитивного ставлення до експериментальної роботи;

2)      вивчення інтересів і вподобань кожної сім’ї з метою використання їх у виховній роботі з дітьми; підвищення рівня поінформованості батьків з питань патріотичного виховання шляхом обґрунтовування змісту моральних, сімейних та патріотичних цінностей; підготовку рекомендацій батькам із питань патріотичного виховання дитини в сім’ї;

3)      проведення семінарів, практикумів, тренінгів щодо вибору сучасних ефективних форм та методів патріотичного виховання молодших школярів;

4)      організацію спільного дозвілля батьків і дітей, спрямованого на забезпечення спадкоємності поколінь, відродження звичаїв і традицій українського народу.

Формувальний етап експерименту мав за мету створення і впровадження сукупності педагогічних умов для забезпечення позитивної динаміки рівнів сформованості патріотичних якостей молодших школярів через взаємодію школи та родини учнів.

Експериментальна робота ґрунтувалася на принципах:

– єдності національних і загальнолюдських цінностей – формування національної свідомості, оволодіння української мовою, надбаннями світової культури;

– активності, самодіяльності, творчої ініціативи всіх учасників навчально-виховного процесу – поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів;

– гуманізації виховання – формування гуманної особистості – милосердної й доброзичливої; співробітництво учня, вчителя, батьків за їхнього повного взаєморозуміння, поваги до особистості кожного;

– єдності навчання і виховання – формування особистості шляхом опанування нею національною і світовою культурою у навчальній та позаурочній діяльності;

– гармонізації родинного і суспільного виховання – організація педагогічного навчання батьків, об’єднання і координація виховних зусиль усіх суспільних інституцій тощо.

Апробація педагогічних умов формувального етапу експерименту здійснювалась у трьох напрямах:

1) використання елементів патріотичного виховання у навчальній діяльності;

2) запровадження програми „Я – патріот!” у позаурочний час;

3) налагодження спільної діяльності педагогів і батьків щодо формування патріотичних якостей молодших школярів.

Відповідно до першого напряму – використання елементів патріотичного виховання у навчальній діяльності – важливу роль у патріотичному вихованні відіграють навчальні курси освітньої програми для учнів 1–4 класів. У програмний матеріал уроків читання, української мови, українського народознавства, „Я і Україна” (громадянська освіта) введено завдання, які тісно пов’язані із завданнями Концепції патріотичного виховання. Учителям було запропоновано пам’ятки, методичні рекомендації і розробки, в яких розкривалися можливості окремих навчальних предметів, описувалися форми, методи та прийоми роботи з формування патріотичних якостей молодших школярів в урочний час.

Другий напрям – реалізація програми позаурочної виховної роботи „Я –патріот!” мав на меті створення умов для патріотично спрямованої діяльності молодших школярів. Досягнення мети передбачало розв’язання таких завдань:

1)        утвердження у свідомості учнів принципів моралі, поваги до традицій і культури народів світу;

2)        формування шанобливого ставлення до Батьківщини, її символів; збереження традицій та звичаїв українського народу, культурних надбань рідного краю;

3)       закріплення у поведінці дітей готовності допомагати старшим, рідним, наслідувати національні, сімейні звичаї  та традиції.

Завдання програми позаурочної виховної роботи „Я – патріот!” зумовили визначення її основних змістовних блоків: „Моя родина”, „Я та світ”, „Моя Батьківщина”. Взаємозв’язок цих блоків та поступове ускладнення уможливили проведення цілеспрямованої системної роботи з формування патріотичних якостей молодших школярів (рис.).