ФОРМУВАННЯ ЗДАТНОСТІ ДО ТВОРЧОГО САМОВИРАЖЕННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ У ПРОЦЕСІ ІНСЦЕНУВАННЯ КАЗКИ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначені мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, його теоретико-методологічні основи, методи; розкриті наукова новизна і практична значущість роботи, наведені дані про апробацію і впровадження результатів дослідження в корекційно-виховний процес, публікації, структуру дисертації.

У першому розділі – «Науково-теоретичні засади формування здатності до творчого самовираження у дошкільників із порушеннями мовлення» – представлені результати аналізу психолого-педагогічної, лінгводидактичної та спеціальної наукової та методичної літератури з проблеми формування здатності до творчого самовираження у дошкільників із порушеннями мовлення та у дошкільників без порушень мовлення; визначені психолого-педагогічні аспекти використання ігрової діяльності у освітньому процесі. Визначені та науково обґрунтуванні структурні компоненти здатності до творчого самовираження.

Науковці відзначають, що творчість залежить від розвитку таких психічних процесів, як мовлення, мислення та уява, та водночас творчість стимулює їх розвиток, сприяє їх удосконаленню та здійснює значний позитивний вплив на особистість дитини в цілому (І. Бойченко, А. Брушлінський, Н. Ветлугіна,                       Л. Виготський, В. Давидов, Г. Єрмаш, Т. Кудрявцев, І. Надольний, О. Матюшкін,                 В. Моляко, Я. Пономарьов, Н. Сакуліна, В. Синьов, О. Тихомиров, О. Усова,                  І. Якиманська та ін.).

Одним з мотивів творчості вчені визначають потребу у самовираженні                 (Б. Ананьєв, Д. Богоявленська, Л. Божович, Л. Виготський, Дж. Гілфорд,                        Д. Ельконін, Н. Енгельмейєр, Г. Костюк, Н. Лейтес, О. Листопад, Н. Логінова,               В. Моляко, Я. Пономарьов, Дж. Рензуллі, С. Рубінштейн, Б. Теплов, Е. Торренс,            Ф. Шеллінг). Самовираження дослідники розглядають як активний творчий процес, пов'язаний із прагненням людини до максимально повного творчого саморозкриття; як спосіб, яким людина реалізує себе як особистість, проявляє свою індивідуальність і неповторність; як здатність людини до побудови свого образу світу, свого світовідчуття і самого себе в цьому світі. Потреба у самовираженні виникає у дитячому віці. Для її задоволення необхідним є дотримання основних положень: врахування важливості особистісної активності індивідуальності, виховання та навчання творчістю й встановлення адекватності самовираження             (К. Абульханова-Славська, О. Аза, А. Аніщук, Г. Балл, Л. Березовська, І. Бех,            Л. Божович, М. Гамезо, Ю. Грибов, П. Гуревич, І. Дубравін, І. Кон, Н. Мудрик,              Р. Нємов, А. Петровський, Л. Середюк, В. Синьов, Д. Фельдштейн та ін.).

Науковці (А. Богуш, Л. Виготський, Н. Водолага, Н. Гавриш, І. Зимня,                  Т. Пироженко та ін.) визначають мову та мовлення як універсальний засіб самовираження, підкреслюють існування безпосередньої залежності між рівнем володіння мовою та якісними особливостями самовираження особистості (Н. Бабич,                     М. Кочерган, О. Мельничук, М. Пентилюк). Особливого значення вони надають оволодінню дошкільниками не тільки змістовною стороною мови, а й експресивною, у якій вбачають функцію вираження індивідуальності людини, її емоцій, почуттів, думок, переконань, бажань та прагнень (О. Аматьєва, К. Ізард,              С. Рубінштейн, Л. Щерба, П. Якобсон). Відповідно розглянутих положень творче самовираження можливе за умови розвитку всіх компонентів мовленнєвої системи та оволодіння засобами виразності (мовними та немовними).

Дослідженнями Ю. Гаркуши, В. Глухова, Г. Гуровець, Н. Жукової,                       В. Ковшикова, С. Коноплястої, Ю. Коломієць, Р. Левіної, З. Ленів, І. Марченко,               О. Мастюкової, С. Міронової, Н. Пахомової, Н. Січкарчук, Є. Соботович,                       В. Тарасун, В. Тищенко, Л. Фомічової, М. Шеремет та інших вчених доведено, що порушення мовлення у дітей призводять до відхилень процесу пізнавального розвитку (пам’яті, уваги, мислення, уяви), емоційної сфери та особистості в цілому, що проявляється у своєрідності самооцінки, самосвідомості, поведінці дитини. Науковці підкреслюють, що порушення мовлення та вторинні відхилення у розвитку дитини з мовленнєвими розладами стають перепоною для її соціальної адаптації та гармонії із зовнішнім та власним внутрішнім світом. Вчені відзначають наявність безпосередньої залежності між ступенем ураження мовленнєвої функції та обмеженістю у можливості прояву творчості.

Аналіз наукової літератури з питання творчих проявів та умов, що забезпечують їх розвиток, показав, що творчість детермінована діяльністю, що виступає в якості провідної на тому або іншому віковому етапі. Як відзначають    Л. Виготський, О. Запорожець, О. Леонтьєв, Г. Люблінська, С. Рубінштейн,                       Д. Ельконін, гра є провідним видом діяльності дітей дошкільного віку. У зв'язку з розвитком гри відбуваються найголовніші зміни в психіці дитини, формуються й перебудовуються психічні процеси, що забезпечують її перехід до нового, вищого щабля розвитку. Саме в грі диференціюються інші, нові види діяльності, від неї головним чином залежать основні психічні новоутворення, що спостерігаються в даний період розвитку. Дослідники відзначають значний вплив творчих, театралізованих ігор, у тому числі й інсценування на розвиток, удосконалення мовлення, пізнавальних процесів, емоційної сфери, та особистості дитини в цілому (О. Аматьєва, А. Богуш, Н. Водолага, Н. Гавриш, Г. Косова, Т. Маркова,                            С. Миронова, Н. Реуцька, С. Русова, О. Усова, В. Федяєвська, Л. Фомічова,                    Л. Фурміна та ін.).

Розглянуті положення обумовили необхідність розробки методики формування здатності до творчого самовираження у дошкільників із порушеннями мовлення у процесі інсценування казки.

У другому розділі – «Особливості здатності до творчого самовираження у дошкільників із порушеннями мовлення» – обґрунтована методика констатувального етапу експерименту, визначені критерії та показники оцінювання рівнів здатності до творчого самовираження у дошкільників із порушеннями мовлення; досліджені та розкриті особливості здатності до творчого самовираження у дошкільників із порушеннями мовлення.

Метою констатувального етапу експерименту було визначити стан та особливості здатності до творчого самовираження у дошкільників із порушеннями мовлення.

Для реалізації означеної мети передбачалося розв’язання таких завдань: розробити експериментальну методику діагностування здатності до творчого самовираження у дошкільників із порушеннями мовлення; визначити критерії та показники здатності до творчого самовираження у дошкільників із порушеннями мовлення; порівняльно вивчити стан та особливості здатності до творчого самовираження у дошкільників із порушеннями мовлення, а саме із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ) та у дошкільників без мовленнєвих порушень (БМП); узагальнити одержані результати.

Методика констатувального експерименту ґрунтується на концептуальних положеннях корекційної педагогіки і, зокрема, логопедії відносно загального недорозвитку мовлення як порушення формування всіх компонентів мовленнєвої системи та про те, що навіть незначні порушення мовлення утруднюють взаємодію з оточуючим світом, порушують розвиток мислення, становлення свідомості, деформують особистісний розвиток (Л. Єфіменкова, Н. Жукова, С. Конопляста,              Р. Левіна, Н. Манько, О. Мастюкова, С. Миронова, Н. Пахомова, Є. Соботович,                В. Тарасун, М. Шеремет); на сучасних положеннях педагогіки та психології, щодо нерозривної єдності процесів мовлення, мислення та уяви як основних складових будь-якого творчого процесу, а також положення про здібності як умову успішного оволодіння діяльністю, які у свою чергу формуються у діяльності (Б. Ананьєв,               А. Богуш, Л. Виготський, Н. Гавриш, О. Кононко, Г. Костюк, О. Леонтьєв, О. Лурія, В. Моляко, В. Мясищев, С. Рубінштейн, Б. Теплов, Д. Ельконін та ін.).

Констатувальним експериментом було охоплено 112 дітей старшого дошкільного віку з порушеннями мовлення (із ЗНМ ІІІ рівня) спеціальних груп дитячого дошкільного закладу № 9 м. Запоріжжя; дошкільного навчального закладу (ДНЗ) комбінованого типу № 293 м. Запоріжжя; спеціалізованого навчально-виховного комплексу (НВК) № 26 «Перші кроки» м. Полтава; НВК інтернатного типу для дітей з вадами розвитку м. Полтава; ДНЗ комбінованого типу №162                 м. Запоріжжя; ДНЗ № 29 м. Львів; ДНЗ комбінованого типу №7 м. Дніпрорудне; НВК садок-школа розвивального навчання «Дзвіночок» м. Львів та 30 дітей старшого дошкільного віку без порушень мовлення ДНЗ № 34 м. Бердянськ.

Аналіз результатів виконання дошкільниками завдань діагностичної методики створює цілісне уявлення про стан та особливості здатності до творчого самовираження у дошкільників із порушеннями мовлення. Відповідно до виділених нами компонентів здатності до творчого самовираження (мотиваційного, когнітивного, емоційно-експресивного), експериментальне дослідження здійснювалося у таких напрямках: дослідження мотиваційного, когнітивного, емоційно-експресивного компонентів здатності до творчого самовираження (ЗТС).

Порівняльний аналіз результатів дослідження здатності до творчого самовираження у дошкільників із ЗНМ та дошкільників БПМ на етапі констатувального експерименту представлений у таблиці 1.