ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЗАСОБАМИ ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА НАРОДІВ СВІТУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи, теоретико-методологічні засади дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження; подано інформацію про апробацію роботи та впровадження її результатів, наведено відомості про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі – «Формування полікультурності майбутніх вихователів засобами декоративно-прикладного мистецтва народів світу як педагогічна проблема» – обґрунтовано теоретико-методичні засади формування полікультурності особистості, окреслено можливості декоративно-прикладного мистецтва народів світу як засобу формування полікультурності майбутніх педагогів; визначено стан виховної роботи вищих навчальних закладів з формування полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів.

Теоретико-методичний аналіз проблеми формування полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів дозволив здійснити узагальнення наукових підходів до визначення понять «культура», «полікультурність», «полікультурне виховання», «формування полікультурності особистості».

Культуру – теоретичне підґрунтя полікультурності – визначено як творчу діяльність з перетворення природи та суспільства, результатами якої є постійне поновлення матеріальних і духовних цінностей, удосконалення всіх істотних людських сил (А. Арнольдов, О. Шевнюк).

Поняття «полікультурність» розкрито через підходи до: культурного плюралізму як визнання співіснування у межах однієї країни багатьох культур, жодна з яких не є пануючою (В. Лекторський), мультикультуралізму як етнічного та культурного розмаїття суспільства, в якому різні культури можуть існувати поруч (Л. Волик, В. Кимлічка); інтеркультуралізму як забезпечення активного й позитивного діалогу різних культур у суспільстві на засадах взаєморозуміння та взаємозбагачення (І. Соколова) та транскультуралізму як здатності людини одночасно засвоювати різні культурні традиції та культурний досвід різних країн (О. Орлова, К. Розлогов).

Полікультурність охарактеризовано як здатність людини інтегрувати у своїй свідомості різні культурні пласти; особливе особистісне утворення, сукупність світоглядних, мотиваційних та характерологічних проявів, що засвідчує орієнтацію особистості на гуманізм, повагу та толерантне ставлення до інших народів та культур (І. Бех, О. Грива, О. Пометун, Л. Султанова).

Обґрунтовано, що полікультурність формується у процесі полікультурного виховання як системи виховної роботи, спрямованої на формування інтеграції особистості у процес взаємодії культур без нівелювання культурних відмінностей кожної культури, збереження усього різноманіття культурних цінностей (Н. Миропольська, М. Крилова, А. Парнел-Арнольд) за пріоритету рідних, маркованих національно, поряд із загальнолюдськими.

Запропоновано авторське визначення формування полікультурності особистості як процесу поступового вироблення в структурі особистості інтелектуальних, ціннісних та поведінкових проявів з метою засвоєння взірців і цінностей національної та світової культури, здійснення міжкультурної взаємодії, розуміння інших культур, толерантного ставлення стосовно їх носіїв.

У розділі розкрито можливості декоративно-прикладного мистецтва народів світу як чинника формування полікультурності майбутніх педагогів. Запропоновано характеристику декоративного мистецтва як мистецької галузі, яка художньо-естетично формує матеріальне середовище, створене людиною. Декоративно-прикладне мистецтво визнане видом декоративного, що поєднує в собі ужиткові та функціональні якості; охоплює низку галузей творчості, які присвячені створенню художніх виробів, призначених головним чином для побуту; метою якого є естетизація речового середовища людини, її побуту.

Узагальнено класифікації видів декоративно-прикладного мистецтва: за призначенням (меблі, одяг, посуд, прикраси, фурнітура); технікою виконання (різьблення, ткацтво, розпис, лозоплетіння, вишивка, в’язання, набійка, лиття, карбування тощо); матеріалом виробу (метал, кераміка, шкіра, текстиль, дерево, камінь, лоза, пластмаса, скло, кришталь, порцеляна, папір); утилітарністю (поліхромна група, монохромна група, пластична група, ажурно-силуетна група).

Виявлено особливості декоративно-прикладного мистецтва як засобу формування полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів: тісний зв’язок творів різних мистецтв із життям і побутом народу; їх автентичний характер, відображення особливостей нації, етнографічних груп; невіддільність від історико-культурних традицій, зв’язок зі звичаями та обрядами народів світу; поєднання краси, фактури, властивостей матеріалу і різноманіття прийомів його обробки; яскравість, емоційність та доступність сприйняття; відносна легкість відтворення; сприйняття зором і дотиком, що набуває особливого значення для дитини.

Здійснено відбір та характеристику видів декоративно-прикладного мистецтва народів світу за такими ознаками: види мистецтва, які майбутні вихователі дитячих дошкільних закладів зможуть використовувати у своїй практичній роботі; промислово орієнтовані та без такої орієнтації; ті, що не потребують складних умов вироблення; безпечні та доступні.

Охарактеризовано виховні можливості та роль у формуванні полікультурності майбутніх педагогів окремих видів декоративно-прикладного мистецтва народів світу: технік роботи з папером (орігамі, пап’є-маше, декупаж, квілінг); з тканиною і нитками (вибійка, розпис, кравецька аплікація, килимарство, вишивка, в’язання, плетення мережива); виготовлення іграшок, ляльок (лялька-мотанка, м’які іграшки, матрьошка); розписів (хохломський, палехський, жостківський та петриківський); бісероплетіння, лозоплетіння, писанкарства тощо.

Визначено, що можливості декоративно-прикладного мистецтва народів світу сприяють створенню умов для формування та розвитку таких показників, як пізнавальний інтерес та бажання вивчати культурну спадщину свого народу та народів світу; знання термінології стосовно полікультурності, культур інших етнічних груп; позитивне та толерантне ставлення до представників народів світу та їх мистецького набутку.

Експериментальну роботу розгорнуто в чотирьох вищих навчальних закладах України: Київський унiверситет iменi Бориса Грiнченка; Нацioнальний педагoгiчний унiверситет iменi М. П. Драгoманoва; ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. Дослідженням на констатувальному етапі було охоплено 639 осіб: 564 студенти спеціальності «Дошкільна освіта», 63 педагоги (заступники деканів (директорів) з питань виховної роботи, куратори академічних груп, викладачі професійно-орієнтованих дисциплін), 12 осіб – представники відділів та департаментів виховної роботи та студентських соціальних служб.

Здійснено аналіз навчально-виховної роботи вищих навчальних закладів з формування полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів. Результати констатувального етапу експериментальної роботи засвідчили майже повну відсутність уваги до проблеми формування полікультурності у змістовому компоненті навчальних дисциплін щодо підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів; вкрай незначна увага, що приділяється в навчальному процесі проблемам формування поваги до мистецтва інших народів, культурних традицій, звичаїв, які, зокрема, представлені в декоративно-прикладному мистецтві народів світу; недостатній рівень висвітлення проблеми формування полікультурності у змісті виховної роботи вищих навчальних закладів; нетиповість організаційних форм роботи, спрямованих на формування показників полікультурності студентів; невідповідність завдань виховної роботи задекларованим планам та тематиці виховних організаційних форм роботи. Аналіз змісту навчального процесу переконливо довів необхідність оновлення чи часткової модернізації навчального матеріалу з проблем полікультурності, розробки окремих змістових модулів до професійно орієнтованих предметів, факультативного чи спеціалізованого курсів.

Розроблено критеріальний апарат дослідження, зокрема визначено показники формування полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів за трьома критеріями: когнітивним (розуміння сутності полікультурності, знання основних понять теорії полікультурності, знання культури та мистецтва народів світу) та метакогнітивним (обізнаність студента із власним рівнем засвоєння цих знань); аксіологічним (усвідомлення значущості культури народів світу, визнання культури та мистецтва всіх народів світу цінністю, національно своєрідним феноменом) та операційним (наявність досвіду полікультурної взаємодії, вміння користуватися мистецькими надбаннями та принципами народів світу, позитивне емоційне та толерантне ставлення до культури та мистецтва народів світу).

Введено поняття «рівень сформованості показників полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів», яке трактується як міра, частота та постійність прояву показників у знаннях, ціннісних орієнтаціях, вчинках та ставленнях майбутніх вихователів дітей дошкільного віку. Визначенo три рівні сформованості показників полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів (мінімальний, середній, достатній) та запрoпoнoванo їх змiстoвi характеристики.

Мінімальний рівень передбачає відсутність чи мінімальність проявів показників полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів; показники полікультурності у знаннях, ціннісних орієнтаціях, ставленнях і поведінці студентів проявляються рідко, майже непомітно чи мають епізодичні прояви. Середній рівень сформованості показників полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів передбачає ситуативний характер ознак полікультурності; у студентів, показники яких сформовані на середньому рівні, помітними є прояви толерантної поведінки в ситуаціях міжнаціональної взаємодії, у певних ситуаціях вони демонструють обізнаність із проблем полікультурності, в діях керуються національними і загальнолюдськими цінностями, беруть участь у формах виховної роботи за полікультурним напрямком. Проте ці прояви не мають постійного характеру, виявляються приблизно в половині випадків, вирізняються ситуативністю поведінки, виникають під контролем викладача чи в тих ситуаціях, коли студент сам у цьому зацікавлений. Достатній рівень передбачає помітність, яскравість та постійність виявів показників полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів. Студентам, показники яких сформовані на достатньому рівні, притаманна свідома, активна життєва позиція, що базується на знанні теорії полікультурності та культури народів світу. Такі студенти в поведінці та ставленнях здатні керуватися полікультурними цінностями, демонструють достатньо широкий спектр умінь полікультурної взаємодії, виявляють позитивне емоційне ставлення до культури та мистецтва інших народів, творів декоративно-прикладного мистецтва народів світу, прагнуть залучити інших до цих культурних надбань.

Відповідно до цих характеристик визначено межу рівневих коливань показників сформованості полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів: достатній рівень – 13-18 балів; середній рівень – 7-12 балів; мінімальний рівень – 0-6 балів. Дану шкалу застосовано для всіх методик та діагностичних технік, що використовувалися в експериментальній роботі.

У результаті використання авторської методики педагогічного оцінювання та застосування низки діагностичних методів (аналізу навчальної документації, результатів навчальної діяльності, незалежних експертних оцінок, включеного спостереження, діагностичних бесід, наративних методик, «Тесту визначення ціннісних орієнтацій» М. Рокича) встановлено наявність у студентів переважно середнього та мінімального рівня сформованості показників за всіма критеріями педагогічного оцінювання, що актуалізувало необхідність проведення формувального експерименту.

До складу експериментальних груп увійшли студенти Київського університету iменi Бориса Грiнченка та Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (275 осіб), до складу контрольних груп – студенти Нацioнального педагoгiчного унiверситету iменi М. П. Драгoманoва та Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (289 осіб).

Аналіз даних констатувального етапу експерименту дозволив засвідчити: переважна кількість показників сформована на середньому рівні. Так, у 64% студентів експериментальних груп (далі ЕГ) (176 осіб) показники аксіологічного та операційного критерію сформовані на середньому рівні. Щодо показників когнітивного критерію, то тут кількість студентів, що продемонструвала середній рівень сформованості показників, становить 58,75% (162 особи). Для контрольних груп тенденція лишається схожою. Показники середнього рівня продемонструвало 128 осіб (58,12%), 180 осіб (62,26%) та 182 особи (62,98%) відповідно для когнітивного, аксіологічного та операційного критеріїв. Найменш сформованими показниками виявилися такі: розуміння сутності полікультурності, усвідомлення значущості культури народів світу та вміння користуватися мистецькими надбаннями народів світу. Рівень їх сформованості у студентів ЕГ виявився переважно низьким (53,09%, 41,45% та 37,09% відповідно до кожного з показників).

Отримані результати актуалізували необхідність розробки та впровадження технології формування полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів.

У другому розділі – «Технологія формування полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів засобами декоративно-прикладного мистецтва народів світу» – охарактеризовано технологічне забезпечення формування полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів засобами декоративно-прикладного мистецтва народів; визначено шляхи формування полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів засобами цього мистецтва у перебігу навчальної та позааудиторної виховної роботи; здійснено оцінку ефективності експериментальної роботи з формування полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів вказаними засобами.

У розділі представлено технологію формування полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів засобами декоративно-прикладного мистецтва народів світу.

Охарактеризовано перший технологічний блок – формування полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів у навчальному процесі засобами курсу «Художня праця та основи дизайну». У ході впровадження експериментальної програми було внесено зміни до змісту лекційних та практичних занять з курсу. Так, у змістовому модулі I. «Психолого-педагогічні основи художньо-конструктивної діяльності дітей дошкільного віку» у темі 5 «Дизайн для дітей і дитячий дизайн» до лекційного матеріалу було введено поняття «етнічний дизайн», матеріал лекції було доповнено характеристиками особливостей дизайну в культурі різних народів світу. До плану практичних занять, зокрема до теми «Робота з папером та картоном», було введено питання «Історія використання паперу народами світу», «Історія виникнення мистецтва орігамі». Тему «Робота з тканиною» було доповнено підрозділом «Виготовлення оберегу», в якому було представлено інформацію про обереги з тканини в культурі різних народів та про національні особливості таких оберегів. Практичні заняття з курсу передбачали виконання таких завдань: виготовлення виробів з паперу і картону (японські журавлики, китайські ліхтарики); вивчення способів виготовлення народних іграшок (з ниток та природного матеріалу); виготовлення об’ємних виробів (французький іграшковий посуд) тощо. З урахуванням завдання формування полікультурності студентів модернізовано організаційні форми навчального процесу в межах курсу «Художня праця та основи дизайну», а саме: написання роздумів-есе, упроваджено ділові та рольові ігри, презентації, відео-екскурсії, майстер-класи, захист творчих та дизайн-проектів; обговорення педагогічних ситуацій (метод кейсу); дискусії, дебати з мистецьких проблем; оформлення та проведення міні-виставок та експозицій тощо.

Здійснено технологічне забезпечення курсу «Художня праця та основи дизайну», зокрема розроблено робочу програму за кредитно-трансферною технологією навчання майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів, запропоновано тексти лекцій (20 годин), плани практичних занять (32 години) з методичними рекомендаціями, методичні рекомендації до самостійної роботи студентів (54 години), тести, пакет творчих завдань різного рівня складності, індивідуальні навчально-дослідні завдання (ІНДЗ) практичного спрямування.

Охарактеризовано основні напрямки формування полікультурності майбутніх вихователів засобами декоративно-прикладного мистецтва народів у навчальному процесі (інтелектуальний, ціннісний, поведінковий) та запропоновано їхню характеристику.

Обґрунтовано зміст та складові другого технологічного блоку – проведення позанавчальних факультативних занять з метою формування полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів. Для студентів експериментальних груп було впроваджено факультатив «Декоративне мистецтво народів світу – малятам». Він передбачав поповнення знань майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів щодо виховних, терапевтичних можливостей декоративно-прикладного мистецтва світу; сприяння формуванню в майбутніх фахівців навичок полікультурної взаємодії, толерантності, неприйняття проявів нетерпимості, расизму та неповаги на ґрунті культурних, релігійних, етнічних конфліктів; розвиток прикладних технологічних умінь, розширення навичок роботи з різними декоративними матеріалами, формування уміння добору відповідних технік та операцій; створення такої виховної ситуації, яка б сприяла бажанню використати набуті знання та вміння у виховній роботі з дошкільнятами, прагнення формувати в них цінності полікультурності, готовність до толерантного проживання в міжкультурному просторі. Факультативний курс містить 14 орієнтовних тем занять. Кожне заняття відображало типовий для певних народів світу вид декоративно-прикладного мистецтва, зокрема «Конструювання зі смужок паперу» (англійська техніка квілінг), «Лялька-мотанка» (виготовлення ляльок-мотанок різних народів світу), «Плетіння килимка зі смужок паперу» (традиції килимарства народів Близького Сходу), «Виготовлення іграшкового посуду» (французька техніка пап’є-маше), «Конструювання листівок» (японська техніка орігамі), «Розпис глечика» (російський хохломський розпис), «Бісероплетіння» (традиції народів Стародавнього Сходу), «Декупаж» (східні та французькі традиції роботи з папером) тощо.

Факультативний курс доповнив зміст нормативної дисципліни «Художня праця та основи дизайну», посилив емоційну значущість декоративно-прикладного мистецтва народів світу у свідомості студентів, дозволив звернути увагу на формування таких показників полікультурності, як розуміння сутності явища полікультурності, усвідомлення значущості культури народів світу; уміння користуватися мистецькими надбаннями та прийняття декоративно-прикладного мистецтва народів як цінності.

Третім операційним блоком технології формування полікультурності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів став процес позааудиторної виховної роботи. У розділі охарактеризовано організаційні форми позааудиторної виховної роботи, провідним засобом виховного впливу яких стало декоративно-прикладне мистецтво народів світу: тематичні дні, свята, рольові ігри, мистецькі конкурси, благодійні ярмарки та акції, екскурсії тощо.

У перебігу експерименту нами було впроваджено в практику виховної роботи експериментальних вищих навчальних закладів такі організаційні форми позааудиторної виховної роботи: тематичні дні (Міжнародний день миру, День вишиванки); свята (свято вітань, свято слов’янської писемності та культури, свято «Ляльки світу», Паперове свято); рольові ігри «Заочна мандрівка», «Творчий захист»; мистецькі конкурси (конкурс на кращу листівку до Дня матері, конкурс на кращу автентичну ялинкову прикрасу, конкурс на кращу Великодню листівку, конкурс на кращий етнічний дизайн Великоднього кошика); благодійні аукціони та виставки-продажі.

Окремим напрямком виховної роботи стали екскурсії в часі відкриття днів японської культури в Києві, відкриття Днів Франції в Україні, Лаврський фестиваль писанок, до Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, до Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові на фестиваль культури слов’янських народів, до Державного музею українського декоративного мистецтва, до Українського центру народної культури імені Івана Гончара, до державного Музею іграшки, до Київського національного музею російського мистецтва та його філії.

Визначено, що найбільш вдалою формою позааудиторної виховної роботи стало свято «Ляльки світу», до структури якого увійшли такі форми роботи: конкурс малюнків-проектів «Лялька в історії світу», інсценований захист різних ляльок, іграшок та країн їх виробництва: Матрьошка (Росія); Вепська лялька (країни Балтії); порцелянова лялька (Франція); іграшковий будинок (Німеччина); лялька-мотанка (Україна); майстер-класи з виготовлення сувенірних ляльок.

Паперове свято стало однією з підсумкових експериментальних форм роботи, що дозволила перевірити наявність таких показників досвіду полікультурної взаємодії, вміння користуватися мистецькими надбаннями світу, позитивне емоційне та толерантне ставлення до культури та мистецтва народів. Студенти організували проведення та взяли участь у таких формах виховної роботи: майстер-класи з орігамі, квілінгу, декупажу, аплікації, пап’є-маше та з виготовлення паперових ліхтариків; модне дефіле (конкурс національних костюмів та окремих аксесуарів, виготовлених із паперу); конкурс літальних апаратів (паперових птахів, повітряних зміїв, виготовлених із паперу) під назвою «Небо кличе»; благодійний аукціон паперових виробів; радіовистава «Вогники країни вранішнього сонця»; вулична акція «Світло сердець».

Опитування показало, що ефективними формами виховної роботи респонденти вважають такі: радіолекцію «Історія країн у кольорах та орнаментах», інформаційне шоу «Вишиванки в культурі cлов’ян», одноденний похід «У країну Берендеїв», студентську вуличну ходу «Марш миру», фотовиставку «У душі немає кольору».

Здійснено аналіз результатів експериментальної роботи з формування полікультурності. Контрольне визначення рівня її сформованості у майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів проводилося поетапно, відповідно до визначених критеріїв та показників. Встановлена істотна відмінність рівнів сформованості показників полікультурності студентів контрольних та експериментальних груп.

Аналіз результатів контрольного етапу експериментальної роботи з визначення динаміки рівня сформованості показників полікультурності майбутніх вихователів за трьома рівнями (достатній, середній, мінімальний) дозволив нам проілюструвати отримані результати у формі діаграми (рис.1).