ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ ГЕРМАНА ГМАЙНЕРА ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ В АВСТРІЇ ТА НІМЕЧЧИНІ (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено її об’єкт, предмет, мету, завдання, з’ясовано хронологічні межі, розкрито методологічні, теоретичні засади й методи роботи, окреслено джерельну базу; представлено наукову новизну та практичне значення дисертації; подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, публікації та структуру дисертації.

У першому розділі – “Постать Германа Гмайнера у контексті культурно-освітнього руху німецькомовних країн” – проаналізовано стан досліджуваної проблеми, з’ясовано передумови виникнення ідеї СОС-дитячих містечок, висвітлено життєвий шлях і громадсько-освітню діяльність Германа Гмайнера.

Дослідження творчого доробку австрійського педагога вимагало опрацювання значної кількості німецько-, англо-, польсько-, україномовної наукової літератури, яка різносторонньо висвітлює педагогічні ідеї Г. Гмайнера, ґенезу і діяльність СОС-дитячих містечок та їх поширення в світі, теорію і практику виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Проведений аналіз наукової літератури засвідчив, що Герман Гмайнер займає вагоме місце у плеяді видатних педагогів-гуманістів другої половини ХХ ст., його педагогічні ідеї і сьогодні залишаються актуальними в педагогічній науці.

З’ясовано, що ідея опіки і виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, у педагогічній теорії та практиці німецькомовних країн у контексті утворення інституційних форм пройшла умовно чотири стадії розвитку: 1) будинок порятунку, що виник у дусі пієтизму і здійснював виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, у релігійному дусі. Виховання є порятунком для Бога. Мета виховання – благочестиве життя; 2) соціально-педагогічний напрям виховання, обґрунтований Й. Г. Віхерном, сутність якого полягала у поєднанні порятунку заради Бога і ресоціалізації. Порятунок кожного окремого заради Бога супроводжувався намаганням залучити молодь до заснованих Богом спільнот (сім’ї, народу, церкви). Мета виховання – долучення підростаючого покоління до християнського суспільства; 3) концепція соціалістичного виховання А. Макаренка, яка передбачає залучення безпритульної молоді до нового радянського суспільства. З передумов ідеології діалектичного матеріалізму випливає і мета виховання – порятунок молоді для радянського суспільства через формування “соціалістичної людини”; 4) концепція СОС-дитячих містечок Г. Гмайнера, що ґрунтується на гуманістичній засаді – християнській заповіді любові. Метою виховання є створення необхідної для дитини духовно-душевної атмосфери та формування здорової суспільної свідомості особистості в межах соціуму.

Ретроспективний аналіз дав змогу висвітлити життєвий і творчий шлях Германа Гмайнера (1919 – 1986 рр.). Педагогічний світогляд та гуманістичне ставлення Г. Гмайнера до дитини формувалося на філософському (творах Ф. Гельдерліна – “Смерть Емпедокла”, Ф. Ніцше – “Так говорив Заратустра”, І. Канта – “Критика чистого розуму” та ін.), медичному та психологічному розумінні її потреб.

Становленню поглядів австрійського педагога сприяло читання книг, відвідування гуртків, обговорення наукових і філософських проблем, участь у наданні соціальної опіки після ліквідації наслідків аварії у Нюрнберзі (1938), на заході Німеччини (1939), п’ятирічна служба в армії (з лютого 1940) у Фінляндії, Росії, на Кавказі та Угорщині, навчання на медичному факультеті в університеті м. Іннсбрук (з вересня 1946). Г. Гмайнер глибоко вивчав дослідження педіатрів (П. Фаундлера і Ф. Любера) про госпіталізацію та відставання дітей у розвитку, прогресивні ідеї гуманістів (І. Боско, А.-Г. Франке, Й.-Г. Песталоцці, Й.-Г. Віхерна, Єви фон Тіле-Вінклер, Е. Фланагана), відвідував сиротинці, дитячі та молодіжні будинки, невтомно шукав істину в житті, прагнучи якнайбільше допомогти осиротілим дітям – і цим самим поліпшити світ. Ним керували християнська любов до дітей, потреба опікуватися дітьми- сиротами, безпритульними дітьми, що стало кредом його життя.

У другому розділі – “Педагогічні ідеї Германа Гмайнера в Австрії

та Німеччині (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.)” – розкрито погляди Г. Гмайнера на СОС-дитяче містечко як соціально-педагогічну інституцію, висвітлено суперечливі питання щодо практичного втілення його педагогічних ідей на проблеми виховання особистості дитини і роль СОС-матері у її формуванні.

З’ясовано, що у 1949 р. Г. Гмайнер висунув ідею втілення СОС -дитячого містечка, реалізація якої вважалася мало ймовірною. Приклавши всі організаційно-педагогічні зусилля, йому вдалося змобілізувати громадськість і зібрати кошти на будівництво першого СОС-дитячого містечка – “Будинок Миру” (м. Імст, 1949). Непохитне переконання Г. Гмайнера полягало в тому, що єдино справедливим і правильним для знедолених дітей є створення “моделі сімейного виховання”, яка зможе повернути їм не лише втрачений дім та сім’ю, а й можливість нормально розвиватися в умовах захищеності та любові. Г. Гмайнер, обґрунтував і реалізував на практиці чотири засади діяльності СОС-дитячих містечок (матір, брати і сестри, будинок, містечко), які висвітлені у дисертації.Упродовж 1949 – 1963 рр. в Австрії діяло 8, у ФРН – 7 СОС-дитячих містечок.

Констатовано, що у Німеччині (ФРН) поширення ідеї Г. Гмайнера було досить складним. Перше СОС-дитяче містечко збудовано у Діссені-ам-Аммерзее (1956) завдяки наполегливості, підтримці та доброчинності Г. Гмайнера, Ю. Фроеліха, П. Геккера та їхніх однодумців з німецької асоціації СОС-дитячого містечка. Незважаючи на труднощі втілення задуму Г. Гмайнера, згодом ситуація суттєво змінилася.

Зазначимо, що у 80-х рр. ХХ ст. у діяльності СОС-дитячого містечка ФРН новою є ідея спонтанності, яка реалізується у роботі з душевно хворими дітьми (СОС-молодіжні гуротожитки, СОС-консультаційне бюро, СОС-майстерні, СОС-сімейні центри та СОС-місцеві організації). Для них створені нові можливості й умови життя на волі, працювати, бути серед людей. Основними засобами виховання є праця (на фермі, у полі, саду, майстерні), малювання, ігри з м’ячем, танці, гончарство тощо.  

У кінці ХХ – на початку ХХІ ст. ідея СОС-дитячих містечок стала популярною серед німців, а робота у них вважається престижною. На території колишньої НДР функціонує три містечка – у Саксен (1994), Брандербург (1997), Берлін (2005). Сьогодні у Німеччині функціонує 15 СОС-дитячих містечок, які були збудовані у різні роки (з 1956 по 1963 – 7, 1964 – 1971 – 5, 1994 – 1997 – 2, 2005 – 1). Довір’я населення виявляється у пожертвах прихильників СОС-дитячого містечка й організацій (Німецький Червоний Хрест, Адвеніат, Карітас, Німецька UNICEF, Німецька допомога при захворюванні на раку та ін.).

Доведено, що Г. Гмайнер визначив остаточну концепцію СОС-дитячого містечка як тип сім’ї “матір – дитина”, хоч не зосереджував свою увагу на сім’ї без батька, а іноді залучав і сімейні пари. Ідея виходила з його життєвого досвіду, конкретної ситуації, яка склалася після війни, і розподілу ролей між чоловіком та жінкою. Сьогодні у кожному містечку в Німеччині дотримуються моделі виховання “матір – дитина”, а при можливості – “подружжя – дитина”.

В Австрії сім’я СОС-дитячого містечка складається із семи, у Німеччині – із шести дітей різного віку (від немовляти до дорослого). Г. Гмайнер виходив з переконання, що діти мають рости разом з братами і сестрами, спільно навчатися. Діяльність містечок Австрії та Німеччини з учнівською молоддю на зламі століть привела до створення соціально-педагогічної терапевтичної програми, основні напрями якої реалізовані у виховній роботі соціально-терапевтичних гуртожитків для дівчат і хлопців.

З’ясовано, що важливим моментом у діяльності вихователів є виховання самостійності як риси характеру, вміння розв’язувати життєві проблеми, підготовка молоді до самостійного дорослого життя за межами гуртожитку СОС-дитячого містечка. Цей процес є особистісно зорієнтований на потреби кожної молодої людини.

Узагальнення творчої спадщини Г. Гмайнера дало підстави виокремити три етапи у розвитку педагогічних ідей Г. Гмайнера: перший – (1949 – 1963) – етап зародження ідеї СОС-дитячих містечок та її реалізація в Австрії, Німеччині та країнах Європи. В Австрії діяло 8, у ФРН – 7 СОС-дитячих містечок; другий – (1964 – 1986) – етап офіційного визнання ідей та соціально-виховної діяльності Г. Гмайнера, його педагогічних здобутків та їхнє поширення у країнах світу. На цей період припадає офіційне заснування SOS-Kinderdorf Inte
ational (1964 р.), Академії Германа Гмайнера (1981 р.). В Австрії введено в дію 1 (1965), у ФРН – 5 СОС-дитячих містечок (1964 – 1971 – 5); третій – (1986 – 2012) – етап змістовного вивчення та реалізації педагогічних ідей Г. Гмайнера у соціальних проектах країн німецькомовного простору та Україні. В Австрії збудовано 2 (2006, 2008), у Німеччині – всього 3 (на території колишньої НДР – 3 (1994 – 1, 1997 – 1, 2005 – 1), в Україні – 1 (2010).

У третьому розділі – “Популяризація педагогічних ідей Германа Гмайнера (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.)” – висвітлено роль SOS-Kinderdorf Inte
ational, Соціально-педагогічного інституту (м. Іннсбрук), Академії Германа Гмайнера, коледжу сімейної педагогіки (м. Вельс) у поширенні ідей австрійського педагога, здійснено їх актуалізацію для освітньо-виховної та соціальної сфер України.

Просвітницька діяльність Г. Гмайнера, пов’язана із заснуванням та діяльністю SOS-Kinderdorf Inte
ational (1964), сьогодні слугує зразком для національних асоціацій. Вона координує будівництво нових дитячих містечок у світі та піклується про них, пропагує педагогічні ідеї Г. Гмайнера, основні засади діяльності СОС-дитячих містечок, подає соціальні імпульси в інших країнах, організовує курси для сімей, опікунів та працівників, на яких обговорюються проблеми виховання дітей, способи вирішення конфліктних ситуацій, форми і методи опіки над дітьми у різних типах сімей. Реалізація чинних програм і проектів означає, що СОС-дитяче містечко не буде розвиватися кількісно настільки швидко, як у 90-х рр.

Узагальнено діяльність Соціально-педагогічного інституту в Іннсбруку, Академії Германа Гмайнера, коледжу сімейної педагогіки у Вельсі, головним завданням яких є популяризація концепції Г. Гмайнера у країнах світу. Найважливішими проектами є: “Дитинство і юність у СОС-дитячих містечках”, “Дитинство і молодь”, “Спостереження за долями вихованців”, “Довідник СОС-матері”.

Здійснений аналіз історичних аспектів і сучасної практики дає підстави стверджувати, що сьогодні для українського освітнього простору педагогічні ідеї Г. Гмайнера є актуальними, заслуговують на всебічне вивчення і подальше застосування у вирішенні соціально-виховних проблем в Україні відповідно до європейських вимог. Сьогодні інфраструктуру СОС-дитячого містечка у м. Бровари, відкритого у 2010 р., складають 13 будинків, розрахованих на 84 дитини. Поруч із СОС-дитячим містечком розташовані школи та дитячі садочки, поліклініка, пошта. Це 11 дає змогу реалізувати ідею соціалізації особистості, яку впроваджував Г. Гмайнер у м. Імст. У планах діяльності SOS-Kinderdorf Inte
ational – розширити розвиток СОС-дитячих містечок у різних куточках України, насамперед, Луганську, Криму, Запоріжжі.

Вивчивши педагогічний досвід виховання дітей-сиріт та соціальних сиріт в Україні, Австрії та Німеччині, варто було б взяти до уваги та використати такі ідеї Г. Гмайнера: відкриття школи для прийомних матерів (сімей); налагодження тісної співпраці з психологами, соціальними педагогами; допомога молоді протягом 6-ти і більше місяців у пошуку місця проживання (наприклад, молодіжний гуртожиток), навчання, роботи; тітка-помічниця, яка замінить матір під час хвороби чи відпустки; відпустка матерям; організація соціально-терапевтичних центрів для дітей.