ВИХОВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРАЦІ В УМОВАХ ПРИВАТНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, теоретико-методологічні засади й методи досліджен-ня; розкрито наукову новизну й практичне значення результатів дисертаційної роботи; подано дані щодо апробації й упровадження одержаних результатів.

У першому розділі – „Теоретичні засади виховання ціннісного ставлення до праці в дітей молодшого шкільного віку” – подано наукове обґрунтування досліджуваної проблеми: простежено динаміку розвитку моральної суті поняття праця в історико-культурному контексті, розкрито соціально-педагогічні й психологічні аспекти проблеми виховання в молодших школярів ціннісного ставлення до праці.

Дослідження праці як цінності, аналіз сутності праці в різні історичні епохи, динаміка мотивів, змісту, видів трудової діяльності, ставлення до праці, вивчення її ролі як чинника формування особистості було предметом дослідження у філософії (Г. Блажиєвська, А. Заліський, Р. Зіятдінов, Ф. Ільясов, М. Каган, І. Кононов, Т. Михайлова, В. Парцванія, Д. Пачкорія, В. Франкл та ін.); соціології (О. Дробницький, Е. Дюркгейм, А. Здравомислов, Г. Беккер, Ю. Волков, А. Понукалін, І. Чанглі, В. Ядов); педагогіці (І. Бех, Г. Бєлєнька, О. Биковська, Н. Щуркова), психології (Л. Буєва, Л. Божович, Я. Крушельницька, О. Леонтьєв В. М’ясищев, Н. Пряжников, Г. Ріккерт, В. Толочек, Д. Узнадзе), аксіології (М. Каган, Г. Чижакова) та інших науках. Уточнення етимології понять праця, труд, робота дало змогу визначити спільне й відмінне в розумінні цих понять у мовах і культурах різних часів і народів (І. Дубіна, З. Козирєва, Т. Михайлова).

Ґрунтуючись на вихідних теоретичних положеннях дослідження, було уточнено сутність ключового поняття праця, під яким ми розуміємо активну цілеспрямовану діяльність, що інтегрує фізичні, розумові й моральні сили людини задля створення цінностей або задоволення життєвих потреб і пов’язану з умінням долати труднощі для досягнення мети. Автори підкреслюють, що саме єдність праці тіла, розуму й праці душі становить сутність найрізноманітніших видів людської праці.

На підставі аналізу наукової літератури встановлено, що науковці в галузі досліджуваної проблеми виокремлювали певні періоди еволюції моральної сутності праці, яка в первісному суспільстві усвідомлювалася як найголовніша умова виживання, а згодом, у процесі розшарування суспільства, стався розрив між розумовою та фізичною працею, що, відповідно, змінило й розуміння необхідності підготовки молоді до трудової діяльності з урахуванням її специфіки. Декларування філософією середньовіччя цінності праці не тільки як необхідного способу життя, але й божественного припису, шляху спокути гріхів, засобу їхнього запобігання й подолання трансформувалося в епоху Відродження в усвідомлювану умову „олюднення” людини, її вдосконалення, а згодом – розумінням праці як суспільного обов’язку.

Отже, простеження динаміки соціально-моральної сутності праці впродовж тривалого процесу суспільного розвитку дозволило зробити висновок, що в період становлення постіндустріальної спільноти сутність праці продовжує зазнавати суттєвих трансформацій – вона перестає бути основою формування системи цінностей, що може розцінюватися певною мірою як моральна катастрофа суспільства (У. Бек).

Звернення до розуміння праці як загальнолюдської цінності зумовило необхідність висвітлення сутності й змісту низки аксіологічних категорій – „цінність”, „ціннісне ставлення”, „ціннісні орієнтації”, „ціннісний смисл” тощо. У процесі аналізу доведено, що проблеми ставлення до праці як цінності у філософському контексті торкалися такі видатні мислителі античного світу, як Аристотель і Платон, ідеї яких отримали розвиток у роботах філософів більш пізнього періоду (І. Кант, Р. Лотце,) і сучасних учених – А. Абішевої, В. Андрущенко, О.Дробницького, М. Кагана, В. Ольшанського, В. Парцванії,  Ч. Пірса, В. Тугаринова, М. Хайдеггера та ін. Соціологічний аспект проблеми висвітлено в працях С. Бурілкіної, Ю. Волкова, О. Дробницького, Е. Дюркгейма, А. Здравомислова, А. Ручки, В. Ядова та ін. Психолого-педагогічні аспекти цінності праці були в центрі уваги досліджень І. Беха, Л. Божович, Л. Виготського, Д. Леонтьєва, О. Леонтьєва, В. Огнев’юка, А. Макаренка, В. Сухомлинського, К. Ушинського, Д. Фельдштейна, Н. Щуркової та ін.

Установлено, що базове поняття нашого дослідження – ціннісне ставлення – науковці трактують по-різному: як особистісний смисл (В. М’ясищев, П. Підкасистий), соціальні зв’язки особистості (Б. Ананьєв), елемент внутрішнього світу особистості (Д. Леонтьєв), ціннісна орієнтація (А. Здравомислов, В. Ольшанський); „психічний стан” (В. Зобков), „спрямованість особистості” (Г. Болдирева, О. Леонтьєв), виявлення зв’язків (Н. Щуркова) тощо. Узагальнення різних поглядів дало змогу інтерпретувати поняття ціннісне ставлення до праці як активний, стійкий вибірковий зв’язок суб’єкта з працею в усіх її проявах, у результаті чого праця набуває для суб’єкта особистісного смислу, індивідуальної й суспільної значущості, надає моральне, фізичне, психічне й емоційне задоволення. Відповідно виховання ціннісного ставлення до праці розуміємо як складний, багатогранний, цілеспрямований процес залучення особистості до трудової діяльності, у якій вона набуває власного смислу праці, що супроводжується зміною мотивів, збагаченням знань, удосконаленням трудових дій, розвитком емоційно-вольової й рефлексивно-оцінної сфер.

Застосування сукупності наукових підходів – системного, аксіологічного, діяльнісного, особистісно орієнтованого – дало змогу визначити теоретичні засади проблеми дослідження й, відповідно, підстави для обґрунтування технологічної моделі ціннісного ставлення до праці в молодших школярів в умовах приватного навчального закладу.

Важливість проекції системного підходу на процес виховання в молодших школярів ціннісного ставлення до праці зумовлено, передусім, розумінням її соціально-етичної сутності як механізму й, водночас, засобу „олюднення” людини; необхідністю забезпечення цілісної єдності цілемотиваційного, змістовно-діяльнісного, емоційно-вольового компонентів процесу виховання в молодших школярів ціннісного ставлення до праці (В. Афанасьєв, І. Блауберг, В. Садовський, Е. Юдін та ін.). Використання аксіологічного підходу дало змогу окреслити основні психологічні механізми досліджуваного процесу, які забезпечують усвідомлене прийняття молодшим школярем праці як найбільш значущої життєвої цінності, актуалізують почуття особистісної причетності до її суспільної сутності, створюють певне підґрунтя для розвитку морально-духовних потреб учня в контексті життєтворчості (Н. Гавриш, І. Іванов, В. Караковський, А. Кір’якова, Є. Шиянов, Н. Щуркова, Є. Ямбург). Урахування внутрішньої логіки розвитку духовного потенціалу, соціально-моральних почуттів молодшого школяра, необхідності „включення” його власних сил, забезпечення активної позиції в докладанні власних зусиль для досягнення спільного результату у взаємодії з однолітками й дорослими в процесі виховання ціннісного ставлення до праці спиралося на положення діяльнісного (Б. Ананьєв, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн) й особистісно орієнтованого (Ш. Амонашвілі, І. Бех, О. Бондаревська, Дж. Дьюї, Д. Леонтьєв та ін.) підходів.

У другому розділі – „Наукове обґрунтування технології виховання ціннісного ставлення молодших школярів до праці в умовах приватного навчального закладу” – розкрито особливості організації виховної роботи в приватному навчальному закладі, викладено логіку обґрунтування технологічної моделі виховання в молодших школярів ціннісного ставлення до праці в умовах приватного навчального закладу як теоретичного конструкта відповідної педагогічної технології; визначено комплекс умов її реалізації.

На підставі аналізу психолого-педагогічних джерел виявлено, що молодший шкільний вік учені визначають сенситивним для виховання ціннісних орієнтацій та ціннісного ставлення шляхом активного включення молодшого школяра в різні форми трудової взаємодії з однолітками й дорослими. Його специфіка в початковій школі характеризується особливостями означеного періоду в опануванні учіння як одного з найскладніших видів праці, набуття навичок участі в колективній праці, розумінням її як керованого процесу розвитку особистості в молодшому шкільному віці, на чому наголошено в розвідках (Л. Варяниця, Н. Голованова, В. Кутішенко, О. Ліннік, О. Мельник, О. Савченко, Є. Шулешко та ін.).

Об’єктивним, на нашу думку, є висновок науковців про неможливість обмеження завдань сучасної початкової освіти лише розвитком інтелектуальної сфери молодших школярів, у той час як пріоритетною вимогою є орієнтація освітнього процесу на розвиток базових якостей особистості, її життєвої компетентності, а саме, уміння долати труднощі для досягнення поставленої мети.

Вивчення особливостей організації життєдіяльності дітей, зокрема, виховного процесу в приватних навчальних закладах (В. Алфімов, О. Бурим, О. Дашковська, В. Жуков, Г. Іонова, Д. Подушков, В. Співаковський, Ю. Федорова, О. Хом’якова, М. Хромченко та ін.) дало змогу виокремити її найбільш характерні риси (невелика наповнюваність класів, максимальна індивідуалізація навчання, атмосфера „сімейного затишку”, комфортність перебування, сучасне обладнання, відсутність „дистанції” у взаєминах „учитель – учень”, урахування інтересів і потреб кожної дитини тощо) та переваги: повний день перебування дітей, сприятлива емоційна атмосфера, тісна міжпоколінна взаємодія учнів, педагогів, батьків школи в контексті єдиного інформаційного й духовного простору, якісна матеріальна база, малочисельні класи, можливість забезпечення індивідуального підходу до кожної дитини, широке коло вузьких спеціалістів, які поглиблено займаються з учнями в різних напрямах набуття додаткової освіти тощо (О. Бурим, О. Воробйова, Ю. Федорова, І. Федосова, Л. Фоміна, О. Черданцева та ін.). На підставі аналізу наукової літератури, узагальнення прогресивного досвіду педагогів приватних навчальних закладів, власного багаторічного досвіду викладача початкових класів приватного навчального закладу можна констатувати неготовність переважної більшості учнів молодших класів до виконання різних видів праці, цілеспрямованого докладання власних зусиль, загалом подолання будь-яких труднощів, слабкої активності їхніх фізичних, розумових і моральних сил, низької трудової мотивації.

Виявлені особливості, позитивні й негативні прояви перебігу виховного процесу в приватному навчальному закладі були враховані в процесі розробки теоретичної моделі технології виховання в молодших школярів ціннісного ставлення до праці, теоретичним підґрунтям якої визначено такі положення: компоненти структури ціннісного ставлення до праці ‑ мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, емоційно-вольовий та рефлексивно-оцінний ‑ знаходяться в тісному взаємозв’язку й взаємозалежності, виявляють свої особливості в молодшому шкільному віці; виховання ціннісного ставлення молодших школярів до праці як цілеспрямований процес, пов’язаний з подоланням труднощів, вимагає єдності фізичних, розумових і моральних сил дитини, включає різні види праці та пронизує весь процес життєдіяльності учнів; особливості виховного процесу в приватних загальноосвітніх навчальних закладах зумовлені доволі закритою моделлю організації їхньої життєдіяльності, своєрідними виховними можливостями.

Засадничими принципами побудови виховної роботи визначено принципи суб’єктної позиції школяра, орієнтації на цінність праці, виховання в діяльності, єдності виховних впливів. Концептуальною ідеєю технології стала ідея поетапної зміни типів взаємодії суб’єктів виховного процесу (від типу неузгоджених дій – через налагодження стосунків між суб’єктами до консолідації зусиль учителів і батьків) у здійсненні впливу на процес виховання в учнів ціннісного ставлення до праці.

У структурі моделі виокремлено чотири взаємопов’язаних компоненти: цілемотиваційний ‑ відображає поступову зміну мотивів, ставлення учня до праці, пов’язану з набуттям її особистісного смислу, усвідомленням її значення в житті молодшого школяра; змістовно-діяльнісний – репрезентує основні завдання трудового виховання, пов’язані з усвідомленням учнями сутності, видів, цілеспрямованості праці, форми й методи їх реалізації; емоційно-вольовий – відбиває динаміку змін, пов’язаних з прийняттям молодшим школярем праці як необхідності на початковому етапі, докладання ним власних зусиль, що за ефективної організації виховного процесу змінюється на відчуття задоволення від участі в трудовому процесі, та організаційний – визначає логіку розгортання цілеспрямованого виховного процесу. Кожен із взаємопов’язаних компонентів набуває особливого змісту на послідовних етапах реалізації технології – етапу занурення в працю – подолання труднощів – набуття особистісних смислів у праці. У моделі відображено також комплекс психолого-педагогічних умов реалізації технології: створення ситуації емоційного проживання молодшими школярами радості праці; делегування учням організаційних повноважень у підготовці й проведенні різних видів роботи в освітньому процесі приватної школи; залучення батьків до процесу трудового виховання молодших школярів. Перебіг процесу реалізації пропонованої технології забезпечує система контролю та корекції. Модель відображає також сукупність доцільних засобів виховання ціннісного ставлення до праці.

У третьому розділі – „Експериментальна перевірка технології виховання в молодших школярів ціннісного ставлення до праці в умовах приватного навчального закладу” – схарактеризовано рівні сформованості ціннісного ставлення молодших школярів до праці на основі визначених критеріїв та показників і представлено результати експериментальної перевірки ефективності розробленої технології.

Попереднє опитування батьків і педагогів приватних навчальних закладів стосовно усвідомлення ними праці як цінності засвідчило, що праця розглядається серед найважливіших життєвих цінностей лише у 2,4 % батьків і 8 % педагогів, а для 74 % батьків і 26 % учителів посідає майже останнє місце в системі цінностей.

Для встановлення вихідного рівня сформованості в молодших школярів ціннісного ставлення до праці було визначено такі критерії й показники: когнітивний (сформованість у молодших школярів комплексу знань про працю; орієнтація на працю як цінність; усвідомлення місця праці в житті людини та суспільства); мотиваційно-оцінний, що проявлявся в наявності трудових мотивів, спрямованості на оволодіння трудовими навичками, здатності до оцінки процесу та результату власної праці або праці дорослих; емоційно-вольовий, який характеризується проживанням широкого спектра почуттів та емоцій у різних трудових ситуаціях, здатністю до подолання труднощів, сформованістю комплексу моральних якостей дитини як суб’єкта праці та діяльнісний з показниками: предметна умілість; сформованість навчальних умінь, трудова активність.

На підставі прояву означених критеріїв було схарактеризовано рівні сформованості ціннісного ставлення до праці в молодших школярів – високий, середній, низький. Високий рівень сформованості ціннісного ставлення до праці характеризувався глибокими знаннями про види, сутність, значення праці у власному житті та в житті людини й суспільства, позитивним поважним ставленням до людей праці, результатів власної праці та праці інших; чіткими уявленнями про трудові можливості людини та засоби досягнення поставленої мети; постійною потребою в праці; сформованістю трудових мотивів; спрямованістю особистості на працю, умінням висловлювати оцінні судження про процес і результат трудової діяльності; яскраво вираженими позитивними емоціями від процесу та результатів праці, відповідальністю за виконання трудових завдань, сформованістю комплексу необхідних моральних якостей молодшого школяра як суб’єкта праці; сформованістю вмінь виконувати різні види праці, наявністю міцних трудових умінь та навичок, зокрема навчальної праці, активністю й ініціативністю трудової поведінки. За даними констатувального експерименту високий рівень виявлено лише у 2,0 % дітей ЕГ та у 2,2 % КГ.

Середній рівень сформованості ціннісного ставлення молодших школярів до праці характеризували: наявність необхідних знань про види, сутність, значення праці у власному житті та житті людини й суспільства, позитивне або нейтральне ставлення до людей праці, результатів власної праці та праці інших; достатні уявлення про трудові можливості людини й засоби досягнення поставленої мети, неточні знання про місце та цінність праці у власному житті, у житті людини, суспільства; нестійка потреба в праці; перемінні мотиви до праці; нестабільна спрямованість особистості на будь-яку працю, оцінки процесу та результату трудової діяльності однозначні; невиражені емоції в процесі та результаті праці; нестабільна відповідальність у виконанні трудових завдань; достатня сформованість комплексу необхідних моральних якостей молодшого школяра як суб’єкта праці; сформованість умінь виконувати деякі види праці, обмеженість необхідних трудових умінь та навичок, нестабільність уміння навчатися, середній рівень навчальних умінь, перемінна активність трудової поведінки. За результатами констатувального експерименту середній рівень було виявлено в 41,6 % в ЕГ та 41,2 % – у КГ.

Для низького рівня сформованості ціннісного ставлення молодших школярів до праці характерним було: фрагментарність знань про види, сутність, значення праці у власному житті та в житті людини й суспільства, байдуже або зневажливе ставлення до людей праці, результатів власної праці та праці інших; надто загальні уявлення про трудові можливості людини та засоби досягнення поставленої мети, нерозуміння місця цінності праці у власному житті, житті людини, суспільства, відсутність потреби в праці; невиражені мотиви до праці, домінування мотиву уникнення покарань, відсутність спрямованості особистості на працю, неадекватність або відсутність оцінки процесу й результату трудової діяльності; наявність негативних емоцій у процесі та результаті праці; безвідповідальність у виконанні трудових завдань; несформованість комплексу моральних якостей молодшого школяра як суб’єкта праці; нездатність виконувати різні види праці, відсутність необхідних трудових умінь та навичок, несформованість уміння навчатися, низьким рівнем навчальних умінь, пасивність трудової поведінки. За даними вступного обстеження кількість дітей з низьким рівнем становила 56,4 % в ЕГ і 56,6 % – у КГ.

Для експериментальної перевірки ефективності розробленої технології  виховання в молодших школярів ціннісного ставлення до праці було організовано контрольну (КГ) та експериментальну групи (ЕГ).

На основі технологічної моделі виховання в молодших школярів ціннісного ставлення до праці з метою більш чіткої організації розроблено технологічні карти реалізації змісту кожного з етапів, які дозволяли конкретизувати мету, зміст, особливості використання запропонованих засобів виховання та очікувані проміжні результати експериментальної роботи. Так, на першому етапі (занурення в працю) основними завданнями роботи були такі: формування в учнів знань про працю, розвиток предметної умілості, збагачення спектра почуттів та емоцій у різних трудових ситуаціях, розвиток спрямованості молодших школярів на трудову діяльність. Зауважимо, що на першому етапі максимальну увагу було приділено розвитку когнітивного та діяльнісного компонентів у структурі ціннісного ставлення до праці. Відсутність у більшості молодших школярів на цьому етапі трудових мотивів можна було висловити формулою „працюю, тому що треба”, яка засвідчувала, з одного боку, необхідність залучення, передусім, зовнішніх мотивів праці, які сприяли зацікавленості молодших школярів, появі в них задоволення від власної участі в трудовому процесі, спонукали спробувати свої сили у виконанні трудових завдань; з іншого, – надавали можливість спостерігати прояви внутрішніх трудових мотивів дорослих, включених у процес взаємодії. Змістовний компонент спрямовувався на уточнення й поширення знань учнів про види, значення праці, зміст різних професій, сутність трудових дій, а також формування вмінь виконувати різні види праці за зразком. Цьому сприяло, передусім, започаткування колективних творчих проектів у межах „Фабрики праці” як одного із засобів виховання ціннісного ставлення до праці.

Визначальною на другому етапі (подолання труднощів), який посідав центральне місце в технології виховання ціннісного ставлення до праці, була мета формування в молодших школярів уміння долати труднощі й полягала в розвитку трудових зусиль, відповідного комплексу моральних якостей, серед яких особливого значення набувала воля; усвідомлення цінності власних зусиль для отримання позитивного результату праці, спрямованості особистості на трудову діяльність, що проявлялася в прагненні працювати. Провідною умовою було делегування молодшим школярам організаційних повноважень у підготовці й проведенні різних видів роботи у виховному процесі, що стимулювало концентрацію моральних, фізичних і розумових зусиль дитини, уміння знаходити рішення, розв’язувати необхідну складну ситуацію тощо. Реалізація третього етапу технології виховання ціннісного ставлення молодших школярів до праці потребувала корекційної роботи типу взаємодії педагогів і батьків, оскільки домінантною умовою третього етапу було включення батьків у процес виховання, яке вимагало встановлення особливої взаємодії між ними.

На цьому етапі (набуття особистісних смислів у праці) характерною рисою для дітей стала поява інтересу до праці, первинних трудових мотивів. Тому потреба в праці, її особистісний смисл відігравали провідну роль на завершальному етапі технології виховання ціннісного ставлення до праці в молодших школярів. На відміну від попередніх етапів технології, змістовно-діяльнісний компонент характеризувався доланням труднощів з радістю, що забезпечувалося сформованістю вольової сфери молодших школярів, їхнім умінням долати зусилля, широким спектром почуттів і емоцій від процесу й результату праці. Діти демонстрували підвищення ініціативності, відповідальності, трудової активності при виконанні завдань. Було зафіксовано й значне підвищення активності батьків, установлення більш тісного контакту з власними дітьми, поглиблення знань батьків про особливості, інтереси, здібності дитини, що особливо цінно для специфічного контингенту сімей учнів приватного навчального закладу.

Здійснений на завершальному етапі експерименту порівняльний аналіз даних констатувального та контрольного зрізів щодо рівнів сформованості ціннісного ставлення до праці в молодших школярів приватного навчального закладу засвідчив значну позитивну динаміку саме в експериментальній групі.