ІМІДЖ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ: ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток політичних процесів у ХХІ ст. засвідчує підвищену увагу владних суб’єктів до структур збройного (силового) забезпечення державотворчих стратегій. У переважній більшості сучасних держав значна увага приділяється збройним силам, оскільки армія була й залишається законодавчо визначеним (конституційним) органом, що забез­печує оборону країни, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності. Якість національної оборонної сфери, включно зі станом збройних сил, безпосередньо залежить від здатності державних органів забезпечити її відповідність вимогам часу. Однією з таких вимог є необ­хідність формування та підтримання на достатньому рівні іміджу армії як державного інституту, що в умовах активної, але при цьому здебільшого невоєнної форми взаємодії міжнародних суб’єктів, набуває підвищеного політичного значення.

Світовий досвід засвідчує, що використання іміджевих технологій відіграє важливу роль при вирішенні комплексу внутрішніх державотворчих завдань: гармонізації військово-цивільних відносин; підвищенні рівня військово-патріотичного виховання та обізнаності суспільства про завдання і діяльність збройних сил; формуванні стійкого морально-психологічного стану особо­вого складу; зміцненні військової дисципліни тощо. Комплекс питань щодо забезпечення позитивного іміджу Збройних Сил України (ЗСУ) є актуальним ще й тому, що однією із цілей реформування національної військової сфери проголошено створення професійної армії на контрактній основі її комплек­тування. Однак цей процес ускладнюється низкою чинників об’єктивного та суб’єктивного походження, у тому числі негативним іміджем військової служби, що склався серед певних категорій населення. Отже, проблема формування сприятливих іміджевих характеристик ЗСУ набуває чітко вира­женого політичного забарвлення та вагомого суспільного значення. Відпо­відно, постає питання стосовно вивчення теоретичних основ та визначення дієвих практичних механізмів формування позитивного іміджу національного війська.

Аналіз наукової літератури свідчить, що проблемі створення позитивного іміджу політичного суб’єкта присвячена значна кількість наукових робіт, на основі яких розвивається достатньо молода прикладна наука – іміджелогія. Проте у більшості випадків предметом досліджень виступають імідж особистості (державний чи політичний діяч), імідж політичного суб’єкта (партії, руху) або державної влади в цілому. На сьогоднішній день тема створення (розробки) позитивного іміджу збройних сил досліджена вкрай недостатньо. Можна виділити наукові праці Г. Почепцова та І. Ільницької, в яких досліджуються питання зв’язків з громадськістю (Public relations) армії та інших силових структур. Питання взаємодії збройних сил та суспільства досліджуються в працях українських науковців (М. Требін, В. Смолянюк, В. Гречанінов, В. Баранівський, В. Алещенко, І. Печенюк та ін.) та їх російських колег (С. Мельков, О. Бельков, В. Серебряніков, Л. Прудніков, Е. Галумов, А. Шахов, А. Першин, М. Зеленков, О. Забузов, Д. Давидов, Н. Данілова). Серед західних учених окремі аспекти формування позитивного іміджу армії досліджували С. Хантінгтон, С. Катліп, Р. Брум, А. Сентер, С. Блек, Ш. Гаррісон, Р. Харлоу. Проте на сьогоднішній день немає єдиного теоретичного підходу щодо трактування сутності іміджу армійських структур, не приділено достатньої уваги визначенню адекватних методик (технологій, засобів) формування позитивного іміджу Збройних Сил України. Відтак ці питання потребують подальшого науково-теоретичного осмислення і практичного аналізу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема та зміст дисертаційної роботи пов’язані з комплексною тематикою наукових досліджень Центру перспективних соціальних досліджень Міністерства соціальної політики України та НАН України. Це знайшло своє відображення в таких науково-дослідних роботах, як: «Основні напрями стратегії соціальної політики до 2010 р.» (державний реєстраційний №0106V010124-2006 р.); «Соціальна нерівність в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення» (державний реєстраційний № 0110U004148-2010р.); «Розроблення проекту методики визначення граничної вартості соціальних послуг, гарантованих державою на безоплатній основі, особам, які перебувають у складних життєвих обставинах» (державний реєстраційний № 0109U008447-2011 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослі­дження фундаментальних основ формування іміджу армії, практики імідж­мейкерства у деяких країнах, а також розробка Концепції (програми) форму­вання позитивного іміджу Збройних Сил України як державного інституту.

Відповідно до сформульованої мети вирішувалися такі завдання дослідження:

– обґрунтувати необхідність формування позитивного іміджу ЗСУ як невід’ємної частини іміджу держави в цілому;

– концептуалізувати поняття «імідж збройних сил (армії)» та «воєнно-іміджева політика»;

– встановити корелятивні зв’язки між іміджем держави та збройних сил;

– дослідити особливості, засоби, форми та методи формування позитив­ного іміджу армії;

– окреслити стратегію формування позитивного іміджу Збройних Сил України;

– на основі стратегії розробити Концепцію формування позитивного іміджу ЗСУ та запропонувати основні заходи програми її реалізації.

Об’єкт дослідження – імідж державного інституту.

Предмет дослідження – інституційні та діяльнісні аспекти процесу формування позитивного іміджу Збройних Сил України.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації є філософські, загальнонаукові й спеціальні наукові методи. Положення і висновки, вироблені в рамках теорії політичних та соціальних систем (інститутів), виявилися найбільш ефективними для вирішення поставлених дослідницьких завдань. Методологія дослідження ґрунтується на принципах системного і структурно-функціонального аналізу та використанні загально­наукових методів. Інституціональний підхід застосовується при дослідженні іміджу політичних та державних інститутів як комплексного, внутрішньо структурованого явища. У рамках системного підходу імідж розглядається як механізм, що спрямований на формування системи зв’язків та взаємодії органів державної влади з суспільством, збройних сил з громадськістю. Структурно-функціональний метод дозволив з’ясувати специфіку взаємодії та взаємозалежність іміджевих технологій при формуванні позитивного образу ЗСУ. Порівняльний аналіз надає можливість з’ясувати відповідність імідже­вих характеристик ЗСУ їх аналогам, що існують в інших країнах.

Крім загальнонаукових методів, у роботі використовувалися загальнофіло­софські і загальнологічні методи: аналіз і синтез, абстрагування і конкре­тизація, поєднання історичного і логічного аналізу. Оцінка перспектив того чи іншого явища та можливих варіантів його розвитку здійснювалася за допомогою аналітико-прогностичних методів. Емпіричну базу дисертації склали результати досліджень, проведених як державними установами, так і недержавними соціологічними центрами (Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка та Український Центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова).

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертаційна робота є комп­лексним дослідженням процесу використання сучасних засобів, форм і методів формування позитивного іміджу Збройних Сил України.

Вперше:

– системно проаналізовано сучасний стан іміджу Збройних Сил України. Негативні іміджеві характеристики вітчизняного війська визначено як потенційну загрозу воєнній (національній) безпеці України. Виявлено причини даної загрози та можливі наслідки її подальшої практичної об’єктивації у державотворчих реаліях. Запропоновано шляхи зниження даної загрози засобами воєнно-іміджевої політики держави;

– досліджено та обґрунтовано стратегічні основи формування позитивного іміджу армії, на основі яких розроблено авторську Стратегію формування позитивного іміджу Збройних Сил України та основні програмні заходи щодо її реалізації (координування діяльності МОУ та інших органів виконавчої влади у сфері формування позитивного іміджу ЗСУ; формування інформа­ційно-комунікативного поля ЗСУ; формування іміджу ЗСУ як професійної та високоорганізованої структури; популяризація військової служби на основі сучасних інформаційних технологій та ін.)..

Удосконалено:

– понятійний апарат наукового дискурсу іміджу армії, зокрема наведено авторську дефініцію понять «імідж збройних сил (армії)», «воєнно-іміджева політика» та «стратегія формування позитивного іміджу армії», визначено та систематизовано перелік специфічної термінології, вживаної у текстах з проблематики формування іміджу армії;

– структуру воєнно-іміджевої політики держави, до якої віднесено такі елементи: аналіз внутрішньої обстановки у державі та на міжнародній арені з позицій іміджування політичного суб’єкта; інформаційна політика держави; вивчення цільової аудиторії; «конструювання» позитивного образу збройних сил; створення в структурі збройних сил PR-служби; військово-патріотичне виховання; рекламування збройних сил та військової служби (у тому числі за контрактом); інформаційно-пропагандистське забезпечення життєдіяльності військової сфери; створення брендів Збройних Сил України.

Подальшого розвитку набули:

– технологічний інструментарій (засоби, форми та методи) формування позитивного іміджу армії;

– концептуальні напрями розвитку (забезпечення) іміджу Збройних Сил України, до яких віднесено інформаційно-комунікативний, духовно-мораль­ний, історичний, патріотичний, професійний та психологічний;

– процедури оптимізації ролі та місця служби зв’язків з громадськістю, а також тематичні напрямки її інформаційної діяльності.

Практична значимість отриманих результатів дослідження. Основні положення та результати (висновки, пропозиції) дисертаційного дослідження можуть бути використані органами державної влади у процесі практичного виконання заходів, передбачених Стратегією інформаційної безпеки України та державними програмами розвитку (реформування) Збройних Сил України; з метою оптимізації військово-цивільних відносин; при підготовці навчальних курсів з воєнної політології, військово-політичної комунікації, іміджелогії, зв’язків з громадськістю тощо.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднювались на: науково-практичних кон­ференціях «Актуальні задачі фінансового, психологічного, правового, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підроз­ділів та частин Збройних Сил України» (Київ, 2007, 2008, 2009 рр.); науково-практичних семінарах «Основні напрями формування професійних якостей фахівців виховної роботи у Збройних Силах України» (Київ, 2009, 2010 рр.); ІІ, ІІІ, VІ Міжнародних науково-практичних конференціях «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» (Київ, 2006, 2007, 2010 рр.); ІІ науково-практичному семінарі «Основні напрями формування професійних якостей фахівців гуманітарної сфери у відповідності до вимог Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006–2011 роки» (Київ, 2007 р.).

Публікації. Основні положення, результати та висновки дослідження апробовані у 15 публікаціях, з яких 6 – наукові статті у фахових виданнях з політичних наук. Тези в 4 збірниках праць наукових конференцій написані у співавторстві, внесок автора є співмірним і дотичним до досліджуваної проблеми.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 205 стор., з них 182 – виклад основного матеріалу, список використаних джерел – 23 стор. (204 найменування).