МАКРОСОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ОБРАЗУ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У „Вступі” обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, показано зв’язок роботи з науковими програмами, визначено об’єкт і предмет дослідження, мету і завдання, представлено методи дослідження, що використовуються при вирішення поставлених завдань, показано ступінь новизни розробки теми та практичне значення роботи, окреслено рівень апробації результатів, подано структуру роботи.

В першому розділі „Теоретико-методологічні засади дослідження образу політичного лідера як політико-культурного феномену” здійснено аналіз наукових публікацій з теми дослідження, досліджено теоретичні підходи щодо вивчення образу політичного лідера в суспільній свідомості та умов його формування. У підрозділі 1.1. „Політичне лідерство та еволюція уявлень про нього” розглядається концептуальні підходи світової та вітчизняної наукової думки щодо вивчення феномену політичного лідера з точки зору його відображення у масовій свідомості.

Зазначається, що лідерство являє собою історично обумовлену соціальну потребу людей в організації своєї діяльності. Воно фіксує морально-політичні відносини між суб’єктом і об’єктом політики, суть яких полягає в свідомому та добровільному підкоренні лідерові всіх його послідовників. Історично політичне лідерство пов’язане не лише з формуванням категорії інтересів, але й з появою особистості як одного з потенційних суб’єктів політичної дії.

Вивчення наукової літератури з означеної проблематики показало, що складність врахування всієї багатогранності особи лідера сприяє виникненню різноманітних тлумачень цього поняття, великої кількості різноманітних теорій, інтерпретацій та підходів до вивчення даного політико-культурного явища. Однак, жодна з теорій лідерства не в змозі повністю пояснити весь спектр причин і механізмів виникнення даного феномена, засоби впливу та способи реалізації лідером своїх політичних цінностей, засоби досягнення ним своїх ідей, цілей тощо.

За А.Пахарєвим, узагальнений погляд на політичне лідерство дає можливість виокремити такі підходи у його визначенні:

лідерство як різновид влади, носієм якої виступає не більшість, а одна людина або політична група;

лідерство як управлінський статус, керівна посада, пов’язана із прийняттям важливих політичних рішень;

лідерство як вплив на інших людей, що передбачає: 1) постійний і стійкий вплив (до лідерів не можна зараховувати людей, що зробили разовий вплив на політичний процес); 2) керівний вплив лідера повинен здійснюватися на політичну структуру (групу, партію, рух) з подальшим поширенням на все суспільство або його більшість; 3) політичного лідера відрізняє від інших явна інтелектуальна, організаторська і вольова перевага; 4) вплив лідера формується не силою, а авторитетом або визнанням правомірності керівництва;

лідерство як особливий вид підприємництва на специфічному ринку, на якому політики в конкурентній боротьбі обмінюють свої політичні програми й пропоновані шляхи їх реалізації на владні посади;

лідерство як символ спільності та зразок політичної поведінки певної групи, партії, руху, політичної еліти, що відображають інтереси й сподівання широких народних мас або більшості суспільства

Аналізуючи змістову сутність сучасних концепцій типології політичного лідерства, можна впевнено говорити, що, незалежно від того, якою кількістю типів лідерства відрізняється та чи інша концепція, основою для їх усіх є класична веберівська тріада. Зрозуміло, сучасна насиченість, розмаїтість і ускладненість політичного життя дають ученим можливість розширювати типологію лідерства, давати точніші визначення відповідно до конкретної історико-політичної ситуації.

Українські політологи свої концепції будують на проблемах формування загальнонаціонального політичного лідера, як необхідної передумови подальшої трансформації суспільства в бік демократії. Зокрема Ф.М.Рудич, характеризуючи ситуацію, що склалася в Україні останнім часом, констатує, що „консолідувати суспільство і повернути вектор його розвитку в бік реальних демократичних перетворень може тільки першочергова і прискіплива увага влади, її політичних лідерів до створення умов суворого контролю за виконанням чинних законів і демонстрація особистісних зразків поведінки, які б відповідали сучасним демократичним цінностям”. О.Траверсе вважає, що політичне лідерство в Україні слід розглядати у загальноєвропейському і світовому контексті водночас, як „неповторне цілісне культурно-історичне явище”, що співзвучне з комплексним підходом до аналізу феномену політичного лідерства.

Не дивлячись на тенденцію застосування в політичній науці комплексного підходу до проблеми вивчення феномену політичного лідера та лідерства, прийнятого останнім часом в науці, в суспільстві лідер як і раніше розглядається як особистість, яка володіє певними якостями. У зв’язку з розвитком засобів масової інформації, коли політик перестає бути самодостатнім без залучення на свій бік інтересів мас і громадської думки, суспільство пред’являє певні вимоги до особистості політика і чекає від нього наявності якостей, що характеризують його як лідера. На цій підставі в багатьох дослідженнях розробляються типології політичних лідерів і виділяються основні характерні риси. В цілому ж треба зазначити, що образ політичного лідера, втілюваний у масову свідомість, є складним соціально-психологічним феноменом, в якому віддзеркалюється сукупність його реальних особистісних характеристик, а також якостей, сформованих його діяльністю та засобами масової інформації

У підрозділі 1.2. „Особливості формування образу політичного лідера в умовах функціонування сучасної політичної культури” зазначається, що образ політичного лідера відіграє значну роль у розстановці політичних сил у суспільстві, нерідко він є визначальним фактором при виборі того чи іншого кандидата на певні політичні, державні пости, ролі у країні. При цьому симпатії до особистості кандидата мають істотний вплив на електоральну поведінку, а ці симпатії залежать саме від образу політичного лідера. Вміле створення такого образу часто відіграє вирішальну роль у політиці, що не раз було підтверджено практикою.

У сучасній українській політичній науці можна виділити чотири підходи до визначення поняття “політичний образ”: онтологічний, антропологічний, ціннісний та етичний. Загалом, в соціально-політилогічній літературі можна знайти велику кількість визначень іміджу, які відтворюють різні підходи до виявлення його сутності та характерних особливостей. Значна кількість розробок з означеної тематики призвела до неоднозначності самого поняття „образу” політичного лідера та використанням частиною вчених в якості синонімічних понять „іміджу”, „бренду”. Найбільші суперечки розгортаються навколо питання щодо рівнозначності чи відмінності понять „образ” та „імідж”.

Однозначного визначення поняття іміджу не існує. В залежності від предметного змісту власних досліджень різні науковці визначають його або як результат міжособистісного сприйняття, або як ілюзорне відображення об’єкта чи явища, або як узагальнене відображення зовнішніх поведінкових і внутрішніх особистісних характеристик політика, як систему соціального програмування духовного життя суб’єктів певними стереотипами і символами групової поведінки.

В рамках даного дослідження образ політичного лідера розуміється з точки зору образного підходу, який передбачає значну кореляцію між термінами „імідж” як певного зображення, що існує у масовій свідомості, та „образ”. Образ може бути „штучно створений”, а може „утворитися” – стати результатом впливу різних обставин, чинників, не пов’язаних із раціональною волею суб’єкта. Поняття політичного образу поєднує в собі різні культурно-історичні і соціологічні значення, які особливо актуальні сьогодні для створення образу людини з політики – політичного лідера

Специфіка політичної сфери особливим чином визначає логіку появи та існування образу. Образ політичного лідера, що існує в масовій свідомості, значною мірою визначає специфіку взаємодії носія образу – реального політичного лідера з масою, виборцями, зі своїми прихильниками та опозицією. Він формується під їх впливом та є продуктом цієї взаємодії.

У другому розділі „Вплив макросоціальних факторів на формування образу політичного лідера” увагу зосереджено на вивченні ідеологічного та культурно-історичного підґрунтя виникнення та розвитку образу політичного лідера в суспільній свідомості. У підрозділі 2.1. „Вплив ідеологічного фактору на формування образу політичного лідера” зазначається, що легітимація політичних лідерів як уособлення існуючої влади визначається в значній мірі державною ідеологією. Одним із завдань будь-якої державної ідеології є забезпечення народної підтримки носію верховної державної влади завдяки створенню його позитивного образу в масовій свідомості ідеологічним шляхом.

Ідеологічна складова формування лідерства в цілому та образу політичного лідера зокрема в сучасній Україні багато в чому пов’язана з недавнім історичним минулим українського народу, яке тяжіє, з одного боку, до царсько-імперських та радянських великодержавних стереотипів, а з іншого – до власного державотворення та прагнення інтеграції до європейського співтовариства та його демократичних цінностей. Поширення політичного протистояння за ідеологічними ознаками та перенесення його з центрального на місцевий рівень, посилює ціннісно-світоглядне розшарування українського суспільства, ускладнює досягнення національної єдності.

Узагальнюючи основні підходи до розгляду ідеологічного чинника вітчизняних та зарубіжних науковців, можна зазначити, що: а) ідеологічний чинник (державна ідеологія) істотно впливає на формування образу-стереотипу національного політичного лідера; б) для політичної культури українського населення характерний стійкий компонент образу-стереотипу політичного лідера національного рівня, властивий масовій свідомості і сформований під впливом ідеологічного чинника; в) ідеологічний компонент образу-стереотипу політичного лідера в масовій свідомості складається з уявлень про особливий, сакральний статус лідера держави; г) масові уявлення про особливий, сакральний статус політичного лідера, складові ідеологічного компоненту образу-стереотипу політичного лідера, практично незмінні; загальнонаціональний політичний лідер уявляється людиною з надприродними якостями; д) ідеологічний компонент образу-стереотипу політичного лідера впливає на оцінку лідером свого власного стану, тобто на формування однієї зі складових політичного лідерства.

У підрозділі 2.2. „Особливості культурно-історичних та духовних засад формування образу політичного лідера як політико-культурного феномену” розглядаються політико-культурні традиції, історичні передумови сучасного стану політичної свідомості та політичної культури, що суттєвим чином впливають на становлення національної громадської позиції. Особливості сприйняття населенням образу влади та її носіїв – політичних лідерів, уявлення народу щодо ідеальних рис та якостей, щодо ролі лідера в історії держави, в значній мірі визначаються культурними та історичними обставинами, в яких розвивалась нація, в яких формувалась її суспільна свідомість.

Політична культура як „сукупність стереотипів політичної свідомості й поведінки, властивих даній соціальній спільності” (за М.Фарукшиним) вміщує і образ-стереотип національного політичного лідера, що формується в суспільній свідомості і відображає очікування та сподівання населення країни в його розумінні влади і взаємовідносин влади з громадянами.

Особливим чинником формування образу політичного лідера в суспільній свідомості в контексті культурно-історичного фактору є традиції. У політичній сфері вони безпосередньо пов’язані з реалізацією інтересів різних верств населення і боротьбою за владу. Сьогодні в українському суспільстві звертають увагу парадокси сприйняття традицій, що існують у суспільстві та мають нові види, а також рівні їхнього дотримання, значна частина українців продовжує наслідувати традиції та норми, успадковані з радянських часів. Це викликає в масовій свідомості певну ностальгію по „старим часам” і спричиняє явище дихотомії в образі-стереотипі національного політичного лідера.

Особливості функціонування культурного, історичного, етнічного та інших макросоціальних чинників в умовах української політичної культури визначили особливості національного суспільного ідеалу як виробленого суспільною свідомістю уявлення про досконале громадське життя, як зразок і орієнтир людської діяльності, який виражає очікування суспільства щодо образу правителя, образу національного політичного лідера і в значній мірі визначає сприйняття політичного діяча в масовій свідомості населення країни.

Третій розділ „Формування образу політичного лідера України як елементу політичної культури українського суспільства” представляє результати аналізу національних особливостей сприйняття образу політичного лідера в суспільній свідомості українського народу. Підрозділ 3.1. „Реалії сучасної політичної культури України як чинник формування образу політичного лідера” розкриває особливі елементи образу-стереотипу національного політичного лідера, сформовані за умов сучасної політичної культури України.

В розділі зазначено, що національний характер, національні особливості суспільної свідомості та політичної культури відіграють важливу роль серед факторів, які впливають на сприйняття пересічними громадянами політичного лідера, впливає на сприйняття політичних подій і політичних лідерів масами, на електоральну поведінку населення.

Як показують численні соціологічні дослідження, в Україні ставлення населення до влади носить споживчий характер. Відношення до дійсної влади завжди було подвійним: з одного боку, владу не любили і боялись її, а з іншого – рішення своїх проблем український народ пов'язував з діяльністю державного діяча. Ця подвійність функціонує і зараз. Іншими словами, українець хоче бути вільним від влади і в той же час отримувати від неї захист, матеріальні блага.

Автор погоджується з тезою, що специфіка розвитку українського суспільства полягає у залишках старого радянського світогляду, націонал-романтичної ідеї, патерналізмі, регіональному партикуляризмі, особистому інтересі; основними системотворчими ознаками ментальності українського народу є інтровертивність, кордоцентричність, анархічний індивідуалізм, та перевага емоційного над інтелектуально-вольовим. Все це, безумовно, впливає на стан політичної культури громадян України і визначає особливості національного сприйняття образу політичного лідера.

Підтверджено, що рівень політичної компетентності українців залишається невисоким внаслідок домінування екстернальності у системі життєвих орієнтацій та усталеність патерналістських установок. Такі переконання українців призводять до зневірення у власних силах та пасивної життєвої позиції. Нині, так само як і на початку незалежності, переважна більшість українців покладає сподівання щодо свого соціального захисту на державу. Хоча останнім часом даний показник все-таки дещо знижується, що дає підстави очікувати більшої громадської активності населення України та більшої участі в громадсько-політичному житті країни.

У підрозділі 3.2. „Образи українських політичних діячів в масовій свідомості українського електорату” представлені результати авторських досліджень існуючих в масовій свідомості образів сучасних політичних діячів України, заснованих на застосуванні методів непараметричного моделювання. В якості емпіричної бази було використано дані соціологічних досліджень, проведених Соціологічною групою „РЕЙТИНГ” на основі соціологічних опитувань, що проводилися регулярно з січня 2008р. і до грудня 2011р. Опитування проводилося серед 2000 громадян України віком від 18 років і старші методом особистого формалізованого інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face) в різних областях усіх регіонів України.

В якості об’єктів дослідження при опитуванні було обрано наступних українських політичних діячів: В.Литвин, П.Симоненко, Ю.Тимошенко, С.Тігіпко, О.Тягнибок, В.Ющенко, В.Янукович, А.Яценюк. В роботі наведено зведені результати опитувань у вигляді таблиць та графіків, які було покладено в основу подальшого аналізу та моделювання.

При моделюванні використовувались методи, які дозволяють виявити відмінності в рівні досліджуваної ознаки та з'ясувати тенденції щодо збільшення представлення ознаки при впорядкуванні об’єктів. Результати моделювання дозволили впорядкувати політичних діячів, сприйняття яких громадською думкою було предметом дослідження, за рівнем уподобань населення. При цьому рівень достовірності результату складає 95%, що є досить високим показником. Оцінити співпадіння отриманих результатів із фактичними даними можна буде після наступних парламентських виборів, оскільки уподобання населення щодо політичного діяча в умовах української політичної дійсності переноситься на ту політичну партію чи рух, яку він уособлює.

Дослідження особистісних та професійних якостей українських політиків в уявленні населення України було наочно представлено за допомогою лепесткової діаграми, яка дає можливість порівняти зазначених політичних діячів відповідно до рівня прояву окремих характеристик. Аналогічним чином було досліджено і негативні риси політичних діячів, які, згідно з опитуванням, притаманні образу політичного лідера в масовій свідомості українського суспільства.