АКТИВІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, виявлено ступінь її розкриття в економічній літературі ученими, показано зв'язок роботи з напрямами, програмами та темами наукових досліджень, сформульовано мету й завдання дослідження, його предмет і об'єкт, визначено наукову новизну й практичну цінність отриманих результатів, надано інформацію щодо апробації та публікації результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі «Теоретичні аспекти активізації інвестиційного процесу в аграрному секторі» розкрито поняття інвестиційного процесу в аграрному секторі, необхідність формування ресурсів для його організації, охарактеризовано чинники, що впливають на розвиток аграрного сектору при організації та активізації інвестиційного процесу, обґрунтовано механізм ефективного функціонування та активізації інвестиційного процесу в аграрному секторі.

На основі узагальнення теоретичних напрацювань за напрямом дисертаційної роботи запропоновано визначати інвестиційний процес в аграрному секторі як послідовний, безперервний процес здійснення інвестиційної діяльності, направленої на досягнення економічного та соціального ефектів, який регулюється державою та підпадає під вплив зовнішніх та внутрішніх факторів розвитку. Основною умовою здійснення інвестиційної діяльності та активізації інвестиційного процесу в аграрному секторі є наявність інвестиційних ресурсів, які автором визначаються як фінансові, матеріальні та грошові ресурси, які безперервно залучаються із різних джерел, що взаємодіють з аграрним сектором, для реалізації інвестиційного процесу з метою підвищення ефективності виробництва в даній сфері, досягнення економічного та соціального ефектів. При цьому, зовнішні джерела інвестиційних ресурсів пропонується визначати як канали отримання інвестиційних коштів на підставі розроблених і здійснюваних заходів щодо реалізації інвестиційних проектів, що характеризуються невисокою мірою вірогідності їх отримання, а також є важко прогнозованими. Внутрішні джерела інвестиційних ресурсів є результатом діяльності суб'єктів господарювання, залежать від його ефективності та рентабельності і можуть прогнозуватися на підставі аналізу результатів діяльності аграрного сектору в попередніх періодах.

В роботі розширено класифікацію інвестиційних ресурсів аграрного сектору шляхом доповнення їх класифікаційними ознаками за ступенем ризику реалізації інвестиційних ресурсів в аграрному секторі, за способом отримання інвестиційних ресурсів та за способами оплати за використання ресурсів.

На підставі проведеного дослідження особливостей організації та активізації інвестиційного процесу в аграрному секторі було виявлено чинники, що перешкоджають розвитку інвестиційної активності. Встановлено, що у період з 2000 по 2010 рр. по-перше, обсяги інвестиційних ресурсів, що надходили з різних джерел, мали позитивну динаміку, однак їх було недостатньо для ефективного розвитку інвестиційних процесів. По-друге, при збільшенні обсягів інвестиційних ресурсів відбувалось якісне та кількісне погіршення стану матеріально-технічної бази, що призводило до зниження обсягів виробництва та якості продукції. По-третє, при позитивній динаміці росту обсягів інвестиційних ресурсів, що надходили в аграрний сектор, економічні показники його діяльності залишались низькими та не сприяли підвищенню обсягів виробництва шляхом приваблення нових виробників або інвесторів до аграрного сектору. Вказані перешкоди зумовлюють подальше обґрунтування напрямів державної підтримки аграрного сектору.

Встановлено, що забезпечення розвитку інвестиційного процесу в аграрному секторі залежить від обсягів інвестиційних ресурсів, які надходять в дану сферу.

У дисертації запропоновано механізм ефективного функціонування та активізації інвестиційного процесу при взаємодії різних сфер впливу, де можуть відбуватися дії, направлені на активізацію процесу формування інвестиційних ресурсів в аграрному секторі (рис. 1). Наведений механізм дозволяє встановити закономірності взаємодії, сприяє підвищенню обсягів інвестиційних ресурсів, що надходять в аграрний сектор. Досить важливою виявляється оптимізація та координованість зазначених дій, враховуючи інтереси як аграрного сектору, так і держави загалом. Пріоритетними в механізмі є дії з боку держави, оскільки вона впливає на можливість здійснення заходів з боку інших сфер та може здійснювати заходи з метою досягнення соціального ефекту в аграрному секторі, а не з метою отримання прибутку.