ФОРМУВАННЯ МІЖЕТНІЧНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі вказано на зв’язок дисертації з напрямами наукових досліджень, обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дисертації, подано методологічні основи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів та обґрунтовано структуру роботи.

У першому розділі ня” – системно досліджено джерельну базу, вітчизняну та зарубіжну наукову літературу з державного управління, етнології, права, соціології, філософії, політології, яка стосується обраної теми. Окреслено проблемне поле, що потребує наукового аналізу. Здійснено аналіз методичного інструментарію дослідження міжетнічної толерантності, її ціннісних вимірів як базового імперативу формування культури міжетнічного спілкування. Визначено провідну роль цього феномену в процесі демократичного державотворення в поліетнічному суспільстві. Зазначено, що успішне вирішення етнополітичних та міжетнічних проблем в українському поліетнічному суспільстві сприятиме створенню єдиного гуманітарного простору, що є першочерговим завданням державної гуманітарної політики.

Аналіз джерельної бази за темою дослідження засвідчив, що на сучасному етапі розвитку наукової думки проблема міжетнічної толерантності досить актуальна, незважаючи на відсутність комплексних досліджень, за невеликими і аналізованими в роботі винятками. Однак у зазначених працях поза увагою науковців фактично залишається теоретичне і практичне наповнення концепту формування міжетнічної толерантності в державно-управлінському аспекті. Відсутні також аналіз формування міжетнічної толерантності з погляду взаємозумовленості з такими феноменами, як культура міжетнічного спілкування і міжетнічна інтеграція, чіткий аксіологічний підхід до дослідження ціннісної складової толерантності та семантичне бачення поняття “міжетнічна толерантність”, розвідки тенденцій в розрізі державотворчих процесів. Цим пояснюється дослідницький інтерес до зазначеної проблеми в рамках теорії та історії державного управління. Усвідомлюючи складність поставлених у роботі проблем, автор також визнає, що деякі з них є дискусійними, інші потребують додаткового дослідження в галузі науки “Державне управління”.

Визначено дві протилежні тенденції функціонування міжетнічної толерантності. Перша з них полягає в посиленні впливу міжетнічної толерантності на мотивацію та вчинки людей унаслідок сучасного нівелювання традиційних елементів національної держави, друга − в послабленні міжетнічної толерантності. Пріоритетність однієї із цих тенденцій залежить від особливостей стратегії державної етнонаціональної політики. При цьому в процесі управління варто врахувати, що нетерпимість, як правило, розвивається там, де існує конфлікт інтересів, демократичне узгодження яких є обов’язком усіх етнічних спільнот українського суспільства.

Визначено умови існування української політичної нації з багатим етнокультурним розмаїттям (спільна історична доля, спільна державна мова, єдиний інститут громадянства, територіальний (загальнодержавний) патріотизм та етнічний плюралізм (плюралізм у питаннях рідної мови, освіти, культури, індивідуальних стилів життя національних меншин) (рис. 1). На цих засадах державність усвідомлюється громадянами завдяки створенню і розвитку відповідних загальних ціннісних орієнтирів, ідеалів, настанов тощо. Доведено, що виключно за умови усвідомлення представниками політичної нації власної взаємозалежності та необхідності толерантності можливий процес саморегуляції та інтеграції національних спільнот, розвиток їх державотворчого потенціалу.

У цьому контексті міжетнічна толерантність виступає каталізатором інтеграційних процесів та, детермінуючи життєдіяльність нації і держави, виконує цілу низку важливих функцій як для особистості, так і для суспільства (див. рис. 1). Відповідно все це можливо виключно за демократичного устрою.

Зроблено висновок, що формування єдиної української політичної нації на основі міжетнічної інтеграції (взаємодії, яка не приводить до змін етнічної самосвідомості) гарантує державі етнонаціональну злагоду - основу демократичного державотворення. Роль міжетнічної толерантності в цьому контексті полягає не лише в об’єднанні українського суспільства, а й у його збагаченні, створенні умов для всебічного розвитку кожного громадянина, який усвідомлюватиме себе рівноправним членом поліетнічного українського народу та суб’єктом демократичного державотворення.