ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність наукового дослідження, визначено його мету, напрями і завдання, зв’язок із науковими програмами, планами, темами, розкрито ступінь розробленості теми, методи дослідження, висвітлено наукову новизну й практичну значущість отриманих результатів, наведено дані про їх апробацію і впровадження.

У першому розділі – “Наукові та правові основи професійного навчання міських голів” – проаналізовано наукову літературу, нормативно-правові акти стосовно досліджуваної проблеми й розкрито існуючі підходи до її розв’язання. Показано, що проблеми функціонування та розвитку системи професійного навчання міських голів визначаються шляхом дослідження таких елементів, як об’єкт, суб’єкт, мережа закладів, зміст навчання, організаційні форми навчання, забезпечення (науково-методичне, фінансове, матеріально-технічне).

У дисертації на основі аналізу нормативно-правових актів, наукових джерел уточнено поняття “професійне навчання міських голів”, “система професійного навчання міських голів” та “розвиток системи професійного навчання міських голів”.

Установлено, що хоча на законодавчому рівні виокремлюються аналогічні поняття, але відсутні єдині підходи щодо їх тлумачення.

Визначено, що поняття “професійне навчання” є більш широким, ніж поняття “підвищення кваліфікації”, оскільки саме професійне навчання включає: навчання новообраних міських голів за професійними програмами протягом першого року перебування на посаді; розширення профілю (підвищення кваліфікації) повторно обраних міських голів шляхом участі в семінарах, тренінгах і конференціях.

Професійне навчання міських голів як система передбачає наявність цілісної чіткої організаційної структури та її функціонування. На сьогодні ні в науковій літературі, ні в нормативно-правових актах немає визначення поняття “система професійного навчання” саме міських голів. Контент-аналіз визначень поняття “система навчання/підготовки” дав змогу зробити висновок, що для кожної системи підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування існують як спільні, характерні для системи риси, так і відмінні (елементи системи: об’єкт, зміст навчання, механізми фінансування та органи управління). На підставі аналізу дефініцій стосовно розвитку системи навчання, а також методологічних підходів до їх тлумачення науковцями уточнено поняття “розвиток системи професійного навчання міських голів”.

Вивчення нормативно-правової бази України, яка регламентує питання підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, свідчить про те, що на сьогодні в цілому сформована нормативна база, яка містить низку норм, що мають забезпечити ефективне й результативне навчання посадових осіб місцевого самоврядування. Однак не всі проблеми професійного навчання можна вважати розв’язаними, особливо щодо врахування специфіки набуття посади сільським, селищним та міським головою та перебування на ній. З урахуванням цих особливостей має бути нормативно закріплено, що система професійного навчання головних посадових осіб територіальної громади має відрізнятися від традиційної системи перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

Усебічний логіко-системний аналіз наукових джерел із теми дослідження дав змогу розкрити організаційні засади формування системи професійного навчання міських голів. Проблемне поле питань, що розглядалися вченими, можна розподілити за такими змістовими напрямами, а саме: концептуальні питання навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (О.Воронько, В.Луговий, П.Назимко, Н.Нижник, О.Оболенський, Н.Протасова, А.Чемерис, В.Яцюк); управління керівним персоналом у сфері державної служби та удосконалення їх діяльності (Н.Гончарук, О.Губа); актуальні проблеми професійного навчання посадових осіб місцевого самоврядування та організаційні питання (Ю.Кальниш і В.Гриненко); сутність та особливості особистісно-орієнтованого навчання як чинника вдосконалення підготовки державних службовців (Н.Сурма); особливості дистанційного навчання державних службовців (А.Журавльов, С.Калашнікова, Л.Смішко); зарубіжний досвід підготовки державних службовців і муніципальних службовців та можливості його адаптації до умов України (В.Гриненко, А.Гук, В.Логвінов, Г.Опанасюк, В.Толкованов, В.Чмига); сутність процесу та механізми стандартизації освіти державних службовців (Н.Синицина, Ж.Таланова); якість професійної освіти державних службовців та підготовки управлінських кадрів (Т.Лукіна, Г.Коржевська, Л.Прудиус); процес професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування (Н.Артеменко, М.Рудакевич, А.Сіцінський); різні аспекти формування системи підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування (Ю.Кальниш, С.Краснопьорова, Б.Мечинський); аналіз стану нормативно-правового забезпечення процесу розмежування професійного навчання кадрів різних управлінських рівнів (Л.Гогіна, Ю.Іванченко); вивчення освітніх потреб службовців органів влади (М.Іжа, Ю.Молчанова, Т.Пахомова, С.Попов, М.Скоромнюк, О.Хмелевська); питання професійної компетентності службовців та механізми реалізації компетентнісного підходу в освіті (М.Бойцун, Л.Гогіна, Д.Дзвінчук, Г.Кушнірова, А.Ліпенцев, Н.Синицина, О.Слюсаренко, Ж.Таланова, Т.Черняк); технологія застосування соціологічного моніторингу ефективності підвищення кваліфікації керівних кадрів (І.Кравченко, О.Хмелевська); передумови ефективності підвищення кваліфікації державних службовців (Ю.Кальниш, Л.Клімова, В.Понеділко); теоретико-методологічні основи оцінювання людських ресурсів у сфері державного управління (Л.Пашко); змістове наповнення підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (О.Васильєва, В.Гошовська, К.Задоя, М.Солоха); способи удосконалення організації професійного навчання керівних кадрів (Н.Грицяк, В.Гущенко, В.Майборода, С.Майборода, Н.Протасова, І.Розпутенко).

На основі порівняльного аналізу наукової літератури, нормативно-правових актів і дисертацій визначені найважливіші напрями подальшого дослідження.

У другому розділі – “Теоретико-методологічні засади розвитку системи професійного навчання міських голів” – викладено методологію дисертаційного дослідження, проаналізовано професійне навчання міських голів у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, досліджено застосування компетентнісного підходу в системі професійного навчання міських голів, визначено їхні освітні потреби та охарактеризовано зарубіжний досвід навчання виборних посадових осіб.

Вирішення сформульованого наукового завдання пов’язане з визначенням загальної методики та основних методів дисертаційного дослідження розвитку системи професійного навчання міських голів шляхом науково-теоретичного обґрунтування: програмно-цільової структури, структурно-логічної схеми етапності, джерельної бази, методології та напрямів дослідження; наукових підходів до визначення структури, змісту й сутності досліджуваного феномену. Усе це забезпечило системність, комплексність, логічність проведення дослідження та можливість отримання досить повної і достовірної інформації щодо кожного з поставлених завдань. Таким чином, можна стверджувати, що результати дисертаційної роботи є вірогідними стосовно вивчення розвитку системи професійного навчання міських голів як складного управлінського феномену.

Визначено, що в Україні функціонує загальнодержавна система підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, з якою нерозривно пов’язане професійне навчання міських голів. У процесі розгляду професійного навчання міських голів як органічної частини згаданої вище загальнодержавної системи був здійснений аналіз підсистеми підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування I – IV категорій посад. За результатами аналізу було зроблено висновок, що в Україні переважає централізована система підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з головним навчальним закладом – Національною академією та її регіональними інститутами: Дніпропетровським, Львівським, Одеським та Харківським.

Аналіз професійних програм підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування I – IV категорій посад показав, що програмам властиві як переваги, так і певні недоліки, серед яких – відсутність окремої програми для новообраних міських голів, одноманітність програм, що призводить до зниження конкурентності навчального закладу на ринку освітніх послуг.

На розвиток системи професійного навчання також негативно впливають централізація фінансування, обмежений обсяг коштів, тривалий період формування державного замовлення на підвищення кваліфікації міських голів.

У розділі розглядаються нові підходи до професійного навчання посадових осіб місцевого самоврядування. Застосування компетентнісного підходу в системі професійного навчання міських голів зумовлюють кілька факторів: переваги освіти, орієнтованої на компетенції, над традиційною освітньою тріадою “знання – уміння – навички”; специфіка набуття посади міського голови та перебування на ній (виборність, термін перебування, плинність кадрів тощо).

Доведено, що першим етапом у професійному навчанні міських голів є визначення та аналіз їх освітніх потреб. Із метою визначення потреб у навчанні було проведено вибіркове анонімне опитування міських голів та їх заступників (міст обласного значення), викладачів центрів підвищення кваліфікації, сільських, селищних, міських (міст районного значення) голів. Узагальнюючи отримані результати опитування, можна стверджувати, що посадовці були психологічно готові до проходження професійного навчання та відчували потребу в ньому. Адже третина опитаних міських голів була вперше обрана на посади та мала стаж роботи в органах місцевого самоврядування до п’яти років; 20% не мали досвіду роботи на посаді керівника та спеціальної освіти в галузі управління, менеджменту й не проходили додаткового навчання.

За результатами дослідження досвіду зарубіжних країн (Бельгія, Латвія, Німеччина, Польща, Російська Федерація, Франція) професійного навчання посадовців місцевих органів влади зроблено висновок, що в цих країнах безперервному навчанню виборних посадовців приділяється значна увага. Для України становить інтерес позитивний досвід використання підходів щодо фінансування навчання місцевих обранців, змістового наповнення навчання, форм організації навчання та різноманітності навчальних інституцій (оскільки в нашій країні за винятком Національної академії та її регіональних інститутів немає навчальних закладів, які б систематично надавали освітні послуги для депутатів місцевих рад та виборних посадових осіб місцевого самоврядування).

У третьому розділі – “Основні напрями розвитку системи професійного навчання міських голів” – розроблено та обґрунтовано структурно-функціональну модель системи професійного навчання міських голів (рис. 1) з урахуванням специфіки посад цієї категорії, визначено основні показники оцінювання ефективності такої системи та напрями її розвитку. Метою запровадження розробленої моделі є задоволення освітніх потреб міських голів та підвищення ефективності системи професійного навчання міських голів, що сприятиме розвитку територій.

Виокремлено суб’єкти і об’єкти управління та організації професійного навчання. З погляду взаємовідносин управлінського характеру суб’єктом управління визначено Національне агентство України з питань державної служби та Асоціацію міст України, об’єктом управління – міських голів, організації, що надають освітні послуги, в тому числі й Національну академію. У суб’єкт-об’єктних відносинах організації професійного навчання об’єктом виступають міські голови, суб’єктом – організації, що надають освітні послуги, у тому числі й Національна академія. Установлено функціональні взаємозв’язки елементів системи, а також те, що органи управління системою виконують розпорядчі, координаційні та контролюючі функції. До основних функцій організацій, що надають освітні послуги міським головам, належать інформаційна, аналітико-прогностична та навчальна. Національна академія виступає і як організація, що надає освітні послуги міським головам, і як науково-методичний центр. Зокрема, цей освітній заклад здійснює методичне забезпечення професійного навчання міських голів, підвищення кваліфікації викладачів, які залучаються до проведення такого навчання, розробляє типові професійні програми для новообраних міських голів. Міські голови виконують інформаційну функцію щодо отриманих освітніх послуг та сплачують кошти за них. Міські голови як об’єкт впливу в системі професійного навчання поділяються на групи новообраних і повторно обраних, а контингент новообраних міських голів – на підгрупи з урахуванням освіти, досвіду роботи в органах влади та на керівних посадах.

Запропоновано впорядкувати мережу навчальних закладів, установ, організацій, фондів шляхом створення загальнонаціонального реєстру суб’єктів, які надають освітні послуги в системі професійного навчання міських голів. Це сприятиме координації діяльності таких суб’єктів, формуванню ринку освітніх послуг; забезпеченню повної інформації щодо навчальних закладів, установ, організацій, фондів, які надають різноманітні освітні послуги міським головам. Провідну роль у системі професійного навчання міських голів і надалі відіграватиме Національна академія. Рекомендовано змінити механізм фінансування професійного навчання міських голів шляхом надання субвенцій на їх професійне навчання. Такий підхід дасть змогу реалізувати право міських голів на навчання у будь-якій організації чи навчальному закладі системи, що, у свою чергу, сприятиме створенню конкурентного середовища між навчальними закладами.

Виявлено відмінності запропонованої системи професійного навчання міських голів від існуючої, зокрема: відокремлення міських голів від інших посадових осіб шляхом розробки окремих програм професійного навчання міських голів, формування навчальних груп з урахуванням їх досвіду та освіти; розширення можливостей системи за рахунок упорядкування мережі навчальних закладів та реєстрації суб’єктів, які надають освітні послуги в системі професійного навчання міських голів; перерозподіл функцій управління та зміна механізму фінансування професійного навчання міських голів. Завдяки запровадженню запропонованої моделі з’явиться можливість швидко і гнучко реагувати на суспільні зміни та охопити професійним навчанням максимальну кількість міських голів.

У роботі обґрунтовано, що оцінка ефективності системи професійного навчання дає змогу визначити рівень досягнення мети функціонування системи професійного навчання. Із застосуванням теоретичних методів (аналіз, синтез, теоретизування) розглядалися фактори, які впливають на ефективність навчання, принципи ефективності навчання, критерії оцінювання його ефективності. Було розмежовано поняття “критерії” та “показники”. На основі результатів теоретичного аналізу визначені основні показники оцінювання ефективності системи професійного навчання міських голів, які стосуються управлінських рішень, змісту навчання, активних форм навчання, викладацького складу, матеріально-технічного, науково-методичного забезпечення навчання, діяльності міських голів як суб’єкта отримання освітніх послуг, фінансування системи. Головною особливістю визначених показників є їх вимірюваність (можливість подання в кількісному вираженні).