У першому розділі “Теоретичні засади формування та ефективного використання матеріально-технічних ресурсів у сільському господарстві” обґрунтовано положення відтворення матеріально-технічних ресурсів на інноваційній основі, формування і розвитку ринку матеріально-технічних ресурсів з урахуванням глобальних впливів, поглиблено методичні основи визначення ефективності використання матеріально-технічних ресурсів.
Ефективність та конкурентоспроможність аграрного виробництва значною мірою залежать від рівня забезпечення та якості й інтенсивності використання матеріально-технічних ресурсів як найбільш активної частини основних засобів галузі. Їх значення суттєво зросло в сучасних умовах розвитку інформаційного суспільства. Нові знання людства стрімко подвоюються кожні 1,0-1,5 років, тому сучасна економіка отримала назву економіки знань. У цьому зв’язку першочергового значення набуває визначення положень відтворення матеріально-технічної бази аграрної сфери на інноваційній основі. Відзначимо, що останні 20 років для відтворення матеріально-технічних ресурсів сільського господарства країни можна розділити на 2 етапи: 1990-2000 рр. – постійне скорочення та несистемне оновлення; 2001-2010 рр. – поступове вдосконалення матеріально-технічного забезпечення та його відтворення з елементами інновацій, переважно за рахунок придбання імпортної техніки та технологій за умов державної підтримки товаровиробників.
Відзначимо, що для першого етапу характерними були такі прояви: скорочення обсягів випуску вітчизняної сільськогосподарської техніки, погіршення постачання паливно-мастильних матеріалів, відсутність необхідних інвестицій, перехід на примітивні технології виробництва. Проте в останнє десятиріччя фінансове становище суб’єктів аграрного господарювання значно стабілізувалося. Виникли нові інтеграційні формування – великі агрохолдинги і фінансово-агропромислові групи із значним рівнем капіталізації та потенціалом модернізації виробництва. Вказані процеси є підґрунтям для інтеграції галузі у світовий інноваційний простір. Разом з тим впровадження надбань інформаційної революції має супроводжуватися державною підтримкою, забезпеченням національних проявів, традицій в аграрній сфері.
Тому наукові засади інноваційного відтворення матеріально-технічних ресурсів сільського господарства повинні включати: урахування виробничо-технологічних особливостей галузі на регіональному та галузевому рівнях при впровадженні інноваційної техніки; урахування виробничо-економічних характеристик інноваційних матеріально-технічних засобів, можливостей їх модернізації та перспектив використання; державне регулювання у поєднанні з добросовісною ринковою конкуренцією вітчизняних та зарубіжних виробників сільськогосподарської техніки на аграрному ринку; збалансованість економічної ефективності від інновацій та справедливий розподіл прибутку між галузями і видами діяльності; раціональне співвідношення праці та капіталу у результаті використання інноваційних видів сільськогосподарської техніки, стимулювання та підтримка державою інноваційного процесу, розвитку високих, орієнтованих на споживачів продовольчої продукції, технологій, зменшення індустріального навантаження на довкілля, впровадження ресурсозберігаючих та енергоощадних технологій.
Аналіз екологічної ефективності сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва свідчить, що 80-90% зразків важкої техніки спричиняють навантаження та ущільнення ґрунтів, зменшення гумусового горизонту, погіршення структури, зниження водопроникності, інші види деструктивних порушень. Це ще раз свідчить на користь інноваційного розвитку сільськогосподарської техніки, ефект від використання якої має різновекторний та довгостроковий характер.
Відзначимо, що у структурі матеріально-технічного забезпечення сільського господарства переважають машини та обладнання, які найбільш пристосовані для використання у великих та складних сільськогосподарських підприємствах. Тому важливим проявом інноваційного формування матеріально-технічних ресурсів є структуризація засобів за функціями використання у великих, середніх, малих, особистих господарствах. Необхідно звернути увагу на інноваційні агротехнології в аграрному виробництві, спрямовані на його безвідходність та комплексну переробку відходів або спеціальної сировини на біогаз, органічні добрива, використання енерговітроустановок. На жаль, в Україні статистика наявності таких техніко-технологічних комплексів відсутня, що свідчить про поодинокі випадки їх застосування в окремих підприємствах.
Наступним критерієм інноваційності формування матеріально-технічних ресурсів є виробничо-економічні характеристики сільськогосподарських машин і обладнання: їх потужності, енергоємність, продуктивність, строки експлуатації, надійність. Отже, проявами та чинниками інноваційного формування матеріально-технічних ресурсів аграрного виробництва є екологічність, структурна перебудова за функціями та напрямами використання, вдосконалення виробничо-економічних характеристик, зниження собівартості та масовість вітчизняного виробництва.
Відзначимо, що глобальні чинники завдають все більш суттєвого впливу на інноваційні моделі відтворення матеріально-технічних ресурсів у сільському господарстві та спонукають їх. Глобальна відкритість економіки та ринків зумовлюють підвищення конкуренції. Це приводить до зростання інновацій і, отже, до економічного зростання. Під впливом міжнародної торгівлі відбуваються винаходи нових товарів, стимулювання передачі знань, що сприяє зростанню економіки у довгостроковому періоді. Загалом в інноваційному розвитку матеріально-технічного забезпечення сільського господарства доцільно виділити такі напрями: 1) удосконалення існуючих машин, механізмів та обладнання; 2) розроблення та налагодження серійного виробництва нової техніки; 3) створення належних виробничо-економічних умов для експлуатації інноваційного обладнання та машин; 4) оптимізація строків матеріального та морального зносу та експлуатації матеріально-технічних засобів; 5) розроблення та постійне удосконалення нормативної регламентації щодо розширеного відтворення матеріально-технічних ресурсів; 6) державне регулювання та підтримка ринку інноваційних матеріально-технічних ресурсів з обмеженням ринку вживаної техніки.
Відзначимо, що до матеріально-технічних ресурсів сільського господарства практично не застосовується термін “технологічні уклади”. Між тим саме вони знаменують рівень інноваційного розвитку будь-якої галузі. У цьому відношенні слід зазначити, що в Україні переважає 3-й технологічний уклад виробництва, повільно впроваджується 4-й і зовсім незначною (5-6%) є присутність 5-6-го укладів. У передових країнах світу спостерігаються протилежні тенденції. Як наслідок, вітчизняна економіка відстає від польської у 2,5 разів, американської – у 3,0 разів, японської – у 5,0 разів (2010 р.). Виявлені закономірності та прояви формування матеріально-технічних ресурсів у сільському господарстві дозволили обґрунтувати організаційно-економічний механізм забезпечення ними (рис. 1).
