ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИПИНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ ШЛЯХОМ РЕОРГАНІЗАЦІЇ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами,  формулюються мета та завдання дослідження, виокремлюються об’єкт і предмет дослідження, окреслюються методи дисертаційного дослідження, викладаються положення, які мають наукову новизну. Також висвітлюються практичне значення та апробація одержаних результатів дисертації, та вказується кількість публікацій за темою дисертації.

Розділ 1 «Загальна характеристика припинення господарських товариств шляхом реорганізації» складається з 3 підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Поняття припинення господарських товариств шляхом реорганізації» досліджується поняття та правова сутність припинення господарських товариств шляхом реорганізації через його співвідношення з поняттям реорганізації господарських товариств, визначаються їх спільні та відмітні риси, а також розглядаються наукові думки, теоретичні аспекти та законодавче закріплення зазначених процедур.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовується, що поняття реорганізація господарських товариств і припинення господарських товариств шляхом реорганізації не є тотожними та співвідносяться, відповідно, як загальне та окреме, також пропонується власне визначення поняття припинення господарських товариств шляхом реорганізації. Дисертантка доводить недоцільність відмови від застосування у законодавчих актах узагальнюючого терміна «реорганізація».

У підрозділі 1.2. «Види реорганізації господарських товариств» досліджуються види реорганізації таких суб’єктів господарювання.

Автором підтримується класифікація видів реорганізації господарських товариств за суб’єктною ознакою: 1) залежно від того, до якого суб’єкта права переходять майно, права й обов’язки господарського товариства, що реорганізується, розрізняються злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення господарських товариств. При цьому згідно з чинним законодавством лише злиття, приєднання, поділ та перетворення господарських товариств тягнуть за собою  припинення їх існування; 2) залежно від суб’єкта, що приймає рішення про реорганізацію господарського товариства, вона є добровільною або примусовою.

У дисертації з позиції історичного розвитку розглядається розмежування понять злиття та приєднання господарських товариств, досліджуються такі види реорганізації господарських товариств, як виділення та перетворення, аналізуються особливості добровільної та примусової реорганізації. Окрема увага приділяється аналізу законодавства зарубіжних країн щодо визначення видів реорганізації товариств.

У підрозділі 1.3. «Правонаступництво при реорганізації господарських товариств» досліджується поняття правонаступництва при реорганізації господарських товариств з позиції історичного становлення даної категорії, здійснюється аналіз наукових праць, теоретичних та практичних аспектів об’єкта правонаступництва, його правової суті, з’ясовується момент виникнення названого правонаступництва, розглядаються особливості його видів, характерних для окремих видів реорганізації господарських товариств.

На підставі проведеного дослідження автор пропонує визначення поняття правонаступництва при реорганізації господарських товариств. Дисертантка підтримує думку про те, що в межах реорганізації до правонаступника переходять не лише корпоративні, речові чи зобов’язальні права та обов’язки, а й немайнові права господарського товариства (наприклад, права на торговельний знак, торговельну марку, немайнові права, що випливають з патенту на винахід тощо), а також права та обов’язки, що виникають з трудових, податкових та інших правовідносин. 

З урахуванням аргументів вчених, положень законодавчих актів та судової практики обґрунтовується розмежування моменту складення і затвердження акта про правонаступництво (передавального акта чи розподільчого балансу) та моменту  правонаступництва при реорганізації товариств. В дисертації пропонується авторське бачення щодо визначення моменту зазначеного правонаступництва, з урахуванням чого запропоновано внести відповідні зміни до абз. 2 ч. 6 ст. 80 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо визначення моменту завершення приєднання акціонерних товариств.

У дослідженні обґрунтовується теза, що поділ господарських товариств, як і злиття, приєднання та перетворення, характеризується універсальним правонаступництвом.

Розділ 2 «Особливості проведення реорганізації господарських товариств» складається з 4 підрозділів.

Підрозділ 2.1. «Злиття та приєднання як способи припинення господарських товариств шляхом реорганізації» присвячений дослідженню особливостей злиття та приєднання господарських товариств. У роботі обґрунтовується доцільність проведення чіткішого розмежування правового регулювання реорганізації та ліквідації господарських товариств, в зв’язку з чим запропоновані відповідні зміни до чинного законодавства.

Аргументується доцільність виділення попереднього етапу та етапу реорганізації господарського товариства при припиненні останнього шляхом реорганізації.

З метою захисту прав та законних інтересів товариств-учасників злиття або приєднання автором на попередньому етапі пропонується укладати організаційний договір про підготовку до злиття або приєднання господарських товариств. У дисертації обґрунтовується господарський характер такого організаційного договору, визначаються його поняття та зміст, пропонуються зміни до чинного законодавства щодо закріплення правових підстав укладення організаційного договору про підготовку до злиття або приєднання. Так, аргументується, що організаційний договір про підготовку до злиття або приєднання господарських товариств слід вважати господарським, оскільки він має всі ознаки такого: його сторони мають статус суб’єктів господарювання, в ньому присутнє обмеження договірної свободи правовими нормами, він є господарським зобов’язанням, має організаційно-управлінський характер тощо. Окрім цього, як і у будь-якому господарському договорі, в організаційному договорі передбачені такі його суттєві умови, як предмет, ціна та строк. Організаційний договір про підготовку до злиття або приєднання господарських товариств може містити, зокрема, положення щодо обов’язковості проведення інвентаризації активів та зобов’язань господарських товариств, що зливаються або приєднуються; основних етапів підготовки та проведення злиття або приєднання господарських товариств, строків їх здійснення; строків, порядку підготовки та погодження порядків денних і проектів рішень загальних зборів учасників (акціонерів) господарських товариств, що реорганізуються; порядку визначення ціни обов’язкового викупу акцій; створення учасниками реорганізації спільного координуючого органу задля контролю за проведенням вказаної процедури; підстав і порядку зміни та розірвання організаційного договору про підготовку до злиття або приєднання; відповідальності сторін за порушення умов або односторонню відмову від організаційного договору про підготовку до злиття або приєднання; інших умов стосовно підготовки та проведення злиття або приєднання господарських товариств. Крім цих умов, організаційний договір про підготовку до злиття або приєднання господарських товариств може включати умови попереднього договору щодо укладення у майбутньому основного господарського договору – договору про злиття або приєднання.

З метою правового закріплення можливості укладення такого організаційного договору запропоновано внести відповідні зміни до ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» та ч. 1 ст. 81 Закону України «Про акціонерні товариства».

На етапі реорганізації дисертанткою аргументується доцільність укладення договору про злиття або приєднання господарських товариств, у зв’язку з чим досліджується його поняття, а також надаються пропозиції щодо удосконалення змісту такого договору та обов’язковості його укладення не лише акціонерними, а й іншими видами господарських товариств.

У роботі досліджується поняття передавального акта, наводиться перелік відомостей та документів, що доцільно включати до його складу.

У підрозділі 2.2. «Поділ як спосіб припинення господарських товариств» розглядається наукове та законодавче сприйняття поділу господарських товариств, порядку та особливостей його здійснення. Автором обгрунтовується, що у разі поділу будь-якого виду господарського товариства, а не лише акціонерного, доцільно затверджувати план поділу товариства. Окрім цього, дисертанткою досліджується правова природа плану поділу господарського товариства та розкривається його зміст.

План поділу в розумінні Закону України «Про акціонерні товариства» деякою мірою є аналогом договору про злиття або приєднання у однойменних випадках реорганізації, але за своєю правовою суттю він не є дво- чи багатостороннім договором. Так, у разі поділу в реорганізації бере участь лише одне товариство, яке ділиться на дві або більше господарські організації – правонаступники, тобто план поділу складається та затверджується одним товариством (його уповноваженим органом – загальними зборами). Він не потребує обов’язкового досягнення домовленості з будь-якими іншими суб’єктами, які б могли бути учасниками такої реорганізації і, відповідно, які б стали сторонами вказаного плану. У разі поділу товариства, таких сторін просто не існує. План поділу є рішенням загальних зборів товариства, що припиняється шляхом поділу, про умови і порядок проведення такого поділу і є документом, який створює обов’язки для його учасників (акціонерів), оскільки план поділу фактично є дією однієї сторони, що може створювати обов’язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Прийняття рішення про затвердження плану поділу товариства спричиняє виникнення у його учасників (акціонерів) обов’язку щодо виконання такого плану в силу закону, бо він затверджується вищим органом товариства, рішення якого є обов’язковими для виконання всіма учасниками (акціонерами) товариства.

До плану поділу господарського товариства, також як і до договору про злиття або приєднання таких товариств, окрім умов, передбачених ч. 1 ст. 81 Закону України «Про акціонерні товариства», доцільно також включати: порядок, умови та строки поділу товариства; порядок та строки заявлення вимог кредиторів; порядок, строки та ціну викупу акцій акціонерів товариства-правопопередника; порядок скликання та проведення загальних зборів кожної господарської організації, що створюється шляхом поділу; порядок виникнення нових зобов’язань у товариства, що припиняється шляхом поділу, до завершення процедури реорганізації; порядок внесення змін до плану поділу тощо. В зв’язку з цим запропоновано внести відповідні зміни до ч. 1 ст. 81 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо удосконалення умов плану поділу акціонерних товариств, а також до ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» щодо законодавчого закріплення обов’язковості затвердження плану поділу іншими видами господарських товариств, крім акціонерних.

Також у підрозділі досліджується зміст поняття розподільчого балансу, розглядаються особливості поділу господарських товариств, 75 і більше відсотків майна яких належать державі.

У підрозділі 2.3. «Перетворення як вид реорганізації господарських товариств» досліджуються особливості перетворення господарських товариств. На підставі проведеного аналізу дисертанткою обгрунтовується доцільність віднесення перетворення до видів реорганізації господарських товариств, що не тягнуть за собою їх припинення, у зв’язку з чим пропонуються відповідні зміни до частин 1, 5 ст. 59 ГК України, ч. 1 ст. 104, ч. 2 ст. 108 ЦК України, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про господарські товариства», ч. 1 ст. 79, ч. 6 ст. 80, ч. 1 ст. 87 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 29, ч. 1 ст. 33, ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Також аналізується проблема зміни обсягу відповідальності учасників (акціонерів) при перетворенні господарських товариств та пропонуються шляхи її розв’язання.

Підрозділ 2.4. «Роль органів управління господарських товариств в процесі припинення господарських товариств шляхом реорганізації» містить дослідження правового регулювання створення та діяльності органів управління господарських товариств, особливостей здійснення ними повноважень під час припинення господарських товариств шляхом реорганізації.

У результаті дослідження ролі вищого органу господарського товариства у процедурі його припинення шляхом реорганізації, у дисертації запропоновано такий механізм, що передбачає проведення не менше двох загальних зборів, і обґрунтовано пропозиції з удосконалення їх компетенції. Також аргументується подальше удосконалення компетенції спільних загальних зборів і загальних зборів кожної господарської організації, що створюється у результаті поділу.

Окрім цього, досліджуються правові підстави існування комісії з реорганізації господарського товариства, аналізуються статус та особливості її повноважень у період припинення господарського товариства шляхом реорганізації, визначається поняття такої комісії, надаються пропозиції з удосконалення правового регулювання порядку її створення та діяльності, в зв’язку з чим запропоновані відповідні зміни до Закону України «Про господарські товариства» та Закону України «Про акціонерні товариства».

З метою координування заходів, що здійснюються товариствами в разі їх злиття або приєднання, дисертанткою обґрунтовується доцільність створення координаційної ради, правовим підґрунтям для створення та діяльності якої пропонується визначити організаційний договір про підготовку до злиття або приєднання господарських товариств, яким можна передбачити порядок формування такої ради, її компетенцію, порядок прийняття нею рішень тощо.

Розділ 3 «Захист прав і законних інтересів кредиторів та учасників (акціонерів) при припиненні господарських товариств шляхом реорганізації» складається з 2 підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Форми захисту прав і законних інтересів кредиторів та учасників (акціонерів) при припиненні господарських товариств шляхом реорганізації» досліджується поняття кредиторів господарських товариств, що припиняються шляхом реорганізації, висвітлюються основні права кредиторів та учасників (акціонерів) таких товариств, форми їх захисту, надаються пропозиції з їх удосконалення. Проведене дослідження надає змогу віднести до кола кредиторів господарських товариств, що припиняються шляхом реорганізації, осіб за господарсько-правовими та цивільно-правовими зобов’язаннями. Також кредиторами можуть виступати й інші особи, зокрема державні органи, якщо це передбачено галузевим законодавством.

З метою удосконалення форм захисту прав та законних інтересів кредиторів господарських товариств, що реорганізуються, запропоновано:

1) розширити право кредиторів на отримання інформації про реорганізацію господарського товариства-боржника шляхом їх обов’язкового індивідуального письмового повідомлення про реорганізацію такого товариства;

2) встановити вимоги до строків повідомлення кредиторів про реорганізацію господарського товариства-боржника;

3) надати право кредиторам, що не були повідомлені або були несвоєчасно повідомлені про реорганізацію господарського товариства-боржника, пред’являти свої вимоги до правонаступників такого товариства;

4) визначити в законодавстві правові наслідки недотримання кредиторами строку для пред’явлення їх вимог до господарського товариства-боржника, закріпивши, що у разі, якщо кредитор не звернувся з письмовою вимогою до господарського товариства у строк, передбачений у повідомленні про реорганізацію товариства, вважається, що він не вимагає від такого товариства вчинення додаткових дій щодо зобов’язань перед ним.

У зв’язку з викладеним, запропоновано внести відповідні зміни до ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» та ч. 2 ст. 82 Закону України «Про акціонерні товариства».

Дисертанткою обґрунтовано такі пропозиції з удосконалення форм захисту прав та законних інтересів учасників (акціонерів) господарських товариств, що реорганізуються: 

1) правом на інформацію про реорганізацію господарського товариства мають бути наділені не лише акціонери акціонерного товариства, що реорганізується, а й учасники інших видів господарських товариств, що беруть участь у такій процедурі. З огляду на таке, запропоновано частину першу статті 10 Закону України «Про господарські товариства» після пункту «д» доповнити новим пунктом такого змісту: «е) одержувати інформацію про реорганізацію товариства. Товариство, що реорганізується, при підготовці до загальних зборів, на які виноситься питання про затвердження умов договору про злиття (приєднання), плану поділу (виділення, перетворення), зобов’язане надіслати своїм учасникам такі матеріали: 1) проект договору про злиття (приєднання), плану поділу (виділення, перетворення), вимоги до змісту якого визначені статтею 19 цього Закону; 2) пояснення до умов договору про злиття (приєднання), плану поділу (виділення, перетворення), що має містити економічне обґрунтування доцільності злиття, приєднання, поділу, виділення або перетворення, перелік методів, що застосовувалися для оцінки вартості майна товариства та обчислення коефіцієнта обміну часток у статутному (складеному) капіталі товариства; 3) висновок незалежного експерта щодо умов злиття, приєднання, поділу або виділення; 4) у разі злиття (приєднання) – річну фінансову звітність інших товариств, що беруть участь у злитті (приєднанні), за три останні роки»;

2) доцільно надати учасникам (акціонерам) господарських товариств, що реорганізується, право узгоджено встановлювати порядок та коефіцієнти обміну часток (акцій) товариств, що реорганізуються, на частки (акції, паї) господарської організації – правонаступника шляхом включення їх у договір про злиття або приєднання господарських товариств чи план поділу господарського товариства. У зв’язку з викладеним, запропоновано внести відповідні зміни до ст. 19 Закону України «Про господарські товариства», абз. 6 ч. 2 ст. 80 Закону України «Про акціонерні товариства».

У підрозділі 3.2. «Розгляд спорів, пов’язаних із припиненням господарських товариств шляхом реорганізації, у судах» досліджуються особливості оспорювання реорганізації господарських товариств, аналізуються акти (дії та рішення) цієї процедури, що можуть бути визнані недійсними (неправомірними) у судовому порядку, визначаються підстави та наслідки такого оспорювання. Дисертантка обґрунтовує те, що оспорювати варто дії та рішення, що опосередковують реорганізацію господарських товариств, а не саму реорганізацію як таку, оскільки остання не є одномоментним актом чи правочином, а являє собою процедуру, яка відбувається протягом певного періоду часу. На підставі аналізу чинного законодавства, судової практики та аргументів вчених визначаються підстави та наслідки оспорювання дій та рішень, вчинених і прийнятих при припиненні господарських товариств шляхом реорганізації, обґрунтовується доцільність встановлення спеціальної (скороченої) позовної давності щодо оспорювання рішень загальних зборів.