РАССМОТРЕНИЕ КОРПОРАТИВНЫХ СПОРОВ В ХОЗЯЙСТВЕННОМ ПРОЦЕССЕ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Загальні засади розгляду корпоративних спорів складається з двох підрозділів, в яких дана науково-правова характеристика понять «корпоративний спір» і «корпоративний конфлікт», а також проаналізована історія становлення і розвитку законодавства про розгляд корпоративних спорів.

У підрозділі 1.1. «Загальна характеристика і поняття корпоративних спорів» проведено аналіз наукової літератури, в якій досліджуються терміни «корпоративний спір» і «корпоративний конфлікт», що дозволило обґрунтувати їх співвідношення.

В результаті проведеного аналізу виявлено, що у більшості випадків у науковій літературі терміни «корпоративний спір» і «корпоративний конфлікт» застосовуються як синоніми. У роботі обґрунтовано, що ці терміни мають відмінність. Так, на стадії виникнення розбіжності є корпоративним конфліктом, на подальшій стадії ці розбіжності трансформуються у корпоративний спір, який може бути вирішено як у судовому порядку (у господарському суді), так і в досудовому (наприклад, претензійному) порядку.

У роботі встановлено, що в законодавстві відсутнє визначення терміну «корпоративний спір», що негативно позначається на правозастосовній практиці, зокрема, при визначенні підсудності корпоративних спорів, і призводить до можливості розгляду корпоративних спорів не лише господарськими, але і загальними, адміністративними судами. В результаті формується суперечлива судова практика та з'являється можливість використання рішень судів з метою незаконного заволодіння корпоративними правами. Для вирішення вказаної проблеми пропонується викласти в новій редакції ч.4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, закріпивши в ній наступне поняття корпоративних спорів: корпоративні спори - це спори, що виникають з приводу корпоративних прав і обов'язків, між корпоративним підприємством і його учасником (засновником), у тому числі майбутнім або таким, що вибув, між учасниками (засновниками) корпоративних підприємств, які пов'язані зі здійсненням господарської діяльності, створенням, управлінням і припиненням корпоративного підприємства.

У підрозділі 1.2. «Розвиток законодавства про розгляд корпоративних спорів» досліджуються і характеризуються етапи становлення і розвитку законодавства про розгляд корпоративних спорів.

Аналіз розвитку законодавства, яке регулює корпоративні відносини дозволив виділити ряд історичних етапів формування і розвитку сучасного корпоративного законодавства України.

I етап – середина ХVIII століття – ХІХ століття – це період виникнення та первинного розвитку сучасного корпоративного законодавства України. Сучасне корпоративне законодавство почало зароджуватися на території Російської Імперії з середини ХVIII століття. Розвиток виробничих відносин у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття стимулював розвиток корпоративного законодавства. Так, в 1835 р. був розроблений проект «Загального акціонерного закону», а в грудні 1836 р. прийнято «Положення про компанії і акції».

II етап – початок ХХ століття – дореволюційне корпоративне законодавство. Цей етап характеризується бурхливим розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, що виразилося в прийнятті ряду нормативно-правових актів, які спрямовано на регламентацію корпоративних відносин. Так, в 1903 р. був прийнятий Торговий Статут, ст. 55 якого передбачала існування таких товариств, як артільне (сьогодні кооперативи), товариства на вірі та акціонерне товариство.

III етап – радянський період, який поділяється на декілька підетапів : а) період НЕПу – 20-ті роки ХХ століття – характеризується економічним підйомом і легалізацією діяльності кооперативів в колишньому СРСР;
б) з 1930р. по 1986р. – характеризується застоєм у розвитку законодавства про корпоративні відносини і, як наслідок, відсутністю корпоративних організацій. Акціонерні підприємства, які існували в другій половині ХХ століття були за своєю суттю державними підприємствами, що унеможливлювало існування корпоративних спорів. Тому не розвивалось законодавство про розгляд корпоративних спорів; в) з 1986р. по 1991р. – характеризується формуванням засад корпоративного законодавства СРСР і відродженням кооперативного руху. Так, в 1986р. був ухвалений Закон «Про кооперацію в СРСР», що послужило поштовхом для розвитку корпоративного законодавства.

IV етап – з 1991р. – по кінець 2003р. – формування національного корпоративного законодавства незалежної України. Початок цього етапу пов'язаний з набуттям Україною незалежності, що стало відправною точкою для створення національного господарського та господарсько-процесуального законодавства, у тому числі, пов’язаного з регулюванням корпоративних відносин.

V етап – з 2004 року – по теперішній час. З 01.01.2004р. набув чинності Господарський кодекс України, який в ст. 63 закріпив поняття корпоративного підприємства і корпоративних відносин. 07.07.2010р. був ухвалений Закон України «Про судоустрій і статус суддів», що змінив процедуру розгляду господарських спорів. Разом з цим на сьогодні законодавством України не передбачена специфіка розгляду корпоративних спорів, що негативно позначається в правозастосовній практиці.

Розділ 2. Особливості розгляду окремих категорій корпоративних спорів складається з чотирьох підрозділів, в яких розглядаються особливості розгляду корпоративних спорів, що виникають в процесі створення, управління, здійснення господарської діяльності та припинення корпоративного підприємства.

У підрозділі 2.1. «Особливості розгляду спорів, що виникають в процесі створення господарського товариства як різновиду корпоративного підприємства» аналізуються корпоративні спори, що виникають у процесі створення корпоративного підприємства.

Згідно із статистичними даними найбільш популярними для здійснення підприємницької діяльності в Україні є господарські товариства. Так, на 01.01.2011р. в Україні створено 1323807 суб'єктів господарювання, з яких 498561 господарських товариств і тільки 34164 кооперативи. Тому найнаочніше питання, пов'язані з вирішенням корпоративних спорів, можна побачити на прикладі господарських товариств або за їхньою участю. У зв'язку з цим в роботі особлива увага приділена аналізу судових рішень, пов'язаних з господарськими товариствами.

У роботі на основі аналізу наукової літератури, чинного законодавства України і правозастосовної практики запропонована класифікація корпоративних спорів в залежності від відносин, в межах яких вони виникають, а саме: 1) спори, що виникають в процесі створення корпоративних підприємств. До них відносяться спори: про формування статутного капіталу; про визнання недійсними рішень засновницьких зборів корпоративного підприємства; про оцінку майна, внесеного в якості вкладу в статутний капітал; про невідповідність положень засновницького договору, статуту вимогам чинного законодавства; про неправомірність обрання в органи управління корпоративного підприємства окремих категорій осіб; 2) спори, що виникають в процесі управління корпоративним підприємством. До них відносяться спори: про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (засновників, акціонерів) корпоративного підприємства; про визнання недійсними локальних нормативно-правових актів органів управління корпоративним підприємством; про визнання недійсною угоди, яку укладено головою виконавчого органу корпоративного підприємства з перевищенням його повноважень, передбачених статутом; пов'язані з призначенням (обранням), припиненням, призупиненням повноважень і відповідальністю осіб, що входять (входили, новообраних) до складу органів управління і контролю корпоративного підприємства; про порушення права учасника корпоративного підприємства на інформацію; про порушення переважного права учасника корпоративного підприємства на придбання долі в корпоративному підприємстві; про перехід права власності на цінні папери корпоративного підприємства та долі в статутному капіталі корпоративного підприємства; про виплату дивідендів; про зловживання правами в процесі управління корпоративним підприємством; 3) спори, що виникають в процесі здійснення господарської діяльності корпоративним підприємством. До них відносяться спори: про відчуження майна корпоративного підприємства, внесеного в якості вкладу в статутний капітал; про визнання права власності учасника корпоративного підприємства на його частку в корпоративному підприємстві; про визнання недійсними угод відносно майна корпоративного підприємства, укладених без згоди вищого органу управління у разі, якщо його необхідність передбачена статутом; 4) спори, що виникають в процесі припинення діяльності корпоративних підприємств. До них відносяться спори: про виплату долі учасника корпоративного підприємства у разі припинення його діяльності; про виплату долі учасника корпоративного підприємства у разі його виходу; відносно рішень органів управління про припинення діяльності корпоративного підприємства; про розподіл майна, що залишилось після виплати усіх вимог кредиторів при ліквідації корпоративного підприємства.

У роботі проаналізована судова практика відносно корпоративних спорів, пов'язаних із створенням корпоративних підприємств. Проведений аналіз дозволяє говорити про те, що найчастіше такі спори пов'язані з невідповідністю засновницьких документів вимогам законодавства, формуванням статутного капіталу, обранням в органи управління корпоративних підприємств осіб, яких позбавлено права займатися підприємницькою діяльністю в силу закону. З метою вдосконалення порядку розгляду цієї категорії спорів в роботі обґрунтована необхідність доповнити перелік осіб, які мають право звернутися до господарського суду із заявою про розгляд корпоративного спору наступними особами: майбутні учасники корпоративного підприємства; члени органів управління корпоративного підприємства.

У підрозділі 2.2. «Розгляд спорів, пов'язаних з управлінням господарською діяльністю» аналізуються особливості розгляду корпоративних спорів, що виникають у процесі управління корпоративним підприємством.

Аналіз судової практики розгляду корпоративних спорів господарськими судами показав, що найбільша кількість спорів, пов'язаних з управлінням корпоративним підприємством, виникає відносно визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів). У роботі обґрунтовується пропозиція щодо відображення в законодавстві наступних підстав визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) повністю або частково, а саме: прийняття загальними зборами рішень за відсутності кворуму для проведення загальних зборів або ухвалення рішення; прийняття рішення загальними зборами, скликаними з порушенням порядку скликання загальних зборів; прийняття загальними зборами рішень, які не включено до порядку денного загальних зборів; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу корпоративного підприємства у разі несвоєчасного надання учасникам (акціонерам) інформації про відповідні зміни.

Аналізується проблематика протиріччя інтересів мажоритарних та міноритарних акціонерів в акціонерному товаристві. На підставі аналізу пропонується надати право господарському товариству та міноритарним акціонерам звертатися з позовними вимогами до мажоритарного акціонера у разі, якщо рішення загальних зборів акціонерів було прийняте під тиском мажоритарного акціонера та суперечить інтересам товариства.

У підрозділі 2.3. «Розгляд спорів, що виникають у процесі здійснення господарської діяльності» аналізуються проблеми, що виникають при здійсненні господарської діяльності корпоративним підприємством, і пропонуються шляхи їх вирішення.

Проведене дослідження показало, що більшість конфліктів між учасниками (акціонерами) і органами управління корпоративним підприємством у процесі здійснення господарської діяльності виникає щодо розпорядження основними й оборотними фондами корпоративного підприємства, участі корпоративного підприємства в інших юридичних особах або створенні нових юридичних осіб, а також укладення угод з порушенням компетенції органів управління корпоративного підприємства.

У роботі пропонується законодавчо закріпити можливість оскарження бездіяльності органів управління корпоративного підприємства, а також надати право звернення до суду з вимогою про примушення здійснення певних дій, а саме: скликання загальних зборів у випадку, якщо про загрозу фінансово-економічному стану підприємства стало відомо учасникам підприємства, або членам органів управління, або ревізорові.

Додатково аргументується положення щодо надання учасникам корпоративних відносин права заявляти непрямі позови, що дозволить учасникам (засновникам, акціонерам) корпоративного підприємства захищати не лише свої права, але і права самого підприємства.

У підрозділі 2.4. «Розгляд спорів, пов'язаних з припиненням господарської діяльності» розглядаються проблеми, пов'язані з припиненням корпоративного підприємства.

На підставі проведеного аналізу встановлено, що особливістю даної категорії спорів є те, що в одній позовній заяві можуть об'єднуватися вимоги, пов'язані з припиненням корпоративного підприємства, а також вимоги щодо порушення права учасника на управління корпоративним підприємством.

Значну долю спорів, пов’язаних з припиненням корпоративного підприємства, складають спори, що виникають у зв’язку з реалізацією права учасників корпоративного підприємства на отримання частки майна підприємства при його ліквідації. Пропонується доповнити положення Господарського кодексу України, що регламентують зміст статуту чи установчого договору положенням про розподіл майна корпоративного підприємства при його ліквідації між учасниками підприємства.

З метою захисту прав учасників корпоративного підприємства, створеного у процесі реорганізації, запропоновано встановити скорочені строки позовної давності за позовами, що виникають з приводу реорганізації корпоративного підприємства – три місяці з моменту внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відповідного запису; стосовно оскарження рішень загальних зборів учасників – три місяці з моменту прийняття загальними зборами рішення про реорганізацію підприємства. Ввести дію цього правила у тому випадку, якщо з цим рішенням були ознайомлені всі зацікавлені особи на протязі 10 днів з моменту його прийняття.

Розділ 3. Вдосконалення процесуальних основ розгляду господарськими судами корпоративних спорів складається з двох підрозділів, в яких проаналізовано зарубіжний досвід розгляду корпоративних спорів, а також запропоновано напрями вдосконалення процесуального законодавства про розгляд корпоративних спорів.

У підрозділі 3.1. «Зарубіжний досвід розгляду корпоративних спорів» аналізується зарубіжне законодавство про розгляд корпоративних спорів.

Досліджено досвід застосування відповідальності до учасників за шкоду компанії, яку нанесену їхніми діями. Це може бути внесено до законодавства України, що надасть можливість вдосконалити правові механізми запобігання зловживанню правом в корпоративних відносинах та мінімізації негативних наслідків для корпоративних інтересів. 

У роботі розглянуто можливість використання при вдосконаленні  законодавства України досвіду Франції щодо законодавчого встановлення правил купівлі підприємства. Це необхідно для усунення явищ рейдерства і гринмейлата та встановлення цивілізованих відносин в корпоративному секторі.

Дослідження зарубіжного законодавства дозволило встановити, що найбільш наближеною до української системи управління корпоративним підприємством є німецька система. У зв’язку з цим у роботі запропоновано врахувати досвід стосовно: встановлення виняткової підсудності корпоративних спорів господарським судам; встановлення правила про об'єднання в одне провадження спорів, що виникають з приводу певного корпоративного підприємства; встановлення скорочених термінів позовної давності за позовами про оскарження рішень органів управління підприємством - 3 місяці з моменту винесення ухвали загальними зборами або з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права; надання права членам органів управління звертатися до суду з вимогами про відміну рішень загальних зборів учасників у разі, якщо виконанням рішення загальних зборів може бути спричинена шкода підприємству або посадовим особам підприємства доведеться здійснювати кримінальні діяння або адміністративні правопорушення.

У підрозділі 3.2. «Проблеми і напрями вдосконалення процесуального законодавства про розгляд корпоративних спорів» на основі аналізу проблем, виявлених в дослідженні, розроблено пропозиції з удосконалення процесуального законодавства про розгляд корпоративних спорів.

Проведений аналіз дозволив виділити наступні особливості корпоративних спорів: 1) виникають усередині корпоративного підприємства – це спори між учасником (акціонером) і корпоративним підприємством, між учасниками корпоративних підприємств, чи за його межами при створенні або припиненні; 2) у багатьох випадках ці спори зачіпають інтереси осіб, які не є сторонами у корпоративному спорі, а саме: учасників, які не є сторонами у справі, самого корпоративного підприємства, юридичних осіб, створених цим корпоративним підприємством і тому подібне; 3) певною мірою перешкоджають здійсненню господарської діяльності або навіть можуть паралізувати його роботу; 4) можуть бути використані з метою неправомірного заволодіння корпоративними правами.

З урахуванням виявлених особливостей корпоративних спорів у роботі обґрунтовано положення щодо віднесення до підвідомчості господарських судів усіх корпоративних спорів, які пов'язано із створенням, управлінням, здійсненням господарської діяльності і припиненням корпоративного підприємства, а також законодавчого закріплення виключної підсудності корпоративних спорів за місцем знаходження корпоративного підприємства.

Також запропоновано закріплення норми про об'єднання в одне провадження корпоративних спорів, які виникають з приводу одного й того ж самого корпоративного підприємства, що унеможливить ухвалення взаємовиключних рішень.

У роботі пропонується доповнити Господарський процесуальний кодекс України розділом Х¹ «Розгляд корпоративних спорів», де відобразити особливості розгляду корпоративних спорів.