УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРІВ НА ТОРГАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі дисертації обґрунтовується актуальність проведеного дослідження, визначаються предмет, об’єкт, мета та завдання дослідження, викладені методологічна і теоретична основи роботи, положення, що характеризують її наукову новизну, розкриваються теоретичне і практичне значення роботи та апробація результатів дослідження.

Розділ 1 «Торги в системі цивільного права» складається з трьох підрозділів, присвячених загальній характеристиці торгів.

У підрозділі 1.1 «Історико-правовий аспект становлення і розвитку торгів» розглядається розвиток торгів, як специфічного механізму укладення договорів. Ще за часів римського права розпочинається процес формування способів відчуження майна за допомогою організації та проведення торгів. Ці відносини мали публічний характер, оскільки організація продажу майна з торгів існувала для збереження і консолідації права власності на землю в держави та церкви. В епоху Середньовіччя торги асоціювалися з правом викупу, що сформувалося внаслідок започаткування процесу укладання додаткових угод при купівлі-продажу нерухомого майна з торгів.

Найбільш повної регламентації торги набувають з початку XIX ст. Поступово сфера їх застосування розширюється і до неї включається можливість організації та проведення торгів без участі публічного елементу (держави в особі органів влади).

З середини ХХ ст. регулювання торгів зазнає трансформацій, виникають нові види конкурентного продажу майна та їх застосування у різноманітних сферах цивільного обороту.

Підрозділ 1.2 «Юридична природа торгів» присвячено з’ясуванню правових проблем визначення юридичної природи торгів.

Етимологічно термін «торги» розуміється як особлива форма відчуження майна, яка полягає у змагальному порядку його реалізації. Тому торги слід розглядати як особливий спосіб укладення договору, специфіка якого полягає у конкурентній боротьбі між його учасниками, що дозволяє організаторові задовольнити власні економічні інтереси шляхом обрання найкращих умов майбутнього договору.

Специфіка укладення договору за результатами проведення торгів полягає в тому, що укладенню самого договору, передує переддоговірна стадія, до складу якої входять як юридичні факти, які породжують відповідні наслідки, так і фактичні дії осіб, які не мають юридичного змісту. В наявності такої двоступеневої процедури і полягає зміст торгів як правового явища. Саме через наявність вказаної переддоговірної стадії, забезпечується конкурентний спосіб укладення договору, завдяки якому організатор торгів (власник майна), має можливість задовольнити економічний інтерес, шляхом вибору найбільш прийнятних умов майбутнього договору.

Таким чином, юридичну процедуру проведення торгів можна визначити як передбачену законодавством послідовність дій, вчинених організатором та учасниками торгів, з метою укладення цивільно-правового договору. Основна відмінність процедури торгів від загального порядку укладення договору («оферта - акцепт») полягає в принципі встановлення конкурентних відносин, який реалізується в:

–         чітко встановленому законодавцем мінімальному кількісному складі учасників торгів, яких повинно бути не менше двох;

–         передбаченій можливості вибору організатором торгів кращої пропозиції щодо умов майбутнього договору.

–         обов’язковому дотриманні чіткої послідовності відповідних дій (стадій юридичної процедури організації і проведення торгів).

За юридичною природою торги пропонується розуміти юридичною процедурою, яка характеризується багатостадійністю та наявністю численних фактичних дій, левова частина яких не має юридичного змісту. Завдяки наведеній структурі створюється передумова для укладення договору за результатами їх проведення. Відповідно, реалізація прав та обов’язків суб’єктів відбувається у правовідносинах, які за своєю природою слід охарактеризувати як організаційні.

У підрозділі 1.3 «Види торгів і їх класифікація» надається класифікація торгів та досліджуються окремі їх види. Обґрунтовується можливість класифікувати торги залежно від: суб’єктного складу учасників: а) відкриті, б) закриті, в) з обмеженою участю, г) публічні; форми подачі заявок на участь в торгах: а) заявки в закритій формі б) заявки в відкритій формі; можливості зміни вимог в процесі проведення торгу: а) одноетапні, б) двоетапні; черговості проведення торгів: а)первинні, б) вторинні;

Звертається увага на те, що конкурс і аукціон являють собою два різновиди одного і того ж поняття – торгів. Тому в найзагальнішому вигляді вони схожі між собою. В той же час обидві форми мають свою специфіку, яка виявляється в особливому порядку проведення і укладання договорів за наслідками їх проведення. Так на аукціоні майно продається особі, що запропонувала максимальну ціну, то за результатами конкурсу виграє той учасник, хто запропонував найкращі умови виконання майбутнього договору.

Також певного пояснення вимагає співвідношення публічних, прилюдних та відкритих торгів. З одного боку, визначення торгів як публічних означає визнання за ними відкритого, явного характеру їх проведення, що надає можливість стверджувати про тотожність відкритих і публічних торгів. З іншого боку, публічність торгів можна визначити за критерієм наявності публічного елементу в особі органу державної влади (наприклад, примусова реалізація предмета застави при здійсненні виконавчого провадження) під час проведення торгів, що і надає підставу відносити їх до публічних. Звернемо увагу, що і в контексті ЦК України  публічними є торги, що проводяться за участю публічного елементу. Наведене дозволяє виділяти окремий вид торгів, вказуючи на примусовий характер їх проведення.

Розділ 2 «Порядок укладення договору за результатами торгів» складається з трьох підрозділів, присвячених характеристиці стадій проведення торгів, порядку набуття права власності на майно в результаті їх організації та проведення, а також специфіці захисту та відповідальності за їх порушення.

У підрозділі 2.1 «Стадії (етапи) проведення торгів та юридична характеристика правовідносин» аналізується порядок організації та проведення торгів. Звертається увага на те, що переддоговірна та договірна стадія торгів взаємообумовлені та знаходяться в тісному зв’язку. Серед юридично важливих дій переддоговірної стадії організації та проведення торгів доцільно виділяти наступні: оголошення про проведення торгів, заявки, що подаються учасниками торгів, а також протокол про проведення торгів. При наданні юридичної характеристики оголошенню про проведення торгів вбачається правильним вважати його одностороннім правочином, вчинення якого породжує виникнення певних обов’язків з проведення торгів у їх організатора. Заявки учасників торгів пропонується розуміти як оферти відносно договору, на право укладання якого проводяться торги. Враховуючи істотну специфіку протоколу про проведення торгів, вбачається невірним визнавати такі акти попереднім договором по відношенню до наступного, який укладається між власником майна (або організатором торгів) і переможцем торгів. Відтак, сумнівною видається й юридична обґрунтованість його наявності. А отже, слід визнати, що договір за результатами проведення торгів укладається в усній формі, безпосередньо в момент оголошення переможця. Результати фіксуються в протоколі, а наступне дублювання положень протоколу про проведення торгів у договорі є не доцільним.

У підрозділі 2.2 «Набуття права власності на майно з договорів, які укладаються за результатами торгів» аналізується порядок набуття права власності на майно, яке відчужується з торгів. Доводиться, що такий порядок може мати певну специфіку, яка залежить від виду майна (рухоме або нерухоме), а також самого виду конкурентного продажу майна (аукціон або конкурс).

Передання майна є двостороннім волевиявленням осіб, спрямованим на перехід права власності від відчужувача майна до його набувача. В умовах укладення договору за результатами проведення торгів, підстави такого переходу є різними в залежності від виду конкурентного способу відчуження майна.

Відтак, пропонується розрізняти:

–         підстави набуття права власності на майно, відчужуване з публічних торгів, в порядку виконавчого провадження або реалізації процедури банкрутства;

–         набуття права власності на майно, відчужуване в порядку проведення торгів за ініціативи власника майна або суб’єкта відповідного майнового права.

При проведенні публічних торгів продаж майна відбувається всупереч волі його власника. Договір при цьому не укладається, його функцію виконує акт про проведення публічних торгів. Відповідний документ складається державним виконавцем на підставі протоколу про проведення торгів, підписаним між організатором (відповідною спеціалізованою організацією) та переможцем. Цей документ не можна ототожнювати з актом передання-прийняття, який складається при укладенні договору купівлі-продажу, через те що сам по собі він є документом, на підставі якого переможець торгів набуває відповідне майно у власність. Моментом його складання є проведення набувачем майна (переможцем торгів) повного розрахунку. 

Порядок набуття права власності на майно, відчужуване з торгів, які проводяться за ініціативою власника, характеризується наявністю двох окремих документів: протоколу про проведення торгів (фіксація результату), який складається між організатором (або власником) та переможцем, а також договору купівлі – продажу між власником і переможцем торгів. Останній документ є правовстановлювальним, на підставі якого і відбувається перехід права власності до набувача (переможця торгів). 

Отже, якщо на торгах було укладено договір, який передбачає відчуження майна, то він вважається виконаним в момент передання відповідного майна. При цьому право власності на рухоме майно виникає в момент фактичного переходу у володіння (передання речі) набувачу, а на нерухоме майно – в момент державної реєстрації права.

Крім того, виконання обов’язків, які виникають з договору, укладеного за результатами торгів, має певну специфіку в залежності від предмету торгів і від сфери їх проведення, у зв’язку з чим в кожному конкретному випадку необхідно враховувати спеціальні правила, встановлені законодавством.

Підрозділ 2.3 «Наслідки порушення правил організації і проведення торгів та захист прав їх учасників» присвячено проблематиці застосування окремих способів захисту і мір відповідальності щодо порушення прав учасників торгів.

Обґрунтовується, що застосування такого способу захисту прав учасників торгів, як переведення прав та обов’язків за договором, укладеним за результатами торгів, є неможливим адже суперечить принципу конкуренції при укладенні договору на торгах. Через те, що сам механізм торгів означає змагання покупців, що прагнуть придбати майно. Будь-яке змагання неможливо, якщо його учасники не перебувають у рівному положенні.

Дискусійним видається запропонований вітчизняною судовою практикою та нормами спеціального законодавства спосіб захисту прав учасників торгів шляхом визнання договору, укладеного за їх результатами недійсним на підставі вимог, що встановлені спеціальним законодавством. Вказані вимоги стосуються підстав визнання недійсними самих торгів, що в свою чергу зумовлює недійсність договору, укладеного за їх результатами. Процедуру проведення торгів не можна вважати правочином. Проте сам процес виявлення переможця має безпосередній вплив на договір, що буде укладено за результатами їх проведення. Вказівка закону про можливість визнання торгів недійсними не означає, що даний механізм укладення договору підпорядковується правилам про недійсність правочинів. Визнання торгів недійсними означає, що торги не зумовили того результату, на який вони були направлені (тобто особа, з якою повинен бути укладений договір, не виявлено або виявлено неправильно, з істотними порушеннями вимог спеціального законодавства). Відтак, недійсність в такому випадку означає знищення правового ефекту (юридичних наслідків) на настання яких була спрямована юридично важлива дія у вигляді організації і проведення торгів. Таким чином, цілком природно, що за наявності подібного дефекту при визнанні недійсними торгів, договір, укладений за їх результатами, також визнається недійсним. При цьому вимога про визнання торгів недійсними є самостійною і відмінною від вимоги про визнання недійсним договору, що укладається за їх результатом.

Необхідно звернути увагу на те, що не можуть бути визнані недійсними торги, що не відбулися. Тому перш ніж аналізувати підстави визнання торгів недійсними, необхідно переконатися в тому, що вони відбулися. В той же час наслідки визнання торгів недійсними і такими, що не відбулися, однакові – договір, укладений на торгах, визнається недійсним.

Обґрунтовується неможливість визнання незаконним акту органу державної влади про проведення торгів із наступним визнанням їх недійсними у якості способу відновлення порушених при проведенні торгів прав та законних інтересів третіх осіб. Через те, що за умови такого визнання, обумовленим наслідком відповідно до норм спеціального законодавства буде призначення і проведення повторних торгів, що само по собі не зумовлює відновлення порушених прав відповідних осіб (позивачів). Крім того, встановлений законодавством принцип захисту прав добросовісного набувача зумовлює виникнення судової практики, згідно з якою незаконність підстави проведення торгів не впливає на їх дійсність і, як наслідок, на дійсність договорів, укладених за їх результатами.

Виходячи із сутнісної характеристики конкурентного способу укладення договору при проведенні торгів, обґрунтовується наявність у переможця торгів обов’язку укласти відповідний договір, якому кореспондує аналогічний зустрічний обов’язок організатора або власника відповідного майна, майнового права. Отже існує теоретична та практична можливість використання такого способу захисту прав учасників торгів, як спонукання укласти договір, для захисту права, порушеного внаслідок відмови учасника (переможця або організатора) укладати відповідний договір.