ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ САНКЦІЇ ЗА ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ :



Название:
ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ САНКЦІЇ ЗА ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі розкрито сутність і стан проблеми, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й задачі дослідження, його наукову новизну; вказано практичне значення одержаних результатів; наведено дані щодо апробації результатів та їх оприлюднення.

Розділ 1 – «Теоретичні основи фінансово-правової відповідальності» – включає три підрозділи.

У підрозділі 1.1 «Фінансово-правова відповідальність в системі юридичної відповідальності» встановлено, що наявність відповідальності є обов'язковою межею методу правового регулювання суспільних відносин і додатковим критерієм самостійності фінансового права як галузі права. В рамках фінансового права як самостійної галузі права існує власний інститут, який здатний забезпечити виконання й дотримання приписів фінансово-правових норм. Таким інститутом і є інститут фінансово-правової відповідальності. Специфіка фінансово-правової відповідальності виявляється в особливостях фінансового правопорушення та застосування фінансово-правових санкцій за його здійснення. Виділення фінансово-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності зумовлено особливістю правової природи фінансового правопорушення, що відрізняється від природи адміністративного проступку, кримінального злочину. Проблема визначення правової природи фінансової відповідальності спричинена недосконалістю фінансового законодавства України, оскільки воно не визначає поняття фінансово-правової відповідальності, хоча і встановлює фінансові санкції (наприклад, Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. №15-93 тощо).

У дисертаційній роботі дано визначення фінансово-правової відповідальності. До її основних ознак віднесено такі: є засобом охорони фінансового правопорядку; встановлена нормами фінансового права; підставою для притягнення є фінансове правопорушення; пов'язана із застосуванням фінансово-правових санкцій; реалізує охоронні норми фінансового правовідношення; застосовується уповноваженими суб'єктами.

У підрозділі 1.2 «Фінансово-правова відповідальність як інститут фінансового права» обґрунтовано фінансово-правову відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності. З’ясовано, що основним критерієм розмежування фінансово-правової відповідальності від інших видів відповідальності є предмет правового регулювання. Фінансово-правова відповідальність має свою власну специфіку, зумовлену особливостями фінансово-правового регулювання. По-перше, фінансово-правова відповідальність наступає за фінансове правопорушення. По-друге, фінансово-правова відповідальність встановлена державою у фінансово-правових нормах, які є охоронними і містять у своїй структурі фінансово-правові санкції. По-третє, фінансово-правова відповідальність призводить для правопорушника певні негативні наслідки, у тому числі позбавлення майнового характеру. Формально це зумовлено специфікою фінансово-правових санкцій, що мають майновий та каральний характер і, таким чином, правопорушників, які впливають на економічні інтереси. По суті, це визначено прагненням держави, насамперед, отримати відшкодування фінансового збитку, завданого йому фінансовим правопорушенням, а, крім того, ще й покарати правопорушника, але у формі, властивій сфері фінансово-правового регулювання, тобто в грошовій.

Заходи фінансово-правової відповідальності «гальмують» протизаконну поведінку зобов'язаного суб'єкта в регульованому фінансовому правовідношенні, забезпечуючи тим самим досягнення мети цього правовідношення.

У підрозділі 1.3 «Місце юридичних санкцій в системі фінансово-правової відповідальності» вказується, що основною групою заходів державного примусу, які застосовують до суб'єктів фінансового права у випадку вчинення протиправних діянь, є юридичні санкції – передбачені нормою права заходи державного примусу, які застосовуються залежно від виду юридичної відповідальності, що покладається на суб'єктів правовідносин. За галузевою належністю вони поділяються на санкції фінансово-правових норм та санкції інших галузей права.

У галузі фінансового права при визначенні поняття «санкції фінансово-правової норми» слід зауважити, що санкції фінансово-правової норми являють собою: по-перше, негативні правові наслідки загалом для порушника вимог фінансово-правової норми; по-друге, конкретні заходи відповідальності у вигляді фінансового штрафу, пені, повернення бюджетних коштів, зупинення операцій з бюджетними коштами; по-третє, санкції фінансово-правової норми мають завжди майновий характер, але не завжди каральний. Основне призначення санкцій у системі фінансово-правової відповідальності полягає в боротьбі з правопорушеннями та іншими небажаними наслідками, а також в охороні й подальшому розвитку суспільних відносин у сфері фінансової діяльності держави.

Наголошено, що треба розрізняти санкції фінансово-правової норми та фінансово-правові санкції. Фінансово-правові санкції мають виключно майновий, каральний характер і застосовуються у вигляді штрафу та/чи пені. Фінансово-правові санкції є заходами фінансово-правової відповідальності. А от санкції фінансово-правової норми мають дещо іншу юридичну природу. Санкції фінансово-правової норми є ширшим поняттям відносно фінансово-правових санкцій. Санкція фінансово-правової норми є формою фінансово-правового примусу та містить вказівки на невигідні для її порушника наслідки. І ці наслідки не обов’язково можуть бути у вигляді штрафу та/чи пені. Санкції фінансово-правової норми включають у себе фінансово-правові санкції. Крім того, санкція фінансово-правової норми може містить не тільки штраф та/чи пеню, а й інші заходи, які спрямовані на покарання порушника фінансового законодавства, зокрема, запобігання фінансовому правопорушенню (наприклад, попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства), а також його припинення (наприклад, зупинення операцій з бюджетними коштами; призупинення бюджетних асигнувань).

Розділ 2 – «Поняття фінансово-правових санкцій відповідно до чинного законодавства України» – містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Співвідношення фінансово-правової відповідальності та фінансових санкцій» відзначено, що з введенням в юридичну науку поняття «фінансово-правова відповідальність» відбулося її ототожнення з передбаченими законом фінансовими санкціями. У зв'язку з цим слід зазначити, що санкція – це міра покарання за порушення правової норми. На відміну від санкції, відповідальність є ширшим поняттям, перебуває в динаміці і є реалізацією, фактичним застосуванням правової норми.

Таким чином, фінансово-правова санкція не як елемент правової норми, а як державно-правові наслідки недотримання норм права є мірою фінансово-правової відповідальності, яка наступає в разі недотримання суб'єктами фінансових правовідносин встановлених приписів щодо порядку формування, розподілу, перерозподілу й використання грошових фондів держави, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ.

Стосовно кожної підстави фінансово-правової відповідальності діє певна система санкцій. Санкції фінансово-правової відповідальності покликані усувати несприятливі економічні наслідки, викликані порушенням фінансової дисципліни. Підставою застосування заходів відповідальності, зокрема фінансових санкцій, є здійснення фінансового правопорушення.

Зміст фінансово-правових санкцій полягає в обмеженні, позбавленні права або інших благ особи, до якої вони застосовуються, тобто за допомогою фінансових санкцій держава примушує порушника зазнавати певних обмежень його прав, незалежно від того, бажає він цього чи ні. Фінансово-правові санкції застосовуються до суб'єктів фінансових правовідносин, які є реальними учасниками конкретних правовідносин.

Для фінансово-правових санкцій характерний безспірний порядок їх застосування. Фінансово-правові санкції мають спеціальний об'єкт впливу – фонди грошових коштів. Фінансові санкції застосовуються для забезпечення законності, цілеспрямованості й обґрунтованості фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування. Грошові кошти, вилучені у порушників фінансового законодавства як санкції, переважно зараховуються до відповідних державних грошових фондів як податкові доходи (наприклад, податкові санкції), що свідчить про фіскальний характер заходів відповідальності. Особливістю фінансово-правових санкцій є поєднання в них правопоновлювальної та штрафної (каральної) функцій. Збіг правопоновлювальної та штрафної функцій пояснюється майновим характером фінансових правовідносин, з одного боку, і забезпеченням дохідної частини бюджету – з іншого. При застосуванні правопоновлювальних санкцій істотним є визначення вже існуючих обов'язків порушника і їх, у разі потреби, примусове здійснення, при застосуванні штрафних санкцій – правильна кваліфікація правопорушення, індивідуалізація застосованих до правопорушника заходів фінансово-правової відповідальності.

Оскільки фінансові санкції можуть мати як каральний, так і відновний характер, то чинне законодавство України допускає в ряді випадків їх застосування без урахування вини правопорушника. Ця обставина суперечить принципам юридичної відповідальності, оскільки вона має виникати тільки за винні діяння. Тому доцільно було б визнати необхідність встановлення вини правопорушника при здійсненні фінансового правопорушення.

Характерною ознакою фінансово-правових санкцій є те, що вони не знаходять свого застосування (крім штрафу і пені) в якій-небудь іншій галузі права. Застосування фінансово-правових санкцій, насамперед, має за мету відшкодування завданого збитку публічним фінансовим інтересам держави, а потім вже покарання особи, яка здійснила правопорушення. Таким чином, фінансово-правові санкції – це заходи фінансово-правової відповідальності, що застосовуються уповноваженими на те органами державної влади до фізичних та юридичних осіб за порушення фінансового законодавства, полягають у застосуванні до правопорушника додаткових обтяжень майнового характеру з метою приведення його поведінки у відповідність з вимогами, що містяться в законі.

У підрозділі 2.2 «Правова природа фінансових санкцій» з’ясовано, що фінансово-правові санкції застосовуються у сфері фінансово-правового регулювання, тобто в рамках фінансових правовідносин. Характерною рисою цих відносин є їхня публічна природа (відмінність від цивільно-правових санкцій) і виключно майновий характер (відмінність від кримінально-правових й адміністративно-правових санкцій).

Фінансово-правові санкції застосовуються за порушення фінансової дисципліни, порушення фінансово-правових норм та в галузі фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування. Щодо інших галузей публічної діяльності держави, наприклад, відповідно до Законів України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р. № 1805-ІІІ, «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. № 4004-ХІІ, «Про молоко та молочні продукти» від 24.06.2004 р. № 1870-IV, в яких також містяться економічні санкції, то, на нашу думку, вони не є фінансово-правовими, оскільки не стосуються формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих публічних грошових фондів держави та органів місцевого самоврядування.

В чинному законодавстві України закріплено визначення поняття фінансової санкції. Так, відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контрольні органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Фінансово-правові санкції, встановлені нормами фінансового законодавства, мають чітко визначений характер, застосовуються за правопорушення в галузі фінансово-правової діяльності, накладаються на колективний прибуток (майно) порушника фінансової дисципліни,
не виключають можливості та застосовуються поряд із заходами адміністративної, кримінальної тощо відповідальності залежно від суспільно небезпечного характеру вчиненого. Крім того, на відміну від санкцій інших видів юридичної відповідальності, фінансово-правові санкції встановлюються лише законом (а не за домовленістю сторін). Від інших санкцій їх також відрізняє характер суспільної небезпеки, що має грошовий вираз.

Розділ 3 – «Визначення видів фінансово-правових санкцій відповідно до чинного законодавства України» – містить три підрозділи.

У підрозділі 3.1 «Поняття та ознаки бюджетно-правових санкцій» зазначено, що бюджетно-правовим санкціям властива правопоновлювальна функція, що зумовлює наявність у бюджетному праві санкцій, спрямованих на відновлення порушених бюджетних прав держави. Юридична природа бюджетних санкцій визначається за допомогою аналізу санкцій фінансово-правових норм, складовою яких є бюджетно-правові санкції, що застосовуються за здійснення правопорушення бюджетного законодавства.

За результатами дослідження визначено поняття бюджетно-правових санкцій. Встановлено, що бюджетно-правові санкції є заходами державного примусу, які зупиняють або призупиняють порушення бюджетного законодавства; запобігають бюджетним правопорушенням. Бюджетно-правова санкція є формою реагування держави на порушення бюджетного законодавства, що регулює порядок формування, розподілу (перерозподілу) і використання публічних грошових фондів, і є зовнішнім матеріальним вираженням державно-владного примусу за здійснення бюджетного правопорушення.

На наш погляд, особливості бюджетно-правових санкцій як заходів державного примусу полягають у такому: бюджетна санкція є елементом правоохоронної норми, тому заходи відповідальності в бюджетній сфері існують незалежно від факту здійснення бюджетного правопорушення; єдиною законною підставою застосування санкції є здійснене особою бюджетне правопорушення; бюджетно-правові санкції застосовуються за бюджетні правопорушення в певному встановленому законом порядку; застосування бюджетних санкцій не звільняє порушника бюджетного законодавства від виконання бюджетного обов'язку, який передбачає необхідність: 1) вчинити певні дії або утриматися від них; 2) для правозобов’язаної особи відреагувати на звернені до нього законні вимоги; 3) нести відповідальність за невиконання цих вимог.

Якщо проаналізувати бюджетно-правові санкції відповідно до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI, то ми побачимо, що відповідно до ст. 117 Бюджетного кодексу України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу: 1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства; 2) зупинення операцій з бюджетними коштами; 3) призупинення бюджетних асигнувань; 4) зменшення бюджетних асигнувань; 5) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету; 6) зупинення дії рішення про місцевий бюджет; 7) безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів.

Отже, бюджетно-правові санкції є санкціями фінансово-правових норм, але не видом фінансово-правових санкцій. Бюджетно-правові санкції виконують забезпечувальну функцію юридичної відповідальності. Так, наприклад, зупинення дії рішення про місцевий бюджет, призупинення бюджетних асигнувань не мають наслідком застосування штрафу та/чи пені, а лише можуть забезпечувати застосування інших заходів юридичної відповідальності, хоча і впливають на економічний стан правопорушника. Тому бюджетно-правові санкції не є заходами фінансово-правової відповідальності, оскільки не мають карального характеру, належать до заходів фінансово-правового примусу, зокрема, заходів запобігання, припинення.

У підрозділі 3.2 «Податкові санкції як вид фінансово-правових» встановлено, що з прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI до платників податків та інших зобов'язаних осіб застосовуються заходи податкової відповідальності, якими є податкові санкції. Податкова санкція є різновидом фінансово-правової санкції, їй властиві всі ознаки останньої, і відрізняється вона тільки сферою свого застосування.

Виділено такі ознаки податкових санкцій: застосовується у сфері податкової діяльності; є засобом захисту інтересів суспільства від податкових правопорушень; є мірою податкової відповідальності; для її застосування потрібна наявність складу правопорушення; для неї характерні судовий і позасудовий порядок застосування; застосовується як до фізичних осіб, так і до юридичних осіб; пов'язана з певним позбавленням майнового характеру; зараховується до державного бюджету.

Від податкових санкцій, що є заходами податкової відповідальності, необхідно відрізняти інші заходи фінансово-правового примусу, які застосовуються державними податковими органами у сфері фінансової діяльності держави, (наприклад, перевірка органами державної податкової служби податкових декларацій, фінансової звітності підприємств та організацій). Такі заходи можна віднести до превентивних, за допомогою яких можна здійснювати профілактику фінансових правопорушень, запобігати можливим неправомірним діям суб'єктів податкових правовідносин, а в разі потреби – припиняти протиправні дії, але їх не можна звести до застосування фінансово-правових санкцій.

Таким чином, заходи фінансово-правового примусу, що застосовуються до суб'єктів податкових правовідносин, як правило, передують заходам податкової відповідальності за здійснення податкових правопорушень, тобто випереджають реалізацію податкових санкцій. Так, чинний Податковий кодекс України закріплює права податкових органів призупиняти операції по рахунках платника податків, платника зборів або податкового агента, накладати арешт на майно платника податків, платника зборів або податкового агента; пред'являти до адміністративних судів позови про стягнення недоїмки, пені і штрафів за податкові правопорушення; про відшкодування збитку, завданого державі внаслідок неправомірних дій. Ці дії податкових органів не є податковими санкціями, а належать до запобіжних та заходів припинення.

За результатами дослідження вдосконалено поняття податкових санкцій. Встановлено, що штраф – це стягнення майнового характеру, яке виражається в отриманні з правопорушника в дохід держави певної суми грошових коштів. Штраф характеризується тим, що служить мірою грошового стягнення, застосовується до винних осіб на підставі рішення, що приймається відповідним державним органом або посадовцем.

На практиці цілком реальні ситуації, коли сума штрафу, обчислена за правилами, встановленими Податковим кодексом України, може перевищувати розмір штрафу, передбаченого Кримінальним кодексом України, і тоді податкове покарання за своєю тяжкістю може перевищити покарання кримінальне. Тому запропоновано чинний Податковий кодекс України доповнити пунктом, що закріплює порядок поглинання менш строгої санкції більш строгою, і викласти його в такій редакції: «При здійсненні особою однієї дії (бездіяльності), що містить склад податкового правопорушення, відповідальність за яку передбачена двома і більше статтями (частинами, статей) цього Кодексу, податкова санкція накладається в межах санкції, що передбачає покарання особи, яка вчинила вказану дію (бездіяльність), більш строгою податковою санкцією».

Пеня визначена як додатковий платіж – компенсація втрат державного бюджету внаслідок недоотримання податкових сум у строк у разі затримки сплати податку. Оскільки несвоєчасна сплата податків (зборів) є порушенням податкового обов'язку платників податків та зборів, то пеня, на наш погляд, служить формою відповідальності за порушення цього обов'язку і передбачає несприятливі майнові наслідки для порушника. Тобто пеня розглядається як додатковий, раніше не передбачений обов'язок. У податковому праві пеня є правопоновлювальною санкцією, а в цивільному – виступає різновидом штрафу, тобто каральною санкцією.

За результатами дослідження запропоновано внести в податкове законодавство зміни, що передбачають стягнення з фінансових установ фінансового штрафу в розмірі суми затриманого платежу із притягненням керівників фінансових установ до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу, і передбачити в Кодекс України про адміністративні правопорушення адміністративну відповідальність керівників фінансових установ за неперерахування або несвоєчасне перерахування податків та інших обов'язкових платежів до бюджету.

У підрозділі 3.3 «Місце валютних санкцій в системі фінансово-правових» встановлено, що за порушення валютного законодавства України застосовуються фінансово-правові санкції. Так, зокрема, відповідно до ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93 (із змінами та доповненнями) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за здійснення операцій з валютними цінностями без одержання генеральної ліцензії Національного банку України –штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із книги реєстрації банків або без такого виключення; за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України – штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій тощо.

Проте разом із фінансово-правовими санкціями застосовуються також і заходи адміністративної, кримінальної відповідальності за порушення валютного законодавства. Так, відповідно до ст. 162 КУпАП незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

У роботі акцентовано увагу на юридичній природі цього штрафу. Такий штраф має бути віднесений до заходів фінансово-правової відповідальності і бути фінансово-правовою санкцією, а не належати до одного із видів адміністративних стягнень. Ця обставина дає опонентам теорії валютної відповідальності можливість стверджувати, що відповідальність за здійснення валютних правопорушень має адміністративну природу. У зв'язку з цим зазначено, що природа відповідальності визначається не нормативно-правовим актом, у якому законодавець сформулював склад валютних правопорушень, а предметом правового регулювання валютного права. За природою відповідальність за валютні правопорушення є різновидом фінансово-правової відповідальності. Це випливає також із співвідношення фінансового і валютного права. Валютне право є інститутом фінансового права.

Для валютної відповідальності як різновиду фінансово-правової відповідальності характерні всі ознаки останньої: валютна відповідальність має публічно-правовий характер; вона пов'язана з владним державним примусом, оскільки санкції за порушення норм валютного законодавства застосовуються органами валютного контролю, які входять до структури органів державної влади; внаслідок порушення валютного законодавства збиток завдається безпосередньо державі; підставою притягнення до валютної відповідальності є здійснення валютного правопорушення; настання валютної відповідальності спричиняє негативні наслідки для правопорушника, накладає на нього додаткові обов'язки у вигляді санкцій; суб'єктами валютної відповідальності є фізичні і юридичні особи; мета валютної відповідальності – покарання винного в порушенні валютного законодавства, запобігання здійсненню ним нових порушень; валютна відповідальність реалізується в позитивному і негативному аспектах.

Таким чином, валютна відповідальність є дотриманням резидентами й нерезидентами правових вимог валютного законодавства, що ґрунтується на свідомо належному виконанні ними своїх обов'язків перед державою, а в разі їх невиконання – обов'язком зазнавати передбачених чинним законодавством заходів державного примусу, що застосовуються до правопорушника за валютне правопорушення і полягають у позбавленнях майнового та карального характеру.

Під валютним правопорушенням запропоновано розуміти протиправне, винне діяння (дія і бездіяльність), здійснене учасником валютних операцій, за яке валютним законодавством встановлена фінансово-правова відповідальність. У зв'язку з цим запропоновано склади валютних правопорушень, санкції за їх здійснення й порядок їх призначення закріпити в Законі України «Про валютне регулювання і валютний контроль» і передбачити в ньому визначення поняття валютного правопорушення. А в КпАП України доцільно закріпити адміністративну відповідальність посадових осіб резидентів і нерезидентів. 

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины