КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕНАЛЕЖНОГО ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ МЕДИЧНИМ АБО ФАРМАЦЕВТИЧНИМ ПРАЦІВНИКОМ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими програмами, планами, темами‚ мета і задачі‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Правові засади надання медичної та фармацевтичної допомоги» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Правові засади надання медичної допомоги» розглянуто правові засади національного законодавства про надання медичної допомоги, які для зручності вивчення та подальшого використання класифіковано на:

1)   нормативно-правові акти загального характеру: Конституція; міжнародні документи, ратифіковані Верховною Радою України; кодекси та закони України.

2)   нормативно-правові акти надання окремих видів медичної допомоги, наприклад: психіатричної – Закон України «Про психіатричну допомогу»; штучного переривання вагітності (аборт) – «Інструкція про порядок проведення операції штучного переривання вагітності», затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України № 508 від 20.07.2006 року та ряд інших.

У підрозділі 1.2 «Правові засади надання фармацевтичної допомоги» нормативне забезпечення надання фармацевтичної допомоги класифіковано за наступними видами фармацевтичної практики, де можливе завдання значної шкоди здоров’ю людини, на нормативно-правові акти у сфері:

1)   виробництва (виготовлення) фармацевтичної продукції, зокрема Закон України «Про лікарські засоби»; наказ МОЗ України від 15.05.2006 року № 275 «Про затвердження Інструкції із санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів»;

2)   зберігання та транспортування фармацевтичної продукції: «Інструкція про організацію зберігання в аптечних закладах різних груп лікарських закладів та виробів медичного призначення», затверджена наказом МОЗ України № 44 від 16.03.1993 року, «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджені наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року тощо;

3)   відпуску фармацевтичної продукції: «Порядок відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів», затверджений наказом МОЗ України № 360 від 19.07.2005 року та ін.;

4)   утилізації та знищення фармацевтичної продукції: «Правила проведення утилізації та знищення неякісних лікарських засобів», затверджені наказом МОЗ України № 349 від 08.07.2004 року.

Розділ 2 «Елементний склад криміналістичної характеристики неналежного виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником» складається з шести підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Спосіб вчинення злочину» визначено, що способи неналежного виконання професійних обов’язків медичним працівником представляють собою сукупність окремих актів, дій, прийомів чи операцій, які порушують стандарти, протоколи, правила, звичаї та інші нормативно-правові акти щодо надання медичної допомоги. Можна виділити наступні такі способи: непроведення невідкладних заходів медичної допомоги або із запізненням; поверхневе обстеження хворого, неповний збір анамнезу або навіть ігнорування ним, невиконання спеціальних діагностичних досліджень; виконання протипоказаних діагностичних досліджень; несвоєчасний або неправильний діагноз захворювання; гіпердіагностика; невірно обрана профілактика; протипоказане транспортування; необґрунтована відмова в госпіталізації чи лікуванні; невчасна госпіталізація або передчасна виписка; несвоєчасне лікування; призначення медичних маніпуляцій або лікарських засобів, які протипоказані конкретному хворому; порушення послідовності лікування; недостатня підготовка хворого до операції, ігнорування протипоказань; недбайливе виконання оперативного втручання; залишення сторонніх предметів в порожнині тіла під час операції та інше.

Способи вчинення злочинів, пов’язаних з невиконанням або неналежним виконанням фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків класифіковано за такими критеріями: при виробництві або виготовленні фармацевтичної продукції (порушення технологічного регламенту, недодержанням вимог фармакопейних статей та інших державних стандартів, технічних умов з урахуванням міжнародних норм щодо виробництва (виготовлення), внаслідок чого відбулася зміна якості (відсутність будь-якого лікувального впливу) або властивостей (утворення небезпечних сполук) фармацевтичної продукції; невірне, помилкове використання інгредієнтів (основної або допоміжних речовин) при виробництві (виготовленні) фармацевтичної продукції; використання непридатних інгредієнтів (втратили свої властивості з різних причин, в тому числі, збіг термін придатності, порушено умови зберігання тощо) та пакувальних матеріалів; недотримання санітарних норм і правил санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму виробництва (виготовлення), внаслідок чого відбулося зараження фармацевтичної продукції, що становить небезпеку для життя); при зберіганні та транспортуванні фармацевтичної продукції (недотримання санітарних норм і правил санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму (температурного режиму, рівня вологості, вимог щодо захисту від дії світла, пакувальних матеріалів тощо); при відпуску фармацевтичної продукції (ненавмисна підміна одного товару іншим (зміст не відповідає упаковці товару); незаконний продаж (відпуск) отруйних, сильнодіючих, наркотичних, психотропних речовин або прекурсорів; продаж (відпуск) лікарських засобів, термін придатності яких закінчився; при утилізації та знищенні фармацевтичної продукції (порушення правил проведення утилізації та знищення неякісних лікарських засобів; невірно обраний метод знищення неякісних лікарських засобів без урахування ступеню їх небезпечності для здоров’я населення і навколишнього середовища; залишення відходів утилізованих лікарських засобів без захоронення; незаконне захоронення відходів утилізованих лікарських засобів).

Визначено найбільш поширені способи приховування злочинів, пов’язаних з неналежним виконанням професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником, а саме: обман або замовчування про настання ятрогенії чи причин, які її викликали; проведення нового лікування для усунення наслідків або симптомів ятрогенії; переміщення пацієнта (потерпілого) з одного медичного закладу в інший; заздалегідь підготовлене неправдиве алібі; створення видимості нібито побічних ефектів використання фармацевтичної продукції; знищення, спотворення, невнесення необхідних записів, підміна та інші види підробки медичної документації, зокрема, історії хвороби; знищення, підміна залишків засобів, предметів чи матеріалів, які використовувались при наданні медичної допомоги; недонесення про вчинений злочин уповноваженими посадовими особами до правоохоронних органів; інсценування злочину під некримінальну подію, природну смерть, форс-мажорні обставини, тощо; залякування, підкуплення або інший вплив на пацієнтів (потерпілих); вчинення іншого злочину тощо.

У підрозділі 2.2 «Місце, час та обстановка вчинення злочину» виділено місця вчинення злочину, пов’язані з неналежним виконанням професійних обов’язків медичним працівником. Зазначається, що місце неналежного виконання професійних обов’язків це: спеціально призначене для надання медичної допомоги, зокрема район діяльності суб’єкта злочину (поліклініка, лікарня, госпіталь, медичний науково-дослідний інститут, медична санітарна частина, санаторій, медпункт), місце безпосереднього злочинного діяння (відділення, лікарський кабінет, лікарняна палата, операційний блок, блок інтенсивної терапії, приміщення функціональної діагностики, приміщення для лікування фізичними методами, лабораторія, машина швидкої допомоги і так далі); непризначене або непристосоване для надання медичної допомоги  (місце проживання потерпілого, вулиця, місце знаходження або виявлення хворого чи потерпілого від аварії, дорожньо-транспортної події, стихійного лиха тощо).

Під місцем настання тяжких наслідків для хворого слід розглядати  місця неналежного виконання професійних обов’язків, іншу лікувально-профілактичну установу, місце проживання, роботи тощо.

Визначено, що місцем виявлення тяжких наслідків для хворого може бути той самий чи інший лікувально-профілактичний заклад, місця неналежного виконання професійних обов’язків або настання тяжких наслідків.

Місця неналежного виконання своїх професійних обов’язків фармацевтичним працівником класифіковано на:

1)   місця виробництва (виготовлення) фармацевтичної продукції: а) промислові – підприємства, заводи, фармацевтичні об’єднання, товариства, компанії та корпорації; б) в умовах аптеки – асептичний блок (комплекс виробничих приміщень), до складу якого входять шлюз, асептична асистентська, приміщення для фасування, закупорювання та стерилізації ліків, а також службово-побутові приміщення для персоналу (кімната персоналу, гардеробна, вбиральня) тощо;

2)   місця зберігання фармацевтичної продукції: складські приміщення, бази, приміщення лікарських установ, контейнера, рефрижератори, холодильники, стелажі, шафи (в тому числі вогнетривкі або затемнені), піддони, підтоварники та інше;

3)   місця відпуску фармацевтичної продукції: оптові фармацевтичні компанії, аптечні бази, аптеки, аптечні пункти, аптечні кіоски, медичні установи, фельдшерські та фельдшерсько-акушерських пункти;

4)   місця утилізації та знищення фармацевтичної продукції: спеціально відведені місця (полігони), об’єкти поводження з відходами, приміщення виробників або постачальників.

Час неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків поділяється на: час звернення за допомогою або виявлення особи, яка потребує медичної допомоги; виконання певної лікарської дії на користь пацієнта; появи у потерпілого тяжких наслідків; виявлення тяжких наслідків; реагування на усунення, приховування тяжких наслідків.

Під часом неналежного виконання своїх професійних обов’язків фармацевтичним працівником слід розуміти терміни виробництва (виготовлення) фармацевтичної продукції; час зберігання фармацевтичної продукції; час відпуску фармацевтичної продукції; час утилізації та знищення фармацевтичної продукції; час використання фармацевтичної продукції або проведення фармацевтичних заходів; час появи й виявлення в пацієнта тяжких наслідків.

Обґрунтовано, що до обстановки неналежного виконання своїх професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником необхідно відносити: 1) умови надання медичної допомоги, виробництва, зберігання, транспортування, відпуску, утилізації та знищення фармацевтичної продукції; 2) стан науково-практичного потенціалу медицини та фармакології; 3) матеріально-технічне забезпечення; 4) організація надання медичної та фармацевтичної допомоги; 5) кадрове забезпечення; 6) терміновість надання медичної або фармацевтичної допомоги та наявні можливості; 7) медичний ризик, крайня необхідність, дія непереборних сил або інші обставини, що виключають злочинність діяння тощо.

У підрозділі 2.3 «Знаряддя та засоби вчинення злочину» визначено, що до знарядь і засобів вчинення злочинів, пов’язаних з неналежним виконанням своїх професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником відносяться:

1)  вироби медичного призначення – вата, марля, бинти та аналогічні вироби; кетгут хірургічний стерильний, аналогічні стерильні матеріали для накладання швів і стерильні адгезиви для тканин, для хірургічного закриття ран; стерильні хірургічні або стоматологічні кровоспинні засоби, що розсмоктуються (гемостатики) тощо;

2)  медична техніка – механічні апарати для діагностики та терапії; ендоскопічні прибори та апарати; стерилізаційне, дезінфекційне та дистиляційне обладнання; апарати для переливання крові та ін.;

3)  медичний інструментарій – шприци та голки всіх призначень, скальпелі, ножі, ножиці, пили, долота, остеотоми, кусачки, анатомічні, хірургічні пінцети, «цапки» для білизни тощо;

4)  комплектувальні вироби;

5)  спеціальні матеріали;

6)  фармацевтична продукція – залози та iншi органи, призначенi для органотерапевтичних цiлей, висушенi, подрiбненi або не подрiбненi у порошок; гепарин та його солi; кров людей, тварин, приготовлена для терапевтичного, профiлактичного або дiагностичного застосування; сироватки iмуннi (антисироватки), iншi фракції кровi та модифіковані імунологічні продукти; лiкарськi засоби та ін.;

7)  обладнання, інструменти та інші предмети, речовини, що використовуються для виробництва, виготовлення, зберігання, транспортування, відпуску, утилізації та знищення фармацевтичної продукції – діючі та допоміжних субстанції, пакувальні матеріали, лабораторне та інше обладнання, спеціальний одяг тощо.

У підрозділі 2.4 «Особа потерпілого» показано, що потерпілою від злочину, відповідальність за який передбачена ст. 140 КК України, є будь-яка фізична особа (пацієнт), якій надавалася медична або фармацевтична допомога відповідними уповноваженими працівниками.

Потерпіла особа є активним учасником процесу надання медичної або фармацевтичної допомоги і володіє наступними ознаками:

1) загальні: вік, стать, професія, соціальна адаптація тощо.

2) особливі: фізичний стан на моменти надходження до лікувально-профілактичної установи та надання допомоги; ступінь ураження організму хворобою або травмою; наявність хронічних захворювань, в тому числі професійних, і їх прояви; фізіологічні (вагітність, пологи), генетичні та індивідуальні особливості; поведінка хворого до, під час і після лікування (виконання розпоряджень, дотримання встановленого режиму, дієти, умов реабілітації тощо); ступінь поінформованості про медичні засоби і лікарські препарати; зайняття самолікуванням; одночасне звернення до інших лікарів або знахарів; якість прийнятих пацієнтом фармацевтичних препаратів; наявність при вагітності та пологах фізіологічних, генетичних, патологічних та інших особливостей потерпілої; наявність шкідливих звичок тощо.

У підрозділі 2.5 «Особа злочинця» згруповано суб’єктів злочину, відповідальність за який передбачена ст. 140 КК України. До них відносяться: медичні працівники лікарських спеціальностей (головний лікар, заступник головного лікаря з медичної частини, з лікувальної роботи, по хірургічній (терапевтичній) службі, завідувач відділенням, старший черговий лікар медичного закладу, лікар-ординатор, лікар-клінічний ординатор, лікар-стажер (але не лікар-інтерн або лікар-субординатор); середній медичний персонал (головна медична сестра/акушерка або заступник головного лікаря з медично- сестринської роботи, старша медична сестра відділення, старший фельдшер станції швидкої медичної допомоги, старший лаборант, медична сестра (палатна, маніпуляційного кабінету, кабінету ЛФК тощо), фельдшер бригади швидкої медичної допомоги, фельдшер-лаборант або лаборант (клінічного, біохімічного, бактеріологічного та інших відділів), санітарний фельдшер); фармацевтичні працівники (завідувач і заступник завідувача аптеки, завідувач відділу аптечної бази, складу, клінічний, госпітальний провізори, провізор-спеціаліст з клінічних досліджень, провізор-лаборант та інші).

У підрозділі 2.6 «Типові сліди злочину» згруповано сліди злочину, пов’язаного з неналежним виконанням своїх професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівниками у матеріальні та ідеальні. До матеріальних віднесено сліди:

1)  на тілі або одязі людини, якій надавалася допомога: зовнішні або внутрішні пошкодження, повна або часткова втрата органу чи його функції, ускладнення або поява нових захворювань – патологічні зміни тіла, шрами, хірургічні шви, сліди ін’єкцій, подряпини, рани, плями крові, обривки тканин тіла, сліди від використання медичного обладнання та препаратів, а також інші традиційні сліди;

2)  на тілі або одязі медичного чи фармацевтичного працівника – сліди біологічного походження, фармацевтичної продукції тощо залежно від способу надання допомоги;

3)  медична документація (записи в історії хвороби, карті амбулаторного хворого, протоколі операції, операційному журналі, карті анестезіологічної допомоги, анестезіологічному журналі, журналі рентгенівських досліджень, журналі лабораторних досліджень, журналі аналізу летальних результатів, журналі лікувально-контрольних комісій та інших, а також їх підробка);

4)  медичне або фармацевтичне обладнання, інструменти тощо, в тому числі, зі слідами надання відповідної допомоги;

5)  фармацевтична продукція (препарати, їх упаковка або частини, біологічні об’єкти, ватні тампони, бинти, марлеві серветки зі слідами біологічного походження або лікарських препаратів тощо).

Визначено, що до ідеальних слідів злочину, пов’язаного з неналежним виконанням своїх професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівниками доцільно віднести свідчення потерпілих, законних представників, родичів, знайомих, свідків, медичного або фармацевтичного персоналу, осіб, які вчинили злочин.